Ухвала суду № 104711139, 07.06.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/10839/22

Провадження № 1-кс/947/4560/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Абухіної Н.Р., прокурора Захар`єва О.Б., підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника адвоката Загороднього І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Мельничука О.М., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Захар`євим О.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022160000000368 від 01.06.2022 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно працюючої в ТОВ «Таласатрейд» помічником головного касира, уродженки Луганської області, місто Рубіжне, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що в невстановлені слідством час та місці, у ОСОБА_1 , після того, як вона отримала інформацію від свого співмешканця ОСОБА_2 про кримінально протиправне придбання ним вогнепальної зброї та бойових припасів: автомату АК-74 №2920623-1984 року випуску, набоїв до нього, у кількості 140 штук калібром 5,45х39мм, а також 2 гранати Ф-1 та 1 гранату РГД-5, з метою їх подальшого носіння, зберігання та збуту, без передбаченого законом дозволу, виник прямий умисел, направлений на надання йому допомоги при здійсненні інших протиправних дій з незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами.

Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на вчинення тяжкого злочину, ОСОБА_1 дійшла попередньої змови з ОСОБА_2 , який, автомат АК-74 № НОМЕР_1 , набої до нього, та 1 гранату Ф-1, він незаконно зберігав за місцем їх мешкання, а гранати Ф-1 та РГД-5, постійно носив при собі, ховаючи їх в елементах свого одягу.

У подальшому, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на початку травня 2022 року, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, на автомобілі марки ВАЗ 2101 д/з НОМЕР_2 , який крім свого прямого призначення у вигляді засобу пересування, використовувався також, як схованка для зброї та бойових припасів, виїхали з м. Харків в напрямку м. Одеси, де мали намір їх збути, при цьому порадами, усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення і заздалегідь обіцяла, при необхідності, приховати зазначену зброю та бойові припаси, здобуті кримінально протиправним шляхом, а також надати допомогу при їх збуту.

Прибувши до м. Одеси, на початку травня 2022 року більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 приступили до готування реалізації свого кримінально протиправного умислу на збут зброї та бойових припасів, тобто до пошуку осіб, які у незаконний спосіб, погодяться її придбати.

Надалі, ОСОБА_2 , підшукавши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який добровільно відмовився від вчинення злочину та своєчасно повідомив правоохоронний орган про злочин, що готується), домовився з ним про збут останньому автомата АК-74 № НОМЕР_1 , набоїв до нього, у кількості 132 штуки калібром 5,45х39мм, а також гранати Ф-1, за грошові кошти в розмірі 29 000 грн.

Приступивши до безпосередньої реалізації спільного протиправного умислу на збут зброї та бойових припасів, ОСОБА_2 , 02.06.2022, приблизно о 19:00 год. зустрівся з ОСОБА_3 біля супермаркету «Сільпо» за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 13-А, де збув останньому автомат АК-74 № НОМЕР_1 , набої до нього, у кількості 132 штук калібром 5,45х39мм, а також гранату Ф-1, отримавши від нього раніше обговорену суму грошових коштів в розмірі 29 000 грн., попередньо взявши зазначені, зброю та бойові припаси, з салону автомобіля ВАЗ 2101 д/з НОМЕР_2 , в якому на той час перебувала ОСОБА_1 , залишивши в ньому 7 набоїв калібром 5,45х39мм., один з яких перебував в особистій сумці останньої.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи своє клопотання необхідністю запобігання ризикам передбачених ч.1 ст.177 КПК України, посилаючись та обґрунтовуючи наступним.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбаченого у вигляді позбавлення волі. Зазначені обставини підтверджують існування ризику можливих спроб переховування підозрюваної, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрювану ОСОБА_1 дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_1 яка на теперішній час підозрюється у скоєні тяжкого злочину, будучи обізнаною та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, окрім цього, місцем реєстрації підозрюваної є АДРЕСА_1 , на території якої ведуться активні бойові дії у зв`язку із російською агресією. Окрім цього, підозрювана ОСОБА_1 , не має постійного місця проживання на території м. Одеса, а останнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , є винайманим житлом.

Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні обґрунтовується наступним. При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, необхідно враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК. Станом на даний час свідки ще не допитані в судовому засіданні, їх показання мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду. Перебуваючи на свободі, підозрювана може здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик вчинення інших кримінальних правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється обґрунтовується наступним. ОСОБА_1 , підозрюється у вчинення тяжкого злочину, у підозрюваної відсутнє постійне місце роботи та проживання, що свідчить про ризик продовження підозрюваною вчинення протиправних незаконних дій, зокрема продовжити вчинення даного злочину, в якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваної - адвокат Загородній І.В. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання сторони обвинувачення. Просив обрати відносно його підзахисної більш м`який запобіжний захід.

Підозрювана підтримала правову позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 02.06.2022 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

03.06.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого діяння, вчиненому в умовах воєнного стану, а також характеризуючи дані підозрюваної, яка зареєстрована за адресою Луганська область місто Рубіжне, де на даний час ведуться активні бойові дії, у зв`язку з російською агресією, постійного місця проживання на території м. Одеса немає, не працевлаштована, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.

Що стосується ризику незаконного впливу на свідків передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що підозрювана може незаконного впливати на свідків з метою зміни ними свідчень у ході судового розгляду кримінального провадження у подальшому, впливати на свідків, яких ще не допитано для дачі ними неправдивих свідчень, які її виправдовують, або впливати на інших осіб, які можуть бути допитані, а тому слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні існування вказаного ризику.

Разом з тим, слідчий суддя вказує, що в судовому засіданні та до матеріалів клопотання не долучено доказів наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, беручи до уваги тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваної у разі визнання її винною у його вчиненні, кваліфікуючі ознаки інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, враховуючи характеризуючі дані підозрюваної, а також встановлені в судовому засіданні ризики у вигляді можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною її процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Мельничука О.М., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Захар`євим О.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022160000000368 від 01.06.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали становить 60 діб та обчислюється з моменту затримання особи 02.06.2022 року та припиняє свою дію 31.07.2022 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрювану звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваною, обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.