Рішення № 104729187, 13.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2022 р. Справа № 120/18670/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на дату звернення до суду у відповідача наявний податковий борг з податку на нерухоме майно у розмірі 16671,96 грн., який відповідач у добровільному порядку не сплачує.

На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом надіслано запит від 20.12.2021 до Адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1

31.12.2022 до суду надійшла відповідь на запит, згідно з якою ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 05.01.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, вищезазначеною ухвалою встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

24.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що підпис в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення їй не належить і вона не отримувала податкові повідомлення-рішення.

Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона не є платником податку за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами». Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно інформація про наявність у неї майна відсутня.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.02.2022 до суду подано відповідь на відзив, у якій представник ГУ ДПС у Вінницькій області повністю заперечує з приводу викладеного у відзиві на позовну заяву та звертає увагу суду, що відсутня інформація про наявність майна у ОСОБА_1 не є предметом спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з відомостями картки особового рахунку платника податків станом на 31.08.2021 за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі -16671,96 грн., з яких 16530,89 грн. - основний платіж, 0 грн. - штрафні санкції, 141,07 грн. - пеня.

Зазначена заборгованість утворилась в результаті не сплати донарахованих ГУ ДПС у Вінницькій області сум грошового зобов`язання та підтверджується інтегрованою картою платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями №0046595-5006-0221 від 27.03.2019, №0046596-5006-0221 від 27.03.2019, №0106536-5005-0221 від 06.05.2020, №0106537-5005-0221 від 06.05.2020, №0053595-2404-0221 від 04.03.2021, №0053596-2404-0221 від 04.03.2021.

З метою стягнення податкового боргу ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-17 (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктами 15.1-15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач у встановлений законом строк суму податкового зобов`язання не погасила, внаслідок чого утворилась заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі -16671,96 грн.

У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 податкового боргу контролюючим органом направлялись на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення №0046595-5006-0221 від 27.03.2019 (відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні вручено 15.07.2019), №0046596-5006-0221 від 27.03.2019 (відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні вручено 15.07.2019), №0106536-5005-0221 від 06.05.2020 (відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні вручено 06.07.2020), №0106537-5005-0221 від 06.05.2020 (відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні вручено 06.07.2020), №0053595-2404-0221 від 04.03.2021 (відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні вручено 26.05.2021), №0053596-2404-0221 від 04.03.2021 (відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні вручено 26.05.2021).

Водночас, відповідач вказує, що не отримувала такі податкові повідомлення-рішення, а підпис на рекомендованих повідомленнях їй не належить.

З приводу таких доводів ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З матеріалів справи слідує, що податкові повідомлення-рішення направлені ОСОБА_1 листом з повідомленням про вручення на адресу її місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .

Приживання відповідача за вказаною адресою з 30.11.1979 року підтверджується відомостями Адресного-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області.

Відтак, позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України здійснено направлення податкових повідомлень-рішень №0046595-5006-0221 від 27.03.2019, №0046596-5006-0221 від 27.03.2019, №0106536-5005-0221 від 06.05.2020, №0106537-5005-0221 від 06.05.2020, №0053595-2404-0221 від 04.03.2021, №0053596-2404-0221 від 04.03.2021 та останні вважаються врученими відповідно до вимог п. 58.3 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що жодними доказами не підтверджено та не наведено обґрунтування факту фальсифікації підпису у вказаних повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Більш того, вищезазначені податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем у судовому порядку, відтак, на момент розгляду даної справи є чинними.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №824/484/17-а.

Згідно з вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" за №280199-50 від 14.05.2021, згідно з якою сума податкового боргу платника податків становила 10343,76 грн.

Податкова вимога надіслана на адресу відповідача та згідно з відміткою на рекомендованому повідомленні вручена - 17.05.2021.

Водночас, відповідно до приписів пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, суд встановив, що у відповідача наявний податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі - 16671,96 грн., який відповідач у добровільному порядку не сплачує. Станом на день розгляду даної справи в суді доказів сплати ОСОБА_1 податкового боргу в добровільному порядку не надано.

З приводу доводів відповідача про те, що у неї відсутнє нерухоме майно, тому вона не може поти платником податку за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податкового кодексу України, тощо.

Обставини, на які посилається заявник у відзиві не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. При цьому, такі доводи могли бути покладені в основу адміністративного позову з приводу визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Однак, стороною відповідача не надано суду жодних доказів з приводу скасування податкових повідомлень-рішень №0046595-5006-0221 від 27.03.2019, №0046596-5006-0221 від 27.03.2019, №0106536-5005-0221 від 06.05.2020, №0106537-5005-0221 від 06.05.2020, №0053595-2404-0221 від 04.03.2021, №0053596-2404-0221 від 04.03.2021 та податкової вимоги №280199-50 від 14.05.2021 або ж доказів того, що наразі вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкова вимоги є предметом розгляду в межах іншої адміністративної справи.

Вищезазначений висновок суду узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема з постановами від 18.06.2018 №805/3284/17-а, від 02.11.2021 №824/484/17-а.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Вінницькій області дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення податкового боргу в повному обсязі.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 16671,96 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня дев`яносто шість копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ ВП 44069150).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду сформовано: 13.06.2022.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна