Вирок № 104701100, 24.05.2022, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/931/22

Номер провадження 1-кп/237/753/22

ВИРОК

Іменем України

24.05.22 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Ліпчанського С.М.,

з участю секретаря Бахтіярової Н.В.,

прокурора Медунова В.О.,

захисника Васильєва Ю.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Курахове кримінальне провадження № 42022052100000088 від 28.03.2022 року

за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Любохини Старовижівського району Волинської області, з вищою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира 3 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , лейтенанта, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Разом з тим, 23 липня 2021 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №181 лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 3 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону вказаної військової частини.

Також, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №134 від 21.05.2021 ОСОБА_2 призначений на посаду командира 3 танкової роти танкового батальйону військової частин НОМЕР_1 .

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Статтею 32 Статуту також передбачено, що старший лейтенант за своїми військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.

Також, відповідно до ст. 111 Статуту, командир роти підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу роти.

Крім того, відповідно до ст. ст. 119, 120 Статуту, командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі, командир взводу підпорядковується командирові роти і є прямим начальником усього особового складу взводу та зобов`язаний, серед іншого знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом під час виконання бойових завдань.

Таким чином, командир 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 по відношенню до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 був прямим начальником за своїм службовим становищем.

Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.

Згідно ст.ст. 6, 11, 16 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

В свою чергу, лейтенант ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану військовий злочин за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області, в тому числі, окремі підрозділи 3 танкової роти танкового батальйону вказаної військової частини тимчасово дислокуються в с. Єлізаветівка Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області.

14 березня 2022 року лейтенант ОСОБА_1 прибув в с. Єлізаветівка Мар`їнської міської ради Покровського району Донецької області до тимчасового розташування 3 танкової роти танкового батальйону вказаної військової частини для подальшого проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби за призначенням щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником.

16 березня 2022 року командир 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 отримав від тимчасово виконуючого обов`язки начальника штаба танкового батальйону зазначеної військової частини майора ОСОБА_3 законний усний наказ направити один із танків роти для виконання бойового завдання до населеного пункту Солодке Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області.

Близько 12 годин 10 хвилин 16 березня 2022 року командир 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 довів командиру 3 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 бойове завдання тимчасово виконуючого обов`язки начальника штаба танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 , після чого, на виконання вказаного бойового завдання, віддав лейтенанту ОСОБА_1 законний усний наказ готуватися та виїжджати до населеного пункту Солодке Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області для виконання бойових завдань.

Отримавши зазначений усний наказ прямого начальника лейтенант ОСОБА_1 злякався виконувати покладені на нього обов`язки по обороні населеного пункту Солодке Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області у безпосередньому зіткненні з противником та вирішив взагалі не виконувати вказаний наказ командира.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, лейтенант ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командира 3 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 12 годин 10 хвилин 16 березня 2022 року, перебуваючи за місцем тимчасової дислокації танкового батальйону зазначеної військової частини у АДРЕСА_2 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника командира 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 готуватися та виїжджати у складі екіпажу в якості командира танку з бортовим номером № НОМЕР_2 до населеного пункту Солодке Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області для виконання бойових завдань, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони

Таким чином, лейтенант ОСОБА_1 , за викладених вище обставин обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

11 травня 2022 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Медуновим Володимиром Олеговичем та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника адвоката Васильєва Юрія Федоровича, укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений. Так, обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Сторони кримінального провадження із урахуванням того, що обвинувачений вину повністю визнав, у вчиненому щиро розкаявся та активно спряв розкриттю злочину, узгодили покарання обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 402 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки їх невиконання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити.

Захисник також просив затвердити угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду про визнання винуватості від 11.05.2022 року затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому, обвинувачений в повному обсязі визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Виходячи з положень пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За змістом ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Суд приходить до висновку, що події кримінальних правопорушень мали місце, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, а саме: дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.

Сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений забезпечений захисником та цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам кримінально-процесуального кодексу України та кримінального кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання судом не встановлено.

Речові докази відсутні.

Документально підтверджені процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 11.05.2022 року про визнання винуватості між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Медуновим Володимиром Олеговичем та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Визнати винним ОСОБА_1 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.402КК Українита призначитийому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя С.М.Ліпчанський