Постанова № 104714159, 10.06.2022, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/422/22

Провадження № 2-а/385/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2022 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - Венгрина М. В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи) в залі суду в м. Гайворон адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Стуса Дмитра Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серії БАБ № 053843 від 24.06.2022,

ВСТАНОВИВ:

Позивач оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 та 2 ст.126КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. В обґрунтування покликався на те, що згаданою постановою його було притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом мотоциклом SPARK 24.04.2022 о 17.00 год в АДРЕСА_1 без реєстраційного документу на такий та не маючи прав на керування таким. Вказує, що зміст постанови не відповідає дійсності. Пояснив, що поліцейський Стус Д. В. прибув на виклик на через лінію 102 на приватне спільне подвір`я о 17 год 24.04.2022 у зв`язку з тим, що його ( ОСОБА_1 ) незаконно утримували у своїй квартирі ОСОБА_2 та примушував написати боргову розписку. При цьому ОСОБА_2 і його донька погрожували йому вилученням з спільного приватного подвір`я мотоцикла, який належить ОСОБА_3 та який той привіз О. Княгніцькому для ремонту на причепі. Ствердив, що мотоциклом не керував, а поліцейський виніс постанову не з`ясувавши обставини справи. Просив визнати дії поліцейського незаконними, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення та провадження в справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідач поліцейський Стус Д. В. правом подачі відзиву не скористався.

Відповідач ГУ НП в Кіровоградській області у поданому відзиві просив в позові відмовити. В обґрунтування покликався на те, що такий є безпідставним та необґрунтованим так як поліцейський при розгляді справи оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про визнання відзиву неподаним у зв`язку з невірним зазначенням в такому прізвища та ініціалів судді, оскільки таке не відповідає положенням ст. 162 та 167 КАС України. З цього приводу суд зазначає, що таке є опискою, не спростовує того що відзив поданий в даній справі між даними сторонами і такий недолік не є таким, що не дає можливості його розглянути. Крім того, на переконання суду, повернення відзиву без розгляду, за таких обставин було б зайвим формалізмом.

Ухвалою від 10.05.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Заявою від 17.05.2022 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 18.05.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін надано строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

Також ухвалою від 18.05.2022 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

31.05.2022 від відповідача ГУ НП в Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.

30.05.2022 від позивача надійшло клопотання про те, щоб вважати відзив неподаним у встановлений строк.

Частиною першою та другою статті 12КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч. 5 ст. 262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.04.2022 поліцейським СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВПГУ НП в Кіровоградській області Стусом Д. В. 24.04.2022 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 та 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. В постанові вказано, що ОСОБА_1 24.04.2022 о 17 год 00 хв м. Гайворон по вул. Центральній керував мотоциклом SPARK, номерний знак НОМЕР_1 не маючи при цьому прав керування даним транспортним засобом, на місці перевірки був відсутній реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1 «а» та 2.1 «б» ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КУпАП. Копію постанови було скеровано на адресу позивача 25.04.2022 рекомендованим поштовим відправленням та отримано ним 03.05.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Також, згідно абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 7 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відтак, суд відхиляє обставини зазначені у постанові, щодо того, що 24.04.2022 о 17 год 00 хв ОСОБА_1 керував мотоциклом SPARK, номерний знак НОМЕР_1 не маючи при цьому прав керування даним транспортним засобом та реєстраційного документу на транспортний засіб, оскільки при винесенні постанови не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема відсутні посилання на відеодокази, тобто повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи. Крім того позивач заперечує факт керування ним в зазначений в постанові час та в зазначеному в постанові місці транспортним засобом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

При виконанні обов`язку передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем до відзиву не було додано жодного документу чи матеріалу, які могли б бути використані в якості доказу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в такій поліцейський щодо вчинення ОСОБА_1 порушень ч. 1 та 2 ст.126КУпАП обмежився лише описом правопорушень без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вище обставини та відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог Правил дорожього руху України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративних правопорушень, передбаченого частинами 1 та 2 статті 126 КУпАП за які позивача було піддано адміністративному стягненню.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми вищезазначених нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 053843 від 24.04.2022 слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2 ст.126 КУпАП покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.1, 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є ГУ НП в Кіровоградській області від імені якого виступає поліцейський СРПП ВП № 1 (м. Гайворон), уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Відповідно належним відповідачем є саме ГУ НП в Кіровоградській області.

Верховний Суд в постанові ВС КАС від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17 підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тому, враховуючи наведене суд вважає, що поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Стус Д. В. не є належним відповідачем в справі, тому в позові до нього слід відмовити.

Беручи до уваги вимоги частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати (сплачена сума судового збору) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь позивача.

Керуючись статтею 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709), задовольнити.

Скасувати постанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серії БАБ № 053843 від 24.04.2022 складену поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Стусом Д. В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та 2 ст.126КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частинами 1 і 2 статті 126 КУпАП.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Стуса Дмитра Валерійовича (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Чкалова, 8) - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп судових витрат на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документа 10.06.2022