Рішення № 104713528, 07.06.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3327/21

Провадження № 2/761/4033/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яницькій О.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про розірвання шлюбу; визначення місця проживання дітей разом з батьком,

в с т а н о в и в :

В січні 2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідачки ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - третя особа 1), Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації, в якому просив суд:

- розірвати, укладений 08 серпня 1999р. між сторонами шлюб (далі по тексту - вимога № 1);

- визначити місце поживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з позивачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 серпня 1999р. між сторонами було зареєстровано шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, про що було зроблено актовий запис № 1165.

В шлюбі у сторін народилися сини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Подружнє життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння в поглядах на сімейне життя, несумісності характерів. Спільне господарство сторонами не ведеться, шлюбно-сімейних відносин не підтримують. Подальше спільне життя між сторонами і збереження шлюбу не можливе та суперечить їх інтересам.

Крім того, спільні діти сторін проживають разом з позивачем, та перебувають на його утриманні, відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, при цьому в досудовому порядку у сторін виник спір щодо визначення місця проживання спільних дітей сторін.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021р. залучено до участі у справі правонаступника Службу у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації - Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі по тексту - третя особа 2).

До судового засідання від позивача, третьої особи 2 на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, також третьою особою 2 було подано на адресу суду Висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей сторін та рішення Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 835/23 від 21 грудня 2021р.

Відповідачка, третя особа 1, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судові засідання не з`явилися, поважності причин неявки не повідомили, своїх представників до суду не направили, у встановлений судом строк відзив на позов не подавався.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 1999р.

В шлюбі у сторін народилися сини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, які негативно впливають, як на позивача, так і на відповідачку. Сторони не ведуть спільного господарства, проживають окремо.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

У відповідності з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Частиною 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. Після розірвання шлюбу, прізвище сторін незмінні.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. ст. 160 (ч.1), 161 (ч. 1) СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Судом встановлено, що спільні діти сторін проживають фактично разом з позивачем.

Згідно з висновком щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області за № 835/23 від 21 грудня 2021р., на підставі рішеггя комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 13 грудня 2021р. Орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, при цьому враховано думку і прихильність дітей до батька.

Судом встановлено, що за місцем свого проживання, позивачем створені належні умови для розвитку та проживання зазначених вище спільних дітей сторін.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

В силу положень ст. 263 ЦПК України, зазначеного принципу та правових позицій Верховного Суду, які були висловлені в постановах по справам № 343/1500/15-ц від 30 травня 2018р., № 644/9094/16-ц від 06 вересня 2018р., № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018р., а також рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017р. (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Верховний Суд, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги інтереси дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд приходить до висновку, що заявлена вимога № 2 підлягає частковому задоволенню, а саме: слід визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком. Стосовно вимоги № 2 позивача відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то в цій часині позов не підлягає задоволенню, в силу положень ч. 2 ст. 29 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 200, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 51 Конституції України; Конвенцією про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р.; Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.; ст. ст. 19, ч. 2 ст. 104, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 141, 157, 159, 160, 161 СК України; ст. ст. 8, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 26/4), Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 5) про розірвання шлюбу; визначення місця проживання дітей разом з батьком - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 08 серпня 1999р. у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, про що було зроблено актовий запис № 1165, (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 ) - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвища сторін незмінні.

Визначити місце проживання малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07 червня 2022р.

Суддя: