Ухвала суду № 104713349, 10.06.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12359/21

2-а/760/498/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві /далі - Казначейська служба/ (код ЄДРПОУ: 37993783; адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

07.05.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій позивач просить стягнути з Держави України через Казначейську службу за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 391,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, загалом 11 391,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 для розгляду даної справи визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 17.05.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

Оскільки розгляд справи відбувався у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання у справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позову

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказано, що 21.09.2019 поліцейським Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гридіним Є.О. було винесено постанову серії ЕАК № 1542997, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Зазначається, що не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови, позивач у встановленому законом порядку звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом про визнання дій поліцейського Є. Гридіна протиправними та скасування вказаної постанови.

Наголошується, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 753/19171/19 позов ОСОБА_1 було задоволено: постанову поліцейського Гридіна Є.О. визнано протиправною, його рішення про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1542997 від 21.09.2019 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито.

Позивач зауважує, що внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, що відбулося у результаті протиправних дій представника Держави Україна поліцейського Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Гридіна Є.О. при винесенні відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №1542997 від 21.09.2019, яка була судом скасована, позивачу заподіяна як матеріальна, так і моральна шкода, для відшкодування якої він звернувся із даним позовом до суду.

Звертається увага, що після винесення поліцейським незаконної постанови, уже 28.10.2019 Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено постанову ВП № 61522415 та відкрито виконавче провадження на примусове стягнення з позивача подвійного розміру штрафу, загальною сумою 1 391,00 грн. Ці грошові кошти позивачем було сплачено 10.11.2020 (квитанцію додано), через що позивач поніс матеріальні збитки.

Крім того, у зв`язку із винесенням поліцейським Управління патрульної поліції у м. Києві Гридіним Є.О. відносно позивача незаконної постанови ОСОБА_1 вказує на те що йому заподіяно ще й моральну шкоду.

Зазначає, що заподіяння моральної шкоди полягало у приниженні його честі та гідності як водія; у спричиненні моральних переживань, зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судових засіданнях доводити протиправність рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності; у порушенні нормального способу життя, оскільки позивач змушений був шукати юриста для підготовки відповідних матеріалів для звернення до суду, а також підлаштовувати особистий час для зустрічей зі своїм представником та для відвідування судових засідань у справі. Також вказує про нанесення шкоди його репутації, понесенні значних душевних страждань та розчарування, приниження, що досі вимагає у нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Наголошується на тому, що як наслідок протиправного рішення представника Держави поліцейського Є. Гридіна, відповідно до постанови ДВС про арешт коштів боржника ВП 61522415 від 16.03.2020 року, АТ «ПриватБанк» з 17.03.2020 до 13.11.2020 позивачу було заблоковано його картковий рахунок НОМЕР_2 , (довідка у додатку), на якому зберігалися значні грошові кошти, внаслідок чого у розгар пандемії Covid-19 він та його родина на тривалий час залишилася без засобів для існування, і хоча працював на офіційній роботі, отримати зарплатню не міг, тому, мусив додатково перебиватись випадковими заробітками, що викликало у нього паніку та значною мірою вплинуло на фізичні та душевні страждання.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення (незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності), глибини душевних переживань та ступеня порушення нормального способу життя, позивач вважає, що достатнім грошовим відшкодування завданої йому моральної шкоди є грошова сума у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо правової позиції Департаменту

20.12.2021 від Департаменту до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому Департамент просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву вказується, що вимоги та твердження позивача по відношенню до ДПП є безпідставними та необґрунтованими.

Звертається увага на те, що проаналізувавши зазначене позивачем рішення Дарницького районного суду і міста Києва від 16.02.2021 у справі № 753/19171/19, слід відмітити, що таким рішенням позовні вимоги було задоволено частково: постанову скасовано, в частині визнання дій інспектора патрульної поліції - відмовлено. Тобто дії інспектора не визнано протиправними.

Зауважується, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Вказується, що визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної.

Наголошується, що позивачем не надано доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною діяльністю інспектора патрульної поліції по справі, зокрема, доказів погіршення здоров або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності. Крім того, зазначається, що позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 16.02.2021 Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/19171/19 (провадження № 2-а/753/51/21) /а.с. 8-10/ адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Гридіна Євгена Олеговича, Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАК №1542997 від 21.09.2019, винесену інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Гридіним Євгеном Олеговичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн. Закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення. В решті позовних вимог - відмовлено.

За змістом такого рішення, зокрема, вказано наступне:

«21.09.2019 року Інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Гридіним Євгеном Олеговичем винесено постанову серії ЕАК №1542997 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

При цьому, як зазначено у вказаній постанові, 21.09.2019 року о 14 годині 39 хвилин в м. Київ, вул. Лобановського 152 А, керуючи транспортним засобом VolkswagenGolfVariant, державний номерний знак НОМЕР_3 : «Водій керуючи ТЗ здійснив рух на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1. ПДР - На дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8. або 5.11 забороняється рух і зупинка ін. ТЗ на цій смузі», за що ч.3 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Проте, відповідачем жодним доказом не було доведено факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні стст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується останнім, а інші докази які б її обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

В даному випадку, суду не надано доказів наявності в діях позивача усіх ознак складу правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, викладених в оскаржуваній постанові від 21.09.2019 року, оскільки відсутні докази умисного невиконання позивачем правил дорожнього руху, а саме вимог дорожнього знаку 5.8 ПДР України.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною статті КУпАП.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені фінансові витрати у сумі 1 391 грн. - витрати на примусове стягнення боргу державної виконавчої служби та комісію банку, суд зазначає, що відповідно до ст. 275 КАС України, позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб подається до окружного адміністративного суду за їх місцезнаходженням. Дані вимоги в порядку КАС в місцевих адміністративних судах не підлягають розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню».

Сторонами факт набрання законної сили вказаним рішенням не заперечується.

В матеріалах справи знаходиться:

-копія постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.10.2020 ВП № 61522415, щодо боржника - ОСОБА_1 , назва документа, яки виконується в примусовому порядку: постанова №ЕАК1542997 від 21.09.2019, про стягнення штрафу з ОСОБА_1 на користь держави в сумі 1 020,00 грн (а.с. 11);

-копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2020 ВП № 61522415 (а.с. 12);

-копія квитанції на сплату 1 391,00 грн, призначення платежу: «№ ВП 61522415, дата ВП - 10.11.2020, ОСОБА_1 » (а.с. 16);

-копія довідки від 28.04.2021 (а.с. 15), за змістом якої: «видана клієнту ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , загальногромадянський паспорт НОМЕР_4 , виданий СВЯТОШИНСЬКИМ РУ ГУ МВС УКР 25.05.2012 р., про те, що 17.03.2020 на картку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було накладено арешт згідно Постанови про арешт коштів боржника від 16.03.2020, ВП № 61522415. Арешт було знято 13.11.2020 . згідно з постановою про закінчення ВП.»

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вбачається, що неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вимога ефективності судового захисту, закріплена в національному законодавстві, перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Суд звертає увагу на те, що сплачені позивачем на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення грошові кошти підлягають поверненню йому на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Тобто законодавцем встановлено спеціальний механізм повернення грошових коштів сплаченх в рахунок, зокрема, оплати штрафів, виписаних на підставі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яку в подальшому скасовано в установленовленому законом порядку. Отже такі суми грошових коштів не можуть бути повернуті в порядку відшкодування матеріальної шкоди, оскільки це може призвести до подвійного стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Таким чином в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 391,00 грн матеріальної шкоди слід відмовити.

В частині вимог про стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом..

Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Подібний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), від 26.02.2020 у справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19).

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Разом з тим, суд враховує, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому суд виходить з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18) у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення рішенням суду, яке набрало законної сили, порушення порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

На доведення обставин, що протиправна поведінка Департаменту викликала у нього негативні емоції та/або наслідки, які досягли рівня страждання або приниження, чим заподіяно моральну шкоду, позивачем, зокрема, надано довідку банку, з якої вбачається що у період з 17.03.2020 по 16.03.2020 у зв`язку з виконавчим провадженням, яке було відкрито на підставі постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка в подальшому була скасована рішенням суду, на картковий рахунок позивача було накладено арешт, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості користуватись належними йому грошовими кошами.

Отже, оскільки судовим рішенням встановлено факт неправомірності дій посадової особи патрульної поліції під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, це, поза розумним сумнівом, свідчить про те, що позивач від таких дій переніс негативні емоції, був вимушений доводити свою правоту у суд.

В даному конкретному випадку суд вважає, що позивачем доведено, що пережиті ним негативні емоції досягли певного рівня «страждань». Зокрема, доведено, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності потягло блокування його карткового рахунку на значний період часу.

З огляду на встановлене, у даній справі слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконним рішенням уповноваженої особи державного органу.

Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Керуючись приписами ст.ст. 23, 1174 ЦК України суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.

В ситуації, що склалась, крім вже зазначеного, суд враховує тривалість переживань позивача, а саме що від дня притягнення позивача до адміністративної відповідальності до дня ухвалення судового рішення про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення та набрання ним законної сили.

На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 2 000,00 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

Визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн суд вважає завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. В порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів та розрахунків, які б підтверджували/пояснювали понесення ним моральних втрат у визначеному ним розмірі.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди та що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються сукупністю обставин та доказів у даній конкретній справі, які вже наведені судом.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 2 000,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, - задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 2 000,00 грн (дві тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич