Рішення № 104725744, 10.06.2022, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/302/22

Номер провадження 2-а/350/8/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2022 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо адміністративного затримання та застосування заходів фізичного впливу без складання протоколу про адміністративне затримання та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

у с т а н о в и в:

до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, у якому просив суд визнати протиправними дії поліцейських Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо застосування фізичної сили та його адміністративного затримання без складання протоколу про адміністративне затримання, яке відбулося 17.11.2021 в АДРЕСА_1 на території АЗС «ОККО»; скасувати постанову серії БАА 959383 від 17.11.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити; стягнути з Державного бюджету України на його користь 3000 (три тисячі) гривень грошової компенсації моральної шкоди; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зіслався на те, що 17.11.2021 на заправці АЗС «ОККО», що розташована до вулиці Обліски, 131 А міста Долина, приблизно о 00.14 год. він, рухаючись заднім ходом на автомобілі до заправних кранів, не помітив як здійснив торкання бампером до автомобіля марки «Шкода Рапід», номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований в темну пору доби посеред проїзної частини дороги на виїзді з прилеглої території до АЗС «ОККО» з вимкнутими габаритними вогнями і аварійними сигналами та стояв так, що заважав під`їзду до колонки, при тому, що на території АЗС наявні відведені місця для стоянки. Удару не було, і автомобілі не отримали жодних ушкоджень, тому він проїхав декілька метрів та зупинився, щоб пересвідчитись в ситуації.

Однак, працівники відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, які перебували в автомобілі марки «Шкода Рапід» без будь-яких пояснень проникли в його авто та застосовуючи грубу фізичну силу витягли його з нього, повалили на землю та із застосуванням прийомів рукопашного бою одягли на нього наручники. Після цього обшукали його та автомобіль, та згодом перетягли його у службове авто. При цьому, жоден з поліцейських не представився, не повідомив причин затримання та не роз`яснив його прав, не надав можливості скористатися правовою допомогою та не повідомив близьких про його затримання. У автомобілі зі зв`язаними руками він перебував понад дві години без права справити свої природні потреби та передзвонити близьким. Після цього його витягли з автомобіля та повідомили, що він має пройти медичний огляд на «Драгер 6820». У свою чергу він вимагав у працівників поліції надати обгрунтування їхніх дій щодо його неправомірного затримання та попросив звільнити його, щоб він фізично міг пройти огляд. Однак, його ніхто не слухав та не звільнив. Водночас поліцейський СРПП ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП старший сержант поліції Нудь Мар`ян Володимирович повідомив, що склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, згідно якого він керував на території АЗС «ОККО» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився. Проте зазначене в протоколі не відповідає фактичним обставинам. Він заперечив стосовно вдаваної позиції працівників з приводу добровільності своєї відмови, так як не можна вважати добровільною відмову особи від проходження медичного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння в той час коли зі сторони поліції здійснено затримання із застосуванням примусових обмежуючих заходів пов`язаних з обмеженням свободи пересування та перешкоджання вчинення дій направлених на здійснення такого медичного огляду. Попросив знову зняти наручники, щоб мати змогу розпечатати трубку та продути алкотестер. Однак, йому в цьому було відмовлено та його знову із зв`язаними руками заштовхали у службовий автомобіль, де він перебував ще годину, доки він не вмовив працівників поліції підняти трубку від матері, яка неодноразово йому телефонувала.

Після прибуття матері його звільнили, не надавши при цьому жодного документа, який би засвідчував його адміністративне затримання чи вчинення будь-яких адміністративних порушень, передали йому ключі від автомобіля та дозволили керувати автомобілем.

При цьому ніхто з працівників поліції не вимагав пред`явити посвідчення водія та не є зафіксована належними чином його відмова від його пред`явлення ні до моменту затримання, ні після його закінчення.

Згодом, після 26.11.2021, він отримав листа за вихідним номером 10522 від 22.11.2021, з якого довідався, що поліцейським СРПП ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП старшим сержантом поліції Нудь М.В. стосовно нього складено постанову серії БАА 959383 від 17.11.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення від 17.11.2021, яка складена о 00.52 год. за ч. 1 ст.126 КУпАП серії БАА 959383 згідно якої він 17.11.2021 о 00.52 керуючи транспортним на території АЗС «ОККО» не пред`явив посвідчення та техпаспорт на транспортний засіб, не була вручена йому на місці зупинки, а винесення її є безпідставним так як на відеозаписі не зафіксовано вимоги поліцейського та його відмова пред`явити у встановленому порядку посвідчення водія.

Доказами зазначених обставин та підтвердженням протиправності дій працівників поліції є відеозаписи його затримання та формальна відповідь відповідача від 11.01.2022 на адвокатський запит, згідно якого відповідач мав надати копію постанови про затримання та документи, які підтверджують завдання шкоди внаслідок ДТП транспортному засобу марки «Шкода Рапід», номерний знак НОМЕР_1 . Однак, відповідач уникнув відповіді на запит інформації та надав тільки схему ДТП до протоколу серії ААБ 031713 від 17.11.2021 і копії адміністративних матеріалів.

В той же час зі схеми ДТП, яку також було надано до відповіді вбачається, що автомобіль «Шкода Рапід» «090727» був припаркований (здійснював стоянку) на виїзді з прилеглої території АЗС «ОККО» при тому, що на території АЗС наявні відведені місця для стоянки, чим грубо порушив п.1.5, п.15.1., п.п. а), п.п. д) п.15.10 Правил дорожнього руху та водій «Шкода Рапід» «090727» сам створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

На повторний адвокатський запит від 28.01.2021 № 269 відповідач знову відмовився надавати відповідь щодо завданої шкоди автомобілю марки «Шкода Рапід» номерний знак НОМЕР_1 і оцінки дій працівників поліції, які проводили затримання та взагалі повідомив, що працівники поліції не затримували його, а постанову про адміністративне правопорушення не виносили.

Про безпідставність винесення постанови від 17.11.2021 серії БАА 959383 свідчить також протокол про адміністративне правопорушення складеним цим же поліцейським 17.11.2021 серії ААБ 032271 о 00.45 год., з якого вбачається, що він був складений ще до того як поліцейський о 00.52 виніс постанову про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП (відмова пред`явити посвідчення водія).

Вважає дії працівників поліції щодо адміністративного затримання та застосування заходів фізичного впливу без складання протоколу про адміністративне затримання протиправними і такими, що грубо порушують його права та вказують на відсутність самої події адміністративного правопорушення, а наявні матеріали не підтверджують у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

Отже з позовної заяви вбачається, що позивач заперечив законність оскаржуваної постанови та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про поновлення строку на оскарження вищезазначеної постанови від 17.11.2021 (а.с.25), мотивуючи її тим, що про існування постанови він довідався вже після 28.11.2021, коли на його адресу надійшов лист з відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області від 22.11.2021 № 10522 з додатками до яких була долучена копія постанови серії БАА 959383 від 17.11.2021. Крім цього, після адміністративного затримання, він отримав забій лівої скроневої ділянки голови та через погане самопочуття і гематому, яка утворилась знаходився на амбулаторному лікуванні, а з 19.11.2021 по 27.11.2021 він перебував за кордоном у зв`язку з чим ним будо пропущено встановлений десятиденний строк.

31.03.2022 до суду від адвоката Комарницького Е.Г., який діє в інтересах позивача, надійшла заява про зменшення позовних вимог (а.с.40), у якій він просив суд прийняти до розгляду уточнено редакцію позовної заяви в частині зміни позовних вимог, а саме: визнати протиправними дії поліцейських Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання ОСОБА_1 без складання протоколу про адміністративне затримання, яке відбулося 17.11.2021 в АДРЕСА_1 на території АЗС «ОККО»; скасувати постанову серії БАА 959383 від 17.11.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

15.04.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання (а.с.46-48), у якому він просив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 959383 від 17.11.2021 у справі про адміністративне правопорушення. Подане клопотання представник відповідача мотивував тим, що позивач пропустив десятиденний термін, який встановлений для оскарження відповідної постанови.

На вищезазначене клопотання позивач подав заперечення (а.с. 52), у якому просив у задоволенні такого клопотання відмовити, оскільки строк на оскарження вищезазначеної постанови він пропустив з поважних причин.

У судове засідання сторони не прибули.

Представник позивача - адвокат Комарницький Е.Г. подав до суду заяву, у якій просив провести розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у поданому ним клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду просив таке клопотання розглянути у його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося, а розгляд справи проведений на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Вирішуючи питання про можливість поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №959383, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Окрім цього, спеціальною нормою ч.2 ст.286 КАС України установлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позовною заявою оскаржується рішення (постанова) суб`єкта владних повноважень у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому суд вважає, що початок строку на оскарження рішення (постанови) слід відраховувати з дня вручення відповідної постанови.

Відповідно до ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.12.2016 (справа п/800/9/16) зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Окрім цього, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Судом установлено, що 17.11.2021 було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №959383 (далі за текстом - оскаржувана постанова) (а.с.19).

Оскаржувана постанова була направлена представником відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області позивачу 22.11.2021, з якою останній ознайомився 28.11.2021, про що він ствердив у запереченні на клопотання від 08.04.2022.

Таким чином, у даному випадку строк на оскарження слід відраховувати з того часу, коли позивач ознайомився із надісланою йому постановою, тобто з 28.11.2021.

В обґрунтування поважності причин пропущення строку на оскарження вищезазначеної постанови позивач посилається на те, що з 19.11.2021 по 27.11.2021 він перебував за кордоном, що підтверджено копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.26-28), після чого перебував на самоізоляції. Перебування на самоізоляції позивач також вважає поважною причиною, яка не дозволила йому звернутися вчасно до суду з цим позовом.

Суд погоджується із таким твердженням ОСОБА_1 , оскільки вони узгоджуються із вимогами постанови Кабінету міністрів України від 22 липня 2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 20 якої установлено, що самоізоляції підлягають, окрім інших, особи, що перетинають державний кордон на в`їзд України. При цьому строк самоізоляції становить 14 днів.

Таким чином, оскільки позивач перебував до 10.12.2021 на самоізоляції після перетину державного кордону України та з метою недопущення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд вважає поважною його причину пропущення десятиденного строку на оскарження вищезазначеної постанови.

Окрім цього, позивач стверджує, що його дружина, яка перебувала у стані вагітності, з 29.11.2021 по 06.12.2021 знаходилась на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою №231 від 09.05.2021 (а.с.55). При цьому, позивач стверджує, що після закінчення амбулаторного лікування його дружина також потребувала догляду та допомоги ще протягом тривалого часу, оскільки хворобу вона переносила важко.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач пропустив строк для подачі позовної заяви щодо оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який становить десять днів з дня вручення такої постанови, при цьому чітко визначеного строку, який би визначав особі часові рамки для подачі позову після такого пропущення чинним законодавством України не установлено, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя та захисту імовірно порушеного права особи рішенням суб`єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення в суд із позовною вимогою про скасування оскаржуваної постанови та поновити відповідний строк.

Крім цього, частиною 2 статті 122 КАС України установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Про доцільність поновлення позивачу строку для звернення до суду свідчить також те, що окрім вимоги про скасування вищезазначеної постанови, позивач заявив позовну вимогу про визнання протиправними дій уповноважених поліцейських щодо застосування фізичної сили та його адміністративного затримання позивача без складання протоколу про адміністративне затримання, дослідження обгрунтованості якої залежить від встановлення факту законності або ж незаконності винесеної суб`єктом владних повноважень оскаржуваної постанови.

Щодо позовної вимоги про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі за ч.1 ст.126 КУпАП, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 17.11.2021 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Частиною 1 статті 126 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не пред`явив посвідчення водія, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зі змісту позовної заяви суд установив, що позивач фактично заперечує законність оскаржуваної постанови та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, у зв`язку з чим просить провадження закрити.

Згідно з положеннями ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

У відповідності до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Суд стверджує, що відповідач зобов`язаний на підтвердження винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення та правомірності оскаржуваної постанови надати докази (ч.2 ст.77 КАС України), однак крім клопотання про залишення позовної заяви без розгляду таких доказів до суду не подав.

При цьому суд зазначає, що окремо сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Даючи оцінку відеозаписам з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, які містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску «Videx DVD-RW» (а.с.29), доданому позивачем до матеріалів позовної заяви, убачається, що під час усього спілкування із ОСОБА_1 , поліцейські жодного разу не вимагали у нього пред`явити відповідні документи, які зазначені у оскаржуваній постанові.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП не підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини останнього, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.126 КУпАП.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що оскаржувана постанова, яка винесена суб`єктом владних повноважень без належних, достовірних та достатніх доказів, не відповідає вимогам законодавства, прийнята з порушенням прав особи, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, тому оскаржувану постанову слід скасувати.

За змістом п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В п. 3 ч.1 ст.293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема скасовує постанову і закриває справу.

Згідно з п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи те, що суд встановив у діях ОСОБА_1 відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, скасовуючи оскаржувану постанову, вважає за необхідне провадження у справі закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій уповноважених поліцейських щодо застосування фізичної сили та його адміністративного затримання без складання протоколу про адміністративне затримання, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 260 КУпАП установлено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Призначення заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення полягає в тому, щоби гарантувати здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення у точній відповідності з вимогами цього Кодексу, що передбачає розгляд справи про адміністративне правопорушення уповноваженими на те законом органами (посадовими особами) з додержанням всіх необхідних правил та норм і прийняття за результатами такого розгляду справедливого рішення, що в переважній більшості випадків означає винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення і накладення на порушника належного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу.

Таким чином, адміністративне затримання як захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення може бути застосовані лише за наявності таких умов: 1) коли це прямо передбачено законами України; 2) з метою: а) припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу; б) встановлення особи порушника; в) складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим; г) забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Отже, чинне законодавство України чітко регламентує порядок застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для законного адміністративного затримання особи.

Окрім цього, статтею 30 Закону України «Про національну поліції» установлено, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Статтею 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліції» встановлено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Поліцейський, оснащений нагрудною камерою (відеореєстратором), попереджує про застосування такого превентивного поліцейського заходу, як відеофіксація (частина друга статті 31, стаття 40 Закону України «Про національну поліцію»).

Як установлено судом, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №959383, не відповідає вимогам законодавства.

З відеозаписів з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, які містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску «Videx DVD-RW», доданому позивачем до матеріалів позовної заяви, убачається, що працівники поліції з власної ініціативи відчини передні дверцята водія, після чого не назвавши своє прізвище, посаду, спеціальне звання, не попередивши про застосування такого превентивного поліцейського заходу, як відеофіксація, без попередження застосувавши фізичну силу, витягнули ОСОБА_1 із автомобіля, та продовжуючи застосовувати фізичну силу повалили його на землю, після чого без попередження застосували до позивача спеціальний засіб - кайданки. Далі, поліцейські доставили ОСОБА_1 до службового автомобіля, у якому він сидів, як убачається із відеозаписів, з 00:15 год. до 00:35 год., тобто не менше 20 хв. При цьому, на 00:16 год. відеозапису зафіксовано, як працівник поліції звертається до ОСОБА_1 та каже йому: «Вас затримано через те, що ви вчинили ДТП з патрульною машиною».

Таким чином, суд установив, що 17.11.2021 працівники поліції фактично провели адміністративне затримання ОСОБА_1 із застосуванням до нього таких поліцейських заходів примусу як фізичний вплив (сила) та спеціальні засоби.

Однак, переглянутими в судовому засіданні не доведено мету застосування поліцейськими вищезазначених заходів впливу, зокрема не доведено, що такі заходи впливу були застосовані працівниками поліції з метою охорони прав і свобод людини, або запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення.

Наявність такої обставини, як імовірне вчинення ОСОБА_1 ДТП не виправдовує застосування працівниками поліції до нього вищезазначених заходів примусу, оскільки таке правопорушення, за умови його вчинення, не є триваючим, та не свідчить про загрозу публічній безпеці, а також не свідчить про необхідність припинення такого правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності адміністративного затримання позивача та застосування до нього заходів фізичного впливу відповідач не надав належних і допустимих доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про підставність застосування поліцейськими заходів примусу та адміністративного затримання, яке відбулося без складання протоколу про затримання, що суперечить змісту ст.261 КУпАП, відповідно до якої про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Протокол про адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, складається згідно зі статтею 261 КУпАП на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне затримання пункт 5 Розділу III Інструкції).

Як ствердив позивач, попри його фактичне затримання, протокол про адміністративне затримання складений не був.

Його доводи підтверджені відповіддю уповноваженої особи відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на адвокатський запит (а.с.24), в якому зазначено, що працівники поліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не затримували та постанову про адміністративне правопорушення не виносили.

Отже, суд установив, що 17.11.2021 працівники поліції фактично провели адміністративне затримання ОСОБА_1 , однак вважає, що мета такого адміністративного затримання матеріалами справи, а також відповідачем не доведена.

Відсутність протоколу про адміністративне затримання особи, у даному випадку також свідчить про недотримання працівниками поліції вимог чинного законодавства України щодо адміністративного затримання 27.11.2021 ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо адміністративного затримання та застосування заходів фізичного впливу без складання протоколу про адміністративне затримання та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, підлягає до задоволення.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1488, 60 грн.

Керуючись ст.ст.7, 9-11, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 252, 278, 280 293, 294 КУпАП, ст.ст.241, 246, 250-251, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із вимогою щодо оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо адміністративного затримання та застосування заходів фізичного впливу без складання протоколу про адміністративне затримання та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №959383 від 27.11.2021, винесену інспектором СРПП відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Нудом Мар`яном Володимировичем, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Визнати протиправними дії поліцейських Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо застосування фізичної сили до ОСОБА_1 та його адміністративного затримання без складання протоколу про адміністративне затримання, яке відбулося 17.11.2021 у АДРЕСА_1 на території АЗС «ОККО».

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Академіка Сахарова 15, код ЄДРПОУ 40108798) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , сплачений ним судовий збір в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Бейко