Рішення № 104722139, 23.02.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8890/21

Провадження № 2/761/3105/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Київ Комфорт Сервіс» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, зважаючи на наступне. Позивач є власником Ѕ частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . 12.12.2016 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір № 1В-230НП, згідно умов якого позивач здійснював компенсацію відповідачу за спожиту електричну енергію по вказаному нежитловому приміщенню. В подальшому, 08.06.2018 року позивач уклав прямий договір на постачання електричної енергії по зазначеному нежитловому приміщенню з ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі». Позивач зазначає, що відповідач надмірно і безпідставно отримав грошові кошти в сумі 69 918 грн. 91 коп. по періоду споживання, коли позивач вже мав прямий договір з енергопостачальною організацією, відтак він має право на повернення цих коштів. Окрім того, позивач заявляє про стягнення інфляційних збитків в сумі 10 984 грн. 11 коп., 3% річних в сумі 5 792 грн. 91 коп. та просить покласти судові витрати на відповідача.

Провадження у справі було відкрито 15.03.2021 року, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача направив в адресу суду відзив на позов, де зазначив наступне. Позивачем оплачено рахунки за електроенергію за період з 06.03.2018 року по 08.06.2018 року на рахунок відповідача, як компенсацію за використану електроенергію. При цьому, оплачені грошові кошти не є переплатою, а компенсацією за використану електроенергію, дані про яку не увійшли в акт зняття показників від 06.03.2018 року, так як дана електроенергія споживалася позивачем після складання акту, тобто з 06.03.2018 року по 08.06.2018 року.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що доводи Товариства є цілком помилковими та необгрунтованими. До відзиву не долучено жодного доказу на підтвердження викладених в ньому фактів, на які представник відповідача посилається як на підставу заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку наданим сторонами доказам суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником Ѕ частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Право власності на частку даного приміщення було набуто позивачем 08.08.2016 року.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, 06.05.2016 року будинок АДРЕСА_2 був переданий замовником будівництва до відповідача на обслуговування та експлуатацію. Зазначений будинок перебував на обслуговування та експлуатації відповідача у період з 06.05.2016 року до 01.12.2018 року, тобто до дати передання за рішення загальних зборів співвласників функцій управління будинком - Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1В».

12.12.2016 року між позивачем та ТОВ «Київ комфорт сервіс», що не заперечується сторонами, було укладено Договір № 1В-230НП про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно умов якого ОСОБА_1 здійснював компенсацію ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» за спожиту електричну енергію по лічильниках електричної енергії № 0310341 та № 0310339.

Як свідчать матеріали справи, і не заперечується відповідачем, на виконання умов договору позивачем було сплачено:

- 11.06.2018 р. рахунок відповідача № 8051 від 31.05.2018 року на суму 23 158,22 грн., що підтверджується квитанцією ПН2953578 від 11.06.2018 року за спожиту електричну енергію по лічильнику № 0310339: активна електрична енергія показник 48631, реактивна електрична енергія показник 13366;

- 11.06.2018 р. рахунок відповідача № 8050 від 31.05.2018 року на суму 35 793,21 грн., що підтверджується квитанцією ПН2953579 від 11.06.2018 року за спожиту електричну енергію по лічильнику № 0310341: активна електрична енергія показник 94588, реактивна електрична енергія показник 52327;

- 23.04.2018 р. рахунок відповідача № 4368 від 31.03.2018 року на суму 7 868,13 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1019807667.1 від 23.04.2018 року за спожиту електричну енергію по лічильнику № 0310339: активна електрична енергія показник 39650, реактивна електрична енергія показник 10744;

- 23.04.2018 р. рахунок відповідача № 4369 на суму 10 612,47 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1019805807.1 від 23.04.2018 року. за спожиту електричну енергію по лічильнику електричної енергії № 0310341: активна електрична енергія показник 79815, реактивна електрична енергія показник 43921.

Також судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 08.06.2018 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі» було укладено договір про постачання електричної енергії № 63936, за умовами якого ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» взяло на себе обов`язки продавати електричну енергію споживачу (позивачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача за об`єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач зобов`язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною.

Додатком №4А до договору від 08.06.2018 року № 63936, ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» та позивач зафіксували та відобразили дані про розрахункові засоби обліку позивача:1) Лічильник типу HIK 2302L AРП2Т 1080 МЕ 5 (60) А IV кв. 2015р., номер лічильника № 0310341; 2) Лічильник типу HIK 2302L AРП2Т 1080 МЕ 5 (60) А IV кв. 2015р., номер лічильника № 0310339.

Крім того, як свідчать матеріали справи, згідно договору про постачання електричної енергії № 63936, ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» та позивач зафіксували наступні початкові показання засобів обліку електричної енергії (лічильників): 1) по лічильнику № 0310341 - Активна електроенергія - 075388,00; Реактивна електроенергія - 041368,00; 2) по лічильнику № 0310339 - Активна електроенергія -037588,00; Реактивна електроенергія - 01002100.

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача про те, що розрахунок компенсації споживання позивача перед відповідачем повинен обмежуватись показниками засобів обліку електричної енергії, які визначені як початкові в укладеному між позивачем та постачальником електричної енергії ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» договору про постачання електричної енергії № 63936. Зокрема, додаток 4А до даного договору містить відповідну інформацію в колонці «початкові показання лічильника».

При встановленні обставин спірних правовідносин, для проведення підрахунку сплачених грошових коштів, суд враховує дані, відображені в рахунках відповідача № 8051 від 31.05.2018 року, № 8050 від 31.05.2018 року, № 4368 від 31.03.2018 року та № 4369 від 31.03.2018 року.

За наслідком співвідношення показників лічильників згідно договору про постачання електричної енергії № 63936, а також відомостей в рахунках відповідача, відображених в рахунках тарифів, з урахуванням наданих позивачем квитанцій, суд має зазначити наступне.

Позивачем безпідставно (надмірно) сплачено відповідачу: По рахунку № 8050 від 31.05.2018 року суму у розмірі34 738,86 грн.; по рахунку № 8051 від 31.05.2018 року суму у розмірі20 849,93 грн.; по рахунку № 4368 від 31.03.2018 року суму у розмірі 4 519,28 грн.; по рахунку № 4369 від 31.03.2018 року суму у розмірі 9 810,84 грн.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що сукупний розмір безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів, які були надмірно сплачені з боку позивача, становить 69 918,91 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві зазначив про те, що позивачем оплачено рахунки за електроенергію за період з 06.03.2018 року по 08.06.2018 року на рахунок відповідача, як компенсацію за використану електроенергію. При цьому, відповідач вказує на те, що оплачені грошові кошти не є переплатою, натомість є компенсацією за використану електроенергію, дані про яку не увійшли в акт зняття показників від 06.03.2018 року, так як дана електроенергія споживалася позивачем після складання акту, тобто з 06.03.2018 року по 08.06.2018 року.

Проте суд вважає дані твердження відповідача помилковими та такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи, з огляду на наступне.

Як свідчить з додаток 4А до Договору про постачання електричної енергії № 63936, позивач та енергопостачальна організація чітко визначили початкові показники лічильників позивача, для подальшого обліку споживання та сплати вже безпосередньо на енергопостачальну організацію - ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі».

Матеріалами справи підтверджується, що акти технічної перевірки та/або опломбування засобів обліку електричної енергії з фіксацією саме цих показників лічильників були підписані, в тому числі представником споживача - відповідача, що свідчить про обізнаність відповідача в контрольних знаттях та конкретних показниках лічильників, по яким позивач укладав прямий договір з енергопостачальною організацією. Тобто, відповідач володів інформацією про фіксацію показників засобів обліку електричної енергії та про конкретні зафіксовані показники, які енергопостачальна організація обліковує як початкові у правовідносинах з позивачем.

Судом враховано, що в листі від 18.01.2021 року ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» надаючи відповідь на адвокатський запит зазначало, що укладення договору з фізичною особою ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ) здійснювалося за діючою схемою електропостачання зі збереженням технічних параметрів електроустановки у зв`язку з зміною власника. Початкові показання засобів обліку № 0310341, № 0310339 становили: активна електроенергія - 075388,00, реактивна - 041368,00 та активна електроенергія - 037588,00, реактивна - 010021,00 відповідно. В Договорі з ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» вказані показання є кінцевими розрахунковими показниками, за якими проведено остаточне нарахування за спожиту електричну енергію станом на 06.03.2018 року. Заборгованість по о/р ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» на о/р ОСОБА_1 не переносилась. ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» за ОСОБА_1 грошові кошти не сплачувало.

Також судом прийнято до уваги додану до листа ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» від 18.01.2021 року вих. № 1/08/1445 банківську картку підприємства - по особовому рахунку ОСОБА_1 - за період з 01.06.2018 року по 01.01.2019 року.

З даного документу вбачається відсутність будь-яких сплат грошових коштів з боку ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» по особовому рахунку позивача, доказів зворотного відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідачу було надмірно сплачено грошові кошти в загальному розмірі 69 918 грн. 91 коп. за споживання, облік якого вже здійснювався енергопостачальною організацією згідно прямого договору з цією організацією.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання та повернув грошові кошти, отримані від позивача.

Разом з тим, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 69 918 грн. 91 коп.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

За розрахунком позивача, який було перевірено під час розгляду справи 3% річних становлять - 5 792 грн. 91 коп., інфляційні збитки становлять - 10 984 грн. 11 коп.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

На підтвердження понесених позивачем витрат позивач подав до суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 04/12-1 від 04.12.2020р.; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 05-03-2020/А1 від 05.03.2021р.; копію квитанції № 0.0.2046122899 від 11.03.2021р.; копію договору № 04/12-1А від 04.12.2020р. про залучення адвоката до надання професійної правничої допомоги клієнту адвокатського об`єднання; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ХМ № 000032; копію ордера на надання правової допомоги Серії ВХ № 1009647 від 04.03.2021р.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 761/8890/21 в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, розмір фактично понесених витрат позивача за договором № 04/12-1А про надання правничої (правничої) допомоги на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції становить 19 375,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавав.

Будь-які заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, про які заявив позивач, від відповідача до суду також не надходили.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 375,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до висновку, що заявлена представником позивача сума відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та розумності, оскільки відповідна професійна правнича допомога, покладена в основу розрахунку, була доцільною і необхідною для належного захисту прав та інтересів позивача.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Однак, будь-яких заперечень проти надання позивачу адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги - з боку відповідача не надано, як не надано і належних обґрунтувань не співмірності зафіксованого позивачем та адвокатським об`єднанням витраченого часу.

Отже, суд вважає доведеним і обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 375,00 грн., як такий що узгоджується з реальною і фактично наданою професійною правничою допомогою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, наявні підстави для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 19 375,00 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,137,141,196,223,258,259,263,268, 352,354,430 ЦПК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт сервіс» про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39639958; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання та поштова адреса: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Генконсульством Республіки Туреччина в м. Києві 28.04.2011р.; РНОКПП: НОМЕР_3 ) суму надмірно сплачених коштів за електроенергію у розмірі 69 918 грн. 91 коп. інфляційні збитки у сумі та три відсотки річних у розмірі 5 792 грн. 91 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39639958; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання та поштова адреса: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Генконсульством Республіки Туреччина в м. Києві 28.04.2011р.; РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39639958; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання та поштова адреса: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Генконсульством Республіки Туреччина в м. Києві 28.04.2011р.; РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 375 грн. 00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст. ст. 353-357 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: