Ухвала суду № 104696940, 31.05.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4194/22

Провадження №: 2-а/755/169/22

УХВАЛА

"31" травня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши позовну адміністративну заяву ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пономаренка Олега Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

В травні 2022 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Вивчивши подані матеріали, вважаю за необхідне подану заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, відповідно до ст. 169 КАС України, з наступних підстав.

Статті 160, 161 КАС України визначають вимоги до позовної заяви.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позовна заява повинна містити: офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти учасників справи.

Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем всупереч положень наведеної статті, не вказано офіційну електронну адресу або електронну пошту сторін за даним позовом.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до позовної заяви, для направлення їх відповідачу, у разі відкриття провадження у справі, відповідно до ч. 2 ст. 174 КАС України. Зокрема, в матеріалах позову наявний лише один екземпляр копій оскаржуваної постанови та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до вимог ч. 2,4 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Зазначаючи про належність засвідчення копії суд вказує, що копія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 94 КАС України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з тим, додані до позовної заяви документи, всупереч вимогам п. 2 ч.5 ст. 94 КАС України не завірені належним чином.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду належним чином завірені копії документів, які додаються до позову, відповідно до кількості учасників справи.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту зазначеної заяви, позивач подав даний позов за адресою: АДРЕСА_1 , проте в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його місце реєстрації у встановленому законом порядку саме за вказаною у позовній заяві адресою, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у даній справі та визначити її підсудність за Дніпровським районним судом м. Києва, так як місцезнаходження уповноваженого органу, який ухвалив оспорювану постанову не перебуває на території Дніпровського району м. Києва.

При цьому, варто зауважити, що ч. 3 статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналізуючи норму зазначеної статті КУпАП, можна зробити висновок, що відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справах №398/1310/17, 300/1006/16-а та 401/3635/16-а, а також від 02.09.2020 року у справі №162/445/16-а.

Як вбачається, відповідачем у зазначеному позові заявник визначає - інспектора лейтенанта поліції 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пономаренка Олега Олександровича, який в даному випадку, не може виступати самостійним відповідачем по справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідальний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Також, згідно ч. 3 ст. 160 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, вбачається, що за подання даної адміністративної позовної заяви, яка має немайновий характер, позивачем не сплачено судовий збір, з посиланням на ст. 288 КУпАП.

Так, нормами зазначеної статті встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Однак варто зауважити, що аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI .

Прийняття Закону № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Отже, особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17.

Таким чином, враховуючи вищенаведену позицію Великої Палати Верховного Суду, а також положення закону, вбачається, що в даному випадку, позивач не звільняється від сплати судового збору за подання даної адміністративної позовної заяви, а тому має сплатити судовий збір за пред`явлення вказаного позову, на загальних підставах в порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з урахуванням положень та порядку сплати судового збору, визначених Законом України «Про судовий збір», а також того, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 грн., за заявлену у адміністративній позовній заяві вимогу немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 992,40 грн.

Зазначений судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами Дніпровського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA478999980313141206000026005

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ст. 160, 161 КАС України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням заявникові строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 160, 161, 169 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пономаренка Олега Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали та попередити що у разі невиконання ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.В. Слободянюк