Рішення № 104691476, 23.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року

справа №380/3482/22

провадження № П/380/3495/22

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняЯщишин І.А.,

за участю:

представника позивачаБуюклі В.О.,

представника відповідачаБілінського М.-А. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, зобов`язання вчинити ді, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) (далі відповідач), в якому просить:

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 31.12.2021 № 4540/7 Про відмову у задоволенні скарги;

- зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 04.10.2021, скерованої до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами, зокрема на рішення №57370561 від 30.03.2021, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаним В.Д. та рішення №57446016 від 02.04.2021, прийняте державним нотаріусом 4 Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Скаргу позивача зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12.10.2021 за №СК-2401-21.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 04.10.2021 звернулася зі скаргою до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами, зокрема на рішення №57370561 від 30.03.2021, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаним В.Д. та рішення №57446016 від 02.04.2021, прийняте державним нотаріусом 4 Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Скаргу позивача зареєстровано у Міністерстві юстиції У країни 12.10.2021 за № СК-2401-21. Наказом від 31.12.2021 № 4540/7 «Про відмову у задоволенні скарги» Міністерством юстиції України відмовлено у задоволенні скарги позивача від 04.10.2021 у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо нерухомого майна наявний судовий спір. Позивач з цим наказом не погоджується та вважає зазначені у ньому підстави відмови у задоволенні скарги необґрунтованими оскільки вважає, що щодо права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 відсутній судовий спір. Тому звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 15.02.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач 22.03.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві повідомив, що наказом від 31.12.2021 №4540/7 позивачу відмовлено в задоволенні скарги на підставі п.9 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону № 1952-1V рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Зазначає, що частиною восьмою статті 37 Закону № 1952-1V визначено, перелік підстав для відмови у задоволенні скарги, зокрема в тому випадку, коли розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Відповідач звертає увагу на те, що у ході дослідження матеріалів скарги, а саме відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та вебпорталу Судової влади України Колегією встановлено, що у провадженні Личаківського районного суду міста Львова наявна справа №463/5857/19 (провадження К» 2/463/103/21) за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про захист прав та визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . державна реєстрація якого оскаржується у Міністерстві юстиції України. Також вище зазначена інформація підтверджується письмовим запереченням наданим ОСОБА_2 зареєстрованим 29.11.2021 за № 15769-2021/11-32.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що наказ Міністерства юстиції України « Про відмову у задоволенні скарги » від 31.12.2021 є законним та обґрунтованим, прийнятий з урахуванням принципу справедливості. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 04.10.2021 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії державного реєстратора (вхідний № СК-2401-21 від 12.10.2021), в якій просила провести перевірку правомірності прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаним В. Д. рішення від 30.03.2021 № 57370561 та прийнятого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівського міського нотаріального округу Мельник Г. Я. рішення від 02.04.2021 № 57446016 та скасувати вказані рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду скарги Центрально-Західна регіональна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у висновку від 29.11.2021 рекомендувала відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 04.10.2021 у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Такий висновок обґрунтований тим, що в ході дослідження матеріалів скарги комісією встановлено, що в провадженні Личаківського районного суду м.Львова перебуває справа №463/5887/19 (провадження№2/463/103/21) за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю. Таким чином, щодо спірного нерухомого майна наявний судовий спір. Тому, розгляд цієї скарги не належить до компетенції Міністерства юстиції України відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України 31.12.2021 прийнято наказ № 4540/7 «Про відмову у задоволенні скарги», згідно з яким відповідно до пункту 9 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 04.10.2021.

Вважаючи цей наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернулась з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128).

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком №1128.

Як передбачено частиною 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Частиною 8 статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Таким чином, однією із підстав для відмови у задоволенні скарги є те, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу

Суд враховує, що під час засідання Центрально-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції встановлено, що у провадженні Личаківського районного суду міста Львова наявна справа 463/5857/19 (провадження К» 2/463/103/21) за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

В той же час ОСОБА_1 в скарзі від 04.10.2021 оскаржується до Міністерства юстиції України державна реєстрація вказаного будинку за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також, наявність судового спору щодо вказаного нерухомого майна підтверджується письмовим запереченням, наданим ОСОБА_2 (реєстраційний № 15769-2021/11-32 від 29.11.2021).

З долучених сторонами доказів суд встановив, що позивач в липні 2019 року звернулася до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Львівської міської ради, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на будинок садибного типу під літерою А-1 площею 46,6 кв.м, літню кухню під літерою Б-1, площею 32,8 кв. м та сарай під літерою В за адресою АДРЕСА_3 . Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.09.2019 у справі №463/5857/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом у цій справі залучено третьою особою ОСОБА_2 , як спадкоємицю ОСОБА_3 . Станом на день розгляду адміністративної справи № 380/3482/22 відсутні відомості щодо результатів розгляду справи №463/5857/19.

Таким чином, на момент видання наказу від 31.12.2021 №4540/7 на розгляді у Личаківському районному суді м.Львова перебував спір щодо нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 .

Отже, Колегією вірно встановлено, що оскільки стосовно вказаного майна наявний судовий спір, розгляд питань порушених у скарзі ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

На підставі викладеного слід дійти висновку, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 31.12.2021 №4540/7 «Про відмову у задоволенні скарги» прийнятий із дотриманням порядку, встановленого ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже відсутні підстави для його скасування.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 01.06.2022.

СуддяР.І. Кузан