Ухвала суду № 104732042, 13.06.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення заяви про уточнення позовних вимог

без розгляду

"13" червня 2022 р. справа № 300/2042/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши заяву Якубовського О.О., подану в інтересах ОСОБА_1 , від 08.06.2022 про уточнення позовних вимог у справі №300/2042/22 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 05.12.2017 серії НОМЕР_1 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, заявник), в інтересах якого діє адвокат Якубовський Олександр Олександрович (надалі по тексту також представник позивача, заявника), 17.05.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 05.12.2017 серії НОМЕР_1 .

Підставою звернення ОСОБА_1 , на переконання позивача, є протиправно винесене Управлінням Державної міграційної служби в Івано-Франківській області рішення про скасування посвідки від 05.12.2017 серії НОМЕР_1 без оголошення чи вручення одного із рішень, передбачених підпунктом 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідчення на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.63-64).

08.06.2022 представником заявника за допомогою підсистеми "Електронний суд" подано заяву про уточнення позовних вимог у справі №300/2042/22. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що підставою для прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 05.12.2017 серії НОМЕР_1 стало ще одне рішення Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 22.04.2022 про заборону позивачу подальшого в`їзду в Україну, яке було прийняте відповідачем на підставі звернення Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області. Така обставина не була відома позивачу на час подання адміністративного позову, оскільки згідно аргументів останнього Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС за №1235 від 17.12.2013, не передбачає обов`язку Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області повідомляти іноземця про прийняття Управлінням такого рішення.

Відтак з урахуванням вказаних обставин та посилаючись на частину 1 статті 47 КАС України, позивач вважає необхідним уточнити пункт другий прохальної частини позовної заяви від 13.05.2022, виклавши його у новій редакції, а саме: "Визнати протиправним та скасувати рішення від 22.04.2022 про заборону в`їзду в Україну Аджаі Сінгх і від 26.04.2022 про скасування посвідки на тимчасове проживання позивача".

Розглянувши по суті заяву представника позивача про уточнення позовних вимог від 08.06.2022, дослідивши наведені у ній аргументи, суд виходить із наступних підстав і мотивів

Положеннями статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач, серед іншого, має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З аналізу вищенаведених статей можна дійти висновку, що в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до початку розгляду справи по суті.

Тобто в разі призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно зі статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до початку розгляду справи по суті, а саме не пізніше двадцяти п`яти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито судом 23.05.2022. Заяву про уточнення позовних вимог подано 08.06.2022, тобто в межах встановленого законодавством строку.

При цьому, суд зазначає, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 08.06.2022, незважаючи на виклад тексту вимоги одним реченням, залишаючи первинну вимогу, фактично формує/визначає додаткові/нові позовні вимоги, зокрема, щодо визнання протиправним і скасування рішення Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 22.04.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Індії ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З цього приводу суд зазначає, що процесуальний закон, надавши позивачу право подати заяву про зміну позовних вимог чітко визначив зміст такої процесуальної поведінки сторони, зокрема, відповідна зміна може стосуватися лише:

- предмета або підстави позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Аналіз першої складової можливості подання заяви про зміну позовних вимог, визначених у частині 1 статті 47 КАС України, свідчить, що законодавець у зазначеній нормі не передбачив права позивача на зміну одночасно як предмета так і підстави позову з огляду на те, що така зміна фактично свідчить про появу нових вимог із іншим, додатковим предметом та самостійною підставою. Подання заява із новим предметом і відповідно підставою позову, по своїй суті, не може бути заявою про зміну того предмету і підстави позову, провадження за яким вже перебуває на розгляді у суді.

Так, підстава адміністративного позову обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими (в межах одного предмета); доповнення фактичних чи правових підстав новими (в межах одного предмета); вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав (в межах одного предмета).

Предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити своїх інтересів.

Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); доповнення позовних вимог новими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); вилучення із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (в основі яких знаходяться первинні підстави позову).

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/19197/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті другої складової можливості подання заяви про зміну позовних вимог, визначених у частині 1 статті 47 КАС України, слід зауважити, що "розмір" позовних вимог це характеристика таких вимог, зміст яких як правило має цифровий вираз/еквівалент, зокрема, стягнення грошових коштів у відповідній сумі/грошовому розмірі тощо. В даному випадку мова не йде про збільшення "кількості" вимог, а процесуальний закон чітко визначає - "розмір".

Окрім вказаного, процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Відтак, в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, необхідно розцінювати її як подання:

- іншого (ще одного) позову;

- зміну предмета або підстав позову;

- об`єднання позовних вимог (різних предметів, в межах незмінних підстав позову),

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

У розглядуваному випадку предметом первісного позову (за яким відкрито провадження у справі) є визнання протиправним рішення про скасування посвідки від 05.12.2017 серії ТР №167212 Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, а підставою для його скасування позивач вважає прийняття оскаржуваного рішення без оголошення чи вручення одного із рішень, передбачених підпунктом 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідчення на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018.

Водночас подаючи заяву від 08.06.2022 у межах адміністративної справи №300/2042/22, представник заявника додатково заявляє нову позовну вимогу про визнання протиправним і скасування рішення Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 22.04.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Індії ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є новим предметом позову. При цьому, як підставу для його скасування, позивач зазначає відсутність в такому рішенні інформації, яка відображена суб`єктом ініціавання заборони в`їзду в Україну, та із якої можна вірно встановити найменування такого суб`єкта, а також відсутність висновку про те, що подальше перебування позивача в Україні може суперечити будь-яким охоронюваним законом інтересам. Відсутність в тексті такого рішення від 22.04.2022 відповідної "інформації" та "висновку" є порушенням вимог Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС за №1235 від 17.12.2013.

Суд зауважує, що заявляючи у заяві від 08.06.2022, позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2022, представник позивача фактично змінює не лише предмет позову, а й його підстави (сформувавши новий/додатковий самостійний предмет і підстави).

Враховуючи вищевикладене, подана представником позивача заява фактично є заявою про одночасну зміну підстав та предмету позову у справі, що згідно з частиною 1 статті 47 КАС України не допускається, оскільки свідчить про виникнення нового адміністративного позову, який має свій індивідуальний предмет та самостійні підстави, що є відмінними від предмету та підстав, визначених стороною позивача при зверненні до суду з первинним адміністративним позовом.

В даному випадку право позивача на доступ до суду в межах заявлених нових позовних вимог може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви, а не зміною предмету та одночасно підстав первинного позову, збільшення розміру позовних вимог, тим більше уточнення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для прийняття заяви представника позивача про уточнення позовних вимог від 08.06.2022.

Частиною 1 статті 167 КАС України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Так, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні, поряд з іншим, містити інші відомості, які вимагаються Кодексом (пункт 7 частина 1 статті 167 КАС України).

За змістом частини 2 статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 47, частини 2 статті 167 КАС України, беручи до уваги подання заявником заяви, яка за своїм змістом свідчить про одночасну зміну як і предмету, так і підстав первісного позову, що не відповідає приписам КАС України, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість такої заяви, наслідком чого є повернення заяви без розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 47, 167, 243, 248, 256-257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Повернути без розгляду заяву Якубовського О.О., подану в інтересах ОСОБА_1 , від 08.06.2022 про уточнення позовних вимог у справі №300/2042/22 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 05.12.2017 серії НОМЕР_1 , - разом із доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду

Суддя Чуприна О.В.