Ухвала суду № 104669280, 25.10.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18635/15-ц

Провадження № 6/752/90/21

У Х В А Л А

25.10.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштівв зв`язку з неналежним виконанням судового рішення.

в с т а н о в и в:

представник відповідача звернувся до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м.Києва у справі за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в зв`язку з неналежним виконанням судового рішення.

Свою заяву заявник обгрунтовує тим, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 24.12.2018 р. частково задоволено позовні вимоги СПД ОСОБА_1 , присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суму 3% річних в розмірі 134 265,48 гривень, інфляційні збитки в розмірі 314 146,80 гривень та судові витрати у справі. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 18 липня 2019 р. вищевказане судове рішення змінено в частині розміру присуджених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів; присуджено до стягнення 3% річних в сумі 134 032,11 гривень та інфляційні збитки в розмірі 574 516,62 гривень та судовий збір в розмірі 4 090 гривень.

Підставою для ухвалення зазначених рішень була наявність заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та невиконання рішення Макарівського районного суду Київської області та рішення Апеляційного суду Київської області у справі № 370/1226/15-ц про стягнення суми боргу.

На підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24.12.2018 р. та постанови Київського апеляційного суду від 18.07.2019 р. Голосіївським районним судом м.Києва 07.08.2019 р. було видано виконавчий лист, за яким 06 вересня 2019 р. відкрито виконавче провадження №59995571.

Однак, на думку заявника, виданий виконавчий документ має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.

Так, на підставі ухвали Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2020 року в справі №370/1226/15-ц визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи про стягнення з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 на користь СПД ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7 980 000 гривень, грошових коштів в розмірі 4 192 000 гривень та грошових коштів в розмірі 370 189,369 гривень.

При винесенні ухвали від 30.07.2020 р. суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, виходячи із заяви ОСОБА_3 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2014 р. на момент укладення Договору про відступлення прав між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 заборгованості ОСОБА_2 за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05.05.2015 р. На момент подання до Макарівського районного суду Київської області позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , заборгованості взагалі не існувало.

Так, 17 грудня 2014 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 свою частку у розмірі 50 %, що становить 8 000 000,00 грн. в статутному капіталі ТОВ «ТД «KAMIЛЛA».

Цього ж дня, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, які вони мають один перед одним, тобто - врахувати передану частку в статутному капіталі ТОВ «ТД «КАМІЛЛА» в якості часткової виплати заборгованості, яка виникла у ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 .

При цьому, в заві про зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_3 зазначив, що з моменту підписання цієї заяви зобов`язання ОСОБА_2 щодо сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «КАМІЛЛА» є виконаним та припинено у повному обсязі, заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 немає.

На момент подання позову до Макарівського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором, така заборгованість була відсутня.

Оскільки судовим рішенням встановлено відсутність заборгованості у ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 на момент звернення до Макарівського районного суду Київської області, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва та Київського апеляційного суду ухвалені в зв`язку з невиконанням рішення Макарівського районного суду Київської області у справ №370/1226/15 та наявністю заборгованості у ОСОБА_2 , заявник просить визнати виконавчий лист, виданий Голосіївським районним судом м.Києва 07.08.2019 р. у справі № 752/18635/15-ц таким, що не підлягає виконанню.

Представник заявника підтримав подану заяву в ході її розгляду, просив суд її задовольнити, посилаючись на відсутність заборгованості ОСОБА_2 , що встановлено ухвалою Макарівського районного суду Київської області при визнанні виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі № 370/1226/15-ц..

Позивач проти задоволення заяви заперечив в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки рішення судів, на підставі яких виданий виконавчий лист, набрали законної сили і підлягають обов`язковому виконанню. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що ухвала Макарівського районного суду м.Кєва від 30.07.2020 р., на яку посилається представник відповідача, скасована, а тому належним доказом під час розгляду даної заяви бути не може.

Вислухавши представника відповідача, позивача та дослідивши матеріали справи, матеріали за поданою заявою, суд вважає, що заява представника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 24 грудня 2018 р. позов ФОП ОСОБА_1 було задоволено частково, присуджено до стягнення із ОСОБА_2 на користь суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму 3 % річних 134265,48 гривень, інфляційні збитки в розмірі 314146, 8/0 гривень, судовий збір в розмірі 960 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 18 липня 2019 р. вищевказане судове рішення змінено в частині розміру присуджених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 07 лютого 2020 р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 в частині оскарження рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24.12.2018 р. відмовлено.

На підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24.12.2018 р. та постанови Київського апеляційного суду від 18.07.2019 р. Голосіївським районним судом м.Києва 07.08.2019 р. було видано виконавчий лист, за яким 06 вересня 2019 р. відкрито виконавче провадження №59995571.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа у даній справі таким, що не підлягає виконанню, оскільки будь-які зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 на момент укладення договору про відступлення права вимоги були відсутні; що підтверджується, зокрема, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2020 р., відповідно до якої видані виконавчі листи про стягнення коштів з ОСОБА_2 визнано такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно ч.1, 2 ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню . Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин .

Як зазначив Верховний Суд у постановах, прийнятих у справах даної категорії, зокрема, від 13 березня 2019 року у справі №755\388\15-ц, від 19 вересня 2018 року №755\7805\13-ц, наведені підстави для наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, шо підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лисі виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване: видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення.

В постанові від 20 лютого 2019 року у справі 2-4671/11 (провадження № 61- 5337св18) Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2021р. у справі №370/1226/15 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , скасовано ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2020р. та постанову Київського апеляційного суду від 07.10.2020р. №370/1226/15. Прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню. Зокрема, Київський апеляційний суд у постанові від 01.02.2021р. в справі №370/1226/15 встановив, що здійснюючи оцінку достовірності заяви від 17.12.2014 року про зарахування зустрічних вимог, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі здійснив переоцінку фактично встановлених судами обставин у рішенні, що набуло законної сили та підлягає виконанню, встановив нові обставини, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті, що суперечить положенням ст. 434 ЦПК України щодо підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В постанові Київського апеляційного суду від 01.02.2021р. у справі №370/1226/15 судом було зроблено висновок про неможливість визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню після ухвалення рішення суду.

Крім того, у вказаній постанові від 01.02.2021р. №370/1226/15 встановлено, що ОСОБА_2 не надав доказів зарахування зустрічних вимог з ОСОБА_3 на підставі спірної заяви від 17.12.2014р. про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог. ОСОБА_2 ніколи не обгрунтовував відсутність у нього боргу з підстав існування заяви від 17.12.2014р. про зарахування зустрічних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.02.21р. №370/1226/15 встановлено, що враховуючи вимоги ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України щодо обов 'язковості виконання судових рішень, які набули законної сили, приписи статті 434 ЦПК України щодо можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на відсутність обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або іншою особою, слід розуміти так, що обставини, які свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, виникли після ухвалення судового рішення.

Тобто, обставини, на які посилається заявник при зверненні до суду з заявою про визнання виконавчого листа у справі № 752/18635/15-ц таким, що не підлягає виконанню, спростовані в ході розгляду справи.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто- Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В рекомендаціях, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» зазначається, що на заключному етапі саме суддя повинен застосовувати всі можливі заходи, щоб забезпечити виконання рішення.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2020р. №757/42885/19 присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 3% річних у розмірі 582 524 грн. та інфляційні збитки 1 308 640 грн. 45 коп. за невиконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.17р. у справі №370/1226/15; 3 % річних у розмірі 4 486 грн. та інфляційні збитки у розмірі 6 323 грн. за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 18.07.20р. у справі №752/18635/15.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021р. №757/10276/20 присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 : 3% річних у розмірі 378 377,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 903 169,00 грн. за прострочення виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 р. у справі № 370/1226/15-ц; - 3% річних у розмірі 21 495,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 51 309,98 грн. за прострочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.07.2019 р. у справі № 752/18635/15-ц; - 3 % річних у розмірі 35 953,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 95 098,00 грн. за прострочення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2020 р. у справі № 757/42885/19; 2 102 грн. судового збору.

Зазначеними рішеннями підтверджується наявність у ОСОБА_2 невиконаних зобов`язань на підставі судових рішень у справах №370/1226/15 та №752/18635/15.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки обставини, визначені законом для застосування даної норми відсутні.

Керуючись ст.432 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштівв зв`язку з неналежним виконанням судового рішеннязалишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя