Ухвала суду № 104668624, 08.06.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1437/22

Провадження № 1-кс/553/411/2022

У Х В А Л А

Іменем України

08.06.2022м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: Новака Ю.Д.,

при секретарі: Каленіченко В.О.,

за участю прокурора: Бєляєва О.І.,

захисника-адвоката: Карнаух С.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 , (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Оводенка В.С. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12019220540000810 від 25.03.2019, №12020220540001595 від 15.07.2020 року, №12020225060000224 від 10.08.2020 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Ленінського районного суду м. Полтави надійшло клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Оводенка В.С. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12019220540000810 від 25.03.2019, №12020220540001595 від 15.07.2020 року, №12020225060000224 від 10.08.2020 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Комінтернівського районного суду м. Харкова та Червонозаводського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які стали підставою для його обрання та продовження не зникли, та продовжують існувати ряд ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.186 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої та від 4 до 6 років позбавлення волі відповідно, а також може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, тобто даний фактор може свідчити про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, відсутнє постійне місце роботи, що свідчить про відсутність постійного прибутку, тобто даний фактор може сприяти вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також ОСОБА_1 може впливати на свідків і потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню, а тому наведені факти свідчать, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені при застосуванні та продовженні запобіжного заходу не змінилися, тому неможливе застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, а тому просив суд продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке в судовому засіданні прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова підтримав, просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого - адвокат Зуб Г.А. звернулася з клопотанням, в якому вказує, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та неможливістю прибуття в судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_1 просила залучити захисника з центру БВПД м. Полтави.

У зв`язку з цим на підставі ухвали судді від 07.06.2022 року доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області призначити адвоката для здійснення захисту ОСОБА_1 для проведення окремої процесуальної дії, у зв`язку з чим було призначено захисника - адвоката Карнаух С.В.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо клопотання прокурора та просив суд змінити йому запобіжний захід на інший більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник адвокат Карнаух С.В. в судовому засіданні подала клопотання, в якому заперечувала щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу вигляді тримання під вартою та просила суд змінити його на домашній арешт.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового засідання, вивчивши наявні у суду матеріали справи, приходить до наступного.

Ухвалою суду Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.02.2022 року ОСОБА_1 було продовжено строк дії застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.04.2022, та який у відповідності до ст.615 КПК України вважається продовженим не більш як на два місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Необхідно зазначити, що на даний час встановлено ряд наявних ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в ході судового розгляду, а саме:

- обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.186 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої та від 4 до 6 років позбавлення волі відповідно, крім того будучи обізнаним про наявність кримінального провадження за ч.2 ст.289 КК України ухвалою Комінтерніського районного суду м. Харкова від 14.07.2020 його було оголошено в розшук;

- обвинувачений може може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, тобто даний фактор може свідчити про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, відсутнє постійне місце роботи, що свідчить про відсутність постійного прибутку, тобто даний фактор може сприяти вчиненню нових кримінальних правопорушень

- ОСОБА_1 може впливати на свідків і потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню.

Суд враховує, що факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу не може безперечно свідчити про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих йому діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Аналіз наявних у розпорядженні суду даних у їх сукупності дає підстави для висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, й свідчить про доцільність продовження застосування до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо, оскільки це не дає запобігти вищевказаним ризикам, так як всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та його продовження і які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів.

Керуючисьст.ст.177,178, 182,183,197,331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів.

Строк застосування запобіжного заходу рахувати з 08 червня 2022 року 14 год. 30 хв. по 07 серпня 2022 року 14 год. 30 хв. включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. Д. Новак