Рішення № 104719071, 09.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20760/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.ст.268,269,271,272,287 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 18.10.2021 року ВП №66336188,-

В С Т А Н О В И В:

01.11.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.10.2021 року ВП №66336188.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що визначені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року по справі № 420/9201/20 зобов`язання виконані в порядку встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року судом залишено без руху адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

18.11.2021 року (вх.№ЕП/32447/21) та 24.11.2021 року (вх.№ 65820/21) до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

Вказаною ухвалою доручено відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду (на адресу електронної пошти: inbox@adm.od.court.gov.ua та засобами поштового зв`язку) у п`ятиденний строк від дати отримання даної ухвали (належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №66336188 та зупинено провадження по справі №420/20760/21 до надходження відповіді на доручення.

За вх.№ЕП/1519/22 від відповідача до суду надійшли пояснення разом із копіями матеріалів ВП №66336188.

Так, у поясненнях вказано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, починаючи з 21.12.2011 року не врахувало висновки суду по справі №420/9201/20.

За вх.№4357/22 від третьої особи до суду надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 31.05.2022 року поновлено провадження по справі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року по справі №420/9201/20 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.08.2020р. у перерахунку страхового стажу ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 21.12.2011р., з урахуванням висновків суду, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки на неповнолітніх дітей, у розмірі 150 грн. на кожну дитину з 2015 р., зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області встановити ОСОБА_1 надбавку на неповнолітніх дітей у розмірі 150 грн. на кожну дитину, починаючи з 25.08.2015р., нарахувати і виплатити недоотримані суми надбавки з 25.08.2015р. з урахуванням здійснених виплат.

27.05.2021 року судом видано виконавчі листи №420/9201/20, зокрема на рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 21.12.2011р., з урахуванням висновків суду.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 16.08.2021 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/9201/21 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 21.12.2011р., з урахуванням висновків суду відкрито виконавче провадження за №66336188.

Згідно з п.2 вказаної постанови боржнику ГУ ПФУ в Одеській області встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

01.09.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції в Одеській області лист про виконання рішення, в якому вказано, що Головним управлінням рішення Одеського окружного адміністративного суду виконано, що підтверджується рішенням №95106843337 від 27.05.2021 року. Сума доплати за рішенням суду відсутні, оскільки розмір пенсії не змінився. ОСОБА_1 отримує мінімальну пенсію по інвалідності відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

07.10.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції в Одеській області лист про виконання рішення, в якому вказано, що Головним управлінням починаючи з 21.12.2011 року проведено перерахунок трудового стажу, період роботи з 18.07.1991 року по 26.06.1992 року, що підтверджується рішенням №95106843337 від 27.05.2021 року.

18.10.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову ВП №66336188 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду застосовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у сумі 5100,00 грн.

Вважаючи постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 10.12.2020 року ВП№66336188 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1-3 ст.63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, тобто встановленого 10-деного строку на виконання рішення суду, повинен особисто перевірити виконання рішення боржником.

Згідно зі ст.75 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як вбачається з позовної заяви, обставиною, яка слугує підставою для скасування спірного рішення, на думку позивача, є те, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду по справі №420/9201/20.

Так, даним рішенням суду по справі №420/9201/20, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 21.12.2011р., з урахуванням висновків суду.

У рішенні суду вказано, що:

«…Станом на 01.08.2020р. пенсія позивача обчислена з урахуванням страхового стажу 35 років 10 місяців, в тому числі додатковому стажі 17 років 2 місяці (стаж враховано до 31.10.2011р.) (а.с. 35-36).

… Згідно протоколу УПФУ у Київському районі № 21864 від 26.12.2011р. ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності (інвалід по зору 3 групи) у розмірі 50 % від розміру пенсії за віком (а.с. 93).

На зворотньому аркуші протоколу УПФУ у Київському районі № 21864 від 26.12.2011р. міститься розрахунок стажу позивача, врахованого при призначенні пенсії (а.с. 93), з якого вбачається що відповідачем не було зарахованого безперервного трудового стажу позивача, який зберігався у період з 18.07.1991р. до 26.06.1992р.

Так, при призначенні пенсії позивача обчислено страховий стаж позивача з урахуванням наступних періодів:

01.09.1984р. 04.07.1987р. (навчання);

17.09.1987р. 18.07.1991р.;

26.06.1992р. 31.08.1994р.;

01.03.2005р. 18.07.2005р.;

21.11.2005р. 30.11.2008р.;

01.10.2009р. 31.10.2009р.;

01.01.2010р. 31.10.2011р. (а.с. 93, 158).

... як встановлено судом, при призначенні позивачу пенсії не враховано положень п. 6 Правил обрахування безперервного трудового стажу робітників та службовців при призначенні допомоги з державного соціального страхування, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 13.04.1973р. № 252, згідно якого безперервний трудовий стаж зберігається незалежно від тривалості перерви у роботі при прийнятті на роботу після звільнення за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка на роботу до іншої місцевості та безпідставно не зараховано до страхового стажу період з 18.07.1991р. до 26.06.1992р.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем при призначенні пенсії враховано страховий стаж позивача 19 років 5 місяців та безпідставно не враховано до страхового стажу період з 18.07.1991р. до 26.06.1992р., загальний розмір її страхового стажу буде більшим 20 років. При цьому, суд зазначає, що розрахунок стажу належить до дискреційних повноважень відповідача та суд не може перебирати на себе вказаних функцій.

Відтак, враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю III групи, розмір її страхового стажу на час призначення пенсії більший 20 років вона має право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що позивач станом на час призначення пенсії 26.12.2011р. була працевлаштована у ТОВ «Геоконсалтінг», звідки звільнилась 25.08.2015р. Відтак, з урахуванням встановлених обставин та приписів ч. 2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач з 25.08.2015р. набула право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та з урахуванням встановлених обставин, оскільки позивачу невірно обчислено страховий стаж при призначенні пенсії у 21.12.2011р., який становить більше 20 років, та того, що позивач 25.08.2015р. набула право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачу належить здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 21.12.2011р. з урахуванням вірно обчисленого стажу та з 25.08.2015р. здійснити перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 17.02.2021 року по справі 3420/9201/20 позивачем зараховано до страхового стажу третьої особи період з 18.07.1991 року по 26.06.1992 року, з 25.08.2015 року до пенсії встановлено надбавку на двох непрацездатних членів сім`ї.

Як стверджує позивач, на даний час розмір пенсії за віком ОСОБА_1 , обчислений з урахуванням страхового стажу 36 років 9 місяців 10 днів, у тому числі додатково зараховано 17 років 2 місяці 22 дні - період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку та заробітної плати 4200,84 грн, визначеної відповідно до статті 40 Закону, станом на 01.10.2021 складає 1543,81 грн. За 6 років страхового стажу понад 30 років розмір пенсії збільшено на 6 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 Закону (1543,81 грн. х 6%). Розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 складає 973,42 грн (1946,63 грн х 50%, де: 1946,63 грн мінімальний розмір пенсії за віком з урахуванням доплати за 6 років понаднормового стажу (1854,00 грн + 92,63).

В той же час, ні до державного виконавця, ні до суду відповідачем не надано доказів здійснити перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказане, на думку суду, не відповідає резолютивній частині рішення суду по справі №420/9201/20, оскільки пенсійний орган відповідно до наданих пояснень розраховує пенсію ОСОБА_1 згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону).

Так, відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Наявність у третьої особи права на отримання відповідних виплат (пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не відповідно до ст.33 вказаного Закону) встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване/обмежено.

З вказаного вбачається, що станом на дату прийняття спірної постанови, позивачем не було надано доказів, які б підтверджували здійснити перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, суд вважає, що при винесенні постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 18.10.2021 року ВП №66336188 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м.Одеса, 65091);

Третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Корой С.М.

.