Рішення № 104669568, 07.06.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2064/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області), відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032350011830 від 23 липня 2021 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17 лютого 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд відмовив в призначенні пенсії за віком.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що статтею 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до досягнення віку, встановленого Законом, право на призначення пенсії за віком мають жінки, які досягли 59 років 6 місяців і народилися з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року та за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку. Згідно наданих мною документів для автоматичного призначення пенсії та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 06 років 04 місяці 23 дні. У зв`язку із невиконанням однієї з умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону, а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу, Головним управлінням прийнято рішення №032350011830 від 24 лютого 2021 року мені було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Головним управлінням пенсійного фонду України у Волинській області листом від 01 березня 2021 року за №0300-0304-8/9836, було роз`яснено, що при визначенні права на пенсію не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки дата народження виправлена та на першій сторінці нечіткий відтиск печатки, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року. До стажу не враховано період навчання, оскільки містяться розбіжності між прізвищем у дипломі ( ОСОБА_2 ) та в паспорті ( ОСОБА_2 ).

З такою позицією відповідача ОСОБА_1 погодитись не може, оскільки вважає її такою, що звужує і порушує права і законні інтереси, відповідно вважаю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032350011830 від 23 лютого 2021 року, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком, протиправним.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав повністю та просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що статтею 26 Закону №1058 визначено, що до досягнення віку, встановленого Законом, право на призначення пенсії за віком мають жінки, які досягли 59 років 6 місяців і народилися з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року та за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку.

При визначенні права на пенсію не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки запис про дату народження містить виправлення та на першій сторінці наявний нечіткий відтиск печатки, чим порушено вимоги пунктів 2.11 та 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.

Також до страхового стажу не враховано період навчання, оскільки містяться розбіжності між прізвищем позивача, зазначеним у дипломі серії НОМЕР_2 від 29 червня 1988 року (« ОСОБА_2 ») та в його паспорті (« ОСОБА_2 »).

З огляду на вказане, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032350011830 від 24 лютого 2021 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058, про що його повідомлено листом від 01 березня 2021 року №0300-0304-8/9836.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач листом від 01 березня 2021 року №0300-0304-8/9836 роз`яснив, що при визначенні права на пенсію не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки дата народження виправлена та на першій сторінці нечіткий відтиск печатки, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року. До стажу не враховано період навчання, оскільки містяться розбіжності між прізвищем у дипломі ( ОСОБА_2 ) та в паспорті ( ОСОБА_2 ).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно з вимогами статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 60 років.

17 лютого 2021 року (60 років і 3 місяці) позивач звернулася до Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок №637); документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи; та інші документи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, а також за змістом пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Приписами пункту 3 Порядку №637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З наданої трудової книжки НОМЕР_1 від 28 грудня 1977 року вбачається:

- з 26 грудня 1977 року по 01 грудня 1982 року позивач прийнята на посаду санітарки Аптеки №50 м. Луцька Волинської області;

- з 26 листопада 1982 року по 26 липня 1983 року зарахована слухачем денного підготовчого відділення Львівського ордена Дружби народів державного медичного інституту;

- з 26 липня 1983 року по 01 липня 1988 року позивач зарахована студентом Львівського ордена Дружби народів державного медичного інституту;

- з 11 серпня 1988 року по 26 жовтня 1992 року прийнята на посаду провізора-аналітика в Аптеку №3 м. Одеси;

- з 28 жовтня 1992 року по 29 грудня 2003 року прийнята на посаду провізора готових лікарських форм в ПП «Салют»;

Однак, відповідач не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 26 листопада 1982 року по 26 липня 1983 року; з 26 липня 1983 року по 01 липня 1988 року; з 11 серпня 1988 року по 26 жовтня 1992 року; з 28 жовтня 1992 року по 29 грудня 2003 року, мотивуючи це тим, що при визначенні права на пенсію не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки дата народження виправлена та на першій сторінці нечіткий відтиск печатки. А також Пенсійний фонд не зарахував період навчання, оскільки між прізвищем у дипломі ( ОСОБА_2 ) та в паспорті ( ОСОБА_2 ) містяться розбіжності.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом №58 від 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція №58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (пункт 2.6. Інструкції).

Позивачем на підтвердження того, що вона працювала на посаді санітарки Державної аптеки №50 м. Луцька з 26 грудня 1977 року надано довідку від 01 лютого 2021 року за №68/2, видану Державним виробничо-торговим підприємством «Волиньфармпостач» Волинської обласної ради.

Крім того, після звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком додатково надано ряд документів, а саме: архівну довідка від 30 березня 2021 року за №01-15/149, згідно якої ОСОБА_1 була слухачем денного підготовчого відділення Львівського ордена Дружби народів державного медичного інституту (на той час) з 26 листопада 1982 року до 27 липня 1983 року (наказ №1070 від 26 листопада 1982 року). Після закінчення підготовчого відділення навчалася на фармацевтичному факультеті вище названого інституту (денна форма навчання) з 01 вересня 1983 року по 29 червня 1988 року (накази: №981 від 21 серпня 1983 року «Про зарахування на 1-й курс навчання», №800 від 27 червня 1988 року «Про відрахування з числа студентів інституту у зв`язку із закінченням терміну навчання». ОСОБА_1 закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю фармація та здобула повну вищу освіту. Згідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії від 29 червня 1988 року їй присвоєна кваліфікація провізора і виданий диплом НОМЕР_2 , реєстраційний №196/ф. В дипломі допущена помилка, а саме: ОСОБА_1 , правильно ОСОБА_1 (за паспортом). В архівній особовій справі всі документи правильні на ОСОБА_1 ; довідку від 19 квітня 2021 року за №К-439, видана Приватним акціонерним товариством «Аптечна мережа «Фармація», згідно якої було підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №36 від 10 серпня 1988 року була зарахована на посаду провізора-аналітика в аптеку №3 м. Одеси з 11 серпня 1988 року. Відповідно до наказу №93 від 15 березня 1991 року ОСОБА_1 була переведена на посаду рецептара готового відділу з 15 березня 1991 року. Відповідно до наказу №30 від 26 жовтня 1992 року ОСОБА_1 була звільнена від займаної посади з 26 жовтня 1992 року.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

В зв`язку з цим, Пенсійний фонд без наявності законних на це підстав відмовив у зарахуванні стажу для призначення пенсії за віком. Тому рішення №032350011830 від 23 лютого 2021 року про відмову мені у призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Разом з тим, відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: з 26 листопада 1982 року по 26 липня 1983 року - перебування слухачем денного підготовчого відділення Львіського ордена Дружби народів державного медичного інституту; з 26 липня 1983 року по 01 липня 1988 року - період навчання у Львіському ордені Дружби народів державного медичного інституту; з 11 серпня 1988 року по 26 жовтня 1992 року період роботи на посаді провізора - аналітика в аптеці №3 м. Одеси; з 28 жовтня 1992 року по 29 грудня 2003 року - період роботи на посаді провізора готових лікарських форм в ПП «Салют».

Так, з метою відновлення порушеного права позивача, відповідач повинен повторно розглянути заяву позивача від 17 лютого 2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Вимога позивача щодо призначення, нарахування та виплати призначеної пенсії за віком, починаючи з дати подання заяви, на час розгляду даної справи є передчасною і не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку відновлення права позивача на призначення пенсії є повторний розгляд заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 496,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 11 лютого 2021 року №0.0.2453846358.1 (а. с. 4).

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032350011830 від 23 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період перебування слухачем денного підготовчого відділення Львіського ордена Дружби народів державного медичного інституту з 26 листопада 1982 року по 26 липня 1983 року; період навчання у Львіському ордені Дружби народів державного медичного інституту з 26 липня 1983 року по 01 липня 1988 року; період роботи на посаді провізора - аналітика в аптеці №3 м. Одеси з 11 серпня 1988 року по 26 жовтня 1992 року; період роботи на посаді провізора готових лікарських форм в ПП «Салют» з 28 жовтня 1992 року по 29 грудня 2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 лютого 2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Ф.А. Волдінер