Рішення № 104729240, 10.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 червня 2022 р. Справа №120/12093/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій обласиі про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 06 травня 1996 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 02 березня 2021 року подав заяву до державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради про припинення підприємницької діяльності.

26 травня 2021 року позивач отримав вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф-7445-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 37788,74 гривень.

На переконання позивача, така вимога є протиправною, оскільки податковим органом не дотримано строків її надіслання, що визначені абзацами 3, 4 пункту 3 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року №790) та пунктом 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Крім того, у вимозі про сплату боргу не зазначено, яким чином виникла заборгованість по сплаті єдиного внеску, на підставі чого формувалася така вимога та за який період виникла заборгованість.

За наведених обставин позивач звернувся з цим позовом до суду та просить визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області по визначенню суми недоїмки зі сплати єдиного внеску та скасувати вимогу про сплату боргу від 20 травня 2021 року №Ф-7445-17 про стягнення з нього заборгованості в розмірі 37788,74 гривень.

Ухвалою від 08 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29 листопада 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Такий обґрунтований тим, що згідно з реєстраційними даними Головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 із 05 травня 1996 року по 02 березня 2021 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. А тому відповідач вважає, що фізичні особи - підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 22% бази нарахування, визначеної статтею 7 згаданого Закону в термін, встановлений абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону для зазначених категорій платників. Окрім того, як свідчить інформація, що міститься у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , 31 січня 2021 року йому востаннє нараховано єдиний соціальний внесок, а тому загальна сума боргу становить 37788,74 гривень. За наведених обставин представник Головного управління ДПС у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 05 травня 1996 року зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Вінницької міської ради та з того часу перебував на обліку в податковому органі як платник податків.

02 березня 2021 року позивачем припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №2001740060002025462.

Відповідно до інформації, що міститься у інтегрованій картці платника податків (внесків), за позивачем станом на 31 січня 2021 року рахується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 37788,74 гривень.

20 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7445-17, якою вимагалося сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 37788,74 гривень.

21 травня 2021 року вказана вимога надіслана на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) та отримана ОСОБА_1 26 травня 2021 року, що підтверджується наданою відповідачем разом із відзивом копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

03 червня 2021 року позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою, у якій просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 травня 2021 року №Ф-7445-17, за результатами розгляду якої рішенням від 25 червня 2021 року №Б/99-00-06-02-01-09 відмовлено у скасуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7445-17 від 20 травня 2021 року.

Надаючи оцінку рішенню податкового органу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 часини 8 статті 9 Закону №2464-VI).

Отже, фізичні особи - підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок в термін, встановлений абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI.

Так, судом установлено, що позивач з 05 травня 1996 року по 02 березня 2021 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку як платник податків, а тому на нього покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок.

Водночас, згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідно до вимог Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у частині 4 статті 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Із оскаржуваної вимоги слідує, що станом на 30 квітня 2021 року за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 37788,74 гривень.

Водночас, із долученої до відзиву на позовну заяву інтегрованої картки платника податків слідує, що така заборгованість виникла станом на 31 січня 2021 року, а тому ще до припинення позивачем підприємницької діяльності (02 березня 2021 року) позивачу нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску, що свідчить про правомірність дій податкового органу в цій частині.

Щодо твердження позивача про те, що у спірній вимозі не зазначено, яким чином виникла заборгованість та підстави формування такої вимоги, то варто врахувати наступне.

Особливості застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а також процедури нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року №790) (надалі - Інструкція №449; в редакції, чинній на момент формування оскарженої вимоги про сплату боргу).

Форма вимоги затверджена у додатку 7 до Інструкції №449.

При цьому, у зазначеній формі в її реквізитах відсутні поля щодо розрахунку суми недоїмки та періоду виникнення заборгованості.

Приписами пункту 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Дослідивши оскаржувану позивачем вимогу, встановлено, що форма такої вимоги повністю відповідає зазначеним вище приписам Інструкції №449, а тому доводи позивача в цій частині слід визнати безпідставними.

Окрім того, у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, зазначено, що така сформована на підставі даних інформаційної системи податкових органів.

З приводу доводів позивача про порушення податковим органом строку надсилання оскаржуваної вимоги, то такі спростовуються наступним.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Таким чином, пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 врегульовано особливості надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В ході судового розгляду встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7445-17 сформована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 20 травня 2021 року, а вже 21 травня 2021 року таку надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 .

При цьому, 26 травня 2021 року оскаржувану вимогу отримано відповідачем.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 щодо недотримання податковим органом порядку надіслання спірної вимоги є безпідставними та спростовуються наданими відповідачем доказами.

До того ж, висновки суду про правомірність чи неправомірність вимоги не можуть бути поставлені у залежність від дотримання відповідачем встановленого порядку її надіслання.

За наведених обставин суд дійшов висновку про правомірність сформованої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7445-17 від 20 травня 2021 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні і підстави для відшкодування позивачеві понесених витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і установ України: 44069150)

Рішення суду в повному обсязі складено 10.06.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович