Рішення № 104727495, 24.05.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022 Справа №917/1801/21

м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТО Комплект", Аеропорт ЦА, м.Полтава, Полтавська область, 36040

до Приватного підприємства "Дорсервіс КПК", вул. Шевченка, 4, с.Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39702

про стягнення 3 159 268,16 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Антонова В.М.

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

19.11.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТО Комплект" до Приватного підприємства "Дорсервіс КПК" стягнення 3 159 268,16 грн. з яких: 1 680 002,82 грн. - основного боргу, 163 951,39 грн. - 3% річних, 272 677,32 грн. - інфляційних, 1 042 636,63 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.11.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТО Комплект" про стягнення 3 159 268,16 грн., залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

08.12.2021 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.12.2021р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 18.01.2022р., запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, позивачу - подати суду відповідь на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відзиву.

05.01.2022р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №104). У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує на те, що копія договору надана позивачем не відповідає змісту та суті оригіналу договору; до позовної заяви відповідач не долучив документи про якість товару; поставлений товар не належної якості та не супроводжувався належними документами про якість товару; позивач не з`являвся на виклики відповідача для фіксації поставленої неякісної асфальтобетонної суміші; відповідач ставить під сумнів якість поставленого товару через відсутність у власності позивача асфальтобетонного заводу.

18.01.2022р. відкладено підготовче провадження на 10.02.2022р.

27.01.2022р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. №970) з запереченнями на доводи відповідача.

Ухвалою суду від 10.02.2022р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 01.03.2022р.

01.03.2022р. судом відкладено засідання суду на 24.05.2022р.

Відповідач правом подання заперечень, в порядку ст. 167 ГПК України, не скористався.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 233 ГПК України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТО КОМПЛЕКТ» (Постачальник) та Приватним підприємством «ДОРСЕРВІС КПК» (Покупець) 01.08.2019р. укладено Договір поставки №01082019/1 (далі Договір, том.І а.с.14-17).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник (позивач у справі) зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити, у порядку та на умовах, які визначені даним Договором товар, а саме: асфальтобетон, далі за текстом - Товар, асортимент, найменування, кількість і ціна якого, вказуються в Специфікаціях або в накладних (видаткових, товарно- транспортних) до даного Договору, які є невід`ємною його частиною.

Поставка Товару здійснюється постачальником окремими партіями. Окремою партією Товару за цим Договором вважається кількість Товару, що зазначена у відповідному рахунку-фактурі, видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору (п.1.2).

Загальна кількість Товару за цим Договором визначається сумарною кількістю партій товарних поставок, які зазначені в накладних (видаткових, товарно-транспортних) та Специфікаціях оформлених Сторонами та фактично прийнятих Покупцем від Постачальника в період дії цього Договору (п.1.3).

Згідно з пунктами 2.2-2.5 Договору, доставка Товару, який є предметом поставки по даному Договору, здійснюється автотранспортом Постачальника або на умовах самовивозу на адресу Покупця у строки, вказані у товарно-транспортних накладних на кожну партію Товару.

Дата відвантаження товару відповідає даті складання видаткової накладної (товарно- транспортної накладної), підписаної сторонами або їх уповноваженими представниками.

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця відбувається з моменту його передачі згідно умов поставки по даному Договору, якщо інші умови не були узгоджені сторонами.

Всі ризики та зобов`язання Постачальника з поставки вважається виконаним у момент передачі продукції Покупцю на складі Постачальника, за умов самовивозу, або в обумовленому Сторонами місці відвантаження, за умов поставки продукції автотранспортом постачальника.

Ціна за одиницю Товару та загальна вартість партії вказується в видаткових накладних і діє на момент відвантаження Товару. Накладна на кожну окрему партію Товару, що поставляється заданим Договором, визначає вартість кожної партії Товару в цілому. Ціна Товару визначається виходячи з домовленості Сторін (п. 4.1).

Згідно з п. 4.2 Договору, загальна (остаточна) сума Договору визначається сумарною вартістю всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Договору, розрахунки за даним Договором між Постачальником та Покупцем здійснюються у національній валюті України - гривні, безготівково, згідно з порядком оплати та в сумі, що зазначена у відповідному рахунку- фактурі і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару за даним Договором, що підтверджується накладною та виставленим рахунком-фактурою. Зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.2 Договору, Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару за даним Договором, що підтверджується накладною та виставленим рахунком - фактурою.

Зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.5.3).

Згідно з п. 6.1. укладеного Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань, сторони несуть відповідальність, що визначена даним Договором та діючим законодавством України.

У випадку прострочення оплати поставленого Товару, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати на користь Постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.3).

Відповідно до п. 9.1, даний Договір вступає в силу в силу з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по Договору.

Позивач у позові зазначає, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у січні 2019 року Товар на загальну суму 41 156 644,13 грн. (розрахунок том V а.с.39-42), в підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні (том І а.с.142-162, том ІІ а.с. 1 -167, том ІІІ а.с.1-183, том IV а.с.1-191, том V а.с.1-29).

Станом на 22.07.2020р. заборгованість у відповідача перед позивачем зі сплати за поставлену продукцію згідно Договору становила 4 098 677,99 грн. Заборгованість у розмірі 2 418 675,27 грн. відповідачем була сплачена у липні 2020р.

Таким чином, заборгованість у сумі 1 680 002,82 грн. відповідачем не сплачена.

Позивач направив відповідачу вимогу про оплати боргу (том І а.с.21). Відповідачем вимога залишена без реагування.

За порушення строку оплати, позивач заявив до стягнення 1 042 636,63 грн. - пені, 163 951,39 грн. - 3% річних та 272 677,32 грн. - інфляційних втрат.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - Господарського кодексу України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних (том І а.с.142-162, том ІІ а.с. 1 -167, том ІІІ а.с.1-183, том IV а.с.1-191, том V а.с.1-29) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 41 156 644,13 грн. (розрахунок том V а.с. 39-42). Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період з 16.08.2019р. - 24.12.2019р. заборгованість відповідача станом на 30.12.2019р. становить 4 098 677,89 грн. (том V а.с.113)

Відповідно до платіжних доручень відповідачем частково оплачено поставлений товар.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 680 002,82 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що копія договору надана позивачем не відповідає змісту та суті оригіналу договору; до позовної заяви відповідач не долучив документи про якість товару; поставлений товар не належної якості та не супроводжувався належними документами про якість товару; позивач не з`являвся на виклики відповідача для фіксації поставленої неякісної асфальтобетонної суміші; відповідач ставить під сумнів якість поставленого товару через відсутність у власності позивача асфальтобетонного заводу.

Проте, судом враховано, що позивачем надано суду для огляду: оригінал Договору поставки №01082019/1 від 01.08.2019р. з підписами на кожній сторінці представника постачальника директора ТОВ «ПТО Комплект» та представника покупця директора ПП «Дорсервіс КПК» та відтисками печаток підприємств; акт звірки взаєморозрахунків за період з 16.08.2019-24.12.2019р., що підписаний між ТОВ «ПТО Комплект» та ПП «Дорсервіс КПК» та підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 4 098 677,89 грн.; жодних належних, допустимих та достатніх доказів щодо неналежної якості поставленої позивачем асфальтобетонної суміші відповідачем суду не надано; в товарно-транспортних накладних зазначено пункт розвантаження та вказано супровідний документ на вантаж - паспорт на асфальтобетон, сертифікат якості та ТТН з зазначенням пункту розвантаження.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, обставини, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву не знайшли свого документального підтвердження та спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно п.п. 6.3 Договору у випадку прострочення оплати поставленого Товару, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати на користь Постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу 1 042 636,63 грн. - пені, 272 677,32 грн. - інфляційних збитків, 163 951,39 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 29.11.2021р. про залишення позовної заяви без розгляду суд зобов`язав позивача надати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог (посилаючись на накладні та докази часткової оплати заборгованості). До заяви про усунення недоліків від 08.12.2021р. (том V а.с.37-42) позивач долучив розрахунок виникнення суми заборгованості (основної) із зазначенням дати та підстав поставки та на яку суму, була здійснена поставка, розмір, дата часткової оплати, заборгованість та колонка з датами, без зазначення, що це за дати. Уточнено розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних суду не надано.

Так, відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивач розрахунок пені здійснював не по кожній накладній окремо, а розділив на 2 періоди із зазначенням заборгованості: з 01.10.2019р. до 22.07.2020р. сума 4 098 677,99 грн. та з 23.07.2020р. до 01.11.2021р. сума заборгованості 1 680 002,82 грн., без обґрунтування суми заборгованості за ці періоди.

Суд звертає увагу, що у даному випадку вірним є нарахування пені на заборгованість з оплати товару по кожній накладній окремо, а не за періоди, як здійснив позивач. Оскільки нарахування такої санкції починається з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а припиняється через 6 місяців, тому для її обрахунку слід враховувати борг по кожній накладній окремо, та нарахування починати з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, невірним є обрахування пені за час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Наданий позивачем розрахунок пені (Т. 1, а.с. - 6-7) не може бути прийнятий судом як правильний та обґрунтований, оскільки у ньому не відображено усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отриманий товар, із посиланням на накладну, по якій саме відбулася оплата. Крім того, не конкретизовано по яких накладних здійснювалися погашення боргу та у яких сумах, лише наявна вказівка на яку загальну суму боргу нараховано пеню, що - як вказувалося вище, не є правильним.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо.

Тому враховуючи викладені обставини суд зауважує, що позивачем невірно здійснено обрахунок пені. При цьому суд не вбачає можливим у цій частині здійснити власний обрахунок даної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - відображення наявності основної суми заборгованості по кожній накладній окремо, по якій ця сума боргу повинна бути погашена; усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані товари тощо.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення з відповідача пеня 1 042 636, 63 грн. - задоволенню не підлягає.

Що ж до 3% річних та інфляційних втрат, то судом встановлено, що при їх розрахунку позивач також зазначає періоди нарахування, а не нараховує по кожній накладній окремо. При цьому, позивачем не обґрунтовані суми, на які він здійснює нарахування та судом встановлено, що суми, на які позивач здійснює нарахування, згідно розрахунку основної заборгованості були менші, ніж ті, на які позивач проводить нарахування.

Так, позивач проводить нарахування у період з 13.12.2019р. по 22.07.2020 на суму 4 098 677,99 грн. (Т. 1, а.с. - 7-8), в той же час, згідно розрахунку основної заборгованості (Т. 5, а.с. - 39-40) заборгованість у сумі 4 098 677,99 грн. існувала до 24.12.2019р. і подальшому зменшувалася, тому нарахування на цю суму 3% річних і інфляційних втрат по 22.07.2020 є необґрунтованим.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки дані зазначені в ньому суперечать матеріалам справи. При цьому суд не вбачає можливим у цій частині здійснити власний обрахунок даних вимог, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - відображення основної суми заборгованість у визначений позивачем період.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась позивачу в повному обсязі можливість обґрунтувати заявлену суму 3% річних та інфляційних втрат, що останнім зроблено не було.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання позивачем доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в стягненні 272 677,32 грн. - інфляційних збитків, 163 951,39 грн. - 3% річних.

За даних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зокрема, стягнути з відповідача 1 680 002,82 грн. основної заборгованості. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене та у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат па професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що під час подання позовної заяви до суду, Позивачем були вказані орієнтовні розрахунки затрат на правову допомогу, заявлено вимогу про їх стягнення з Відповідача та зазначено, що додаткові підтверджуючі документи будуть надані в порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 02.11.2021 р., Додатку №1 до Договору від 02.11.2021р. попередній розрахунок вартості послуг та роботи (гонорару), Додатку №2 до Договору від 02.11.2021р. перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат, Ордер на надання правової допомоги ПТ №226114, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1701 від 27.06.2017р., Акт виконаних робіт станом на 11.11.2021р., копія квитанції № 1/11 від 11.11.2021р. року на суму 20 000,00 грн., ( том 1 а.с. 31-41).

З наданих доказів вбачається, що судові витрати підтверджуються Актом виконаних робіт (наданих послуг) станом на 11.11.2021р. та квитанцією №1/11 від 11.11.2021р. на суму 20 000,00 грн. (том І а.с. 40-41).

За оцінкою господарського суду подані позивачем докази на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги, розміру витрат на неї і здійснення позивачем витрат на оплату такої допомоги у сумі 20 000,00 грн. відповідають вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не суперечать вимогам ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і є достатніми.

Відповідач не співмірності заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу не довів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, в розмірі 10635,39 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дорсервіс КПК" (вул. Шевченка, 4, с.Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39702, код ЄДРПОУ 37948128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТО Комплект" (Аеропорт ЦА, м.Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 39273195) суму основного боргу у розмірі 1 680 002,82 грн., 25200,04 грн. - судового збору, 10635,39 грн. - витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2022р.

Суддя В.В. Паламарчук