Ухвала суду № 104712589, 06.06.2022, Новосанжарський районний суд Полтавської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/1070/21 провадження № 1-кп/542/6/22

06 червня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко О.В.

прокурора Ральського А.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених адвокатів Самойленка М.О., Коротченка О.П., Кононенка В.А.,

представника потерпілого- ТзОВ «Імідж Спец Транс» - адвоката Трояна Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції міжНовосанжарським районним судом Полтавської області та Автозаводським районним судом м. Кременчука, Черкаським окружним адміністративним судом матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2020 за № 12020170140000208 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий опис провадження.

05.07.2021 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов вказаний обвинувальний акт.

06.07.2021 ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області обвинувальний акт прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

09.07.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- змінено обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340500 грн. та застосованодо нього, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 25.05.2021 на два місяці;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 - запобіжний захід,застосований ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 у виді домашнього арешту із забороною відлучатися з місця проживання цілодобово, строком дії на 2 місяці.

02.09.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

29.10.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

12.11.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду;

24.12.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

07.02.2022 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- змінено ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобовона домашній арешт із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби,

- змінено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 покладений на нього ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2021 року обов`язок щодо заборони відлучатися з місця проживання в частині зазначення періоду доби, протягом якого заборонено відлучатися, заборонивши відлучатися з місця перебування під домашнім арештом з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби;

22.02.2022 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

13.04.2022 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

27.04.2022 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-змінено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 спосіб виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби шляхом зміни адреси місця перебування під домашнім арештом, змінено та визначено адресу перебування під домашнім арештом - АДРЕСА_1 .

2.Короткий виклад поданих клопотань та позицій сторін провадження у судовому засіданні.

2.1. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії покладених на нього обов`язків на 2 місяці.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність в обвинуваченого родини та утриманців, майновий стан.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, щообвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Самойленко М.О. судовому засіданні не заперечували проти задоволення вказаного клопотання, зокрема, з підстав неможливості повернення застави під час дії воєнного стану.

Представник потерпілої особи ТзОВ «Імідж Спец Транс» - адвокат Троян Ю.О.щодо вирішення копотання підримав позицію прокурора.

2.2. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло у період доби з 22:00 год до 06:00 год наступної доби, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжних захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22:00 год до 06:00 год наступної доби з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність в обвинуваченого родини та утриманців, майновий стан.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Кононенко В.А. заперечували проти задоволення вказаного клопотання, вважали його необгрунтованим, посилались на належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Крім того, зазначили, що обвинувачений працює у ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» у нічні зміни, а обраний запобіжний захід унеможливлює перебування обвинуваченого ОСОБА_3 на роботі вночі. На підтвердження своєї позиції надали до суду довідку з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, видану на ім`я ОСОБА_3 .

Представник потерпілої особи ТзОВ «Імідж Спец Транс» - адвокат Троян Ю.О. щодо вирішення копотання підримав позицію прокурора.

2.3. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строк перебування під домашнім арештом у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність в обвинуваченого родини та утриманців, майновий стан.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, щообвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник- адвокат Коротченко О.П. в судовому засіданні зазначили, що клопотання прокурора є необгрунтованим та не підтвердженим жодними доказами. Вважали застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід дуже обтяжливим та просили замінити його на більш м`який.

Представник потерпілої особи ТзОВ «Імідж Спец Транс» - адвокат Троян Ю.О. щодо вирішення копотання підримав позицію прокурора.

3. Обґрунтування позиції суду, мотиви прийняття відповідних рішень, релевантні джерела права та висновки за результатами розгляду клопотань.

Дослідивши подані клопотання та документи, додані до них, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Запобіжними заходами є:особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК України).

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначені у ст. 132 КПК України.

Так, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, щоіснує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст.331КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК Українизапобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Положеннями ст. 186 КПК України визначено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно з ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Разом з тим, продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, здійснюється в порядку, передбаченому ст. 199 КПК. Суд має право продовжити строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування таких обов`язків.

При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає належного обгрунтування того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

3.1. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії покладених обов`язків.

Відповідно до положень ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу.

Частиною 4 статті 202 КПК України визначено, що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2022 року у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави було продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який закінчується 10 червня 2022 року.

Слід зазначити, що розглядаючи клопотання прокурора судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42Кримінального процесуальногокодексу України ОСОБА_1 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судом встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 13 квітня2022 року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, на даний час продовжують існувати та не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані ОСОБА_1 є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на нього обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224КПК України на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимог ст.290КПК України стороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_1 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Водночас, суд не знаходить підстав для висновку щодо існування інших ризиків, заявлених прокурором у клопотанні. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України продовжують існувати та не зменшилися, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосований запобіжний захід буде більш ефективним щодо інших запобіжних заходів та здатний попередити вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій та неналежну процесуальну поведінку.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії обов`язків суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановлених ризиків.

На переконання суду, продовження дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 Кримінального процесуального кодексу України, відповідає меті застосування запобіжних заходів, передбаченій частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та виправдовує подальше їх застосування. Тобто покладення на обвинуваченого вказаних обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

Таким чином, оскільки наразі продовжуютьіснуватиризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, якібуливстановлені при застосуванніщодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, і протилежного стороною захисту не доведено, наразі відсутня можливість запобігтицим ризикам внаслідокзастосування більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відтак, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_2 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування із свідкамита іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

При цьому,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниобов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з внесенням застави, суд вважає за необхідне продовжити на дві місяці.

3.2. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло з 22.00 год до 06.00 годнаступної доби, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті27, частиною 3 статті15, частиною 5 статті185, частиною 2 статті27, частиною 5 статті185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2022 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, який закінчується 10 червня 2022 року.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання прокурора судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судом встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 13 квітня 2022року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, що обумовлює необхідність застосування запобіжного заходу, спрямованого на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК Українина стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимогст. 290 КПК Українистороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_3 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Водночас, судом при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу враховано наявність обставин, що визначені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Таким чином, необхінідність застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу є обгрунтованою.

При цьому, суд вважає необгрунтованими доводи сторони захисту щодо роботи обвинуваченого ОСОБА_3 у нічний час. На підтвердження цих доводів не наведеного належних обгрунтувань та не надано належних та допустимих доказів. Разом з тим, надана до суду довідка містить лише інформацію про застраховану особу- ОСОБА_3 та відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітні 2018-2022 роки. Відомостей про роботу ОСОБА_3 у нічний час наданий документ не містить.

Водночас, вирішуючи питання щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу суд враховує положення ст. 194 КПК України, за змістом яких недоведеність стороною обвинувачення недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні є підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу. При цьому, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Досліджуючи питання щодо можливості застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Пункт 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", вказує на те, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний, зокрема, враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], пункти 86-91, зазначив, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінністатті 5Конвенції. Суд постановив, що цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (там само, пункти 104 і 113-114).

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Законом України № 2263-ІХ, що набрав чинності 23.05.2022 затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Суд враховує, що на теперішній час в Україні після запровадження воєнного стану ведуться активні воєнні дії, під час яких наносяться ракетні, бомбові та артилерійські удари по воєнних та цивільних об`єктах, відбувається окупація частини території України, знищуються населені пункти та гинуть люди, зокрема й цивільні, що піддає суттєвій загрозі життя учасників судового провадження. Приймаючи до уваги вказані обставини, особиста участь учасників кримінального провадження в судовому засіданні є досить утрудненою, що призводить до тривалого судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім зазначеного, слід зауважити, що окрім обставин, врахованих судом під час встановлення необхідності застосування запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України- вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, суд також враховує інші обставини, що визначені даною нормою, а саме: дотримання обвинуваченим умов застосованого раніше запобіжного заходу, відсутність обгрунтованих даних щодо повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

У п. 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" зазначено, що слідчому судді, суду необхідно мати на увазі, що обґрунтування у клопотанні про застосування запобіжного заходу наявності одного чи кількох ризиків/підстав, що визначає можливість застосувати той чи інший із встановлених КПК запобіжних заходів, передбачає обов`язок прокурора довести неможливість застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів.

Водночас, суд вважає необгрунтованим посилання прокурора на неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 (в тому числі відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від суду та впливати на свідків у даному кримінальному провадженні) суд вважає, що не зважаючи на серйозність висунутого обвинувачення та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення обвинуваченого від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, а саме: особисте зобов`язання з покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Саме такий запобіжний захід, на думку суду, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, буде відповідати даним про особу обвинуваченого, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують, забезпечить в повній мірі належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також відповідатиме охороні прав та інтересів суспільства.

Особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч.1 ст.179 КПК України).

При цьому, обов`язки, які суд, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_3 пов`язані з певними обмеженнями (прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_3 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні).

Водночас,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниу зв`язку із застосуванням щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання суд покладає на нього визначені ст. 194 КПК України обов`язки на два місяці.

З урахуванням зазначених обставин клопотання прокурора в частині застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.

3.3. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням строку дії покладених обов`язків.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті27, частиною 3 статті15, частиною 5 статті185, частиною 2 статті27, частиною 5 статті185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2022 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло, визначене ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області 27.02.2022 за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, який закінчується 10 червня 2022 року.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання прокурора судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_2 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судомвстановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 13 квітня 2022року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, що обумовлює необхідність застосування запобіжного заходу, спрямованого на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224КПК України на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимогст. 290 КПК Українистороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_2 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Водночас, судом при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу враховано наявність обставин, що визначені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Таким чином, необхінідність застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу є обгрунтованою.

Водночас, вирішуючи питання щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу суд враховує положення ст. 194 КПК України, за змістом яких недоведеність стороною обвинувачення недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні є підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу. При цьому, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Досліджуючи питання щодо можливості застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Пункт 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", вказує на те, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний, зокрема, враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], пункти 86-91, зазначив, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінністатті 5Конвенції. Суд постановив, що цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (там само, пункти 104 і 113-114).

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Законом України № 2263-ІХ, що набрав чинності 23.05.2022 затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Суд враховує, що на теперішній час в Україні після запровадження воєнного стану ведуться активні воєнні дії, під час яких наносяться ракетні, бомбові та артилерійські удари по воєнних та цивільних об`єктах, відбувається окупація частини території України, знищуються населені пункти та гинуть люди, зокрема й цивільні, що піддає суттєвій загрозі життя учасників судового провадження. Приймаючи до уваги вказані обставини, особиста участьучасників кримінального провадженняв судовому засіданні є досить утрудненою, що призводитьдо тривалого судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім зазначеного, слід зауважити, що окрім обставин, врахованих судом під час встановлення необхідності застосування запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України- вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, суд також враховує інші обставини, що визначені даною нормою, а саме: міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його проживання- наявність в обвинуваченого дружини та неповнолітньої доньки, дотримання обвинуваченим умов застосованого раніше запобіжного заходу, відсутність обгрунтованих даних щодо повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

У п. 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" зазначено, що слідчому судді, суду необхідно мати на увазі, що обґрунтування у клопотанні про застосування запобіжного заходу наявності одного чи кількох ризиків/підстав, що визначає можливість застосувати той чи інший із встановлених КПК запобіжних заходів, передбачає обов`язок прокурора довести неможливість застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів.

Водночас, суд вважає необгрунтованим посилання прокурора на неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 (в тому числі відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від суду та впливати на свідків у даному кримінальному провадженні) суд вважає, що не зважаючи на серйозність висунутого обвинувачення та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення обвинуваченого від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, а саме: особисте зобов`язання з покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Саме такий запобіжний захід, на думку суду, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, буде відповідати даним про особу обвинуваченого, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують, забезпечить в повній мірі належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також відповідатиме охороні прав та інтересів суспільства.

Особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч.1 ст.179 КПК України).

При цьому, обов`язки, які суд, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_2 пов`язані з певними обмеженнями (прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання - АДРЕСА_1 ; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні).

Водночас,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниу зв`язку із застосуванням щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання суд покладає на нього визначені ст. 194 КПК України обов`язкина два місяці.

З урахуванням зазначених обставин клопотання прокурора в частині застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.

На переконання суду, застосовані до обвинувачених запобіжні заходи, з огляду на продовження існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не вступають в суперечність з гарантіям, передбаченимстаттею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є пропорційними, співмірними та такими, що не становить надмірний тягар, а також не суперечать вимогамКримінального процесуального кодексу України.

При цьому, суд при застосуванні щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжних заходів та покладення на них обов`язків, визначених ст. 194 КПК України враховує, що на території України діє воєнний стан.

Станом на день розгляду клопотання поточна ситуація, яка склалась у регіоні не свідчить про відсутність небезпеки життюта здоров`юучасників кримінальногопровадження у зв`язку із збройною агресією російської федерації. Так, потериторії Полтавської областізавдаються ракетні удари по українських об`єктах критичноїінфраструктури, часто лунають повітряні тривоги та зберігається загроза нанесенняракетних ударів.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до положень ст. 17, 65 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

У зв`язку з цим, обов`язок захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в умовах повномаштабної збройної агресії росії проти народу України набуває найвищого пріоритету, а тому суд, застосовуючи щодо обвинуваченихзапобіжні заходи, вважає, що виконання зазначеного обов`язку обвинуваченими не може ставитися у залежність від застосованих щодо них запобіжних заходів, з огляду на що вважає за необхідне забезпечити обвинуваченим можливість реалізувати зазначений обов`язок шляхом надання відповідного дозволу.

З огляду на викладене, а також керуючись рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, приймаючи до уваги необхідність брати на себе відповідальність, напрацьовувати відповідну судову практику, виходячи з реалій воєнного часу та необхідності дотримання загальних засад кримінального провадження, суд вважає за необхіднедозволити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити місце проживання, зазначене в даній ухвалі суду за умови неможливості залишатися у вказаних місцях, зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема, шляхом вступу до лав Збройних Сил України чи до підрозділу ОСОБА_4 з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Керуючись статтями 131-132, 176, 177, 178, 181, 186, 194, 201, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії обов`язків задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцюм.КременчукПолтавської області,українцю,громадянину України,раніше несудимому,зареєстрованому тапроживаючому заадресою: АДРЕСА_2 , строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_2 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині продовження ОСОБА_1 строку дії зазначених обов`язків встановити до 03 серпня 2022 року включно.

За умови неможливості залишатися в населеному пункті, в якому проживає та зареєстрований ОСОБА_1 , зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема, шляхом вступу до лав Збройних Сил України чи до підрозділу Територіальної Оборони, дозволити ОСОБА_1 залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_1 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 - запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою суду;

2)не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_3 без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4)утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Обвинуваченому ОСОБА_3 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк дії ухвали про застосування особистого зобовязання щодо ОСОБА_3 встановити до 03 серпня 2022 року включно.

За умови неможливості залишатися за місцем проживання, зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема,шляхом вступудо лавЗбройних СилУкраїни чидо підрозділуТериторіальної Оборони, дозволити ОСОБА_3 залишити місце проживання з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_3 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця проживання - АДРЕСА_1 ;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Обвинуваченому ОСОБА_2 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк дії ухвали про продовження строку застосування особистого зобовязання щодо ОСОБА_2 встановити до 03 серпня 2022 року включно.

За умови неможливості залишатися за місцем проживання, зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема,шляхом вступудо лавЗбройних СилУкраїни чидо підрозділуТериторіальної Оборони, дозволити ОСОБА_2 залишити місце проживання з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_2 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст ухвали оголошено о 10 год 10 хв 10червня 2022 року.

Суддя кашуба М.І.