Рішення № 104719524, 15.01.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11485/21

2/219/575/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2022 Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі судді Хомченко Л.І.

секретар Гаврилюк К.К.

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що він , є спадкоємцем спадкодавця - його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , першої черги за законом, оскільки є його рідним сином та єдиною дитиною, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , запис № 1199 від 15.12.1977 року (копія додається, оригінал у позивача на 1 арк).

Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бахмут Донецької області, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 14.03.2017 Серії НОМЕР_2 , виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (копія додається, оригінал у позивача на 1 арк).

Але документи , що підтверджували б право власності спадкодавця на спадщину у нього відсутні.

У січні 2018 року він звернувся до Бахмутського бюро БТІ та до міськрайонного управління у Бахмутському районі та міста Бахмут Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі міськрайнного управління Держгеокадастру) з проханням надати мені документи, якими підтверджено право власності мого батька - ОСОБА_2 на вищевказане майно, але мені відмовлено та зазначено, що вказану інформацію буде надано виключно на запит нотаріуса чи суду, при цьому будь-яких письмових документів вказаними установами не надано.

Відразу після цього, у січні 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скалун Л.М., якому повідомив про відмову вищевказаних установ надати мені документи, неможливість їх отримати та, саме з цієї причини, попросив нотаріуса відповідно до Закону України «Про нотаріат» та встановленого Порядку та витребувати їх з БТІ та з міськрайонного управління Держгеокадастру, бо всі його можливості було вичерпано.

Незважаючи на викладене, він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 25/02-31 від 05.02.2018 (копія додається, оригінал у позивача на 1 арк). Йому відмовлено саме через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

З цього приводу у зв`язку з незгодою з діями нотаріуса мною подано до Жовтневого районного суду міста Маріуполя позовну заяву та відкрито провадження у справі № 263/1486/18.

10.05.2018 Міськрайонним управлінням у Бахмутському районі та м. Бахмуті йому надано письмову відповідь , за якою інформацію про наявність майна у його батька можуть отримати лише органи юстиції та суду за письмовим запитом (копія додається, оригінал в Міськрайонному управлінні у Бахмутському районі та м. Бахмуті на 1 арк).

В рамках судового розгляду судом отримано довідку про належність нерухомого майна, зареєстрованого у КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації», яка долучена до матеріалів судової справи, згідно з якою станом на 31 грудня 2012 року ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою артемівською державною нотаріальною конторою від 05 серпня 1994 року (копія додається, оригінал в КП «Бахмутське БТІ» на 1 арк).

Крім того, в рамках судового розгляду отримано лист Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26 грудня 2018 року, виданого на запит Жовтневого районного суду м. Маріуполя, за яким власником земельної ділянки згідно з реєстром других примірників державних актів та договорів оренди, які знаходяться в архіві відділу, земельна ділянка по адресу: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення Артемівського виконкому від 04 січня 1995 року № 17.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Артемівської міської ради Народних депутатів від 21 грудня 1994 року № 693, передано у приватну власність ОСОБА_2 присадибну ділянку АДРЕСА_1 , площею 407 кв. м, яка розташована по адресу: АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення ОСОБА_2 видано державний акт від 22 грудня 1994 року, який зареєстрований у Книзі Державних актів на право приватної власності на землю за № 1343. (Копія - додається, оригінал в Міськрайонному управлінні у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на 8 арк).

Крім мене, інших спадкоємців після смерті батьків немає. Свідоцтво про право власності після смерті батька на будинок та земельну ділянку ніхто інший не отримував.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.09.2019 та постановою Донецького апеляційного суду від 11.03.2020 йому відмовлено у задоволенні його позову до приватного нотаріуса Купінської (Скалун) Л.М .

При цьому, всі ці інстанції підтвердили наявність вищевказаного майна, що належало його батькові до його смерті та відноситься до його спадкового майна та зазначено на необхідність позивачу у інший спосіб здійснювати захист своїх прав.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно, у даному випадку, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. На даний час, позивач не може оформити спадщину та вимушен звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.

Позивачем вжито всіх можливих заходів для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак саме неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину спричиняє подання даної позовної заяви про визнання права власності, оскільки в нотаріальному порядку оформити своє право власності на спадщину є неможливим з вищевказаних причин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що «кожна фізична особа має право володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Відповідно до абз. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від ЗО травня 2008 року №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами' ' : позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до ст. 1297 ЦК України (в редакції від 27.09.2014) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за вдачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірна, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим дексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не

суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту

і

цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до абз. З ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

При цьому в положенні п. 3.1 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Він -позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину, оскільки вчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але не можу оформити своє право на спадщину, бо відсутні документи на спадкове майно.

Документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону - копія посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від 18.05.2015 на 1 арк. (копія додається, оригінал перебуває у позивача).

Згідност.ст.15,16,321,328, 382,392, 1216, 1217, 1225, 1268, 1269,1296, 1297 ЦК України, ст .ст. 4, 10, 12, 19, 28, 76-80, 81, 141, 175, 200, 223, 265, 273 ЦПК України,-просив Задовльнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності. Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 407 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за державним актом від 22 грудня 1994 року, який зареєстрований у Книзі Державних актів на право приватної власності на землю за № 1343.

Згідност.ст. 15,16,321,328, 382,392, 1216, 1217, 1225, 1268, 1269,1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 19, 28, 76-80, 81, 141, 175, 200, 223, 265, 273 ЦГЖ України,- просив задовльнити позовні вимоги позивача - ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності. Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на Ѕ частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 407 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за державним актом від 22 грудня 1994 року, який зареєстрований у Книзі Державних актів на право приватної власності на землю за № 1343.

Позивач до судового засідання не з`явився , про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином .

Представник відповідача до судового засідання не з`явився ,про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином ,надав заяву про розгляд справи у його відсутність ,проти позову не заперечує .

Дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставин .

Позивач ОСОБА_1 , є спадкоємцем спадкодавця - його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , першої черги за законом, оскільки є його рідним сином та єдиною дитиною, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , запис № 1199 від 15.12.1977 року .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бахмут Донецької області, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 14.03.2017 Серії НОМЕР_2 , виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області .

відповідно до постановити позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії № 25/02-31 від 05.02.2018 саме через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Артемівської міської ради Народних депутатів від 21 грудня 1994 року № 693, передано у приватну власність ОСОБА_2 присадибну ділянку АДРЕСА_1 , площею 407 кв. м, яка розташована по адресу: АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення ОСОБА_2 видано державний акт від 22 грудня 1994 року, який зареєстрований у Книзі Державних актів на право приватної власності на землю за № 1343. (Копія - додається, оригінал в Міськрайонному управлінні у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на 8 арк).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що «кожна фізична особа має право володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Відповідно до абз. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від ЗО травня 2008 року №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами' ' : позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до ст. 1297 ЦК України (в редакції від 27.09.2014) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за вдачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірна, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не

суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту

цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до абз. З ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

При цьому в положенні п. 3.1 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину, оскільки вчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але не може оформити своє право на спадщину, бо відсутні документи на спадкове майно.

За таких обставин суд вважає , що позов слід задовольнити так як він знайшов своє підтвердження доказами у судовому засіданні та обгрунтований вимогами діючого законодавства .

Керуючись ст.ст.15,16,321,328, 382,392, 1216, 1217, 1225, 1268, 1269,1296, 1297 ЦК України, ст .ст. 4, 10, 12, 19, 28, 76-80, 81, 141, 175, 200, 223, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на Ѕ частину будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 407 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за державним актом від 22 грудня 1994 року, який зареєстрований у Книзі Державних актів на право приватної власності на землю за № 1343.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

Суддя Л.І. Хомченко