Рішення № 104727475, 06.06.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/237/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Чобанюк Т.М.;

від відповідача: Рахнянська С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000);

до відповідача: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Aкціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська. 19, код ЄДРПОУ ВП: 40081200);

про стягнення 134879,70 грн.

1. Суть спору.

Позивач АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №250/22 від 31.01.2022) до відповідача АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» AT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», в якій просить суд стягнути з останнього штраф за порушення строків доставки вантажу у розмірі 134879,70 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч ст. 41 Статуту залізниць України, доставлено вантаж зі станції відправлення до станції прибуття з простроченням термінів доставки за залізничними накладними №47558663, №47558630, №47558614, №47558606, №47558622.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2022 було відкрито провадження у справі №916/237/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року діб в Україні було введено воєнний стан.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення безпеки відвідувачів та працівників Господарського суду Одеської області судове засідання, призначене на 14.03.2022 не відбулося.

06.04.2022 до суду від АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» надійшло клопотання (вх. ГСОО №6204/22) про відкладення розгляду справи, відповідно до якої позивач просив суд, з огляду на введення в Україні воєнного стану, відповідно до Указу Президента України № 64/2022, відкласти розгляд справи № 916/237/22 на іншу дату.

Ухвалою суду від 07.04.2022 було задоволено клопотання (вх. ГСОО №6204/22) АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та відкладено судове засідання з розгляду справи №916/237/22 на 16.05.2022.

19.04.2022 до суду від AT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» надійшов відзив (вх. ГСОО №6652/22).

У судовому засіданні 16.05.2022 суд оголосив ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи на 06.06.2022.

17.05.2022 судом отримано від АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» відповідь на відзив (вх. ГСОО №8206/22).

06.06.2022 до суду від AT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» надійшли письмові пояснення (вх. ГСОО №9709/22).

06.06.2022 в судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також з`явився представник відповідача, який просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 06.06.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повний текст рішення буде складено 13.06.2022.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»

Позивач повідомив, що, у жовтні-листопаді 2021 року АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на адресу ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» здійснювалась поставка вантажу залізничним транспортом за наступними залізничними накладними: №47558663, №47558630, №47558614, №47558606, №47558622.

За твердженням позивача у жовтні - листопаді 2021 року мало місце порушення Залізницею вимог ст.41 Статуту щодо прострочення доставки вантажу на адресу ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС», який направлявся за накладними №47558663, №47558630, №47558614, №47558606, №47558622. Вагони, що прямували за вказаними накладними, відповідачем було подано під вивантаження одержувачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних.

Як зазначає позивач, належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці, відповідно до п. «в» ст. 130 Статуту є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення.

Отже, на думку позивача, за накладними №47558663, №47558630, №47558614, №47558606, №47558622 доставка вантажу зі станції відправлення відбувалась з простроченням терміну доставки.

За розрахунком позивача, сума штрафу за прострочення доставки вантажу у жовтні -листопаді 2021 року, відповідно до вищевказаних накладних, складає 134879,70 грн.

Крім цього, позивач вказує, що власником та вантажовідправником вантажів є AT «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», вантажоодержувачем вантажу є ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС», відповідно до відміток на накладних право на пред`явлення претензій та позову ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» передав AT «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у встановленому законодавством порядку, що засвідчено переуступними підписами.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що відповідач у відзиві визнав фактичні обставини справи, проте позивач заперечує проти клопотання позивача щодо зменшення штрафних санкцій.

Як вказує позивач, предметом позову є стягнення з відповідача штрафу, нарахованого, відповідно до приписів ст. ст. 41, 116 Статуту залізниць України, за порушення термінів доставки вантажу, при цьому, вказані норми спеціального закону не містять в собі жодних умов, які б могли бути підставою для зменшення штрафу.

Також позивач зазначає, що штраф нараховувався позивачем за порушення відповідачем термінів доставки вантажу, які мали місце в листопаді 2021 року, тобто до введення воєнного стану на всій території Україні.

При цьому, як вважає позивач, надана відповідачем фінансова звітність не є актуальною, ані станом на заявлений період порушення строків поставки, ані на сьогодні.

Позивач стверджує, що нарахований штраф за несвоєчасну доставку вантажів не є надмірним чи завищеним, а таке нарахування відповідачу штрафу не є винятковим випадком, оскільки відповідачем регулярно допускаються порушення строків доставки вантажів., отже сума штрафу нарахована правомірно і зменшенню не підлягає.

На думку позивача, те, що відповідачем не надано будь-яких документальних підтверджень того, що в даному випадку наявні передумови для зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні відповідного клопотання Залізниці має бути відмовлено.

3.2. Доводи АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає фактичні обставини справи щодо здійснення ним залізничних перевезень на умовах, визначених в накладних, зазначених в позовній заяві, а також щодо прострочення доставки вантажів за ними.

Між тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95% від суми, яка підлягає сплаті.

В обґрунтування зазначеного клопотання, відповідач вказує, що основне зобов`язання з перевезення вантажу Залізницею виконано в повному обсязі, доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи №916/237/22 не містять.

Крім цього, за твердженням відповідача, підприємство знаходиться у скрутному економічному стані, що підтверджується копією витягу із Проміжної скороченої консолідованої фінансової звітності АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» станом на 30.06.2021 року.

Також відповідач зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року. На теперішній час майже на всій території України ведуться бойові дії, в тому числі ракетні обстріли з територій Російської Федерації. Республіки Білорусь, тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, акваторій Чорного та Азовського морів. АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та військових вантажів. Починаючи з 24.02.2022 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» несе мільйонні збитки щоденно в зв`язку із здійсненням десятків евакуаційних рейсів, проїзд в яких є безкоштовним, пошкодженням та відповідним відновленням, втратою майна в зв`язку із бойовими діями на території України, критичним зменшенням обсягів вантажних перевезень в зв`язку із бойовими діями на території України і як наслідок катастрофічно різким зменшенням доходних надходжень.

На думку відповідача, стягнення з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» значних сум штрафів загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, перевезенню гуманітарних вантажів, для забезпечення медикаментами та продовольством цивільного населення в окремих регіонах України, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до загибелі тисяч військовослужбовців Збройних Сил України та цивільних осіб до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави Україна.

В письмових поясненнях відповідач додатково зазначив, що AT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії з боку Російської Федерації виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей. Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Також відповідач вказує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. AT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Відповідач вважає, що не зважаючи на те, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.

Крім цього, відповідач звертає увагу, що матеріали справи №916/237/22 не містить доказів, на підтвердження аналогічного чи більшого негативного впливу військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача.

4. Обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено факти поставки АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» вантажу (залізної руди) ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» залізничним транспортом за залізничними накладними:

- №47558663 (відстань перевезення: 560 км., тариф: 8483,00 грн., 1 вагон, дата відправлення: 23.10.2021, дата прибуття та видачі товару: 05.11.2021);

- №47558630 (відстань перевезення: 560 км., тариф: 76347,00 грн., 9 вагонів, дата відправлення: 23.10.2021, дата прибуття та видачі товару: 05.11.2021);

- №47558614 (відстань перевезення: 560 км., тариф: 84830,00 грн., 10 вагонів, дата відправлення: 23.10.2021, дата прибуття та видачі товару: 05.11.2021);

- №47558606 (відстань перевезення: 560 км., тариф: 246007,00 грн., 29 вагонів, дата відправлення: 23.10.2021, дата прибуття та видачі товару: 05.11.2021);

- №47558622 (відстань перевезення: 560 км., тариф: 33932,00 грн., 4 вагонів, дата відправлення: 23.10.2021, дата прибуття та видачі товару: 05.11.2021).

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

Пунктами 1.1. та 1.2. Правил встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1.1 Правил встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Між тим, з огляду на дату відправлення та дату прибуття і видачі вантажу, судом встановлено, що відповідачем було здійснено доставку вантажу за вищезазначеними залізничними накладними з порушенням визначеними Правилами термінами доставки та, враховуючи, відстань перевезення вантажу, прострочення доставки вантажу становить 9 діб.

Положення ст.130 Статуту залізниць України передбачають, що пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної; а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред`явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Відповідно до ст.133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

За переуступним написом, зазначеного в графі 9 вищезазначених залізничних накладних, одержувач ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» передав право на пред`явлення позову АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ».

Отже, прострочення відповідачем термінів доставки вантажу стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» AT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» штрафу у розмірі 134879,70.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (аналогічні положення містяться в ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно ст. 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтею 923 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.1, 3 ст. 313 Господарського кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Згідно п. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Також господарським судом враховується, інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів» від 04.04.2012 №01-06/420/2012, у відповідності до якого розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Як було встановлено судом, вантажоодержувачу було видано вантаж, відправлений на підставі вищевказаних накладних, з простроченням встановленого строку.

При цьому, суд звертає увагу, що обставини справи щодо видачі вантажу із порушенням встановлених строків, визначених вищезазначеними приписами чинного законодавства, не заперечуються та визнаються відповідачем у справі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, а також визнання відповідачем фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ст.116 Статуту залізниць.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок суми штрафу, суд вважає його правильним та обґрунтованим, а також враховує відсутність відповідних заперечень з боку відповідача або контррозрахунку.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків:

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру штрафу перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафу.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити штраф, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Суд, також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно із якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора

Слід також зауважити, що в постанові від 29.04.2021 по справі №905/1450/20, Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі ст. 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафу на 95% від суми, яка підлягає стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке:

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Приймаючи до уваги те, що АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» доставлено вантажі в пункт призначення, те, що АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків доставки вантажів, та те, що відповідач, маючи в умовах воєнного стану для країни вкрай суттєве стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує суттєвих ресурсів, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права необхідність зменшення розміру нарахованого штрафу на 50 % до суми 67439,85 грн.

При цьому, господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що перевезення вантажів, про якій йдеться у даній справі, відбулись протягом жовтня листопада 2021 р., що воєнний стан в країні впливає на діяльність не тільки відповідача, а й позивача, однак господарський суд зауважує, що винятковими обставинами, які являються підставою для зменшення розміру штрафу, та які не можуть бути проігноровані, є стратегічна роль АТ АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на теперішній час та масштаби його втрат від військових дій, для усунення наслідків яких відповідач потребує значних ресурсів, а також здійснення залізницею своєї діяльності в умовах воєнного стану в інтересах держави та суспільства.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків доставки вантажу, стягнення ж з відповідача штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 67439,85 грн.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Aкціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська. 19, код ЄДРПОУ ВП: 40081200) на користь Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) штраф за порушення строків доставки вантажу у розмірі 67439/шістдесят сім тисяч чотириста тридцять дев`ять/грн. 85 коп., а також 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят один/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 13.06.2022.

Суддя Ю.М. Невінгловська