Рішення № 104691550, 08.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7957/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби протиправними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі відповідач, ВДВС УЗПВР у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Тарабан О.О. ВДВС УЗПРВ у Львівській області щодо закінчення виконавчого провадження ВП №68566393 без виконання виконавчого листа №380/11498/20, виданого 31.05.2021Львівським окружним адміністративним судом, та скасувати постанову старшого державного виконавця Тарабан О.О. ВДВС УЗПВР у Львівській області від 28.04.2022 про закінчення виконавчого провадження ВП №68566393 з примусового виконання виконавчого листа №380/11498/20, виданого 31.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом;

- зобов`язати відповідача поновити виконавче провадження ВП №68566393 з виконання виконавчого листа №380/11498/20, виданого 31.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов`язаний вживати всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Натомість ВДВС УЗПВР у Львівській області не вжито належних заходів по повному виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №380/11498/20 в частині виплати ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла за період з 01.05.2020 по 28.02.2021 у зв`язку із проведеним перерахунком пенсії на один процент заробітку, визначеного згідно ст. ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожен рік роботи понад стаж. Відповідачем не перевірено факт невиплати заборгованості за період з 01.05.2020 по 28.02.2021, яка існувала на дату прийняття спірної постанови. Вважає такі дії відповідача та постанову про закінчення виконавчого провадження протиправними.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у законності постанови про закінчення виконавчого провадження №68566393 від 28.04.2022. Вказав, що ГУ ПФУ у Львівській області листом від 03.03.2022 повідомило про виконання рішення суду в справі №380/11498/20 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, провівши перерахунок пенсії позивача рішенням №913050163118 від 26.05.2021. Вважає наведені позивачем доводи та міркування такими, що спростовані матеріалами виконавчого провадження. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 01.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачем 07.06.2022 (вх. №7679ел.) подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програми «EASYCON».

Відповідачем 07.06.2022 подано відзив на позовну заяву (вх. №7688ел.) та клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача (вх. №7694 ел.).

Ухвалою від 07.06.2022 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено повністю.

В судовому засіданні 07.06.2022 суд заслухав вступну промову позивача ОСОБА_1 , дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Старшим державним виконавцем ВДВС УЗПВР у Львівській області Тарабан О.О. 09.02.2022 відкрито виконавче провадження №68566393 з виконання виконавчого листа №380/11498/20, виданого 31.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, з 01.05.2020 із збільшенням пенсії на один процент заробітку, який був визначений згідно ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для перерахунку розміру пенсії за віком 01.05.2020 в сумі 17750,56 грн, за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 03.03.2022 №5/5903-19 повідомило відповідача про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №380/11498/20 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого подало рішення №913050163118 від 26.05.2021 та просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою старшого державного виконавця ВДВС УЗПВР у Львівській області Тарабан О.О. від 28.04.2022 ВП №66566393 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова є предметом оскарження.

При вирішенні справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені частиною третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Підстави закінчення виконавчого провадження визначені частиною 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ, однією з яких відповідно до пункту 9 є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Спірна постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №66566393 від 28.04.2022 винесена на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ, тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що підставою винесення державним виконавцем вказаної постанови став лист ГУ ПФУ у Львівській області від 03.03.2022 №5/5903-19 та рішення про перерахунок пенсії №913050163118 від 26.05.2021.

Позивач в позовній заяві вказує на факт добровільного виконання боржником судового рішення від 05.02.2021 у справі №380/11498/20 в частині проведеного перерахунку пенсії рішенням №913050163118 від 26.05.2021, вказуючи про те, що виплата пенсії в новому розмірі здійснюється з 01.06.2021.

Водночас, невиплата ГУ ПФУ у Львівській області заборгованості, яка виникла внаслідок проведеного на виконання рішення суду перерахунку пенсії за період з 01.05.2020 по 28.02.2021, на думку позивача, свідчить про неповноту виконання судового рішення і зумовила його звернення до відповідача з заявою про примусове виконання такого у цій частині.

ГУ ПФУ у Львівській області у згаданому вище листі від 03.03.2022 №5/5903-19 вказує, що виплата перерахованого розміру пенсії за період з 01.05.2020 по 31.05.2021 (а не по 28.02.2021, як вважає позивач) на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №380/11498/20 включена в Реєстр судових рішень за №94212 і буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 (далі Закон №2262).

Статтею 71 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 72 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Відповідно до статті 73 Закону №1058IV кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на орган Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Як встановлено судом, боржником ВП №66566393 ГУ ФПУ у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №380/11498/20 в частині виплати коштів за період з 01.05.2020 по 31.05.2021 включено до Реєстру судових рішень для виконання за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджету за відповідною бюджетною програмою та здійснюватиметься у порядку черговості після виділених на такі цілі коштів.

Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області вжито конкретні заходи з метою виконання судового рішення від 05.02.2021 у справі №380/11498/20, однак не має можливості здійснити виплату заборгованості за період з 01.05.2020 по 31.05.2021, зумовленої перерахунком пенсії позивача до надходження відповідних бюджетних призначень з Державного бюджету України.

Ураховуючи викладене, суд приходить до переконання, що обставини, які повідомлені ГУ ПФУ у Львівській області відповідачу в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю ГУ ПФУ у Львівській області як боржника у ВП №66566393 чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своєї поведінки та рішення виконав в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача та спірній постанові, суд дійшов висновку про їх відповідність критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень, а суб`єкт владних повноважень при її прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом №1404-VІІІ, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пл. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43317547) про визнання рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби протиправними, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома