Рішення № 104667635, 01.06.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2476/22

Категорія 46

2/295/1407/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.

при секретарі - Капустинській Г.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирськії області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. В обгрунтування позовних вимог скаржник вказав, що 24 квітня 2020 р. біля 17.00 год., коли він знаходився на подвір`ї свого будинку АДРЕСА_1 і жодних правопорушень не вчиняв, на подвір`я зайшли працівники Управління патрульної поліції в Житомирській області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які безпричинно напали на нього, ОСОБА_1 і, застосувавши прийоми рукопашного бою, повалили на землю і наклали йому на руки кайданки, ображали, кричали, принижуючи його гідність. Після цього вони викликали екіпаж «Поліна» у складі дільничного офіцера поліції СП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , які наклали йому на руки ще й другу пару кайданок. Через деякий час патрульні поліцейські зняли свої кайданки та пішли, а він, ОСОБА_1 приблизно до 19.00 год. залишався в кайданках екіпажу «Поліна». Таким чином він знаходився у кайданках біля двох годин. При цьому жодного протоколу про затримання і застосування відносно нього спецзасобу - кайданків - працівники поліції не складали.

З метою надання вигляду законності своїм злочинним діям ДОП СП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 цього ж дня близько 19.00 год. склав відносно нього, ОСОБА_1 протокол серії АПР18 № 698681 про адміністративне правопорушення, де вказав, що ніби - то він, ОСОБА_1 24.04.2020 року, близько 09.00 год. ( цифри «09» у цьому протоколі та інших матеріалах з явними ознаками виправлення цифри «1», як вказувалось на час його складання, на «0») за адресою : АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері, ОСОБА_7 , під час якого виражався в її адресу нецензурною лайкою. Згодом до цих слів у його, ОСОБА_1 відсутність було дописано: «на підвищеному тоні».

Лише після складення цього протоколу з нього, ОСОБА_1 зняли кайданки для того, щоб він зміг його підписати. Перед підписанням протоколу він, ОСОБА_1 дав письмове пояснення на чотирьох окремих аркушах, які додав до протоколу, про що зазначив у самому протоколі. У поясненні вказав, що жодних неправомірних дій відносно матері не вчиняв, тому не визнавав себе винним у скоєнні правопорушення але у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які згодом були направлені до суду, це пояснення, як невід`ємна частина самого протоколу, чомусь було взагалі відсутнє. Натомість було додано нечітку ксерокопію титульного аркушу якогось пояснення ніби - то прийнятого ДОП СП Бердичівського ВП ОСОБА_8 у нього, ОСОБА_1 яке в дійсності взагалі ніколи не складалось і, звісно, ним не підписувалось, де зазначено, що у мене буцім - то 24.04.2020 р. біля 09.00 год. відбувся конфлікт з своєю матір`ю, і він, ОСОБА_1 висловлювався нецензурними словами. Частину тексту взагалі розібрати неможливо. Цю ксерокопію скомпоновано із ксерокопіями аркушів із його поясненнями до протоколу від 24.04.2020 року в хаотичному порядку з метою створення враження, що він, ОСОБА_1 давав окреме пояснення з титульним аркушем, а не у вигляді додатку до протоколу.

Решту матеріалів про адміністративне правопорушення працівники Житомирського районного управління поліції згодом направили до Корольовського районного суду м. Житомира у вигляді ксерокопій а йому, ОСОБА_1 ДОП ОСОБА_8 надано копію протоколу, на якій взагалі не видно ніякого тексту, чим порушено ч. 2 ст. 254 КупАП України. При складенні протоколу він також неодноразово заявляв усні та письмові клопотання про надання йому безоплатної правової допомоги, проте вони поліцейськими повністю ігнорувались.

На підстави матеріалів, надісланих Житомирським районним управлінням поліції, постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 р. його, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України та застосовано штраф - 170 грн. та стягнуто судовий збір в сумі 420,40 грн.

Оскільки вказану постанову Корольовського районного суду м. Житомира було винесено з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, він, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, і постановою Житомирського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 р. вказану постанову було скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його, ОСОБА_1 діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

При розгляді справи в апеляційній інстанції Житомирським апеляційним судом був направлений запит до Житомирського районного управління поліції про надання оригіналів документів про адміністративне правопорушення, копії яких було направлено до Корольовського районного суду. Проте Житомирське РУП не надало суду оригіналів цих документів, мотивуючи це їх відсутністю.

На думку позивача, внаслідок протизаконних дій працівників Управління патрульної поліції в Житомирській області, Житомирського районного управління поліції, дільничного офіцера поліції СП Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 йому, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, оскільки було істотно порушені його права і законні інтереси, що полягає у заподіяні йому тілесних ушкоджень, винесення щодо нього термінового заборонного припису, позбавлення права користуватися власним майном. З метою доказу протиправних дій працівників поліції, він був змушений витрачати свій час та кошти для оформлення відповідних заяв та збору документів.

Просить стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирськії області 80 000 (вісімдесят тисяч грн.) в порядку відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги обгрунтовуючи їх наданими суду доказами.

Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області до суду не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, направив до суду відзив в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити. (а. с. 42-51).

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирськії області до суду не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, направив до суду відзив в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити. (а. с. 41, 52-60).

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Згідно паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером МВС з 31.10.2007 р. (а. с. 27-29).

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення Серія АПР18 № 698681, текст якого взагалі не читається (а. с. 8, 64), постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, застосовано штраф - 170 грн. та стягнуто судовий збір в сумі 420,40 грн. (а. с. 10).

09 жовтня 2020 р. суддя Житомирського апеляційного суду заслухавши доводи та пояснення ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_9 , перевіривши матеріали справи, а також документи, надані на запит суду, прийшов до висновку, що відповідно до положень ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 р. стосовно ОСОБА_1 щодо визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, застосування штрафу у сумі 170 грн. та стягнення судового збору в сумі 420,40 грн. підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення. (а. с. 11-15).

Зі змісту Акту судово-медичного обстеження (дослідження) № 816 від 21.04.2020 р. свідчить, що при судово-медичному освідуванні (дослідженні) гр. ОСОБА_10 і дослідженні медичних документів на його ім`я мали місце численні тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин голови, синців, саден на тулубі, верхніх і нижніх кінцівках, подряпин, що мали специфічний вид у вигляді паралельних ліній, які відносяться до категорії легких, виникли від дій твердих тупих предметів, що мали обмежену, переважаючу плоску контактуючу поверхню і т. п., що могло бути при нанесенні ударів руками, взутими ногами, падінні на плоску поверхню і т. п. Необхідно відмінити, що подряпини на зап`ястках, які мають специфічний вид, характерні від накладення кайданок. (а. с. 36-38).

Зі змісту термінового заборонного припису серії АА № 003389 від 24.04.2020 року, стосовно ОСОБА_1 були застосовані наступні заходи: з 18.00 год. 24.04.2020 р. по 18.00 год. 25.04.2020 р. залишити місце проживання ОСОБА_7 , тобто квартиру АДРЕСА_3 ; заборона на вхід і перебування в цій квартирі; заборона в будь - який спосіб контактувати з ОСОБА_7 (а. с. 9).

Застосування зобов`язання залишити місце проживання ОСОБА_7 , тобто квартиру АДРЕСА_3 , потягло за собою порушення прав ОСОБА_1 частина якої належить останьому на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право на житло № НОМЕР_1 від 04 квітня 1994 р. (а. с. 26).

Оскільки ОСОБА_1 є власником пристрою для відстрілу гумових куль марки «ВІЙ» калібру 9 мм № НОМЕР_2 ( дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_3 виданий 25.02.2008 р. УМВС України в Житомирській області) то на підставі висновку про анулювання дозволу на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль вказаний дозвіл анульовано та зобов`язано ОСОБА_1 здати належний йому пристрій для відстрілу гумових куль марки «ВІЙ» калібру 9 мм № НОМЕР_2 . (а. с. 21-22).

На підставі постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 р. Корольовським відділом державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито два виконавчих провадження - № 62735608 і N 962735834 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 420,40 грн. і виконавчого збору в сумі 42,04 грн. а також штрафу в сумі 170 грн. і виконавчого збору в сумі 17,00 грн. відповідно. Крім того, фахівцями виконавчої служби ОСОБА_1 було зобов`язано подати декларацію про доходи та майно. З метою запобігання стягнення з ОСОБА_1 вказаних грошових коштів він змушений був витрачати свій час на складення заяви про зупинення даних виконавчих проваджень на період розгляду його апеляційної скарги Житомирським апеляційним судом, а також на доставку цієї заяви безпосередньо до відділу ДВС. (а. с. 10, 16-19).

З урахуванням викладеного свідчить, що постановою Житомирського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 р. постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 07 липня 2020 р. стосовно ОСОБА_1 щодо визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, застосування штрафу у сумі 170 грн. та стягнення судового збору в сумі 420,40 грн. скасована, провадження по справі - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. (а. с. 11-15).

Таким чином, в результаті незаконних дій органу досудового слідства ОСОБА_1 протягом майже трьох місяців, а саме з 07 липня 2020 р до 09 жовтня 2020 р., незаконно був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4)закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;5) моральна шкода. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону № 266/94-ВР).

Згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, який набрав законної сили 11 вересня 1997 р., зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України, оскільки Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини 04 листопада 1950 р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження. Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено або обмежено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 30 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, незаконного засудження або незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, має право на відшкодування заподіяної шкоди.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної щомісячної заробітної плати з 01.01.2020 р. установлено в сумі 4 723,00 грн. Враховуючи період під час якого позивач вважався притягнутим до адміністративної відповідальності а саме з 07 липня 2020 р. по 09 жовтня 2020 р. розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню на його користь, не може бути меншим 14 473, 71 грн. (4 723 грн. х 24 : 31 = 3 656,52 грн; 4 723,00 + 4 723,00 = 9 446,00 грн.; 4 723,00 х 9 : 31 = 1 371,19 грн.)

Як роз`яснено в п. п. 9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. за № 4, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 02 грудня 2015 р. в справі № 6-2203цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись усіма судами України, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, суд виходить із того, що незаконне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке він не скоював, внаслідок чого він на протязі трьох місяці був змушений оплачувати за сімейні кошти правову допомогу адвоката; ходити на численні судові засідання; був обмежений в пересуваннях; був позбавлений права на проживання у власному приміщенні; внаслідок безпідставного затосування до нього фізичної сили йому були спричинені тілесні ушкодження у зв`язку з чим він був змушений витрачати час та кошти для відвідування лікарняних заходів; позбавлено права власності на користування пристроєм для відстрілу гумових куль; внаслідок відкриття виконавчих проваджень, він був змушений витрачати час та кошти з метою запобігання стягнення з нього коштів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яке завдало моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд вважає, що визначений законодавством мінімальний розмір на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду має бути збільшений.

А тому, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, завданих йому незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, що призвело до істотності вимушених змін у його житті, характер перенесених ним моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої йому, в сумі 30 000 (тридцять тисяч грн.) 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного Кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштівта не уособлює державу в бюджетних відносинах. Відповідно до п. 8 ст. 7, п. п. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судуяка являється їх розпорядником. При цьому будь-яких обов`язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладається.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Згідно із п. п. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 215 від 15.04.2015 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ «Про Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 1-4, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 23, 25, 48 БК України, Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», ст. ст. 5, 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., ст. ст. 9, 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19.10.1973 р., ст. 30 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р., Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою КМУ № 215 від 15.04.2015 року, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНН НОМЕР_4 ) 30 000 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Держави Україна.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2022.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4

Відповідачі: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, ідентифікаційний код юридичної особи: 38035726;

Житомирське районне управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Лесі Українки, 17, код ЄДРПОУ: 40108625;

Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка