Ухвала суду № 104719516, 31.05.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68201/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року суддя Печерського районного суду м. Києва Головко Ю.Г., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсним договору позики.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та позивачу було роз`яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог встановлених ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

27.01.2022 на адресу Печерського районного суду м. Києва на виконання ухвали суду від 04.01.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.

Проте, зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 04.01.2022 в повному обсязі, оскільки, не виконав вимоги ст. 175,177 ЦПК України.

Так, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва позивачу необхідно у позовній заяві виправити недоліки, вказати реквізити та надати копію оспорюваного договору, а у разі відсутності договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Також, вказано про необхідність сплатити та подати до суду оригінал документу про сплату судового збору на суму 908 грн., виконавти вимоги ст. 84 ЦПК України щодо заявленого клопотання про втребування доказів, вказати про вжиті особою, яка подає клопотання заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійноо отримання таки доказів.

Частина 4 ст. 177 ЦПК України зазначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, позивач в уточненій позовній заяві вказав реквізити та надав копію Договору позики, але не виконав інші вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, посилається на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 1, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п 3 договору, позика на умовах повернення позики надається строком на 30 днів. Метою його укладення було надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, тобто позивачу було надано фінансовий, а не споживчий кредит та даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Позивач не звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами немайнового характеру, оскільки вони не відносяться до вимог, пов`язаних із захистом прав споживачів, та позивач в даному випадку не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Вимоги позиача за своєю природою є цивільно-правовими та не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, недоліки, які зазначені в ухвалі суду позивачем не усунено.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободнеобхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки, позивач станом на 31.05.2022 вимоги ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2022 належним чином не виконав і час на усунення недоліків вказаних в цій ухвалі сплив, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсним кредитного договору, слід вважати неподаними та повернути заявнику.

Разом з цим, суд звертає увагу, ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із цією заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсним кредитного договору - вважати неподаною та повернути позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю. Г. Головко