Рішення № 104686510, 08.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2022Справа № 910/2638/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" про стягнення штрафу в розмірі 201 312,00 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2022 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі Військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" (далі Товариство) про стягнення штрафу в розмірі 201 312,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 3 серпня 2021 року № 63/В33-2021 в частині своєчасного повідомлення позивача про зміну місцезнаходження Товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2022 року було відкрито провадження у справі № 910/2638/22 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

10 травня 2022 року на адресу суду від Військової частини надійшла заява від 9 травня 2022 року № 78/6-325, в якій позивач підтвердив, що ціна позову в даній справі не змінилася.

11 травня 2022 року Товариство подало відзив на позовну заяву від 4 травня 2022 року № 0405-22-1, в якому останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог, оскільки, на думку відповідача, про зміну свого місцезнаходження Товариство повідомило позивача своєчасно.

30 травня 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Військової частини надійшла відповідь на відзив від 23 травня 2022 року № 78/6-558, в якій остання навела свої аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві доводів.

Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 серпня 2021 року між Військовою частиною та Товариством укладено договір № 63/В33-2021, за умовами якого відповідач зобов`язався у визначені даним правочином строки поставити позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є його невід`ємною частиною, а позивач прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно з пунктом 11.1. та 12.4. вказаного правочину договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються у письмовому вигляді.

Пунктом 13.1. спірного правочину передбачено, що всі додатки та додаткові угоди до даного договору, підписані у встановленому порядку обома сторонами, складають його невід`ємну частину.

Додатковою угодою від 20 грудня 2021 року № 1 сторони продовжили строк дії договору до 31 березня 2022 року.

Додатковою угодою від 12 січня 2022 року № 3 сторони збільшили ціну договору до 4 026 240,00 грн у тому числі ПДВ 671 040,00 грн. Вказана додаткова угода набрала чинності з дня її підписання і діяла до 31 березня 2022 року включно (пункти 1, 6).

Зазначені угоди підписані уповноваженим представниками сторін, а також скріплені печатками цих юридичних осіб

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 8.4.3. пункту 8.4. спірного правочину передбачено, що за кожне порушення Товариством строків повідомлення Військової частини про зміну свого місцезнаходження відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі п`яти відсотків ціни договору. Товариство звільняється від відповідальності якщо доведе, що затримка належного повідомлення про зміну свого місцезнаходження відбулась через обставини непереборної сили.

Судом встановлено, що 30 грудня 2021 року відповідач змінив свою адресу місцезнаходження: 38753, Полтавська область, Полтавський район, село Калашники, вулиця Лобача, будинок 14, на нову адресу: 61010, місто Харків, вулиця Греківська, будинок 5.

Даний юридичний факт визнається відповідачем та підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до підпункту 12.5.1. пункту 12. та пункту 12.13. вказаної угоди у разі зміни свого місцезнаходження відповідач зобов`язаний в строк до п`яти календарних днів з дати такої зміни письмово повідомити Військову частину листом, підписаним відповідачем або його представником, який діє на підставі довіреності чи іншого належного документа, що посвідчує повноваження представника, скріпленим власною печаткою у разі наявності. Такий лист надсилається позивачу рекомендованим листом із повідомленням про врученням чи цінним листом з описом вкладення. Усі повідомлення, будь-яке листування за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендованим листом, цінним листом з описом вкладень, передача листа кур`єром).

Таким чином, останнім днем для належного повідомлення позивача було 4 січня 2022 року.

На підтвердження належного виконання умов договору щодо своєчасного повідомлення позивача про зміну свого місцезнаходження відповідач вказував на те, що 4 січня 2021 року ним було направлено позивачу відповідний лист від 31 грудня 2021 року № 3112-21-1 з описом вкладення, на якому міститься відтиск календарного штемпеля від 4 січня 2022 року та підпис працівника відділу поштового зв`язку. Також Товариство надало поштову накладну та фіскальний чек за № 3601412017980 від 4 січня 2022 року. Копії вищенаведених документів містяться у матеріалах справи.

Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з пунктами 59, 61 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Враховуючи викладене, належними доказами відправлення позивачу повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача є оформлений у визначеному порядку опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Разом із тим, судом встановлено, що в наданому відповідачем описі вкладення в цінний лист не зазначено номеру поштового відправлення, а тому надані позивачем накладна та фіскальний чек від 4 січня 2022 року за № 3601412017980 не можуть вважатися належними доказами, які підтверджують факт направлення на адресу позивача саме тих документів, що зазначені в наданому описі вкладення.

Крім того, з поданого відповідачем трекінгу поштового відправлення № 3601412017980 вбачається, що це відправлення отримано позивачем 6 січня 2022 року.

Однак, як вказав позивач, лист Товариства від 31 грудня 2021 року № 3112-21-1 отримано Військовою частиною 5 січня 2022 року. Дана обставина підтверджується відповідним відтиском печатки вхідної кореспонденції позивача на отриманому ним примірнику вказаного листа, копія якого міститься в матеріалах справи.

У той же час, відповідно до умов підпункту 12.13.1. вказаної угоди позивач у будь-якому разі вважається повідомленим з моменту фактичного отримання відповідного листа (повідомлення) відповідача про зміну його місцезнаходження.

Оскільки відповідачем не доведено належними доказами факт своєчасного повідомлення позивача про зміну адреси свого місцезнаходження, суд дійшов висновку про те, що заявлена Військовою частиною вимога про стягнення з Товариства штрафу згідно з пунктом 8.4.3. договору є обґрунтованою.

Заперечення відповідача проти задоволення позову є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах даної справи доказами.

У той же час суд не погоджується з поданим позивачем розрахунком суми штрафу, оскільки факт вказаного правопорушення відбувся до укладання додаткової угоди від 12 січня 2022 року № 3, а тому штраф слід розраховувати від попередньої ціни договору, яка до 12 січня 2022 року становила 3 355 200,00 грн.

Таким чином, обґрунтованою сумою штрафу є 167 760,00 грн (3 355 200,00 грн х 5 : 100).

Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 33 552,00 грн слід відмовити.

Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Військової частини підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" (65089, місто Одеса, вулиця Вільямса академіка, будинок 59-Е, кімната 11-А; ідентифікаційний код 43717455) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 167 760 (сто шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп. штрафу та 2 516 (дві тисячі п`ятсот шістнадцять) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 8 червня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко