Ухвала суду № 104707123, 10.06.2022, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/522/22

1-кс/189/34/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2022року смт. Покровське

Слідчий суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041540000206 від 03.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2022 року до суду надійшло клопотання слідчого, яке погоджене прокурором про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041540000206 від 03.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, в якому слідчий просить накласти арешт на автомобіль марки «ВАЗ», модель «21214», р/н НОМЕР_1 , червоного кольору, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 .

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що 02.06.2022 року о 18:44 год. до ЧЧ відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , про факт порушення законів та звичаїв війни, а саме про угон автомобіля марки «ВАЗ», модель «21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, який належить останній, що мало місце в період з травня по червень місяць 2022 року на окупованій території військами РФ в АДРЕСА_1 . (ЄО №1948 від 02.06.2022 року).

03.06.2022 року за даним фактом СВ відділення поліції № 5 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України.

10.06.2022 року автомобіль марки «ВАЗ» модель «21214», р/н НОМЕР_1 , червоного кольору визнано речовим доказом у кримінальному провадженні за №12022041540000206 від 03.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України.

В судове засідання слідчий не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності. Клопотання підтримує, просить задовольнити.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, телефонограмою повідомила суд про розгляд клопотання за її відсутності.

Відповідно до положень ч.1 ст.172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою звуко та відеозаписувальних технічних засобів не здійснювалось.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, прийшов до наступного висновку.

Так, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст.131КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що 02.06.2022 року о 18:44 год. до ЧЧ відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , про факт порушення законів та звичаїв війни, а саме про угон автомобіля марки «ВАЗ», модель «21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, який належить останній, що мало місце в період з травня по червень місяць 2022 року на окупованій території військами РФ в АДРЕСА_1 .

03.06.2022 року за даним фактом СВ відділення поліції № 5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником автомобіля марки «ВАЗ», модель «21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_5

10.06.2022 року автомобіль марки «ВАЗ», модель «21214», р/н НОМЕР_1 , червоного кольору, слідчим було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні за №12022041540000206 від 03.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України.

Однак, автомобіль на який слідчий просить накласти арешт не оглянутий, не вилучений, його місцезнаходження не встановлено, визнаючи автомобіль марки «ВАЗ», модель «21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, речовим доказом по кримінальному провадженню у кримінальному провадженні за №12022041540000206 від 03.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, слідчий повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. Однак, вказані вимоги закону слідчим не дотримані.

Визнання майна речовим доказом не може бути безумовною підставою для накладення на майно арешту.

Крім того, клопотання слідчого не містить чітких підстав, у зв`язку з якими потрібно накласти арешт на транспортний засіб.

Також, у клопотанні відсутнє обґрунтування і наявність обставин, передбачених частинами 3-6 статті 170 КПК України щодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 170 КПК України.

Твердження слідчого про те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, знищення, використання, перетворення, пересування чи передачі майна, у клопотанні взагалі необґрунтовано.

Належних доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, у клопотанні також не наведено.

Будь-яких інших законних підстав визначених кримінальним процесуальним законом для арешту майна, слідчим у клопотанні не надано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»).

Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Враховуючи наведені вимоги Закону, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого обґрунтоване лише формально, слідчий обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131-132, 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041540000206 від 03.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1