Рішення № 104669655, 30.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року Справа № 160/4058/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427, щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на вид пенсійного забезпечення - за вислугою років у розмірі 90% від його грошового забезпечення, оформленої листами-відповідями від 02.06.2021 18136-13572/К-01/8-0400/21, від 21.12.2021 45510-36010/К-01/8-0400/21;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427, перевести ОСОБА_1 на вид пенсійного забезпечення за вислугою років у розмірі 90% від його грошового забезпечення на підставі Довідки від 22.04.2021 №6/135 «Про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії за вислугу років», з дня звернення Позивача від 07.05.2021 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що полковник запасу ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас у відповідності до наказу Міністра оборони України від 10.08.2009 року №643 відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) з посади військового комісара Центрально-Міського районного військового комісаріату м. Кривого Рогу, на підставі наказу військового комісара Центрально-Міського районного військового комісаріату м. Кривого Рогу від 05.09.2009 року №85 був виключений із списків особового складу військового комісаріату, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до військового комісара Центрально-Міського районного військового комісаріату м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. У зв`язку з бажанням позивача переходу на інший вид пенсійного забезпечення з цивільної пенсії на військову, за вислугою років, маючи вислугу років на військовій службі в Збройних Силах України 34 роки 08 міс. (календарна), пільгова 35 років 07 міс., звертався з заявою до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Дніпро стосовно отримання Довідки «Про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії за вислугу років» з метою подальшого звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для відповідного переведення на вид пенсійного забезпечення за вислугою років. За результатами розгляду звернення позивача Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м. Дніпро на мою адресу була надана Довідка від 22.04.2021 №6/135 «Про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії за вислугу років», яку в подальшому разом з заявою про переведення позивача, полковника запасу Збройних Сил України ОСОБА_1 , вислуга років на військовій службі 34 роки 08 міс. (календарна), пільгова 35 років 07 міс. на отримання пенсійного забезпечення за вислугою років на підставі Довідки «Про розмір грошового забезпечення для розрахунки пенсії за вислугу років» позивач направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позивач вказує, що за результатом розгляду заяви, враховуючи його право на вибір пенсії, всупереч вимогам статті 7, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», абз. 2 пункту 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058-ІV ОСОБА_1 було відмовлено у переході на вид пенсійного забезпечення за вислугою років, що він вважає протиправним.

Позивачем, зокрема звернута увага, що за результатом розгляду його звернення на «гарячу лінію» 22.11.2021 року, Відповідач фактично вкотре відмовив позивачеві у переведенні на інший вид пенсійного забезпечення (за вислугу років з розміром пенсії 90 процентів відповідних сум відповідного грошового забезпечення), зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі №160/10621/21 повторно проігнорував звернення позивача від 07.05.2021 (вх. №13572/К-0400-21 від 07.05.2021, відповідь Відповідача від 02.06.2021 за №18136-13572/К-01/8-0400/21) та повідомив, що згідно норм чинного законодавства для переведення умовного розрахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.04.2021 за №6/135 в розмірі 90% грошового забезпечення ОСОБА_1 немає підстав. Відповідач у своєму листі від 21.12.2021 45510-36010/К-01/8-0400/21 повідомив, що покладені судом (справа №160/10621/21) зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду звернення позивача від 07.05.2021 виконані Відповідачем, з чим ОСОБА_1 категорично не погоджується.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2022 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом «Про надання відповіді» від 02.06.2021 р. №18136-13572/К-01/8-0400/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 01.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідачівдля залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Копію вищевказаної ухвали направлено позивачу засобами поштового зв`язку на поштову адресу, вказану в позовній заяві. Відповідно до наявної у матеріалах справи розписки копію ухвали від 01.03.2022 та копію адміністративного позову отримано представником відповідача 11.04.2022. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 25.04.2022.

Розгляд адміністративної справи за правилами ст.263 КАС України мав відбутися до 31.03.2022, проте з метою забезпечення права відповідача подати відзив на позов судом продовжено розгляд справи до закінчення строку на подання відзиву. При цьому, оскільки головуючий суддя Юхно І.В. у період з 25.04.2022 по 27.05.2022 перебувала у відпустці суд розглядає справи на підставі ч.6 ст.120 КАС України в перший робочий день 30.05.2022.

Суд зазначає, що станом на 26.04.2022 від відповідача відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21 квітня 2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611, від 11.08.2021 р. № 855, від 22.09.2021 р. № 981, від 15.12.2021 р. № 1336, від 19.03.2022 № 318) з 19 грудня 2020 р. до 31 травня 2022 р. на території України встановлений карантин.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 30.05.2022 жодних повідомлень про неможливість подання витребуваних ухвалою від 01.03.2021 доказів до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачем процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

07.05.2021 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив:

- перевести полковника запасу Збройних Сил України ОСОБА_1 , вислуга років на військовій службі - 34 роки 08 міс. (календарна), пільгова - 35 років 07 міс. з пенсії за віком, на отримання пенсійного забезпечення за вислугою років (МО) на підставі Довідки «Про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії за вислугу років», виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м. Дніпро №6/135 від 22.04.2021 року;

- врахувати, що розмір грошового забезпечення позивача складав 19 609 грн., встановивши (обрахувавши) розмір пенсійного забезпечення позивача на рівні 90 відсотків від розміру грошового забезпечення в розумінні вимог статті статі 13 Закону 2262-ХІІ в редакції від 04.02.2009 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 02.06.2022 №18136-13572/К-01/8-0400/21 «Про надання відповіді» повідомлено ОСОБА_1 , що для проведення розрахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 на підставі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.04.2021 р. за №6/135 в розмірі 90 % грошового забезпечення немає законних підстав.

Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження права позивача на право вибору виду пенсійного забезпечення, протиправної відмови з боку відповідача у переведенні позивача на вид пенсійного забезпечення за вислугою років (в редакції Закону 2262-ХІІ від 17.07.2009 року) відмови Відповідача у призначенні розміру мого пенсійного забезпечення на рівні - 90 відсотків від розміру мого грошового забезпечення (19 609 грн., 00 коп.) у відповідності до довідки від 22.04.2021 №6/135 виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача на вид пенсійного забезпечення за вислугою років (в редакції Закону 2262-ХІІ від 17.07.2009 року), встановивши розмір мого пенсійного забезпечення на рівні 90 відсотків від розміру мого грошового забезпечення (19 609 грн., 00 коп.) у відповідності до довідки від 22.04.2021 №6/135 виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати пенсійного забезпечення за вислугу років на картковий рахунок позивача з дати отримання звернення від 07.05.2021 року, виходячи з розміру 90 відсотків від розміру грошового забезпечення (19 609 грн. 00 коп.) у відповідності до довідки від 22.04.2021 р. №6/135 виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021, яке набрало законної сили 06.09.2021, вищевказану позовну заяву задоволено частково, а саме:

-визнано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 02.02.2021 р. №18136-13572/К-01/8-0400/21 «Про надання відповіді» протиправним;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2021 р.;

-у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

22.11.2021 Куліш звернувся до урядової «гарячої лінії» з питання пенсійного забезпечення, за результатами розгляду якого листом відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.12.2021 №45510-36010/К-01/8-0400/21 «Про розгляд звернення» повідомлено ОСОБА_1 наступне:

- на звернення позивача від 07.05.2021 (вх. № 13572/К-0400-21 від 07.05.2021) з питання умовного розрахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262), надана відповідь на зазначену вище адресу листом від 02.06.2021 за № 18136-13572/К-01 /8-0400/21;

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі № 160/10621/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути Вашу заяву від 07.05.2021;

- частиною четвертою статті 63 Закону № 2262 визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України;

- умови проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 були передбачені пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 103);

- 05.03.2019 набрало чинності рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року № 826/3858/18, яке Шостим апеляційним адміністративним судом від 05 березня 2019 року залишене без змін, яким вирішено визнати протиправними та нечинними пункти 1-2 Постанови № 103;

- відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» пункти 1-2 Постанови № 103 виключено;

- на виконання рішення суду повторно розглянувши Ваше звернення від 07.05.2021 пенсійним органом повідомлено, що згідно норм чинного законодавства для проведення умовного розрахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262 на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.04.2021 за № 6/135 в розмірі 90% грошового забезпечення, немає підстав;

- таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду Вашого звернення від 07.05.2021 виконані Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись з відмовою у переведенні ОСОБА_1 на вид пенсійного забезпечення за вислугою років у розмірі 90% від його грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закон №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, зокрема, передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Крім того, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Так, статтею 7 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за №135/13402 (далі Порядок №3-1).

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання (п. 4 Порядку №3-1).

Відповідно до п.14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) (додаток 3).

Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).

В силу положень п.17-18 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Водночас, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі № 160/10621/21 було встановлено, що до 01.12.2017 р. ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 21.11.2017 р. позивачем на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшла заява від 07.11.2017 р. (№13571/4017 від 21.11.2017) про припинення виплати пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії, пенсії за віком. Згідно з атестатом про зняття з обліку від 23.11.2017 р. №425, виплату пенсії за вислугу років призначену ОСОБА_1 на підставі Закону №2262-XII припинено з 01.12.2017 р., у зв`язку з переходом на пенсію за іншим законом, Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2017 р. отримує пенсію за віком на підставі ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV.

Тобто, оскільки пенсійним органом до 01.12.2017 (до переходу на пенсію за іншим законом, Законом №1058-IV за заявою позивача) ОСОБА_1 виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», можна дійти висновку, що право позивача на пенсію за вислугою років відповідно до Закону №2262-XII відповідачем не заперечується.

Таким чином, відповідач, після отримання заяви позивача від 07.05.2021, в силу вищенаведених приписів Порядку №3-1 був зобов`язаний протягом десятиденного строку прийняти рішення щодо переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший або про відмову в такому переведенні.

При цьому, суд звертає увагу, що листом від 21.12.2021 №45510-36010/К-01/8-0400/21 за результатами повторного розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.05.2021 пенсійним органом було лише повідомлено, що згідно норм чинного законодавства для проведення умовного розрахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.04.2021 за № 6/135 в розмірі 90% грошового забезпечення, немає підстав. Тобто, вказаний лист не містить вирішення питання щодо переведення ОСОБА_1 або відмови в переведенні на пенсію за вислугою років відповідно до Закону №2262-XII.

Суд також наголошує, що іншого рішення пенсійного органу щодо переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший до матеріалів справи відповідачем в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування у ході судового розгляду справи до суду надано не було.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що в рамках цього спору не надає оцінки доводам ОСОБА_1 щодо дій Головного управління Пенсійного органу в Дніпропетровській області по справі №160/10621/21, оскільки така оцінка може бути надана судом лише в порядку, встановленому статтями 382-383 КАС України, а не в порядку іншого позовного провадження.

Разом із тим, враховуючи, що резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі № 160/10621/21 не містить зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2021 з урахуванням висновків суду, викладених у вказаному рішенні, то суд приходить до висновку про необхідність надання оцінки правомірності рішення відповідача, оформленого листом від 21.12.2021 №45510-36010/К-01/8-0400/21, в межах даного спору.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що оскаржуване рішення відповідача, оформлене листом від 21.12.2021 №45510-36010/К-01/8-0400/21, не містить жодних доводів пенсійного органу про недотримання ОСОБА_1 встановленої Порядком №3-1 форми заяви про переведення з одного виду пенсійного забезпечення на інший, тобто такі аргументи позивача суд не приймає до уваги.

Поряд із цим, суд також враховує, що відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС Україниє саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, суд враховує, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Разом із цим, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями приймати рішення про призначення пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, а також вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст.9 КАС України, а саме:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 21.12.2021 №45510-36010/К-01/8-0400/21 «Про розгляд звернення»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2021, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «перевести ОСОБА_1 на вид пенсійного забезпечення за вислугою років у розмірі 90% від його грошового забезпечення на підставі Довідки від 22.04.2021 №6/135 «Про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії за вислугу років», з дня звернення Позивача від 07.05.2021 року», суд звертає увагу на таке.

В ході судового розгляду встановлено, що спір між сторонами виник з питання неприйняття відповідачем рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2022.

Відповідно, питання щодо переведення позивача на вид пенсійного забезпечення за вислугою років у розмірі 90% від його грошового забезпечення на підставі Довідки від 22.04.2021 №6/135 «Про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії за вислугу років» є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про переведення.

Суд зауважує, що оскільки відповідачем не було прийнято рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2022, тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого переведення з одного виду пенсії на інший будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 992,40 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 16.02.2022 №1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 744,30 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 21.12.2021 №45510-36010/К-01/8-0400/21 «Про розгляд звернення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2021, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 744,30 грн. (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно