Рішення № 104723837, 13.06.2022, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7494/21

Провадження № 2/712/300/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Вікторія Люкс» про скасування догани та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Вікторія Люкс» про скасування догани та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що починаючи з 11 серпня 2020 року позивач працює на посаді головного бухгалтера в ТОВ «ВП «Вікторія Люкс».

19 січня 2021 року позивач повідомила роботодавця про свою вагітність шляхом надання лікарського висновку № 35 від 19.01.2021 року.

В зв`язку з відсутністю на підприємстві задовільних умов праці (зокрема, відсутність опалення та гарячої води) позивачка, враховуючи свій стан та керуючись ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» звернулась до роботодавця та отримала погодження на частину щорічної оплачуваної відпустки (з 01 лютого 2021 року по 19 лютого 2021 року).

В період вказаної відпустки позивачка перебувала на лікарняному шість днів з 10 по 15 лютого 2021 року та чотири дні з 22 по 26 лютого 2021 року.

Враховуючи дні непрацездатності, відпустка була продовжена на підставі заяви позивачки та погоджена керівництвом відповідача до 09 березня 2021 року.

09 березня 2021 року позивачка вийшла на роботу, де одразу була повідомлена про зміну умов трудового договору головного бухгалтера, зменшення об`єму покладених функцій та встановлення мінімального розміру заробітної плати, тобто суттєвого її зменшення (посадовий оклад позивачки становив 12100,00 грн.).

Від підписання наказу від 08.02.2021р. № 6-к, яким змінено умови праці, позивачка відмовилась, про що зробила відповідний запис на наказі.

Враховуючи посаду позивачки остання для виконання покладених на неї обов`язків головного бухгалтера 17 лютого 2021 року (під час відпустки) прибула на роботу та зустрілась з заступником директора ТОВ «ВП «Вікторія Люкс» ОСОБА_9

Під час розмови між ОСОБА_2 та позивачкою виник словесний конфлікт, який переріс у образи та словесні приниження з боку заступника директора відповідача. Також ОСОБА_2 штовхнула позивачку, яка вдарилась животом об стіл.

З приводу вказаних подій позивачка здійснила виклик поліції та швидкої допомоги.

За результатами розгляду заяви позивачки до поліції складено довідку від 06.03.2021 р., якою в діях ОСОБА_2 не знайдено ознак правопорушення.

Відповідно до довідки КП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» від 17.02.2021 р. у позивачки діагностовано загрозу викидню.

Розмова, під час якої заступник директора відповідача ображає позивачку, погрожує їй та вимагає написати заяву про звільнення, зафіксовано за допомогою телефону позивачки.

Позивачка неодноразово зверталась зі скаргами до Управління Держпраці у Черкаській області з приводу незаконних дій відповідача.

Листом Управління Держпраці у Черкаській області від 09 квітня 2021 року №П-237/14-08/01 «Про розгляд звернення» позивачку повідомлено, що під час перевірки встановлені порушення роботодавцем відносно позивачки наступних норм чинного законодавства:

- ч. 3 ст. 32 КЗпП України (не дотримання строків попередження про зміну істотних умов праці; не зазначення конкретних підстав для зміни істотних умов праці);

- ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (повідомлення про відмову в призначення допомоги адміністрацією Товариства позивачці не видано та не надіслано в строк не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення);

- ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України (не забезпечено достовірний облік робочого часу, не проведено необхідні нарахування заробітної плати).

Вказані порушення стали підставою для винесення Управлінням Держпраці у Черкаській області Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЧК 211/458/АВ/П від 02 квітня 2021 року.

Крім того, наказом від 13.04.2021 №18/2-к позивачці оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці протягом 4 год. 45 хв. без поважних причин).

Вважає, що відносно позивачки з боку роботодавця (відповідача у справі) здійснюється пряма дискримінація та утиск в зв`язку з її вагітністю, порушуються норми трудового законодавства, що завдає позивачці моральної шкоди та підлягає відшкодуванню на підставі ст. 237-1 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст. 23 ЦК України.

Позивачка стверджує, що негативне відношення до неї з боку адміністрації відповідача розпочалося після того, як вона 19 січня 2021 року повідомила про свою вагітність.

Саме після цієї дати відповідач здійснив щодо позивачки наступні дії:

- 27 січня 2021 року видано наказ №3-к, яким позивачці оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці). При цьому відповідачем не забезпечено достовірний облік робочого часу позивачки, що встановлено перевіркою Управління Держпраці у Черкаській області;

- 08 лютого 2021 року наказом № 6-к змінено умови трудового договору, зменшено заробітну плату. Перевіркою встановлено, що всупереч ч. 3 ст. 32 КЗпП України не зазначено конкретних підстав для такої зміни та не дотримано строків попередження про зміни;

- 17 лютого 2021 року відбулася розмова з адміністрацією відповідача, під час якої позивачці висунуто вимогу про звільнення за власним бажанням та прямо стверджено про її вагітність як небажану та неприйнятну для відповідача подію. Внаслідок словесних образ, приниження, фізичного впливу у позивачки діагностовано загрозу викидню;

- відповідачем незаконно відмовлено в оплаті листків непрацездатності АЛГ №№ 351855, 362259, 351095, 351182 та не направлено у встановлені строки повідомлення про таке рішення, що підтверджено перевіркою Управління Держпраці у Черкаській області;

- актами від 09 березня 2021 року, 17 березня 2021 року відповідачем зафіксовано відсутність позивачки на робочому місці. Перевіркою Управління Держпраці у Черкаській області встановлено в даному випадку порушення вимог ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України - не забезпечення достовірного обліку робочого часу, не проведення нарахувань заробітної плати;

- наказом віл 13.04.2021 №18/2-к позивачці оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці протягом 4 год. 45 хв. без поважних причин).

Викладені обставини в їх сукупності свідчать про пряму дискримінацію позивачки у зв`язку з її вагітністю, створення ворожої атмосфери на роботі, з боку адміністрації відповідача існує загроза моральному та фізичному здоров`ю позивачки.

Вказані події відбуваються протягом тривалого часу, а саме з січня 2021 року по цей час (тобто протягом чотирьох місяців, які є передостанніми місяцями перед пологами позивачки).

Весь цей час позивачка відчуває сильне хвилювання та приниження.

Вона змушена докладати зусиль для відновлення та захисту своїх прав, зокрема, шляхом звернення зі скаргами до Управління Держпраці у Черкаській області, листуванням безпосередньо з відповідачем.

Очевидно, що майже постійне перебування позивачки на лікуванні є саме наслідком таких протиправних дій з боку відповідача.

Моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, полягає в наступному:

- протиправна поведінка відповідача виразилась у незаконному притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани; у незаконному зменшенні заробітної плати; у незаконній дискримінації (від інших співробітників не вимагали звіту про кожну хвилину відсутності на робочому місті);

- протиправна поведінка відповідача викликала душевні страждання позивачки, наслідком яких та з урахуванням її фізичного і психологічного стану у зв`язку з вагітністю стало погіршення здоров`я позивачки (загроза викидню), психологічна напруга під час зустрічі з керівництвом відповідача, страх втрати дитини, зусилля для пошуку шляхів захисту (звернення зі скаргами до контролюючих органів, необхідність отримання професійної правничої допомоги, збір доказів). Час, витрачений позивачкою на свій захист, фактично позбавив старшу малолітню дитину позивачки уваги матері та викликав психологічну нестабільність і напругу у родині.

Моральна шкода, яка полягає у приниженні честі та гідності, ділової репутації позивачки виразилась у наступному:

- протиправна поведінка відповідача виразилась у незаконному притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани; у незаконному зменшенні заробітної плати; у незаконній дискримінації (від інших співробітників не вимагали звіту про кожну хвилину відсутності на робочому місті); у дискримінації за ознакою статі (через вагітність позивачки), доказом якої є протиправні дії відповідача з урахуванням часу їх виникнення, тривалості та інтенсивності, а також враховуючи зміст розмови з керівником, яка називала позивачку;

- протиправна поведінка відповідача викликала у позивачки відчуття беззахисності, відвертої неповаги до неї як до вагітної жінки, приниження її ділової репутації як спеціаліста - головного бухгалтера, страх за своє здоров`я та здоров`я своєї ненародженої дитини;

- під час особистої розмови з керівником відповідача 17 лютого 2021 року остання застосовувала до позивачки вирази, які об`єктивно є такими, що ображають та принижують людську гідність, зокрема (мовою оригіналу): «гнида вонюча», «долбануть тебя?», «работать уже не будешь», «курица вонючая», «шоб ти мені написала заяву про звільнення», «брехуха вонючая», «ты пользуешься своим положением», «курица общипаная».

Моральна шкода, завдана позивачці внаслідок порушення її трудових права та внаслідок дискримінації за ознакою статі оцінюється позивачкою в розмірі, встановленому згідно психологічного дослідження.

Підставою для визнання незаконним та скасування наказу від 08.02.2021 № 6-к про зміну істотних умов праці та зменшення заробітної плати є наступне.

В порушення вказаної норми позивачка була ознайомлена з наказом від08.02.2021 № 6-к про зміну істотних умов праці та зменшення заробітної плати 09.03.2021р., тоді як зміни умов трудового договору відповідно до наказу встановлені з дати його видання - 08.02.2021 р.

Під терміном «зміни в організації виробництва і праці» розуміється раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, серед них перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

При цьому термін «зміни в організації виробництва і праці» використовується в частині третій статті 32 та пункті 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, в якому йдеться про можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у разі змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Із змісту цієї норми випливає, що змінами в організації виробництва і праці також є: ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

В наказі від 08.02.2021 №6-к всупереч ч. 3 ст. 32 та п. 1 ст. 40 КЗпП України не визначені зміни в організації виробництва, що свідчить про безпідставність такого наказу.

Посилання на ту обставину, що відповідач уклав договір про аутсорсинг з ТОВ «Аудит Консалтинг Груп» від 01.02.2021р. №4-А не є доказом змін в організації виробництва і праці, а тому спірний наказ є незаконним.

Єдиною метою прийняття спірного наказу є створення несприятливих умов роботи для позивачки та фактично є примушуванням до звільнення.

Підставами для визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 13.04.2021 №18/2-к про оголошення догани є наступне.

Підставою для догани відповідач вказав порушення трудової дисципліни, а саме відсутність на робочому місці протягом 4 год. 45 хв. без поважних причин.

Звертає увагу на той факт, що прийняттю спірного наказу передували наступні події:

- 06.04.2021 позивачка звернулась до відповідача з заявою про надання копій документів (наказу про прийняття на роботу, довідки про доходи, копії трудового договору, відомостей про заробітну плату);

- наказом від 12.04.2021 №17-к від позивачки як від головного бухгалтера вимагається підготувати та надати директору документи, про надання яких і просила позивачка в заяві від 06.04.2021. Термін виконання наказу - до 16:30 12.04.2021;

- в цей самий день, 12.04.2021 наказом №17/1-к позивачку зобов`язано підготувати і надати керівництву звіти за період з січня по березень 2021 року та встановлено термін виконання наказу - до 17:00 12.04.2021, що з урахуванням наказу №17-к не може бути оцінено як адекватна вимога;

- в цей самий день - 12.04.2021, наказом №17/2-к позивач вимагає від позивачки пояснень щодо невиконання наказів № 17-к та 17/1 -к та щодо причин відсутності на робочому місці у період з 9:00 по 9:55; 10:37 по 11:20 та 14:00 по 15:00;

- позивачка викладає письмові пояснення, в яких зазначає про те, що накази №17-к та 17/1-к не були доведені до її відома, крім того, виконання будь-якої документальної роботи потребує використання робочого комп`ютера, в доступі до якого їй відмовлено шляхом зміни паролю;

- відсутність на робочому місці в означені інтервали часу позивачка пояснює перервою на відпочинок (зокрема, відвідування вбиральні та вихід на свіже повітря), що передбачено ст. 66 КЗпП України;

- позивачка після закінчення робочого дня 12.04.2021 надсилає відповідачу цінний лист з описом вкладення, в якому письмово вимагає надати їй доступ до комп`ютера для виконання дорученої їй роботи;

- 13.04.2021 наказом №18-к відповідач повторно вимагає від позивачки підготовки і надання документів, але при цьому вже додає до наказу акт про нібито відмову позивачки від підпису про ознайомлення з наказами від 12.04.2021;

- 13.04.2021 наказом №18/1-к від позивачки знову вимагають пояснень про причини відсутності на робочому місці в різні проміжки часу загальною тривалістю 4 години 45 хв., що зроблено з метою отримання підстав для її подальшого звільнення за прогул. При цьому жодних доказів фіксації відсутності позивачки на роботі на протязі означених в наказі термінів не додано;

- внаслідок непослідовних, зловмисних, незаконних дій відповідача виникли, на думку відповідача, підстави для видання наказу від 13.04.2021 №18/2-к про оголошення догани позивачці за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці протягом 4 год. 45хв. без поважних причин), що й було справжньою метою попередніх наказів.

Вважає, що наказ від 13.04.2021 №18/2-к про оголошення догани є незаконним та підлягає скасуванню через відсутність доказів вчинення позивачкою дисциплінарного порушення.

Просить визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Вікторія Люкс» від 13.04.2021 №/18/2-к про оголошення догани.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Вікторія Люкс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 216000,00 грн. (двісті шістнадцять тисяч гривень).

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, прослухавши диск, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 147 цього ж Кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно положень ст. 147 КЗпП порушення трудової дисципліни це невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

За змістом вказаної статті КЗпП України підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. При цьому, закон не вимагає, щоб таке порушення обов`язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Водночас наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку та виборі дисциплінарного стягнення.

Згідно з ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

В судовому засіданні встановлено, наказом № 36 від 10.08.2020 року ОСОБА_1 прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Виробниче підприємство «Вікторія Люкс».

Безпосереднім керівником головного бухгалтера ОСОБА_1 є директор ТОВ «ВА «Вікторія Люкс».

Після прийняття на роботу, позивача під підпис ознайомлено із посадовою інструкцією головного бухгалтера (далі - Інструкція), затвердженою наказом директора Товариства від 14.05.2019 року.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 4.1. Інструкції, Головний бухгалтер, призначається і звільняється з посади наказом директора підприємства. Головний бухгалтер підпорядкований безпосередньо директорові підприємства. Головний бухгалтер, несе відповідальність за невиконання своїх функціональних обов`язків, невиконання наказів, розпоряджень та доручень директорів підприємства.

Згідно з п. 5.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженою наказом директора Товариства від 13.05.2019 року (далі - Правила), з яким ОСОБА_1

ознайомлено під підпис 11.08.2020 року, для працівників встановлюється наступний режим

роботи на підприємстві: 08 год. 00 хв. - початок роботи; з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. -

перерва на відпочинок та харчування; 17 год. 15 хв. - закінчення роботи.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Правил, працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у т.ч. за прогул (відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

11.08.2020 року позивачка ознайомлена під підпис з наказом директора Товариства №1 про облікову політику на підприємстві від 02.05.2019 року, яким чітко визначено кількісний та якісний склад бухгалтерії підприємства, організацію та ведення бухгалтерського обліку, зазначено принципи і методи відображення в бухгалтерському обліку окремих активів і господарських операцій, порядок виправлення помилок і зміни у фінансових звітах.

Наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Вікторія Люкс» №18/2-к від 13.04.2021 року у зв`язку з порушенням трудової дисципліни головному бухгалтеру ОСОБА_1 , оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці протягом 4 год. 45 хв. без поважних причин).

Підстави: акт встановлення відсутності на робочому місці від 13.04.2021 року; наказ № 18/1-к від 13.04.2021 року.

Відповідно до акту про встановлення факту відсутності на робочому місці головного бухгалтера ОСОБА_1 від 13.04.2021 року, акт складено про те, що 13 квітня 2021 року головний бухгалтер Пода Інна Михайлівна, була відсутня на робочому місці у період з 08:05 по 09:15; з 09:35 по 10:40; з 11:10 по 12:00; з 13:00 по 13:25; з 14:00 по 14:30; з 15:45 по 16:30. Загальний термін відсутності на робочому місці склав 4 години 45 хвилини.

Наказом № 18/1-к від 13.04.2021 року зобов`язано головного бухгалтера ОСОБА_1 надати письмове пояснення щодо причин відсутності на робочому місці у період з 08:05 по 09:15; з 09:35 по 10:40; з 11:10 по 12:00; з 13:00 по 13:25; з 14:00 по 14:30; з 15:45 по 16:30. Загальний термін відсутності на робочому місці склав 4 години 45 хвилини.

На зазначеному наказі ОСОБА_1 зазначила: «13.04.2021 року я була на робочому місці цілий день з 08:00 до 17:00 год., в дані години, які вказані в наказі була в туалеті, так як вагітна і погано почувалась та виходила на двір на 5-10 хв. подихати повітрям, що не заборонено чинним законодавством України…»

Акт про відмову підпису наказу № 18/2 від 13.04.2021 року складений про те, що 13.04.2021 року головному бухгалтеру ОСОБА_1 був наданий наказ № 18/2 від 13.04.2021 року для ознайомлення, на що ОСОБА_1 відмовилася від підпису.

Разом із цим, позивачкою в період роботи в ТОВ «Виробниче підприємство «Вікторія» з 11.08.2020 року по 05.02.2021 року не виконано накази та розпорядження директора підприємства (2/1-к від

26.01.2020 року) допущено систематичні порушення організації та ведення бухгалтерського

обліку, порушення трудової дисципліни.

Доказами, які підтверджують вказаний факт є: наказ №2/1-к від 26.01.2020 року; наказ № 2/2-к від 27.01.2020 року та додані до нього пояснення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) від 27.01.2021 року; наказ № 3-к від 27.01.2020 року та додані до нього акти про встановлення факту відсутності на робочому місці головного бухгалтера ОСОБА_1 від 16.01.2021р., 18.01.2021р., 19.01.2021р., 22.01.2021р., 25.01.2021р., пояснення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) від 27.01.2021 року; наказ № 5-к від 05.02.2020 року та додані до нього доповідна записка заступника директора від 05.02.2021 р., пояснення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) від 09.03.2021 року; дослідження бази ТОВ «ВП «Вікторія Люкс» за 2020 р., проведені ТОВ «Аудит Консалтинг Центр» згідно з умовами договору № 4-А від 01.02.2021 р.

Наказом №2/2-к від 27.01.2020 року головному бухгалтеру ОСОБА_1 оголошено догану з підстав відсутності її на робочому місці більше трьох годин протягом дня без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). В поясненнях від 27.01.2021 року позивачка, як на поважність причин відсутності на робочому місці посилалася на вагітність, однак повідомлень про таку необхідність відлучення до керівника, та інших доказів, які б надали можливість підтвердити вказані обставини і які виключно з пояснень позивачки від 27.01.2021 року слугували причиною самовільного залишення нею робочого місця, остання відповідачу на той час не надала.

01 червня 2021 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила своє прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни.

Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення.

Дана норма узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 19.10.2016 року № 6-2801цс15, згідно якої пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Поряд з дисциплінарним стягненням до порушника трудової дисципліни можуть бути застосовані інші заходи правового впливу, наприклад, повне або часткове позбавлення премії чи винагороди за результатами роботи за рік. Якщо невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків продовжувалось, не дивлячись на накладення дисциплінарного стягнення, допускається застосування до нього нового дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України).

Таким чином, в силу ст.ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Разом з тим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування всіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 20 травня 2020 року у справі №754/4355/17 (провадження № 61-47954св18); від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 (провадження № 61-25878св18) та від ЗО березня 2020 року у справі № 489/7807/18 (провадження № 61-15378св19).

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд повинен з`ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Наказом № 18/2-к від 13.04.2021 року внаслідок порушення трудового розпорядку, а саме відсутності ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин протягом дня без поважних причин, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 40, ст. 147-152 КЗпП України, головному бухгалтеру ОСОБА_1 вдруге було оголошено догану.

Наказом № 3-к від 27 січня 2021 року ТОВ «ВП «Вікторія Люкс» головному бухгалтеру ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 16.01.2021 (повний день), 18.01.2021 (з 08600 до 11:00 та з 14:00 до 17:00), 19.01.2021 (з 08:00 до 12:00), 22.01.2021 (з 08:00 до 11:00), 25.01.2021 (з 08:00 до 12:00).

Вказаний наказ № 3-к від 27 січня 2021 року позивачем не оскаржувався.

Таким чином, порушення трудової дисципліни позивачем допускалися і раніше, за що була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно виявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, тощо.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Комісійним актом від 13.04.2021 року встановлено факт відсутності на робочому місці протягом 4 год. 45 хв. головного бухгалтера ОСОБА_1 та порушення останньою пункти 5.1., 7.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженою наказом директора Товариства від 13.05.2019 року і відповідно до п. 7.3., ОСОБА_1 понесла відповідальність за порушення трудової дисципліни, у т.ч. за прогул (відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Отже, оскаржуваний наказ містить вказівку на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, містить дані про те, якими нормами Кодексу законів про працю України, керувався директор при винесенні такого наказу. Зазначений перелік підстав його винесення. Більш того, даний дисциплінарний проступок є систематичним, підтвердженням останнього є відповідь Управління Держпраці у Черкаській області від 09.04.2021 року № П-237/1408/01/3813 та наказ № 3-к від 27 січня 2021 року.

На підставі зазначених обставин справи, відповідачем при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення належним чином перевірено факт вчинення позивачем порушення трудової дисципліни та не порушено процедуру його накладення.

Аналізуючи дії відповідача при накладенні дисциплінарного стягнення у виді догани, можна прийти до висновку, що вимоги ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, відповідачем були дотримані, оскільки враховано обставини за яких вчинено проступок, а також попередню роботу та поведінку позивача і те, що догана не є крайнім заходом.

Позивач, як в позовній заяві так і в судовому засіданні зазначала, що 17.02.2021 року прибула на роботу та під час розмови з ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, який переріс у образи та словесні приниження її. Також ОСОБА_2 штовхнула позивачку, яка вдарилась животом об стіл.

Суд не може взяти до уваги дане твердження позивача, оскільки 17.02.2021 року позивач перебувала у відпустці, а посилання позивача про те, що її було відкликано з відпустки не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні (не надано копії наказу тощо).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка займає посаду заступника директора ТОВ «ВП «Вікторія Люкс», пояснила, що не пам`ятає про конфлікт з позивачем. У зв`язку з постійним порушенням трудової дисципліни позивачем, директором підприємство було надано їй розпорядження про фіксування порушень позивачем трудової дисципліни.

Свідок ОСОБА_9 , директор ТОВ «ВП «Вікторія Люкс», в судовому засіданні повідомив, що 17.02.2021 року він йшов на своє робоче місце та побачив як позивач та ОСОБА_2 розмовляли, помітивши що ОСОБА_1 була чимось засмучена запитав чи в неї все добре, на що вона відповідала що в неї все нормально та вона іде додому. Ніяких конфліктних, криків не чув, будь яких принижень в сторону позивача зі сторони ОСОБА_2 не було, так як і не було ніяких штовхань.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 17.02.2021 року вона прийшла до своєї подруги, яка працює в ТОВ «ВП «Вікторія Люкс». На сходах помітила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які спілкувались. Ніяких конфліктних ситуацій та криків не було, лише помітила що ОСОБА_1 , була чимось засмучена.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 17.02.2021 року йому зателефонувала дружина ОСОБА_1 в сльозах та просила за нею приїхати. Вона розповіла що сталося, наче її штовхнули випадково, однак він вважає що навмисно. Вони викликали поліцію та швидку допомогу. Вважає, що відношення керівництва ТОВ «ВП «Вікторія Люкс» до ОСОБА_1 змінилися після того як вони дізналися про її вагітність.

Крім того, відповідно до довідки Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про результати розгляду повідомлення гр. ОСОБА_1 (№ 8308 від 17.02.2021 року) в діях ОСОБА_2 не знайдено ознак правопорушення.

ОСОБА_1 не зверталася для освідування по факту тілесних ушкоджень до бюро СМЕ. Крім того, ОСОБА_1 відмовилася від госпіталізації, а тому позивачем не надано суду жодного документа, який би підтверджував факт нанесення їй тілесних ушкоджень та конфліктної ситуації, що за її словами відбулася 17.02.2021 року.

Наданий позивачем аудіо диск з розмовою, суд не бере до уваги, оскільки він є недопустимим доказом.

У постанові від 22.08.2019 року у справі №712/8320/15?к Верховний Суд погодився з висновками судів про відсутність достатніх і допустимих доказів, якими підтверджувалися б факти, що голос на аудіозаписах належить особі, у зв`язку з тим, що клопотань про призначення фоноскопічної експертизи заявлено не було. Поряд з цим, особа, що заперечує факт належності конкретній особі голосу, запис якого наданий у якості доказу, має вчиняти певні процесуальні дії, необхідні для спростування відповідного доказу. Так, згідно постанови Верховного Суду від 25.08.2020 р. у справі №553/1268/15?ц, визнання аудіозапису речовим доказом є правомірним у разі відсутності переконливих аргументів і доказів, які ставили б під сумнів допустимість аудіозапису як доказу, та незаявлення учасниками справи клопотань про призначення у справі фонетичної експертизи для спростування відповідного доказу.

Більше того, нерідко виникають випадки, коли учасниками справи заперечується достовірність аудіозаписів, наданих у якості доказів, та вказується на їх фальсифікацію шляхом монтажу. Для спростування вказаних обставин також проводиться судова експертиза.

Складнощі виникають і з використанням аудіозапису телефонної розмови в якості доказу. Вирішуючи питання про допустимість аудіозаписів телефонних розмов, суди керуються висновками, що містяться в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України №12?рп/2011 від 20.10.2011 р., та оцінюють відповідні докази як такі, що є недопустимими та порушують встановлене ст. 32 Конституції України право на таємницю телефонних розмов.

Так, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.09.2019 р. у справі №520/5474/19 вказав, що здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.

Відеозаписи в якості електронних доказів, аналогічно до аудіозаписів, теж мають свої недоліки. Як підтверджує постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №908/1120/17, для оцінки належності відеозапису як доказу береться до уваги наявність у ньому необхідних реквізитів електронного доказу, таких як фіксація дати та часу зйомки, місця події. Питання щодо автентичності відеозапису та відсутності в ньому монтажу вирішується шляхом призначення судової експертизи. На практиці часто виникають проблеми з неможливістю виявити ознаки монтажу навіть шляхом проведення судової експертизи у випадку, якщо використовується копія аудіозапису чи відеозапису, а не їх оригінал (постанова Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі №404/700/17).

Позивач у поданому позові не наводить жодних доводів про порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення, що передбачений статтею 149 КЗпП України та доказів на їх підтвердження.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із подальшими змінами визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Позивач зазначає, що діями відповідача їй завдана моральна шкода внаслідок порушення її трудових прав та внаслідок дискримінації за ознакою статті, яка оцінюється позивачкою в розмірі встановленому згідно психологічного дослідження, яка складає 216000 грн.

Верховний Суд України в пункті 5 постанови Пленуму № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами і доповненнями, роз`яснив про те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (в редакції від 24.10.2003) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд не бере до уваги наданий позивачем висновок експертного дослідження № ЕД-19/124-21/7106-ПС від 24.06.2021 року, оскільки з вказаного висновку вбачається, що проведення психологічного дослідження проводилося на підстави заяви від 08.02.2021 року вх. № ЕД-19/124-21/7106-ПС, а позивач зазначає що подія відбулася 17.02.2021 року.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача, щодо завдання їй діями відповідача моральних страждань, не надано належних доказів, які б підтверджували даний факт.

Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституції України, ст. 147, 148, 149, 233 Кодексу Законів про працю, ст.ст12, 34, 76, 80, 81, 138, 141, 263, 265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Вікторія Люкс» про скасування догани та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Романенко В.А.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 червня 2022 року.