Ухвала суду № 104674948, 08.06.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/3957/22

Провадження № 2-аз/463/3/22

У Х В А Л А

08 червня 2022 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши заявупозивача ОСОБА_1 про забезпеченняпозову усправі заадміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Як на підставу позову покликається на те, що оскаржувані постанови містять очевидні ознаки їх протиправності.

Позовна заява поступила до суду 01.06.2022 року.

Крім цього, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови серії ВМ № 00004610 від 26.10.2021 року; ВМ № 00004733 від 23.12.2021 року; ВМ № 00005052 від 29.12.2021 року; ВМ № 00005051 від 29.12.2021 року; ВМ № 00003742 від 17.12.2021 року та ВМ № 00003877 від 20.12.2021 року.

Зазначає,що невжиттязаходів забезпеченняпозову можеістотно ускладнитипоновлення порушенихправ таінтересів позивачав частинінесення нимзначних матеріальнихвитрат табезпідставно завищенірозміри штрафів,зазначених успірних постановах,що всилу п.1ч.2ст.150КАСУ Україниє підставоюдля постановленняухвали прозабезпечення позову.При цьому,наголошує,що вперіод військовогостану вдержаві,позивач неповинен нестибезпідставно завищенийфінансовий тягар,а тому просить заяву задовольнити.

Суд розглядаючи заяву про забезпечення позову зазначає наступне.

За ч.1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених вище положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову. Так, у першому випадку заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом задля ефективного захисту прав позивача та гарантування виконання остаточного рішення суду у відповідній справі, а у другому випадку підставою для забезпечення позову є очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Зазначені вище підстави є оціночними, а тому при розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Частиною 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

А відповідно до частини другої цієї статті, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Суд також враховує, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність, у свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Судом приймається, що у відповідності до ч.4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Однак, позивачем оскаржуються постанови по справі про адміністративне правопорушення, порядок звернення до виконання яких врегульовано статтею 299 КУпАП, згідно з якою, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту заяви, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.

У відповідності до статті 14-3 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, належить до правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті.

Статтею 300-2 КУпАП встановлено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, відповідно до якого у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Отже, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зупиняє перебіг строків для її виконання визначених законодавством.

Враховуючи наведене, позивачем не наведено підстав звернення із вимогою про застосування заходів забезпечення позову, оскільки оскарження постанови зупиняє перебіг строків для її виконання визначених законодавством.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у заяві про забезпечення позову вказує, що на виконані у Личаківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) знаходяться виконавчі провадження ВП № 69123556, ВП № 69123321, ВП № 69123386, ВП № 69123458, ВП № 69123757, ВП № 69136587, на підставі постанов, які оскаржуються позивачем до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Разом з тим, позивач вважає, що вищевказані постанови оскаржуються позивачем в судовому порядку, а отже невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Однак, Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) не є стороною у справі та заява подана без належного обґрунтування підстав та обставин, які б слугували забезпеченню позову щодо порушення прав та обов`язків позивача у справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

Наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На підставі зазначеного суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.150, 152,154 КАСУ України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволеннізаяви позивача ОСОБА_1 прозабезпечення позовуу справіза адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги,14, код ЄДРПОУ 39816845.

Суддя Грицко Р.Р.