Рішення № 104732218, 13.06.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 року м. Київ справа №320/11488/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київського обласного військового комісаріату (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, які не використані під час перебуванні у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період часу з 1 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за ці дні;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу добових за час перебування у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період часу з 1 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року, не надання вихідних днів за виконання службових і спеціальних обов`язків під час відрядження та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу добові витрати за ці дні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебував у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО з 1 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року, після повернення наказом військового комісара Богуславського РВК від 21 лютого 2020 року № 26 позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Однак, відповідачем не проведено при звільненні з військової служби всіх передбачених законом виплат, зокрема виплату компенсації за вихідні, святкові і неробочі дні під час перебування позивача в зоні проведення антитерористичної операції; не здійснено нарахування добових за час перебування у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період часу з 1 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року, не надано вихідних днів за виконання службових і спеціальних обов`язків під час відрядження. Зазначає, що відповідно до ст. 72 Кодексу законів про працю України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

Згідно з вимогами ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляд судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із урахуванням наведеного суд зазначає, що за час розгляду справи відповідач правом надання до суду відзиву не скористався, необхідні документи до суду не подав, не зазначив про об`єктивну причину їх ненадання і не надав доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

За таких обставин суд визнає, що відповідач без поважних причин не надав докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, а тому згідно з приписамист.77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачем 14 січня 2016 р. укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу. Позивач військову службу проходив у Богуславському РВК. Чинність контракту припинено 21.02.2020.

Згідно з посвідченням про відрядження від 1 лютого 2017 р. № 19 позивача Богуславським РВК направлено у відрядження до військової частин-польова пошта В0849 на строк 12 місяців з 2 лютого 2017 р. по 2 лютого 2018 р. для виконання завдань у зоні АТО. Згідно з відмітками на зворотній стороні посвідчення позивач 2 лютого 2017 р. прибув до військової частини за місцем відрядження, 11 лютого 2018 р. вибув із військової частини за місцем відрядження, а 12 лютого 2018 р. прибув за місцем проходження військової служби до м. Богуслав. Посвідчення зареєстроване, має номер, на відмітках про прибуття і вибуття проставлені печатки та підписи відповідальних осіб.

Обставини щодо вибуття та прибуття позивача у відрядження підтверджуються також і відповідними наказами, виданими як за місцем його служби, так і за місцем відрядження.

Відповідно до наказу військового комісара Богуславського районного військового комісаріату від 1 лютого 2017 р. № 19 позивача направлено у відрядження у зону АТО, терміном на 12 місяців з 2 лютого 2017 р. по 2 лютого 2018 р.

Відповідно до наказу командира військової частини А4367 від 11 лютого 2018 р. № 43 позивач вибув з відрядження до Богуславського районного військового комісаріату Київської області з військової частини А4367 з 11 лютого 2018 р.

Згідно з наказом військового комісара Богуславського районного військового комісаріату від 12 лютого 2018 р. № 13 позивач з пункту постійної дислокації військової частини А4367 після виконання службових (бойових) завдань у районні проведення АТО прибув і приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом Військового комісару Богуславського районного військового комісаріату від 21 лютого 2020 р. № 26 молодшого сержанта Поліщука В.М., водія відділення забезпечення Богуславського районного військового комісаріату Київської області звільнено у запас за пунктом 2 (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військової-лікарської комісії про непридатність до військової служб в мирний час, або обмежену придатність у воєнний час) ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

20 січня 2020 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про виплату грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі для під час відрядження для виконання завдань у зоні АТО у період з 2 лютого 2017 р. по 12 лютого 2018 р. згідно чинного законодавства.

Листом відповідача від 18 лютого 2020 р. № 2/4/115 позивача повідомлено, що відповідно до розділу 1 пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 р. № 260, військовослужбовцям за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за участь в антитерористичній операції у вихідні, святкові і неробочі дні, не нарахування добових за час перебування у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період з 1 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року, не надання вихідних днів за виконання службових і спеціальних обов`язків під час відрядження, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з вимогами абз.2 ст.12 цього Закону у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону №2011-XII при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ).

Так, згідно з вимогами абз.2-3 ст.199 Статуту ЗСУ для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Відповідно до вимог абз.1-2 ст.203 Статуту ЗСУ вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігр. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Пунктом 3 розділу II Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19 січня 2016 р. №27, передбачено, що в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Крім цього, відповідно до вимог п.7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260 (далі Порядок № 260), за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Розділом XXXI Порядку №260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.

Ураховуючи наведене, суд зазначає, що вищенаведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби.

При цьому, військовослужбовцям, які виконують службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов`язків понад встановлений службовий час. Норми Кодексу законів про працю могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, які не використані під час перебуванні у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період часу з 1 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за ці дні, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування добових під час відрядження, суд зазначає наступне.

Позивач у поданому рапорті від 20.01.2020 не просив військового комісара Богуславського РВК здійснити йому виплату добових за час відрядження, а зазначав лише про виплату компенсації за вихідні, святкові та не робочі дні.

Разом з тим, 21 лютого 2020 р. позивача було звільнено з військової служби і виключено із списків особового складу, здійснено розрахунок при звільненні. Позивач вказує на бездіяльність відповідача щодо не виплати йому добових за час відрядження при звільненні.

Суд погоджується з доводами позивача і зазначає, що при звільненні у вказаному вище наказі про звільнення і здійснення розрахунку повинні були бути зазначені всі належні до виплати позивачу суми, у т.ч. і добові за час відрядження. Разом з тим, у вказаному наказі ці суми зазначені не були.

Судом встановлено, що позивач як військовослужбовець з 2 лютого 2017 р. був направлений з місця проходження служби у відрядження для виконання завдань у зоні АТО до іншої військової частини, з якого повернувся лише 12 лютого 2018 р. і приступив до виконання службових обов`язків за місцем проходження військової служби.

Частинами 6 та 9 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011р. №98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд`єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України від 20.02.2017р. №105 (далі - Інструкція №105) службовим відрядженням вважається направлення військовослужбовців за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Приписами п.8 Інструкції №105 визначено, що на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо військовослужбовець відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення військовослужбовця з відрядження у вихідний день, йому в установленому порядку надається інший день відпочинку.

Виплата добових врегульована, зокрема, пунктами 10-11 Інструкції №105. Визначено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням). Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту (п.10). За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98. Час перебування в дорозі, за який провадиться виплата добових під час відрядження, визначається за діючим розкладом руху залізничного, водного та повітряного транспорту, враховуючи час затримки відрядженого в дорозі з причин, які від нього не залежать, і час на пересадки. Причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні підтверджуватися відповідними документами. Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця проходження служби, що зараховуються як два дні. При відрядженні військовослужбовця строком на один день або в таку місцевість, звідки військовослужбовець має змогу щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Сума добових визначається із урахуванням наказу про відрядження та відповідних первинних документів. За відсутності наказу про відрядження добові витрати не виплачуються.

За приписами п.16 Інструкції №105 за рішенням командира (начальника, керівника) може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з не залежних від військовослужбовця причин за наявності підтвердних документів в оригіналі. Рішення про продовження терміну відрядження, яке приймає командир (начальник, керівник) після прибуття відрядженого військовослужбовця до місця проходження служби на підставі його письмової доповіді, оформляється відповідним наказом. За час затримки у відрядженні без поважних причин військовослужбовцю не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати.

Відповідно до п.19 Інструкції №105 забороняється здійснювати виплату добових та відшкодовувати витрати на найм житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення.

Пунктом 20 цієї Інструкції визначено, що виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки засвідчуються підписом та гербовою печаткою.

Приписами п.22 Інструкції зокрема передбачено, що виплата добових здійснюється також військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які направляються у відрядження у складі підрозділів або військових частин для участі військовослужбовців в антитерористичних операціях.

Обмеження при виплаті добових визначені п.24 Інструкції №105. Так, виплата добових військовослужбовцям, у тому числі за час перебування в дорозі, не здійснюється під час відряджень:

у складі військових частин (крім відряджень, зазначених в абзацах другому, третьому, сьомому, восьмому пункту 22 цієї Інструкції);

у складі підрозділів (крім випадків, передбачених у пункті 22 цієї Інструкції);

для ознайомлення з новою технікою або театрами колишніх воєнних дій (для слухачів і курсантів військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів);

пов`язаних зі вступом та навчанням на заочній формі навчання в цивільних навчальних закладах;

на навчальні збори з підготовки до вступних іспитів у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;

пов`язаних зі складанням вступних іспитів до ад`юнктури при вищих військових навчальних закладах, наукових та науково-дослідних установах, а також з підготовкою та складанням іспитів з кандидатського мінімуму, написанням і захистом дисертацій;

для вивчення нової техніки в навчальних центрах, за штатами яких утримується змінний склад військовослужбовців, які навчаються;

військовослужбовців, направлених в інші населені пункти на медичний огляд військово-медичними комісіями в амбулаторному порядку;

військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, прийнятих на навчання з числа цивільної молоді, ліцеїстів та військовослужбовців строкової військової служби.

Виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).

Військовослужбовцям, тимчасово прикомандированим з дозволу Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України до інших військових частин, або тим, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період перебування в пунктах прикомандирування або в розпорядженні не здійснюється.

У разі направлення цих військовослужбовців у відрядження з пунктів прикомандирування (перебування в розпорядженні) в інші пункти виплата добових здійснюється їм на загальних підставах з військовослужбовцями тієї військової частини, до якої вони прикомандировані (перебувають у розпорядженні).

Відповідно до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в межах України за період відрядження позивача змінювалася і була затверджена в різний період 2017-2018 рр. в розмірі від 30 до 60 грн.

Судом у цій справі встановлено, що позивач вибув у відрядження на підставі відповідного наказу, а його посвідчення про відрядження відповідає вимогам Інструкції №105. Відхилень від порядку його оформлення судом не встановлено і відповідачем це посвідчення не оспорювалося.

Судом не встановлено підстав, передбачених п.24 Інструкції №105, за яких виплата добових військовослужбовцям не здійснюється під час відряджень.

Що стосується перевищення строку відрядження (відповідно до наказу та посвідчення про відрядження строк відрядження складав 12 місяців з 2 лютого 2017 р. по 2 лютого 2018 р., фактично позивач повернувся 12 лютого 2018 р.), то суд бере до уваги таке. Позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом, перебував у відрядженні в зоні проведення АТО і відповідно до вимог статутів Збройних Сил України зобов`язаний виконувати розпорядження і накази відповідного командування. Наказом командира військової частини А4367 від 11 лютого 2018 р. позивача визнано таким, що припинив виконання обов`язків у цій військовій частині і вибув з відрядження до Богуславського РВК. А наказом Богуславського РВК від 12 лютого 2018 р. позивача визнано таким, що прибув х відрядження до місця служби.

У справі відсутні будь-які відомості і докази про те, що вказана затримка сталася з вини позивача. За наведених обставин з огляду на видання вказаних вище наказів така вимушена затримка у відрядженні підпадає під дію приписів п.16 Інструкції №105, оскільки сталася з не залежних від військовослужбовця причин за наявності підтвердних документів в оригіналі. Тому суд визнає, що і за час затримки у відрядженні позивачу відшкодовуються добові витрати.

Отже, суд визнає, що після повернення з відрядження відповідач мав виплатити позивачу добові за час відрядження в розмірі, визначеному чинним законодавством на час відрядження, за кожну добу відрядження, а у разі нездійснення такої виплати після повернення здійснити остаточний розрахунок при звільненні позивача з військової служби. Як встановлено судом, таких виплат добових за період відрядження відповідачем здійснено не було, що суд розцінює як протиправну бездіяльність.

З огляду на наведене суд визнає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати добових за час відрядження в період з 2 лютого 2017 р. по 12 лютого 2018 р. мають бути задоволені і в якості способу захисту порушених прав позивача відповідача необхідно зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові за час перебування у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період з 2 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року.

Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідача не пов`язані із уведенням воєнного стану.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості частини позовних вимог. Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату щодо не нарахування ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період з 2 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року.

Зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові за час перебування у відрядженні для виконання завдань у зоні проведення АТО за період з 2 лютого 2017 року по 12 лютого 2018 року.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: вул. Миколаївська, 25, кв. 53, м. Богуслав, Київська область, 09701, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач Київський обласний військовий комісаріат, адреса: провулок Артилерійський, 5в, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ- 07910662.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 13 червня 2022 року