Рішення № 104670064, 16.05.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35064/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Трубінській І.С.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» (далі - ТОВ «ЖЕП «Щорса 32», Товариство) звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4970,88 грн основного боргу, 851,03 грн інфляційних втрат, 403,28 грн як три проценти річних, витрати по сплаті судового зборув сумі 2270грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24600грн.

В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що Товариство надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництво та постачання теплової енергії у житловому будинку складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартири №100 .

Незважаючи на те, що позивач свої обов`язки виконує належним чином, в той час як ОСОБА_1 свої обов`язки не пізніше 15 числа кожного місяця вносити оплату на рахунок Товариства в повному обсязі не виконує, тому станом на 01 березня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 4970,88 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач вчасно не виконує свої зобов`язання щодо оплати за отримані житлово-комунальні послуги, наявні підстави для стягнення з нього зазначеного боргу з урахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст 625 ЦК України.

На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою судді від 07 липня 2021 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

30.08.2021 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.

06.10.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

06.10.2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із доказами його направлення позивачеві. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що на підтвердження заборгованості позивачем надано довідку № 140 від 22.06.2021 року, із якої вбачається, що відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4711, 01 грн, проте із зазначеного документу не вбачається за який період зазначена заборгованість утворилась та за які саме житлово-комунальні послуги. Вважав, що станом на 25.04.2018 року мав переплату. Крім того, зазначає, що позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивач був власником квартири у період, за який утворилася заборгованість. Просив застосувати позовну давність до заборгованості, яка виникла до 29.06.2018 року.

20.10.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено заперечення щодо обставин, наведених у відзиві. Зазначав, що доводи, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву є безпідставними, а розрахунок заборгованості відповідає фактичним обставинам справ, а нарахування за житлово-комунальні послуги ніколи відповідачем не оскаржувалися. Крім того, зазначав про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

15.12.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення в якості доказу довідки від 14.12.2021 року про стан заборгованості відповідача у період з квітня 2018 року по червень 2018 року. У клопотанні представник позивача зазначає, що вказана довідка є новим доказом, а тому, надана разом із позовною заявою бути не могла.

В судовому засіданні 22.02.2022 року представник відповідача заперечував щодо долучення вказаного доказу, оскільки такий подано з пропуском процесуальних строків.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст.901та ч. 1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповіді КМБТІ від 17.08.2017 року.

Зазначений будинок обслуговує Товариство та здійснює обслуговування та поточний ремонт житлового будинку, приміщень будинку, забезпечує роботу технічного обладнання та інженерних споруд, тощо, а також виробництво та постачання теплової енергії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводиться за тарифами, затвердженими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221 та від 30 квітня 2015 року №442.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (частина 4 цієї статі).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно положень частин 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За положеннями вказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем ОСОБА_1 станом на 01 червня 2019 року за житлово-комунальні не сплачує в повному обсязі, у зв`язку з чим за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість в сумі 4970,88 грн.

Суд звертає увагу, що за захистом порушеного права позивач звернувся до суду 29 червня 2021 року, при цьому, просить стягнути заборгованість, що утворилася з квітня 2018 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійної підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Звертаючись до суду з позовом, позивач подав розрахунок заборгованості, який не містить детального розрахунку його складових та не містить способу обрахунку вартості комунальних послуг, а також не містить періоду, за який проводився розрахунок.

В той же час, суд не може прийняти до уваги довідку про стан заборгованості відповідача у період з квітня 2018 року по червень 2018 року від 14.12.2021 року, оскільки наданий доказ поданий з порушенням строку, передбаченого ст. 83 ЦПК України. При цьому, представник позивача не вказала причини, з яких доказ не міг бути подано у встановлений законом строк.

В той же час, цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

У відповідності до ч.1 ст.12 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з ч. 1 ст. 83 сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Частиною 4 ст. 83 ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Згідно ч. 5 ст. 83 ЦПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Крім того, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Керуючись ст.ст.526, 530, 611, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 81, 83,141, 263-265,267,273,274,280,354,355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох процентів річних - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32а, прим. 96, код ЄДРПОУ 32492922)

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено 23 травня 2022 року.

Суддя О.Л. Бусик