Ухвала суду № 104665435, 08.06.2022, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 135/169/22

Провадження № 1-кп/147/45/22

У Х В А Л А

іменем України

08 червня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.

із секретарем Івасюк А. А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Чудака Ю. В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Бодачевської М. В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв`язку обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020240000051 від 29.11.2021, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

18 лютого 2022 року з Вінницького апеляційного суду до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020240000051 від 29.11.2021, про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою суду від 18 лютого 2022 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Під час підготовчого судового засідання від прокурора Чудака Ю. В. надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що строк дії ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.04.2022 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 закінчується 14.06.2022. До зазначеного строку судовий розгляд даного кримінального провадження завершити об`єктивно не можливо. Обставинами, які виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою, є наявність ризиків, передбачених у п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме необхідність запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; запобігання спробам незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявок до слідчого, прокурора та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики не зменшились, що підтверджується наступними обставинами: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190 КК України. Санкція ч. 3 ст. 190 КК України передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, востаннє засуджений: 16.09.2021 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. 02.09.2021 відносно ОСОБА_1 , до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, направлено обвинувальний акт за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який наразі перебуває на розгляді. ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, неодружений, є уродженцем м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків. З огляду на страх перед невідворотно суворим покаранням за вчинені злочини, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню неявками до слідчого, прокурора та суду; перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих, свідків і змусити їх змінити показання. У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше вчиняв кримінальні правопорушення, тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі він може продовжувати вчиняти правопорушення. З огляду на зазначені обставини запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо. Також прокурор зазначив, що зменшення розміру застави, дозволить обвинуваченому вийти з-під варти та в подальшому переховуватися від суду, а тому не вважає за необхідне зменшувати визначений ОСОБА_1 розмір застави.

Окрім цього, в підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, підстав для повернення немає, у зв`язку з чим просив призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Бодачевська М. В. заперечили щодо поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою зважаючи на те, що наведені стороною обвинувачення ризики є недоведеними, а ОСОБА_1 не буде ухилятися від явки до суду та не переховуватиметься від суду. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, а якщо суд дійде висновку про задоволення клопотання прокурора то сторона захисту просить зменшити розмір застави. Додадково ОСОБА_1 зазначив, що він взмозі внести заставу в розмірі 50000 грн. на рахунок ЗСУ, тоді як розмір застави визначений слідчим суддею занадто великий.

Щодо призначення справи до судового розгляду обвинувачений та його захисник заперечень не висловлювали.

Потерпіла ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі. Зазначила, що суду довіряє та підтримує поданий нею цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про проведення розгляду справи без її участі, підтримала поданий нею цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_4 . В підготовче засідання не з`явилася. На адресу суду надійшла її заява про розгляд справи за її відсутності. Цивільний позов підтримує та просить задовольнити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотань, вивчивши обвинувальний акт та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотання суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як встановлено судом, строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 14 червня 2022 року. Розгляд кримінального провадження до вказаної дати не може бути закінчено.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 даної статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні кримінальнихправопорушень ОСОБА_1 було встановлено судом під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ЄСПЛ у своїй практиці вказує, що після обрання запобіжного заходу з плином часу просто обґрунтованої підозри стає недостатньо для його продовження, а тому у процесі вирішення питання про продовження відповідних строків суди мають з`ясувати наявність інших «відповідних» і «достатніх» обставин (Макаренко проти України, справа №622/11). До таких обставин належать ризик переховування від правосуддя, ризик здіи?снення тиску на свідків чи спотворення доказів, ризик змови, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик спричинення громадських заворушень чи необхідність захисту прав затриманоі? особи (справа «Харутюнян проти Вірменії» №629/11).

Згідно з ч. 1 ст.194КПКУкраїни під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

На думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні та вчинення нових злочинів.

Разом із цим, надаючи на момент розгляду заявленого клопотання оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд повинен враховувати обставини, передбаченіст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа підозрюється, обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до положеньст.12ККУкраїни обвинувачується у вчиненні: тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років (ч. 3 ст. 190 КК України) та нетяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років (ч. 2 ст. 190 КК України).

Варто зазначити, що 25 червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі №7-р/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким констатував, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституційний Суд України у даному Рішенні зокрема вважає, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.

За сукупності вказаних вище обставин, враховуючи дані про обвинуваченого та обставини обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики які слугували підставою для обрання такого виду запобіжного заходу свою актуальність не втратили, у справі не розпочато судовий розгляд, не допитано свідків, потерпілих, не з`ясовано позицію обвинуваченого щодо визнання чи невизнання вини. В той же час, обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі зможе продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на потерпілих та свідків, переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню.

Оскільки в судовому засіданні доведено необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, на думку суду, також потрібно залишити визначений ухвалою слідчого судді розміру застави, відповідно до порядку передбаченого ч.3 ст.183 КПК України з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5ст.194 КПК України у разі внесення застави.

При цьому, судом враховано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги доводи захисника про необхідність зменшення визначеного розміру застави, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість, суд наголошує на тому, що на даний час ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Також, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою, а тому відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Також, щодо можливості застосування запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі або застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд бере до уваги те, що прокурором була доведена неможливість застосування на даному етапі судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, натомість, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а відтак і наявність підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, за доводами сторони захисту, в судовому засіданні не встановлено. Так, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст.177 КПК України.

Крім того, учасниками судового розгляду в процесі підготовчого судового засідання не було висловлено заперечень щодо неможливості призначення справи до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України.

Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження варто проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення кримінального провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд дійшов висновку про необхідність призначення кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 190, ч. 3 ст.190 КК України, до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 314-316, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Чудака Юрія В`ячеславовича про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб, тобто до 07 серпня 2022 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 08.12.2021, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 , прийняти до розгляду в межах кримінального провадження та долучити до матеріалів справи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 , прийняти до розгляду в межах кримінального провадження та долучити до матеріалів справи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , прийняти до розгляду в межах кримінального провадження та долучити до матеріалів справи.

Визнати цивільними позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Визнати цивільним відповідачем ОСОБА_1 .

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженніпро обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК Українина 11год.00хв.16червня 2022року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників судового розгляду.

Ухвалу направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1», яка знаходиться за адресою: вул. Брацлавська, 2, м.Вінниця, 21100, для виконання.

Ухвала в частині продовження строків триманні під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлено та проголошено о 16 год. 30 хв. 08 червня 2022 року.

Суддя О. Г. Борейко