Рішення № 104713931, 07.06.2022, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/2056/21

2/0187/81/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочку сплати аліментів

В С Т А Н О В И В :

06.12.2021 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочку сплати аліментів.

У своїй заяві позивачка посилається на те, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області №187/91/21 від 22.04.2021 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 19.01.2021р., на період навчання в Кам`янському державному енергетичному технікумі, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Виконавчий лист щодо примусового виконання вказаного рішення перебуває на виконанні державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у м.Кам`янське Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Тихонової І.М.

За період з 19.01.2021р. по 24.11.2021р. відповідачем ОСОБА_2 сплата аліментів не проводилась, у зв`язку із чим виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 9747,48 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Тихонової І.М. від 02.12.2021р.

Відповідно розрахунку пені за несплату аліментів, який нараховано за період з 01.02.2021р. по 30.11.2021р., розмір пені складає суму 22 767,74 грн.

Але у відповідності до ст.196 Сімейного кодексу України загальний розмір пені не може бути більше ніж 100% заборгованості, а тому, відповідно, позивач просить суд стягнути суму пені у розмірі 9747,48 грн.

Ухвалою від 20.12.2021 позов ОСОБА_2 прийняти до розгляду з призначенням розгляду справи в спрощеному провадженні.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позові вимоги підтримує.

Представник відповідача адвокат Ворон А.І. надав до суду відзив в якому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі вказуючи на те, що заявляючи позовні вимоги щодо стягнення неустойки за прострочку сплати аліментів, позивач просить стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 9747,48 грн, розраховуючи неустойку за період з 01.02.2021 р. по 30.11.2021р.

В той же час, рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 р, яким стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку, доходу, починаючи з 19.01.2021 p., на період навчання в Кам`янському державному енергетичному технікумі, набрало законної сили лише 09.08.2021, а виконавчий лист видано 31.08.2021.

Виконавче провадження ВП №66937255 відкрито постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області від 24.09.2021.

Позивач вважає, що заборгованість утворилась із незалежних від нього причин та за відсутності його вини, оскільки обов`язок відповідача утримувати повнолітнього сина не є безумовним, тривалий час між сторонами існував спір щодо розміру частки від його заробітку (доходу), який підлягає стягненню, про що свідчить постанова Дніпровського апеляційного суду від 09.08.2021 року.

Починаючи з листопада 2021 року, коли виконавчий лист було передано на місце роботи відповідача ТОВ «Ніклін-Транс», із відповідача регулярно утримуються аліменти у передбаченому законодавством порядку, про що свідчить розрахунок заборгованості по аліментам від 02.12.2021.

Крім того, представник відповідача вказує, слід врахувати, що відповідач вживав міри по матеріальному забезпеченню та перерахуванню аліментів на утримання сина у добровільному порядку. Так, у липні 2021 року відповідач отримав від державного виконавця реквізити позивача ОСОБА_1 із зазначенням банківського рахунку, відкритого у AT «Раффайзен Банк Аваль», а 14.08.2021 відправив грошовий переказ у сумі 1507,50 грн., проте грошові кошти повернулись відповідачу без виконання.

Розмір доходу відповідача на час звернення позивача до суду із даним позовом є незначним, що підтверджується довідкою про його доходи за 2021 рік від 17.10.2021р., фактично відповідач отримує мінімальну заробітну плату.

Крім того, відповідач має дитину від іншого шлюбу - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повністю перебуває на його утриманні. Також на утриманні відповідача перебуває непрацездатна матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач почав виплату аліментів та регулярно здійснює погашення заборгованості по аліментам з моменту відкриття виконавчого провадження.

На підставі наведеного відповідач просить суд, у разі прийняття рішення про наявність підстав стягнення із нього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, врахувати вказані обставини, матеріальний і сімейний стан, і той факт, що пеня повинна, бути засобом розумного стимулювання боржника, виконувати взяте на себе зобов`язання, а не перетворюватися на непомірний тягар для нього, та зменшити розмір пені за прострочення сплати аліментів щонайменше у 10 разів, до 974,74 грн.

В свою чергу позивач надала до суду відповідь на відзив де зазначила, що відповідачем не надано до суду належні докази щодо сплати на сьогодні не тільки заборгованість по аліментам, але навіть поточних виплат аліментів.

З наданих нею виписок про рух коштів на рахунку НОМЕР_1 , призначеному для сплати аліментів, вбачається, що останній платіж, перерахований виконавчою службою, здійснений 07.02.2022р. у сумі 3 260,25 грн.

Інших доказів щодо сплати аліментів на 27.04.2022р., не зважаючи на ствердження, відповідачем не надано до суду.

Також, не зважаючи на ствердження щодо отримання мінімальної заробітної плати, відповідачем не надано до суду належні докази, якими це ствердження має бути доведено.

Щодо ствердження відповідача щодо утримання непрацездатної матері, то останнє ним не доведено, оскільки наявність пенсійного посвідчення є лише доказом знаходження на державному пенсійному забезпеченні.

Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як позиція останнього заснована лише на бажанні будь-яким чином ухилитись від сплати не тільки заборгованість по аліментам, але навіть поточних виплат аліментів.

В судове засідання відповідач не з`явився. Представник відповідача адвокат Ворон А.І. неодноразово просив відкласти розгляд справи посилаючись на воєнний стан. Слід зазначити, що представник відповідача та відповідач не вказують на існування жодних конкретних і об`єктивно існуючих обставин, які перешкоджають їм брати участь в судовому засіданні, в тому числі дистанційно.

Таким чином, беручи до уваги подання представником відповідача відзиву на позов, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Так судом були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

За рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 (справа №187/91/21) з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 19.01.2021р., на період навчання в Кам`янському державному енергетичному технікумі, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Рішення суду набрало законної сили 09.08.2021.

Виконавчий лист щодо примусового виконання вказаного рішення з 24.09.2021 перебуває на виконанні державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у м.Кам`янське Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Відповідно до довідки про розмір заборгованості, складеної державним виконавцем станом на 02.12.2021, за період з січня по листопад 2021 року існує заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 9747,48 грн.

З довідки від 27.10.2021 вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ "НІКЛІН-ТРАНС" та отримує дохід з квітня 2021 року.

ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на його утриманні.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

За умовами, встановленими ч. 1 ст. 3 Конвенції та ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого врахування інтересів дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначено ст.ст. 194-197 Сімейного кодексу України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові від 12 вересня 2018 року Верховний суд України при аналогічних обставинах справи дійшов правового висновку, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

р=(А 1 х 1 %Q1 )+(А2х 1 %Q2)+ (Аnх 1 %Qn), де:

р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

Аn - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Саме така правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14- 37цс18), яку суд , відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, враховує у даній справі, оскільки вона є аналогічною за своїми обставинами справи.

З урахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц загальний розмір пені, обрахованої позивачем, сформованої за період з січня по листопад 2021 року, складає 22767,74 грн. та обраховано виходячи з довідки про заборгованість по аліментам, наступним чином:

місяць нарахування аліментівкількість днів у місяці сплати аліментівкількість ДНІВ простроченн я сплатисума заборгованостіставка пенісума пеніСічень 2021р. (з 19 числа)28 (лютий)303814,951%2469,29Лютий 2021р.31 (березень)2751943,331%5344,15Березень 2021р.30 (квітень)2441943,331%4741,72Квітень 2021р31 (травень)2142310,221%4943,87Травень 2021р.30 (червень)183818,411%1497,69Червень 2021р.31 (липень)153818,411%1252,16Липень 2021р.31 (серпень)122818,411%998,46Серпень 2021р.30 (вересень)91818,411%744,75Вересень 2021р.31 (жовтень)61818,411%499,23Жовтень 2021р.30 (листопад)241151,751%276,42Листопад 2021р.-----Всього: 22 767,74

Правильність наведених обрахунків, відповідачем не оскаржується.

Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, дія застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призведи до виникнення заборгованості.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року по справі N 661/905/19, якою уточнено висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі N 572/1689/16-ц (провадження N 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Визначаючи наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, суд виходить з того, що саме з наступного місяця, після набрання законної сили рішенням суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, тобто з вересня 2021 року виникла повна сукупність обставин, що має за собою наслідком застосування такого виду санкцій, як нарахування неустойки (пені) до платника аліментів.

До вказаного висновку суд приходить з огляду на те, що на час постановлення рішення судом апеляційної інстанції (09.08.2021) яким визначено спосіб утримання відповідачем свого повнолітнього сина, ОСОБА_2 знаючи про вказане рішення суду, працював отримуючи дохід, однак не здійснював платежів для сплати аліментів, а отже, свідомо допустив бездіяльність направлену на ухилення від виконання рішення суду і сплати аліментів. Означена бездіяльність відповідача продовжувала існувати до часу застосування процедури примусового стягнення заборгованості з заробітної плати (до листопада 2021 року).

Таки чином, заборгованості зі сплати аліментів, за період часу з серпня по листопад 2021 року виникла саме з вини відповідача. Отже, неустойка (пеня) за несплату аліментів в розмірі 1520,40 грн. (744,75+499,23+276,42=1520,40), підлягає стягненню з відповідача як санкція за ухилення від сплати аліментів.

При цьому, за період часу з січня по серпень 2021 року аліменти, нараховані за правилами ст. 191 СК України, підлягають стягненню з відповідача обов`язково. Однак, протягом вказаного проміжку часу, рішення суду про стягнення аліментів, не набрало законної сили, а тому відсутні правові підстави, для застосування до відповідача санкційних заходів за несплату таких аліментів, передбачених ст. 196 СК України.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про вживання ним заходів для перерахування аліментів на утримання сина у добровільному порядку та здійснення платежу 14.08.2021 так як даний платіж, не було проведено і грошові кошти не були використані на утримання сина, про що достовірно відомо відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У п.22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо' батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Так судом відповідно до наявних у справі доказів, які не були спростовані позивачем, встановлено, що ОСОБА_2 , крім повнолітнього сина ОСОБА_5 , має на утриманні доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розмір заборгованості зі сплати аліментів не значний та відповідач здійснює погашення такої заборгованості.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені на користь позивача, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України, за вказаний період у зменшеному, достатньому та справедливому розмірі - 1000 грн., що буде відповідати принципу пропорційності відповідальності боржника за невиконання аліментних зобов`язань.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст.ст. 192, 194-196 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 89 та 264 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочку сплати аліментів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адроесою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пеню за порушення строків сплати аліментів на утримання дитини: ОСОБА_5 , в сумі 1000 грн. (одна тисяча грн. 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) грн. 00 коп. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. О. Говоруха