Рішення № 104717080, 10.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5216/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Львівської області

про визнання протиправною та скасувати вимоги

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому заявлено позовну вимогу: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2021 року № Ф-3636-50У.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, вона була зареєстрована як фізична особа підприємець з 16 березня 2006 року. Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2011 № Ф-3636-50 У за ОСОБА_1 рахується борг зі сплати єдиного внеску, який станом на 31.03.2021 становить 37788,74 грн. Позивачка вказує, що у період, за який нараховано недоїмку з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 була найманим працівником. Зазначає, що є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Позивачка зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Позивачка покликається на правові позиції Верховного Суду у аналогічних спорах. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 10.03.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що ОСОБА_1 у період з 16.03.2006 по 05.04.2022 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на обліку у ГУ ДПС у Львівській області (Сихівський р-н м. Львова). На дату формування вимоги № Ф-3636-50 від 09.11.2021 платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.03.2021 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 37788,74 грн. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2020 рік в сумі 37788,74 грн. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 16.03.2006 по 05.04.2022 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на обліку у ГУ ДПС у Львівській області (Сихівський р-н м. Львова).

Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу № Ф-3636-50У від 09 листопада 2021р., згідно якої станом на 31.03.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 37788,74 грн.

Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.03.2021 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) виникла за рахунок несплати єдиного внеску за період 2018 р.- січень 2021 р. в сумі 37788,74 грн.

Позивачка у період за який нарахована недоїмка була найманим працівником, що підтверджується копією її трудової книжки. Довідками про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим соціальним страхуванням, виданими КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» № 90 від 14.02.2022, № 89 від 14.02.2022, № 91 від 14.02.2022 підтверджується виплата заробітної плати та нарахування ОСОБА_1 на її заробітну плату страхових внесків у розмірі 22%.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу позивач звернулась до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацом третім п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Як передбачено в абзаці першому п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналіз вищенаведених норм права вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності, при цьому, неотримання доходу від такої діяльності, у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску.

При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 «особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем».

ОСОБА_1 у період з 16.03.2006 по 05.04.2022 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на обліку у ГУ ДПС у Львівській області (Сихівський р-н м. Львова).

Позивачка у період за який нарахована недоїмка була найманим працівником, що підтверджується копією її трудової книжки. Довідками про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим соціальним страхуванням, виданими КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» № 90 від 14.02.2022, № 89 від 14.02.2022, № 91 від 14.02.2022 підтверджується виплата заробітної плати та нарахування ОСОБА_1 на її заробітну плату страхових внесків у розмірі 22%.

Таким чином, позивачка була учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник та саме на роботодавця покладено обов`язок щодо сплати єдиного внеску з її заробітної плати.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

За наведених обставин, вимога Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № Ф-3636-50У від 09 листопада 2021р. про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн. є неправомірною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею згідно квитанції 0.0.2481023368.1 від 09.03.2022 при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3636-50У від 09 листопада 2021р. на загальну суму 37788,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090, адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько О.В.