Рішення № 104663262, 06.06.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2106/22

Провадження № 2/344/1833/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

06 червня 2022 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.

секретаря судового засідання Федоришин М.З.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, інтереси якого представляє адвокат, у лютому 2022р. звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису №117621 від 09.06.2021р. таким, що не підлягає виконанню, стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 10521.69грн., стягнення судових витрат.

В обґрунтування позову вказує, що 09.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №117621 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 29.10.2007р. укладеним з АБ «Київська Русь» правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в сумі 43047.37грн. та 50грн. за вчинення виконавчого напису, розпочате виконавче провадження. Вважає виконавчий напис протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки термін дії договору був до 28.10.2010р. а стягнення нараховане нотаріусом за період з 25.05.2021р. по 03.06.2021р., тобто за межами строку позовної давності, а отже заборгованість не є безспірною. В подальшому, 26.01.2021р. відбулося стягнення суми 10521.69грн. в рахунок погашення боргу приватним виконавцем у межах примусового стягнення за виконавчим написом, а тому такі кошти є безпідставно набуті стягувачем-відповідачем, які з врахуванням вимог ст.1212 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 10.02.2022р. забезпечено позов.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, надавши підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 10000грн..

Відповідач повторно в судові засідання не з`явився, належним чином отримавши позов та ухвалу і виклики до суду (повістки), відзив на позов не подавав.

Третя особа в судові засідання не з`явилася, письмові пояснення не надавала.

Згідно вимог ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №117621 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 29.10.2007р. укладеним з АБ «Київська Русь», правонаступником якого є з 09.08.2018р. ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС», правонаступником якого є з 15.10.2020р. ТОВ «Фінансова компанія управління активами, правонаступником якого є з 18.10.2020р. ТОВ «ФІНПРОММАРКЕТ», правонаступником якого є 25.05.2021р. ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за період з 25.05.2021р. по 03.06.2021р. в сумі 43047.37грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 27404.96грн, заборгованість за % та комісією 14142.41грн., штраф 1500грн. та за вчинення виконавчого напису 50грн. (а.с.24).

26.11.2021р. розпочате виконавче провадження приватним виконавцем ВО Івано-Франківської області Витвицьким В.В. (а.с.22-23).

Сторона позивача вважає виконавчий напис протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки термін дії договору був до 28.10.2010р. а стягнення нараховане нотаріусом за період з 25.05.2021р. по 03.06.2021р., тобто за межами строку позовної давності, а отже заборгованість не є безспірною.

Як вбачається з самого кредитного договору від 29.10.2007р. (а.с.20-21) укладеним між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_3 банк надав кредит в сумі 30000грн. строком сплати до 28.10.2010р., під 26% річних.

Отже, як вірно доводив представник позивача, термін кредитного зобов`язання та дії договору визначено сторонами до 28.10.2010р. а тому нарахування відсотків за умовами договору і поза межами позовної давності у 2021р. є спірними.

Суд погоджується з іншими доводами сторони, оскільки саме нарахування боргу на підставі виконавчого напису не відповідає умовам самого кредитного договору, а отже заборгованість по оспорюваному напису нотаріуса не є безспірною, що не спростовано відповідачем, жодних доказів щодо цього суду не надано.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону (зі змінами від 14.07.2020р.) визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (визнано норми цієї статті такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(I)/2020 від 01.07.2020). Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Повноваження нотаріуса при розгляді питань вчинення виконавчих написів, в т.ч. вивчення питання безспірності заборгованості, висловлено у справі № 305/2082/14-ц, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду 15 січня 2020 р.

Так, в даному рішенні ВП ВС зазначено, що нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса, з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії, відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (зі змінами) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014р. була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

Тому, вимоги про визнання виконавчого напису №117621 від 09.06.2021р. таким, що не підлягає виконанню підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 10521.69грн., то такі є похідними від попередньої вимоги.

13.01.2022р. у ВП №67683097 було накладено арешт на кошти боржника (а.с.10-12).

26.01.2021р. відбулося стягнення приватним виконавцем з ОСОБА_1 в межах відкритого ВП №67683097 за виконавчим написом №117621 від 09.06.2021р. на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суми 10521.69грн. в рахунок погашення боргу, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.25).

Позивач вважає, що оскільки виконавчий напис був вчинений безпідставно по спірній заборгованості, кошти стягнуті в межах відкритого ВП №67683097 за виконавчим написом №117621 від 09.06.2021р. є безпідставно набуті стягувачем-відповідачем, які з врахуванням вимог ст.1212 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Суд вважає такі доводи вірними та обгрунтованими виходячи з наступного.

Так, стаття 1212 ЦК регулює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

В разі визнання виконавчого напису нотаріуса або іншого виконавчого документу, таким що не підлягає виконання повинна відбутися реституція сторін, тобто повернення в першочерговий стан.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає в т.ч. за таких умов: як відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17). Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04 березня 2021 року в рамках справи № 910/15621/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

В рамках даної справи, рішенням суду виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже слід дійти правомірного висновку про те, що отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

За таких обставин, в сукупності оцінених всіх доказів та того, що позивач обґрунтував доводи позову, суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з недотриманням вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р.), у зв`язку із чим, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а безпідставні кошти отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису підлягають поверненню позивачу.

Крім того, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір за подачу позову 1985.00грн. (а.с.4), за забезпечення позову 497.00грн. (а.с.7).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 10 000грн. на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №01/05/2022 від 03.02.2022р. (а.с.13-15), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 08.02.2022р. (а.с.17), копію акту від 03.06.2022р. щодо надання юридичних послуг по договору №01/05/2022 від 03.02.2022р. згідно якого вартість підготовки позовної заяви з додатками становить 8000грн, консультації з клієнтом 2000грн., загальна вартість 10000грн. та копію меморіального ордеру №@2PL166298 від 23.02.2022р. на суму 10000грн.

Однак, суд звертає, що при поданні позовної заяви представником позивача вказано, що орієнтовні витрати позивача складатимуть 8000грн. та враховуючи те, що підготовка позовної заяви з додатками неможлива без консультації з клієнтом, відтак, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., оскільки саме такий розмір витрат на правничу допомогу, відповідає принципам розумності та справедливості.

На підставі вище викладеного та керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №117621 від 09.06.2021р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», юридична адреса: Солом`янська площа, 2, м.Київ, код ЄДРПОУ - 40340222, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , безпідставно набуті кошти в сумі 10 521,69 грн. (десять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 69 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», юридична адреса: Солом`янська площа, 2, м.Київ, код ЄДРПОУ - 40340222, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати - судовий збір за подачу позову 1985.00грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень) за забезпечення позову - 454грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) та витрати на правову допомогу - 8000грн. (вісім тисяч гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 червня 2022 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА