Рішення № 104717308, 10.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/2114/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №0010990701;

визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №0010970701;

визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №1208/15-32-07-11/33658839;

визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №1209/15-32-07-11/33658839.

В обґрунтування позовних вимог позивачем наголошується, що відповідач не заперечує факту наявності у Позивача всієї необхідної первинної документації, необхідної для ведення податкового та бухгалтерського обліку щодо вчинення вказаних операцій, окрім товарно-транспортних накладних.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо використання техніки

Спеціалізована техніка, яка зазначена в Акті перевірки, дійсно належить ТОВ «БК «ЕСКАДОР» та використовується в господарській діяльності товариства. Під час проведення перевірки ревізор- інспекторам повідомлялось про те, що вказана техніка перебуває на будівельних об`єктах в різних куточках України та первинна документація, щодо використання техніки складається за місцем її знаходження.

Як зазначено в Акті перевірки на адресу Позивача надавались письмові вимоги від 26.10.2021. від 04.11.2021 про надання оригіналів та завірених копій первинних, бухгалтерських та інших документів щодо використання вищевказаних необоротних засобів у власній господарській діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕСКАДОР». Акт про ненадання оригіналів та завірених копій документів було складено 10.11.2021 р. №3411/15-32-07-01- 08/40255829.

Приймаючи до уваги те, що вказана техніка використовувалася для виконання робіт за державними тендерами і зрив виконання зобов`язань за ними міг призвести до притягнення співробітників до відповідальності, в тому числі кримінальної, а також застосування жорстких фінансових санкцій - вказані документи збиралися вже після закінчення перевірки.

До позовної заяви приєднуються засвідчені копії змінних рапортів, з яких вбачається де вказана техніка використовувалася та у якій проміжок часу. Окрім того, надаються Акти надання послуг (які надавалися під час перевірки, але не були прийняті до уваги податківцями), з яких також вбачається факт використання зазначеної спеціалізованої техніки.

Щодо соціальної пільги

При проведенні перевірки ревізор-інспектор, посилаючись на данні, що були отримані з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб, зробив висновок, що платники податків, визначені Додатком 1, не мали право на соціальну пільгу, оскільки вони отримували заробітну плату також з інших підприємств.

Але товариство не має доступ до зазначеного реєстру фізичних осіб та при прийманні на роботу працівника не мало та не має зараз можливості перевірити факт отримання заробітної плати на інших підприємствах робітниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо ТОВ «БК «ЕСКАДОР» не мало можливості перевірити факт отримання доходів працівниками в інших підприємствах, воно не повинно нести відповідальність, оскільки не має до цього відношення та не вчиняло незаконних дій.

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, але не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта.

До цієї позовної заяви приєднуються заяви працівників щодо застосування податкової соціальної пільги, а також інші документи, які стосуються питання прийняття на роботу, з яких не вбачається факт існування інших доходів у вказаних працівників і їх отримання зі іншим місцем роботи. У вказаних заявах є відповідна відмітка про те, що заявнику відомо про застосування пільги тільки за одним місцем роботи.

З огляду на це неправомірним є і застосування штрафу у розмірі 1020 гривень за порушення, якого товариство не вчиняло.

З посиланням на практику Верховного Суду та норми національного законодавства, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 01.02.2022 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.02.2022 року.

21.02.2022 року за вхід.№10768/22 надійшов відзив на позов, який обґрунтовано наступним.

В ході перевірки, згідно наявних баз даних Головного управління ДПС в Одеській області та наданої податкової звітності, проведено аналіз діяльності суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ), згідно якого встановлено: дані про реєстрацію - 1552 Головне управління ДПС в Одеській області (Малиновський район), платники єдиного податку III групи, згідно аналізу встановлено відсутність найманих працівників, відсутність об`єктів оподаткування основних засобів та виробничих потужностей.

Перевіркою встановлено неможливість придбання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕСКАДОР» ґрунту у кількості 180726,722 тон на загальну суму 16 265 404 грн. від суб`єктів господарської діяльності фізичних осіб - підприємців ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 )

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕСКАДОР» документально не підтверджено придбання ґрунту у кількості 180 726,722 тон на загальну суму 16 265 404 грн., що з урахуванням його оприбуткування та реалізації на адресу покупців, свідчить про його безоплатне отримання.

Згідно наданих до перевірки оборотів рахунків по бухгалтерських рахунках 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено взаємовідносини ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕСКАДОР з суб`єктами господарювання ТОВ «ТЕРРИКОН» та ТОВ «Промислово-торгівельна компанія «ОЛАНВО» та віднесення до складу рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) вартості придбаних та списаних товарно- матеріальних цінностей на загальну суму 3 375 528 грн., у т. ч. по ТОВ «ТЕРРИКОН» на суму 2 702 741 грн. (в 2019 році - 2 590 348 грн., в 2020 році - 112 393 грн.) та по ТОВ «Промислово-торгівельна компанія «ОЛАНВО» на суму 672 786,65 грн. (в 2020 році - 672 787 грн.). Про що складались наступні бухгалтерські проводки: Дт 20, 22, 28 - Кт 377, 631; Дт 902, 903 - Кт 20, 22, 28.

До перевірки посадовими особами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕСКАДОР» не надано первинні документи, які стали підставою для оприбуткування вищевказаних товарно- матеріальних цінностей, їх списання та формування витрат у зв`язку з їх придбанням (договори, додаткові угоди, видаткові накладні, акти прийняття-передачі, товарно- транспортні накладні, виписки банків, касові ордери, чеки, акти списання, первинні документи, підтверджуючі використання вищевказаних ТМЦ у господарських операціях, інше), однак, згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що придбавались товари.

Враховуючи вищевикладене, встановлено, що платник податків допустив умисне порушення, знав про необхідність надання до перевірки первинних документів в частині підтвердження витрат та про наслідки такого ненадання, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання, мав можливість для дотримання правил та норм ведення бухгалтерського та податкового обліку, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжили достатніх заходів щодо їх дотримання. Таким чином, платником податків створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Інформація щодо наявності пом`якшуючих обставин (стаття 1121 Кодексу) або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податку (пункт 112.8 статті 112 Кодексу) станом на момент підписання акту перевірки відсутня.

Також, до перевірки не надано первинні документи (договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт, наданих послуг, подорожні листи, змінні рапорти, товарно-транспортні накладні, інші документи) підтверджуючі використання техніки балансовою вартістю 12 091 490 грн. (де ПДВ - 2 418 298 грн.) станом на 30.06.2021 у власній господарській діяльності та господарських операціях ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕСКАДОР».

Крім того, за період з 01.04.2018р. по 30.06.2021 року до перевірки надано 47 заяв від працівників ТОВ «БК «ЕСКАДОР», щодо застосування соціальної пільги. На підставі даних, отриманих з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб, встановлено порушення в частині застосування податкової соціальної пільги згідно п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено:

«У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:

1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Верховна Рада України прийняла Закон «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"».

Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено воєнний стан до 25.04.2022 року.

22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні до 23.08.2022 року.

Підготовче засідання по справі призначено на 01.06.2022 року.

31.05.2022 року за вхід.№ЕП/14953/22 надійшла заява представника позивача про розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 01.06.2022 року підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 06.06.2022 року.

Розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі наказу від 01.09.2021 р. №6340-п Головного управління ДПС в Одеській області була розпочата та проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕСКАДОР» (ТОВ «БК «ЕСКАДОР») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 р. по 30.06.2021 р., валютного законодавства за період з 01.04.2018 р. по 30.06.2021 р., іншого законодавства за період з 01.04.2018 р. по 30.06.2021 р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 29.09.2021 року по 10.11.2021 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено Акт №25372/15-32- 07-01-17/33658839 від 24.11.2021 р.

19.01.2022 року Відповідачем на підставі Акту було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№0010990701 (податок на прибуток підприємств, 11021000) - зменшено від`ємне значення у першому півріччі 2021 року на суму 19640932,00 грн.;

№00111020701 (податок на додану вартість, 14060100) - за штрафними санкціями: 340грн.;

№1098/15-32-07-08-23 (податок на доходи фізичних осіб, 11020500) - збільшено на 35338,00 грн, за штрафними санкціями: 38145,50 грн.;

№0010970701 (податок на додану вартість, 14060100) - збільшено на 3093405,00 грн, за штрафними санкціями: 773352,00 грн.;

№1208/15-32-07-11/33658839 (податок на доходи фізичних осіб, 11010100) - за штрафними санкціями: 1020,00 грн.;

№1209/15-32-07-11/33658839 (податок на доходи фізичних осіб, 11010100) - збільшено на 33472,60 грн., за штрафними санкціями: 33472,60 грн.

Позивач оскаржує наступні рішення:

№0010990701 (податок на прибуток підприємств, 11021000) - зменшено від`ємне значення у першому півріччі 2021 року на суму 19640932,00 грн.;

№0010970701 (податок на додану вартість, 14060100) - збільшено на 3093405,00 грн, за штрафними санкціями: 773352,00 грн.;

№1208/15-32-07-11/33658839 (податок на доходи фізичних осіб, 11010100) - за штрафними санкціями: 1020,00 грн.;

№1209/15-32-07-11/33658839 (податок на доходи фізичних осіб, 11010100) - збільшено на 33472,60 грн., за штрафними санкціями: 33472,60 грн.

Судом встановлено здійснення господарських операцій, які підтверджені наступними первинними документами.

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 37.7.6 (інші дебітори)-контрагент ОСОБА_1;

Договір поставки №17/04/Г-ТВ постачальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ескадор" від 17.04.2019 року;

Зведена видаткова накладна №28 від 02 вересня 2019 року (за період з 17.04.2019 р. по 02.09.2019 р.);

Зведена видаткова накладна №29 від 16 жовтня 2019 року (за період з 03.09.2019 р. по 16.10.2019 р.);

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 37.7.6 (інші дебітори)-контрагент ОСОБА_2 ;

Договір поставки №17/04/Г-ТД постачальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ескадор" від 17.04.2019 року;

Зведена видаткова накладна №66 від 02 вересня 2019 року (за період з 17.04.2019 р. по 02.09.2019 р.);

Зведена видаткова накладна №76 від 16 жовтня 2019 року (за період з 03.09.2019 р. по 16.10.2019 р.);

Платіжне доручення №7154 від 22 червня 2021 року;

Платіжне доручення №7272 від 10 серпня 2021 року;

Платіжне доручення №7282 від 16 серпня 2021 року;

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 37.7.6 (інші дебітори)-контрагент ОСОБА_3;

Договір поставки №17/04/Г-Х постачальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ескадор" від 17.04.2019 року;

Зведена видаткова накладна №13 від 02 вересня 2019 року (за період з 17.04.2019 р. по 02.09.2019 р.);

Зведена видаткова накладна №21 від 16 жовтня 2019 року (за період з 03.09.2019 р. по 16.10.2019 р.);

Платіжне доручення №3080 від 14 листопада 2019 року;

Платіжне доручення №4398 від 06 березня 2020 року;

Платіжне доручення №4809 від 07 квітня 2020 року;

Платіжне доручення №4877 від 14 квітня 2020 року;

Платіжне доручення №4920 від 17 квітня 2020 року;

Платіжне доручення №5017 від 27 серпня 2020 року;

Платіжне доручення №5057 від 29 квітня 2020 року;

Платіжне доручення №5088 від 04 травня 2020 року;

Платіжне доручення №5136 від 06 травня 2020 року;

Платіжне доручення №5210 від 12 травня 2020 року;

Платіжне доручення №5255 від 15 травня 2020 року;

Платіжне доручення №5275 від 18 травня 2020 року;

Платіжне доручення №5323 від 21 травня 2020 року;

Платіжне доручення №5370 від 25 травня 2020 року;

Платіжне доручення №5404 від 27 травня 2020 року;

Платіжне доручення №6966 від 25 березня 2021 року;

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 36.1.10 (Рахунки за інші послуги)-контрагент МЕДЖИК ТРЕЛ ТОВ;

Договір поставки №17/04/Г-МТ постачальника Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Ескадор" в особі директора Транспортної філії ТОВ "Будівельна компанія "Ескадор" Пєтухова Сергія Юрійовича, що діє на підставі довіреності б/н від 05.10.2018 року та Положення між покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК ТРЕЛ" від 17.04.2019 року;

Зведена видаткова накладна №0000000013 від 02 вересня 2019 року (за період з 17.04.2019 р. по 02.09.2019 р.);

Зведена видаткова накладна №0000000016 від 16 жовтня 2019 року (за період з 03.09.2019 р. по 16.10.2019 р.);

Витяг GPS даних періодом з 17 квітня 2019 року по 30 серпня 2019 року;

Витяг GPS даних періодом з 3 вересня 2019 року по 16 жовтня 2019 року;

Виписка по рахунку Акціонерного банку "Південний" від 10.10.2019 року;

Виписка по рахунку Акціонерного банку "Південний" від 30.04.2020 року;

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 37.7.6 (інші дебітори)-контрагент ТЕРРИКОН ТОВ;

Договір поставки №7 постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРИКОН" в особі директора Овчаренко Станіслава Юрійовича, що діє на підставі Статуту та покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ескадор" від 10.01.2019 року;

Видаткова накладна №10 від 28.01.2019 року;

Видаткова накладна №11 від 28.01.2019 року;

Видаткова накладна №12 від 28.01.2019 року;

Витяг даних з GPS за січень 2019 року;

Видаткова накладна №34 від 04.02.2019 року;

Видаткова накладна №35 від 04.02.2019 року;

Витяг даних з GPS за лютий 2019 року;

Видаткова накладна №61 від 26.02.2019 року;

Витяг даних з GPS за лютий 2019 року;

Видаткова накладна №65 від 27.02.2019 року;

Витяг даних з GPS за лютий 2019 року;

Видаткова накладна №122 від 10.05.2019 року;

Витяг даних з GPS за травень 2019 року;

Видаткова накладна №154 від 22.05.2019 року;

Витяг даних з GPS за травень 2019 року;

Видаткова накладна №172 від 30.05.2019 року;

Витяг даних з GPS за травень 2019 року;

Видаткова накладна №129 від 03.06.2019 року;

Витяг даних з GPS за червень 2019 року;

Видаткова накладна №178 від 28.06.2019 року;

Видаткова накладна №193 від 28.06.2019 року;

Витяг даних з GPS за червень 2019 року;

Видаткова накладна №216 від 19.07.2019 року;

Витяг даних з GPS за липень 2019 року;

Видаткова накладна №233 від 06.08.2019 року;

Витяг даних з GPS за серпень 2019 року;

Видаткова накладна №283 від 30.06.2019 року;

Витяг даних з GPS за серпень 2019 року;

Видаткова накладна №310 від 23.09.2019 року;

Витяг даних з GPS за вересень 2019 року;

Видаткова накладна №350 від 31.10.2019 року;

Витяг даних з GPS за жовтень 2019 року;

Видаткова накладна №415 від 29.11.2019 року;

Витяг даних з GPS за листопад 2019 року;

Видаткова накладна №447 від 28.12.2019 року;

Витяг даних з GPS за грудень 2019 року;

Видаткова накладна №32 від 31.01.2020 року;

Витяг даних з GPS за січень 2020 року;

Видаткова накладна №54 від 28.02.2020 року;

Витяг даних з GPS за лютий 2020 року;

Видаткова накладна №69 від 31.03.2020 року;

Витяг даних з GPS за березень 2020 року;

Платіжне доручення №427 від 28 січень 2019 року;

Платіжне доручення №477 від 31 січень 2019 року;

Платіжне доручення №537 від 08 лютого 2019 року;

Платіжне доручення №677 від 04 березня 2019 року;

Платіжне доручення №1418 від 29 травня 2019 року;

Платіжне доручення №1804 від 09 липня 2019 року;

Платіжне доручення №1946 від 23 липня 2019 року;

Платіжне доручення №2152 від 14 серпня 2019 року;

Платіжне доручення №2474 від 13 вересня 2019 року;

Платіжне доручення №3009 від 07 листопада 2019 року;

Платіжне доручення №3670 від 09 січня 2020 року;

Платіжне доручення №4448 від 10 березня 2020 року;

Обороти рахунку 6312 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЕСКАДОР" за період 2020 року;

Договір поставки №ПТКО-60 постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна компанія "ОЛАНВО" в особі директора Казанова Вадима Олеговича, що діє на підставі Статуту та покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ескадор" від 10.03.2020 року;

Видаткова накладна №76 від 10.03.2020 року;

Видаткова накладна №142 від 30.03.2020 року;

Видаткова накладна №280 від 19.05.2020 року;

Видаткова накладна №342 від 04.06.2020 року;

Видаткова накладна №394 від 22.06.2020 року;

Видаткова накладна №597 від 17.08.2020 року;

Видаткова накладна №599 від 17.08.2020 року;

Видаткова накладна №608 від 17.08.2020 року;

Видаткова накладна №636 від 21.08.2020 року;

Видаткова накладна №650 від 26.08.2020 року;

Видаткова накладна №659 від 27.08.2020 року;

Видаткова накладна №671 від 31.08.2020 року;

Видаткова накладна №718 від 08.09.2020 року;

Видаткова накладна №723 від 09.09.2020 року;

Видаткова накладна №724 від 09.09.2020 року;

Видаткова накладна №725 від 09.09.2020 року;

Видаткова накладна №739 від 10.09.2020 року;

Видаткова накладна №775 від 18.09.2020 року;

Видаткова накладна №814 від 25.09.2020 року;

Видаткова накладна №815 від 25.09.2020 року;

Видаткова накладна №816 від 25.09.2020 року;

Видаткова накладна №879 від 08.10.2020 року;

Видаткова накладна №941 від 26.10.2020 року;

Видаткова накладна №959 від 29.10.2020 року;

Рахунок на оплату №113 від 10.03.2020 року;

Рахунок на оплату №208 від 27.03.2020 року;

Рахунок на оплату №311 від 27.04.2020 року;

Рахунок на оплату №389 від 20.04.2020 року;

Рахунок на оплату №522 від 19.06.2020 року;

Рахунок на оплату №657 від 23.07.2020 року;

Рахунок на оплату №786 від 14.08.2020 року;

Рахунок на оплату №787 від 14.08.2020 року;

Рахунок на оплату №791 від 17.08.2020 року;

Рахунок на оплату №834 від 21.08.2020 року;

Рахунок на оплату №850 від 25.08.2020 року;

Рахунок на оплату №865 від 27.08.2020 року;

Рахунок на оплату №880 від 31.08.2020 року;

Рахунок на оплату №937 від 08.09.2020 року;

Рахунок на оплату №943 від 09.09.2020 року;

Рахунок на оплату №944 від 09.09.2020 року;

Рахунок на оплату №945 від 09.09.2020 року;

Рахунок на оплату №965 від 10.09.2020 року;

Рахунок на оплату №1008 від 18.09.2020 року;

Рахунок на оплату №1053 від 25.09.2020 року;

Рахунок на оплату №1054 від 25.09.2020 року;

Рахунок на оплату №1055 від 25.09.2020 року;

Рахунок на оплату №1130 від 08.10.2020 року;

Рахунок на оплату №1202 від 23.10.2020 року;

Рахунок на оплату №1236 від 29.10.2020 року;

Платіжне доручення №98080 від 14.09.2020 року;

Платіжне доручення №ОСI5074 від 19.09.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5036 від 17.09.2020 року;

Платіжне доручення №98080 від 14.09.2020 року;

Платіжне доручення №95725 від 15.07.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5160 від 24.09.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5380 від 01.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5381 від 01.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5455 від 02.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5456 від 02.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5502 від 05.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5654 від 08.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5779 від 13.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5780 від 13.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI5781 від 13.10.2020 року;

Платіжне доручення № 88898 від 01.04.2020 року;

Платіжне доручення № 96968 від 23.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI6236 від 27.10.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI6358 від 02.11.2020 року;

Платіжне доручення № ОСI7246 від 30.11.2020 року;

Платіжне доручення № 89329 від 21.04.2020 року;

Платіжне доручення № 89980 від 19.05.2020 року;

Платіжне доручення № 92179 від 19.06.2020 року;

Оборотно-сальдова відомсть по рахунку 10

Період: Квітень 2018 р. - Червень 2021 р.;

Змінний рапорт від 12.10.2018 - 14.10.2018

Змінний рапорт від 02.12.2018 - 02.12.2018

Змінний рапорт від 03.12.2018 - 03.12.2018

Змінний рапорт від 04.12.2018 - 04.12.2018

Змінний рапорт від 05.12.2018 - 06.12.2018

Змінний рапорт від 02.01.2019 - 17.01.2019

Змінний рапорт від 04.05.2019 - 04.05.2019

Змінний рапорт від 05.05.2019 - 05.05.2019

Змінний рапорт від 01.08.2019 - 27.08.2019

Змінний рапорт від 01.10.2019 - 09.10.2019

Змінний рапорт від 10.10.2019 - 10.10.2019

Змінний рапорт від 11.10.2019 - 13.10.2019

Змінний рапорт від 17.02.2020 - 19.02.2020

Змінний рапорт від 04.03.2020 - 05.03.2020

Змінний рапорт від 10.03.2020 - 17.03.2020

Змінний рапорт від 25.01.2021 - 31.01.2021

Змінний рапорт від 05.02.2021 - 10.02.2021

Змінний рапорт від 11.02.2021 - 11.02.2021

Змінний рапорт від 01.04.2021 - 11.04.2021

Змінний рапорт від 02.01.2019 - 17.01.2019

Змінний рапорт від 01.08.2019 - 22.08.2019

Змінний рапорт від 01.10.2019 - 09.10.2019

Змінний рапорт від 16.10.2019 - 17.10.2019

Змінний рапорт від 27.01.2021 - 31.01.2021

Змінний рапорт від 06.02.2021 - 10.02.2021

Змінний рапорт від 11.02.2021 - 11.02.2021

Змінний рапорт від 24.03.2021 - 24.03.2021

Змінний рапорт від 03.05.2021 - 03.05.2021

Змінний рапорт від 01.06.2021 - 12.06.2021

Змінний рапорт від 01.07.2020 - 31.07.2020

Змінний рапорт від 03.08.2020 - 13.08.2020

Змінний рапорт від 03.09.2020 - 15.09.2020

Змінний рапорт від 03.11.2020 - 30.11.2020

Змінний рапорт від 11.12.2020 - 15.12.2020

Змінний рапорт від 16.03.2021 - 31.03.2021

Змінний рапорт від 26.04.2021 - 26.04.2021

Змінний рапорт від 01.11.2018 - 08.11.2018

Змінний рапорт від 10.11.2018 - 10.11.2018

Змінний рапорт від 12.11.2018 - 20.11.2018

Змінний рапорт від 02.12.2018 - 02.12.2018

Змінний рапорт від 03.12.2018 - 03.12.2018

Змінний рапорт від 04.12.2018 - 08.12.2018

Змінний рапорт від 08.07.2019 - 08.07.2019

Змінний рапорт від 06.09.2019 - 06.09.2019

Змінний рапорт від 10.02.2020 - 18.02.2020

Змінний рапорт від 01.03.2020 - 21.03.2020

Змінний рапорт від 03.05.2019 - 05.05.2019

Змінний рапорт від 13.05.2019 - 13.05.2019

Змінний рапорт від 02.08.2019 - 05.08.2019

Змінний рапорт від 02.09.2019 - 03.09.2019

Змінний рапорт від 03.10.2019 - 03.10.2019

Змінний рапорт від 04.10.2019 - 04.10.2019

Змінний рапорт від 06.11.2019 - 06.11.2019

Змінний рапорт від 05.11.2019 - 05.11.2019

Змінний рапорт від 07.11.2019 - 07.11.2019

Змінний рапорт від 08.04.2021 - 08.04.2021

Змінний рапорт від 01.05.2021 - 12.05.2021

Змінний рапорт від 03.05.2021 - 14.05.2021

Змінний рапорт від 20.10.2018 - 27.10.2018

Змінний рапорт від 02.11.2018 - 02.11.2018

Змінний рапорт від 02.12.2018 - 12.12.2018

Змінний рапорт від 13.12.2018 - 16.12.2018

Змінний рапорт від 17.12.2018 - 17.12.2018

Змінний рапорт від 18.12.2018 - 18.12.2018

Змінний рапорт від 19.12.2018 - 21.12.2018

Змінний рапорт від 21.12.2018 - 26.12.2018

Змінний рапорт від 26.12.2018 - 27.12.2018

Змінний рапорт від 11.07.2019 - 13.07.2019

Змінний рапорт від 08.08.2019 - 09.08.2019

Змінний рапорт від 10.08.2019 - 12.08.2019

Змінний рапорт від 13.08.2019 - 19.08.2019

Змінний рапорт від 09.09.2019 - 10.09.2019

Змінний рапорт від 11.09.2019 - 11.09.2019

Змінний рапорт від 12.09.2019 - 16.09.2019

Змінний рапорт від 04.10.2019 - 04.10.2019

Змінний рапорт від 05.11.2019 - 06.11.2019

Змінний рапорт від 23.01.2021 - 23.01.2021

Змінний рапорт від 09.03.2021 - 10.03.2021

Змінний рапорт від 11.03.2021 - 11.03.2021

Змінний рапорт від 09.04.2021 - 10.04.2021

Змінний рапорт від 11.04.2021 - 15.04.2021

Змінний рапорт від 17.04.2021 - 19.04.2021

Змінний рапорт від 03.05.2021 - 05.05.2021

Змінний рапорт від 16.05.2021 - 17.05.2021

Змінний рапорт від 12.06.2021 - 12.06.2021

Змінний рапорт від 24.06.2021 - 25.06.2021

Змінний рапорт від 14.10.2018 - 14.10.2018

Змінний рапорт від 13.05.2019 - 14.05.2019

Змінний рапорт від 03.09.2019 - 04.09.2019

Змінний рапорт від 06.09.2019 - 06.09.2019

Змінний рапорт від 07.09.2019 - 07.09.2019

Змінний рапорт від 08.09.2019 - 08.09.2019

Змінний рапорт від 16.09.2019 - 16.09.2019

Змінний рапорт від 03.03.2019 - 10.03.2020

Змінний рапорт від 11.03.2020 - 11.03.2020

Змінний рапорт від 12.03.2020 - 12.03.2020

Змінний рапорт від 13.03.2020 - 13.03.2020

Змінний рапорт від 01.04.2021 - 07.04.2021

Змінний рапорт від 08.04.2021 - 14.04.2021

Змінний рапорт від 03.05.2021 - 03.05.2021

Змінний рапорт від 05.05.2021 - 10.05.2021

Змінний рапорт від 11.05.2021 - 18.05.2021

Змінний рапорт від 01.06.2021 - 01.06.2021

Змінний рапорт від 02.06.2021 - 14.06.2021

Змінний рапорт від 10.04.2019 - 10.04.2019

Змінний рапорт від 04.05.2019 - 06.05.2019

Змінний рапорт від 02.08.2019 - 06.08.2019

Змінний рапорт від 04.11.2019 - 05.11.2019

Змінний рапорт від 06.11.2019 - 08.11.2019

Змінний рапорт від 09.12.2019 - 09.12.2019

Змінний рапорт від 01.04.2021 - 03.04.2021

Змінний рапорт від 04.04.2021 - 13.04.2021

Змінний рапорт від 15.04.2021 - 16.04.2021

Змінний рапорт від 15.10.2018 - 16.10.2018

Змінний рапорт від 06.12.2018 - 06.12.2018

Змінний рапорт від 18.04.2019 - 23.04.2019

Змінний рапорт від 07.09.2019 - 07.09.2019

Змінний рапорт від 08.09.2019 - 08.09.2019

Змінний рапорт від 11.11.2019 - 18.11.2019

Змінний рапорт від 02.03.2020 - 04.03.2020

Змінний рапорт від 01.06.2021 - 06.06.2021

Змінний рапорт від 07.06.2021 - 08.06.2021

АКТ надання послуг № 1437 від 31 жовтня 2018 р.

АКТ надання послуг № 335 від 16 березня 2020 р.

АКТ надання послуг № 715 від 15 червня 2021 р.

АКТ надання послуг № 389 від 28 квітня 2021 р.

АКТ надання послуг № 1106 від 27 вересня 2019 р.

АКТ надання послуг № 463 від 29 квітня 2021 р.

АКТ надання послуг № 505 від 15 травня 2021 р.

АКТ надання послуг № 778 від 30 червня 2021 р.

АКТ надання послуг № 389 від 15 травня 2019 р.

АКТ надання послуг № 915 від 16 серпня 2019 р.

АКТ надання послуг № 1318 від 13 листопада 2019 р.

АКТ надання послуг № 102 від 31 січня 2021 р.

АКТ надання послуг № 342 від 31 березня 2021 р.

АКТ надання послуг № 481 від 30 квітня 2021 р.

АКТ надання послуг № 498 від 15 травня 2021 р.

АКТ надання послуг № 771 від 25 червня 2021 р.

АКТ надання послуг № 479 від 31 травня 2019 р.

АКТ надання послуг № 1308 від 13 листопада 2019 р.

АКТ надання послуг № 638 від 15 липня 2019 р.

АКТ надання послуг № 903 від 29 серпня 2019 р.

АКТ надання послуг № 1080 від 27 вересня 2019 р.

АКТ надання послуг № 1784 від 15 грудня 2018 р.

АКТ надання послуг № 625 від 31 травня 2021 р.

АКТ надання послуг № 445 від 30 квітня 2021 р.

АКТ надання послуг № 1308 від 13 листопада 2019 р.

АКТ надання послуг № 1001 від 05 вересня 2019 р.

АКТ надання послуг № 915 від 16 серпня 2019 р.

АКТ надання послуг № 692 від 25 липня 2019 р.

АКТ надання послуг № 1080 від 27 вересня 2019 р.

АКТ надання послуг № 209 від 28 лютого 2020 р.

АКТ надання послуг № 329 від 31 березня 2020 р.

АКТ надання послуг № 727 від 24 червня 2021 р.

АКТ надання послуг № 70 від 17 січня 2019 р.

АКТ надання послуг № 937 від 31 серпня 2019 р.

АКТ надання послуг № 1181 від 08 жовтня 2019 р.

АКТ надання послуг № 528 від 18 травня 2021 р.

АКТ надання послуг № 1518 від 31 жовтня 2018 р.

АКТ надання послуг № 1437 від 31 жовтня 2018 р.

АКТ надання послуг № 1494 від 31 жовтня 2018 р.

АКТ надання послуг № 1640 від 30 листопада 2018 р.

АКТ надання послуг № 1577 від 12 листопада 2018 р.

АКТ надання послуг № 1909 від 26 грудня 2018 р.

АКТ надання послуг № 308 від 31 березня 2020 р.

Документи щодо соціальної пільги

Наказ № 32-К від 04.08.2009 р. про прийняття на роботу ОСОБА_4

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_4 від 01.01.2017р.

Свідоцтво про народження ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Наказ № 131-К від 01.09.2014 р. про прийняття на роботу ОСОБА_7

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_7 від 01.02.2019р.

Свідоцтво про народження ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Наказ № 23-К від 16.02.2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_10

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_10 від 16.02.2018 р.

Посвідчення НОМЕР_4 від 15.11.2017 р. (багатодітний батько)

Свідоцтво про народження ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 )

Наказ № 488-К від 30.04.2020 р. про прийняття на роботу ОСОБА_14

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_14 від 01.03.2019 р.

Свідоцтво про народження ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 )

Наказ № 370-К від 12.03.2021 р. про прийняття на роботу ОСОБА_17

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_17 від 01.03.202021р.

Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5

Паспорт громадянина України ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 )

Наказ № 120-К від 31.05.2017 р. про прийняття на роботу ОСОБА_20

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_20 від 01.11.2017р.

Свідоцтво про народження ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_22 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 )

Наказ № 238-К від 12.02.2021 р. про прийняття на роботу ОСОБА_23

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_23 від 01.04.2018р.

Довідка №5271 від 13.04.2021 р. про склад зареєстрованих за адресою, в т.ч.:

ОСОБА_24 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 )

ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 )

ОСОБА_26 ( ІНФОРМАЦІЯ_16 )

ОСОБА_27 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 )

ОСОБА_28 ( ІНФОРМАЦІЯ_18 )

ОСОБА_29 ( ІНФОРМАЦІЯ_19 )

Наказ № 57-К від 07.09.2015 р. про прийняття на роботу ОСОБА_30

Заява про застосування соціальної пільги від ОСОБА_30 від 01.04.2019р.

Свідоцтво про народження ОСОБА_31 ( ІНФОРМАЦІЯ_20 )

Свідоцтво про народження ОСОБА_32 ( ІНФОРМАЦІЯ_21 )

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, окремо слід зазначити, шо представником відповідача під час дослідження письмових доказів наголошено на тому, що у відповідача наявні зауваження лише щодо договорів поставки товару через відсутність товаро-транспортних накладних. І це є єдиним порушенням позивача.

Стосовно інших господарських договорів позивача відповідач заперечень не висловив.

Щодо необхідності товаро-транспортних накладних.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 810/3713/16.

Як встановлено судом, позивачем надано необхідні первинні документи по взаємовідносинам зі своїми контрагентами, вони не мають помилок в оформленні, не є дефектними, а тому твердження відповідача про не підтвердження здійснення господарських операції первинними документами не знайшло свого підтвердження.

Також судом встановлено, що 17.04.2019 року між Позивачем та фізичними особами укладалися договори поставки. Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів кожний з Постачальників (ФОП) зобов`язався передати у власність Покупця (ТОВ «БК «ЕСКАДОР») ґрунт, а Покупець зобов`язався приймати у власність і оплачувати Товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договорів поставка Товару здійснювалась відповідно до Правил «Інкотермс» в редакції 2010 року протягом 5 (п`яти) днів з моменту підтвердження Постачальником заявки Покупця або з моменту отримання передоплати за Товар від Покупця. Датою поставки вважається дата приймання Покупцем Товару за видатковою накладною. Поставка Товару здійснюється на умовах ЕХ\Ґ(самовивоз Товару зі складу Постачальника).

При цьому, чинне законодавство не передбачає будь-яких вимог, щодо наявності у ТОВ «БК «ЕСКАДОР», як Покупця зазначеного Товару, зобов`язань вимагати від Продавців первинні, бухгалтерські та інші документи підтверджуючі походження придбаного ґрунту, сертифікати, паспорти якості (з яких земельних ділянок вищевказаний ґрунт було видобуто, за допомогою якої техніки, кому дані земельні ділянки належали, з яких підстав дане видобування відбувалось, наявність дозволів на таке видобування, тощо), про що було зазначено у Акті.

Вказані документи, якщо вони дійсно потрібні для обліку, повинні бути в наявності у продавців та саме продавці повинні нести відповідальність у випадку, якщо наявність таких документів відповідно до вимог чинного законодавства є обов`язковою для суб`єкта господарювання та в силу будь-яких неповажних причин ці документи у такої особи відсутні.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарської діяльності.

Відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов`язок контролювати звітність контрагентів на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб`єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами згідно вимог чинного законодавства.

Також, що стосується безпосередньо даних випадків слід зазначити те, що відповідно до п. 296.1. ст. 296 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів. Отже чинне законодавство в загалі не передбачає обов`язку для вказаних ФОП зберігати первинні, бухгалтерські та інші документи підтверджуючі походження придбаного ґрунту, сертифікати, паспорти якості (з яких земельних ділянок вищевказаний ґрунт було видобуто, за допомогою якої техніки, кому дані земельні ділянки належали, з яких підстав дане видобування відбувалось, наявність дозволів на таке видобування, тощо).

Стосовно відсутності трудових ресурсів, власних засобів у контрагента, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 р. у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Окрім того, у даному випадку предметом договору був ґрунт - товар, який відповідно до вимог чинного законодавства не обмежений у цивільному обороті та може вільно придбаватися та реалізовуватися без необхідності отримання будь-яких дозволів з боку будь-яких державних органів.

Як зазначається у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 808/760/16 від 07.08.2018 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказаним ґрунтом ТОВ «БК «ЕСКАДОР» розпорядилося шляхом його продажу товариству з обмеженою відповідальністю «МЕДЖИК ТРЕЛ» відповідно до договору поставки № 17/04/Г-МТ від 17.04.2019 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Постачальник (ТОВ «БК «ЕСКАДОР») зобов`язався передати у власність Покупця (ТОВ «МЕДЖИК ТРЕЛ») ґрунт, а Покупець зобов`язався приймати у власність і оплачувати Товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.2. вказаного Договору поставка Товару здійснювалась відповідно до Правил «Інкотермс» в редакції 2010 року протягом 5 (п`яти) календарних днів. Свідченням прийняття Заявки Покупця до виконання є повідомлення-підтвердження Постачальника про прийняття Заявки та із зазначенням строків поставки. Датою поставки вважається дата приймання Покупцем Товару за видатковою накладною. Поставка Товару здійснюється на умовах DDP (доставка у визначені Заявками покупця місця, зокрема будівельний майданчик КП «Міжнародний аеропорт Одеса» за адресою: м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, 2).

Таким чином, з урахуванням зазначеного, право власності на Товар переходило до Покупця - ТОВ «МЕДЖИК ТРЕЛ» у момент його відвантаження в місці визначеному Покупцем. До цього моменту ТОВ «БК «ЕСКАДОР» було власником вказаного вантажу з правом вирішення питання про подальше розпорядження ним, в тому числі обрання місця його зберігання та відвантаження.

Всі вище вказані обставини підтверджуються первинною документацією, яка була надана під час проведення перевірки ревізор-інспекторам відповідача та залучена до справи.

Також, 10.01.2019 року між ТОВ «БК «ЕСКАДОР» та ТОВ «ТЕРРИКОН» було укладено договір поставки № 7, відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується протягом терміну дії Договору в обумовлені Договором терміни (періоди поставки) здійснювати поставку піску (далі - Товар) в узгодженій кількості, а Покупець зобов`язується приймати Товар і оплачувати його відповідно до умов Договору. Відповідно до п. 2.8. вказаного Договору поставка Товару здійснюється шляхом надання Товару в розпорядження Покупця в місці знаходження Постачальника.

Таким чином, постачання Товару здійснювалось на умовах самовивозу.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних щодо відвантаження піску, даних з GPS щодо вивозу вказаного товару транспортом Позивача, а також копії платіжних документів, які підтверджують розрахунки з Постачальником - ТОВ «ТЕРРИКОН».

10.03.2020 р. між ТОВ «БК «ЕСКАДОР» та ТОВ «ПТК «ОЛАНВО» було укладено договір поставки №ПТКО-60, відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник (ТОВ «ПТК «ОЛАНВО») зобов`язується передати у власність Покупця (ТОВ «БК ЕСКАДОР»), а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити Товар на умовах, в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які остаточно узгоджуються Сторонами на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачання Товару здійснювалось або на умовах EXW з оформленням видаткової накладної або на умовах FCA з переданням Товару перевізнику.

З приєднаних до позовної заяви документів вбачається, що Покупцю виставлялися рахунки на придбання Товарів, які оплачувались, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та потім поставлялися Товари, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Приймаючи до уваги наявність у ТОВ «БК «ЕСКАДОР» великого парку власного транспорту (для якого і замовлялися зазначені деталі) вивезення Товару здійснювався на умовах EXW власним транспортом ТОВ «БК «ЕСКАДОР».

При цьому, як вбачається з Акту, номенклатура Товару, яка замовлялася та постачалася ТОВ «ПТК «ОЛАНВО» співпадає з тою, яка покупалася ТОВ «БК «ЕСКАДОР».

Щодо соціальної пільги.

Відповідно до п. п. 169.2.2. п. 169.2, ст. 169 ПКУ - платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

На застосування до свого доходу податкової соціальної пільги має право кожен платник ПДФО, якщо розмір його місячної заробітної плати не перевищує суми, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Ця сума називається граничним розміром доходу.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з п. п. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно- правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

При проведенні перевірки ревізор-інспектор, посилаючись на данні, що були отримані з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб, зробив висновок, що платники податків, визначені Додатком 1, не мали право на соціальну пільгу, оскільки вони отримували заробітну плату також з інших підприємств.

Разом з цим, позивач не має доступу до зазначеного реєстру фізичних осіб та при прийманні на роботу працівника не мало та не має зараз можливості перевірити факт отримання заробітної плати на інших підприємствах робітниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно підпункту 4.1.3 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, але не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта.

В матеріалах справи наявні заяви працівників щодо застосування податкової соціальної пільги, а також інші документи, які стосуються питання прийняття на роботу, з яких не вбачається факт існування інших доходів у вказаних працівників і їх отримання зі іншим місцем роботи. У вказаних заявах є відповідна відмітка про те, що заявнику відомо про застосування пільги тільки за одним місцем роботи.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відсутність трудових і виробничих ресурсів

Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17:

«…Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності)…».

Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15:

«…Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу…».

Постанова ВС від 11.06.2019 у справі № 825/2387/18:

«…відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу)…».

Також слід зазначити, що добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/доставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 р. № 649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» починаючи з 05 жовтня 2018 року Державна фіскальна служба України, Державна служба України з питань праці, а також інші центральні органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування повинні проводити комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення.

Комплексним заходом у даному випадку є перевірка, яка повинна проводитись спільно ДФС та Держпраці.

Така перевірка може стати аргументом про відсутність у контрагента достатніх трудових ресурсів, а не проведення такої перевірки буде доказом на користь добросовісного платника податків, якого притягають до відповідальності через припущення контролюючого органу про відсутність у його контрагентів трудових ресурсів».

Постанова Верховного суду від 13.08.2019 року у справі №813/4737/15:

«…Про відсутність реальності господарських операцій може свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку…».

Отже, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що у даному випадку доведення нереальності господарських операцій залежить, перш за все, наскільки якісно складена описова частина акту податкової перевірки, та наскільки повно, детально та всебічно досліджено обставини здійснення тієї чи іншої господарської операції. Як вбачається із спірних правовідносин податковим органом не досліджувались обставини здійснення господарських операцій за формальних обставин.

Первинні документи містять відомості про господарську операцію, в свою чергу, на податківців покладається обов`язок довести, що відомості, які зазначені у первинному документі, є недостовірними (Постанова ВС від 03.10.2019 року у справі №П/811/3228/14, від 17.09.2019 року у справі №813/8137/13-а, від 12 вересня 2019 року у справі №805/4357/15-а).

У даному аспекті, перевіряється безпосередній зміст первинних документів на предмет відповідності реальним наслідкам проведених господарських операцій, наявність незначних помилок, проте, не свідчить про відсутність реальності господарських операцій.

Верховний суд у Постанові від 02.04.2019 року по справі № 826/6245/18, висловив правову позицію:

«…Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.»

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ч. 4 ст. 9 КАС України (Постанова ВС від 24.04.2019 року у справі № 820/5629/13-а).

На переконання суду, суб`єкт владних повноважень обмежився лише констатацією неможливості здійснення господарської діяльності контрагентами позивача, чим, фактично, вдався до такого явища, як «правовий пуризм».

Так, загальноприйнято розуміти пуризм як надмірне прагнення до переваги форми над змістом.

Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Зазначений підхід підлягає застосуванню й під час оцінки адміністративним судом рішень суб`єктів владних повноважень, виходячи із конкретних обставин тієї чи іншої судової справи.

«Правовий пуризм» означає надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Щодо надання документів під час перевірки

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Обставина порушення платником податків обов`язку, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи при прийнятті рішення.

Постанова КАС/ВС від 08.08.19 р. №802/1069/13-а

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.08.19 р. справа №823/1358/13-а зазначив, що надання документів платником податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом, не зобов`язує платника надавати документи тільки до письмових заперечень.

Верховний Суд також зауважує, що неможливість платника в силу об`єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов`язку, встановленого підпунктами 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі №805/1690/16-а.

Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16 (ЄДРСРУ №78329873), від 24.01.2019 у справі №820/12113/15 (ЄДРСРУ № 79409332), від 12.02.2019 у справі №820/6512/16 (ЄДРСРУ №79791393).

Приписами ч. 5 ст. 242 КАСУ України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вини позивача у вчиненні податкового правопорушення.

Із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-IX запроваджується нова концепція відповідальності. Вона стосується як відповідальності платників податків, так і контролюючих органів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Кодексу, податковим правопорушенням, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.

Основною відмінністю такого визначення від формулювання, яке застосовувалося до 1 січня 2021 року - у включенні до визначення податкового правопорушення критерію винного діяння (дії чи бездіяльності) платника податків.

Кодекс не містить визначення поняття «вина», однак умови за яких особа вважається винною наведені у ст. 112 Кодексу та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, умовами які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є вчинення особою діяння умисно. Податкове законодавство не містить визначення «умислу, умисності діяння», однак так само як і поняття «вини», розкриває його зміст та суть.

Згідно з приписами п. 109.1 ст. 109 Кодексу діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 Кодексу.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом.

Податковим органом не доведено вини позивача, оскільки позивачем подано первинні документи, а відповідачем не спростовано невідповідність таких документів чи їх дефектність.

У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 8 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України належна поза розумним сумнівом вмотивованість офіційного письмового документу владного суб`єкта є гарантією особи на доступ до суду. Незабезпечення владним суб`єктом цієї вимоги призводить до однозначної та очевидної протиправності управлінського діяння у зв`язку з дефектом у юридичній визначеності.

Такий правовий висновок сформовано ВС КАС у постанові від 25.03.2021 року по справі №520/4577/19, у постанові від 09.12.2020 року по справі №824/1276/18-а.

Щодо наявності податкової інформації.

Податкова інформація є недопустимим доказом.

Пунктом 63.12 ст. 63 Податкового кодексу України встановлено, що інформація, яка збирається, використовується та формується органами доходів і зборів у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Жодний закон не містить прямого дозволу на використання контролюючими органами податкової інформації про контрагентів для обґрунтування нереальності господарських операцій між платниками податків без письмової згоди контрагента.

Відповідно до ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Інспектори зазначають, що використовують узагальнену податкову інформацію керуючись пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України. Проте, той факт, що податкова інформація може бути підставою для висновків під час перевірок, не надає податківцям право використовувати її без письмової згоди контрагентів.

Постанова Верховного Суду від 21.06.2019 року у справі № 803/817/14 суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача надану іншим контролюючим органом, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Постанова Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 815/3276/15 дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 8 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України належна поза розумним сумнівом вмотивованість офіційного письмового документу владного суб`єкта є гарантією особи на доступ до суду. Незабезпечення владним суб`єктом цієї вимоги призводить до однозначної та очевидної протиправності управлінського діяння у зв`язку з дефектом у юридичній визначеності.

Такий правовий висновок сформовано ВС КАС у постанові від 25.03.2021 року по справі №520/4577/19, у постанові від 09.12.2020 року по справі №824/1276/18-а.

Щодо самостійної відповідальність за ведення податкового обліку

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

«Презумпція добросовісності платника податків» означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Супорт Центре проти Болгарії. При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Супорт Центре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

В 1976 році у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно з національним законодавством.

ЄСПЛ встановив свої критерії для визначення поняття «кримінальне обвинувачення», а саме:

критерій національного права. Тобто, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами відповідної держави. Цей критерій є «не більше ніж відправною точкою», а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність;

критерій кола адресатів. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне;

критерій мети та тяжкості наслідків. У випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину.

Так, ще у 1976 році Рішенням «Енгель та інші проти Нідерландів» ЄСПЛ наголосив, що поняття «кримінального обвинувачення» у значенні статті 6 Конвенції має «автономне» значення і не залежить від того, чи пов`язано обвинувачення та застосовані санкції з кримінальним правопорушенням відповідно до національного законодавства, чи ні.

В рішенні суд зазначив, що держави безспірно наділені правом визнавати ті чи інші дії/бездіяльність кримінальним правопорушенням. Однак держави не наділені правом класифікувати як дисциплінарні правопорушення дії/бездіяльність, які за своєю суттю є кримінальними, та здійснювати переслідування правопорушника на дисциплінарному, а не кримінальному рівні (п. 81 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»).

Тобто, ЄСПЛ визначив, що у разі, коли певні дії держави насправді мають на меті кримінальне переслідування, такі дії повинні відповідати принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції.

Для визначення переслідування кримінальним відповідно до Конвенції, суд застосовує наступні три критерії, що отримали назву «Критерії Енгеля» (п. 82 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»):

(1) критерій національного права;

(2) критерій кола адресатів;

(3) критерій мети і тяжкості наслідків.

З огляду на позицію ЄСПЛ, варто розглянути штрафи за порушення податкового законодавства в розрізі визначених ЕСПЛ критеріїв для визначення необхідності застосування ст. 6 Конвенції при їх нарахуванні.

Перший критерій - критерій національного права є базовим, і ЕСПЛ аналізує, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину відповідно до національних норм відповідної держави. Однак цей критерій відіграє досить незначну роль у контексті застосування гарантії справедливого судового розгляду, бо держава могла б уникати виконання вимог ст. 6 Конвенції шляхом декриміналізації злочинів.

Тому, законодавство відповідної держави є «не більше ніж відправною точкою», а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність (п. 82 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»).

Розглядувані штрафи за порушення податкового законодавства містяться у ПКУ і за першим критерієм не відносяться до кримінального переслідування відповідно до Конвенції.

Тому такі штрафи слід розглянути далі за наступними двома критеріями. Такі критерії є альтернативними і не кумулятивними: для того, щоб стаття 6 була застосовною у справі, в якій фігурує термін «кримінальне обвинувачення», достатньо, щоб відповідне правопорушення мало «кримінальний» характер у значенні Конвенції або загрожувало відповідній особі санкціями, які за своїм характером і суворістю належать до «кримінальної» сфери, (п. 57 Рішення ЄСПЛ у справі «Лауко проти Словаччини», с. 2504- 05, п. 57).

Другим критерієм є дія норми, якою встановлюється відповідальність, за колом осіб. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне. В свою чергу штрафи за порушення податкового законодавства відповідно до ПКУ застосовуються до невизначеного кола осіб і, відповідно, відповідають вказаному критерію.

Однак, на цьому перевірка також не закінчується, і вона була б «ілюзорною», якщо б у цих критеріях не враховувалися мета та ступінь суворості відповідальності, якого особа ризикує зазнати (п. 82 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»).

Тому третій критерій полягає в оцінці характеру та суворості відповідальності за його вчинення. Відповідно до загального правила, у випадку, якщо елемент покарання наявний, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину. В такому разі таке переслідування має відповідати, зокрема, принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції.

Розглядувані санкції мають на меті саме покарання особи, і таке покарання є досить суворим. Адже в спірних правовідносинах позивач здійснив усі законодавчо встановлені дії задля належного оподаткування за результатами фінансово-господарських операцій. Проте, через відсутність таких документів відповідач визначає позивачеві зобов`язання.

Отже за третім критерієм, враховуючи мету та суворість, відповідальність та штрафи за ПКУ у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ є кримінальним переслідуванням, їх застосування повинно допускатися тільки за дотримання відповідних критеріїв.

Такі висновки підтверджуються практикою ЄСПЛ. Зокрема, приналежність податкових штрафів до кримінального переслідування визначено ще у 2001 році у Рішенні ЄСПЛ у справі «Справа J. В. проти Швейцарії» від 3 травня 2001 року, де суд вказав (п./п. 48,49), у Рішенні по справі «Остерлунд проти Фінляндії» від 10.05.2015 року. Зокрема, за законодавством Фінляндії податкові штрафи, як і в Україні, формально не відносяться до кримінального покарання, проте, застосувавши «Правила Енгеля», суд визнав такі штрафи кримінальним переслідуванням, зазначивши що:

«відповідно до фінського законодавства, податкові донарахування здійснювалися не з метою грошової компенсації завданої шкоди, а як покарання для запобігання повторному вчиненню правопорушень. Тобто податкові донарахування відігравали такий собі стримуючий фактор і мали каральний характер».

У Рішенні «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» від 23.07.2008 року, враховуючи, що за законодавством Швеції податкові штрафи також не відносяться до кримінальної відповідальності, ЕСПЛ, дослідивши їх з точки зору «Правил Енгеля», встановив (п./п. 79, 80, 82):

«податкові штрафи не є засобом фінансової компенсації витрат, які могли бути спричинені поведінкою платника податків. Адже головна мета відповідних положень законодавства - спонукати платника податків до виконання ним своїх юридичних обов`язків та покарати за ухиляння від них. Отже, такі стягнення мають запобіжний і каральний характер. Останній зазвичай є ознакою кримінального покарання.

Про кримінальний характер правопорушення свідчить також суворість потенційного та фактичного покарання. Податкові штрафи у Швеції призначаються в розмірі, пропорційному до податку, від якого платник ухилився, надавши неточну чи невідповідну інформацію. Податкові штрафи, розмір яких становить, як правило, 20 або 40 % від суми податку, від якого ухилився платник, не мають верхнього ліміту і можуть сягати Значних розмірів...

ЕСПЛ має без сумніву однозначну позицію, що штрафи за порушення податкового законодавства є кримінальним переслідуванням, яке повинно здійснюватися виключно з дотриманням приписів статті 6 Конвенції, зокрема, обов`язковості доведення вини платника.

Відповідно до положень ст. 23 Кримінального кодексу України (надалі - КК України») вина особи є її психічним ставленням до вчинюваного нею діяння та відповідних наслідків у формі умислу (ст. 24 КК України) або необережності (ст. 25 КК України).

При цьому, при будь-якому виді умислу особа усвідомлює небезпечний характер свого діяння й передбачає його суспільно небезпечні наслідки, та в залежності від того прямий чи непрямий умисел - бажає їх настання або хоч і не бажає, але свідомо припускає їх настання.

В спірних правовідносинах позивачем дотримано приписів чинного податкового законодавства, всі господарські операції оформлені належним чином.

Тобто, повністю виключається будь-які умисел та необережність як складові вини, яка є обов`язковою передумовою можливості залучення до кримінальної відповідальності.

Вина є одним із елементів складу злочину як суспільно небезпечного діяння. Саме суспільна небезпечність винного діяння, тобто злочину, відрізняє його від інших правопорушень, за які відповідальність кримінального характеру застосована бути не може.

Більш того, доведення вчинення платником податків податкового правопорушення має обов`язково супроводжуватися доведенням, зокрема, вини платника податків як однієї з головних ознак складу податкового правопорушення.

Отже, ґрунтуючись на позиції ЄСПЛ щодо відсутності вини діяння, виключають визначення податкових зобов`язань та накладення штрафних санкцій, які за своєю природою є кримінальним переслідуванням у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ.

Таким чином, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України та практики ЄСПЛ, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» у загальній сумі 32253,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення №102480 від 27.01.2022 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №0010990701.

Визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №0010970701.

Визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №1208/15-32-07-11/33658839.

Визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2021 р. №1209/15-32-07-11/33658839.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 1-А, код ЄДРПОУ 33658839) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 32253 (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят три гривні) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 1-А, код ЄДРПОУ 33658839, електронна пошта: account@rostinvest.com.ua)

Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА