Рішення № 104663244, 05.05.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11839/21

Провадження № 2/344/638/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 01 травня 2019 року інспектором роти №2 взводу УПП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Курій В.Б. складено постанову серії ДП18 №037667 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та стягнуто 255 гривень штрафу за те, що позивач, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснила зупинку по вул. Січових Стрільців 35, в зоні дії дорожнього знаку 3.34, внаслідок чого порушила п.8.4 (в) ПДР України. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2021 року, яке набрало законної сили, вказану постанову скасовано, справу про відповідне адміністративне правопорушення закрито. У результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності завдано моральну шкоду, що полягала у постійних душевних хвилюваннях. Розмір моральної шкоди позивач оцінила в сумі 15 000 гривень та обґрунтувала «… втратою звичним життєвим режимом, стражданнях через порушення звичних життєвих зв`язків, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема необхіднюстю доводити в судовому порядку неправомірність дій працівників поліції, та діями патрульними поліцейськими під час складання постанови та здійсненнями ними службових повноважень та доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення…», через тиждень після події позивач перебувала на лікуванні з 15/04/2019 по 26/04/2019, страждає на серцево-судинні захворювання, пережила інфаркт. Тому позивач просила суд стягнути з Державної казначейської служби 15 000 гривень.

Відповідач подав суду відзив, за змістом якого заперечив позов.

У відзиві представника Державної казначейської служби на позов вказано, що сам по собі факт хвилювання позивача про обставину подання нею позову до відповідачів не визначено законом в якості правової підстави для компенсування такого хвилювання. Хвилювання позивача з приводу обставин, в яких вона приймає участь залежить від неї особисто. Тому хвилюватись чи не хвилюватись, з приводу здійснення нею дії, засновано на виборі позивача, а не є наслідком дій будь-кого, в тому числі і відповідача або відповідачів сукупно.

Судом встановлено наступні обставини.

Обставину складення постанови та ухвалення судового рішення щодо неї сторонами не заперечувалось.

Однак в позовній заяві позивача відсутній будь-який обґрунтований розрахунок вимог позивача до кожного з відповідачів.

По-друге, в якості відповідача позивачем визначено Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, яке не є юридичною особою. Навіть після залучення судом Департаменту патрульної поліції і протягом усього часу розгляду спору позивач не визначив для себе належного відповідача зі статусом юридичної особи, не уточнив позову у відповідній частині, не виклав в прохальній частині позову належним чином сформовані вимоги, що відповідають встановленим законом формам засобів захисту відповідних прав до відповідача зі статусом юридичної особи. При цьому відповідно до принципу диспозитивності безпосередньо до обов?язків позивача належить використання визначених законом способів захисту прав та визначення особи, до якої у позивача є претензії та вимоги.

Відповідно до принципу змагальності до обов?язків суду не належить виконання обов?язків позивача замість самого позивача.

Також безпосередньо в позові позивач просив суд про здійснення судового провадження за відповідного виду судових проваджень, що не передбачає проведення підготовчого судового розгляду. Отже правові наслідки за не визначення відповідача зі статусом юридичної особи процесуальним законом повністю покладено на позивача.

Так, в ч. 4 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

По-друге, в прохальній частині позову розміщено прохання про стягнення грошових коштів саме з Державної казначейської служби України, яка втім не здійснювала жодних дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не порушувала будь-які права позивача, не заподіяла позивачу будь-яку моральну шкоду.

При цьому саме позивач зазначила в позові кілька позивачів та не обґрунтувала які безпосередні дії кожного з них передбачають яку саме форму, вид і розмір відповідальності кожного з відповідачів.

Позов також не подано за солідарними вимогами та не обґрунтовано відповідні підстави солідарної або часткової відповідальності.

В прохальній частині позову відсутні будь-які вимоги до юридичної особи, що б належала до органу поліції.

Безпосередньо в позові вказано, що позивач має серцево-судинні захворювання, пережила інфаркт. Отже притягнення позивача до адміністративної відповідальності не пов?язано із захворюваннями позивача.

Так само позивачем не доведено будь-якого правового зв?язку між її серцево-судинними захворюваннями, переживання нею інфаркту і притягненням позивача до адміністративної відповідальності.

Отже зазначені пояснення позивача не складають спірних обставин, а також не враховуються і не встановлюються на час притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2021 року, яке набрало законної сили, вказану постанову скасовано, справу про відповідне адміністративне правопорушення закрито.

За змістом судового рішення не встановлювалось наявність у позивача будь-яких захворювань, які вказано нею в даному спорі.

01 травня 2019 року інспектором роти №2 взводу УПП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Курій В.Б. складено постанову серії ДП18 №037667 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та стягнуто 255 гривень штрафу за те, що позивач, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила зупинку по вул. Січових Стрільців 35, в зоні дії дорожнього знаку 3.34, внаслідок чого порушила п.8.4 (в) ПДР України.

В рішенні Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2021 вказано, що «…Позивач у позові зазначила, що здійснила вимушену зупинку транспортного засобу на узбіччі проїзної частини в зоні дії дорожнього знаку 3.34 у зв`язку із несправністю двигуна автомобіля…».

Отже позивач особисто визнала обставину здійснення нею фактичної дії, що відповідає диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В позові позивача та в судовому рішенні визнано позивачем та встановлено судом, що позивач здійснила зупинку по вул. Січових Стрільців 35, в зоні дії дорожнього знаку 3.34, внаслідок чого порушила п.8.4 (в) ПДР України.

Таким чином позивач визнала здійснення нею дії, яка формально відповідає дії, за вчинення якої встановлено адміністративну відповідальність.

Однак за змістом позову про скасування постанови патрульного поліцейського позивачем вказано на арґумент наявності непереборної сили, що призвело до вчинення відповідної дії.

Підстави скасування постанови органу поліції залежать від недотримання того чи іншого порядку ухвалення відповідного рішення. Порушення порядку ухвалення рішення, що встановлений законом визначено законом в якості підстави для скасування рішення державного органу, але не вказує на відсутність правових підстав для початку таким органом здійснення дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За змістом КАС України спростування аргументів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності покладено безпосередньо на державний орган, що притягає особу до адміністративної відповідальності. Спростування здійснюється на основі доказів.

Однак відсутність доказів у відповідача, неможливість збирання таких доказів на час вчинення формальної дії, що відповідає складу адміністративного правопорушення, неможливість отримання такого доказу на час розгляду судом спору між сторонами, на спростування кожного із аргументів позивача не є свідченням неправомірності дії державного органу, що притягає особу до адміністративної відповідальності, яка, у свою чергу, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Так само і відсутність у відповідача доказу на спростування визначеного особисто позивачем аргументу не встановлена законом в якості неправомірності дій відповідача чи, відшкодування моральної шкоди.

За змістом рішення Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2021 постанову відповідача скасовано саме з підстави не зазначення в постанові доказів та вичерпання засобів до збирання доказів; через не спростування відповідачем доводів позивача, невиконання обов?язку за містом принципу змагальності адміністративного процесу.

За змістом рішення Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2021 його не ухвалено з підстави відсутності складу адміністративного правопорушення, як про це припускає позивач за змістом її позову та доданою позивачем постанови Верховного Суду.

В судовому рішенні від 25 березня 2021 не вказано, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності не мало правових підстав, оскільки самим же позивачем визнано, що ним вчинено фактичну дію щодо зупинення транспортного засобу в забороненому для цього місці проїзної частини.

Зазначений аргумент використано і у відзиві відповідача на позов.

Таким чином позивачем не доведено обставину реалізації патрульним поліцейським наданої йому законом компетенції на притягнення позивача до відповідальності без належної на те правової підстави.

Тому припущення позивача про наявність у неї підстави на звернення із позовом виникло внаслідок не врахування позивачем, що постанову патрульного поліцейського скасовано за змістом судового рішення саме через не спростування аргументу позивача за позовом та вичерпання засобів доказування обставин на спростування спірних обставин на час складення постанови.

Крім цього провадження в адміністративній справ закрито саме з підстави не подання позивачем суду клопотання про направлення справи на новий розгляд до органу, що ухвалив постанову. Адже на час звернення до суду з позовом позивачу було однозначно відомо, що провадження може бути закрито або направлено для продовження і усе це здійснюється за змістом прохання позивача та надання ним доводів про це.

Саме на позивача покладався обов?язок довести перед судом правові підстави для направлення справи на новий розгляд до органу, що ухвалив постанову.

Направлення справи на новий розгляд до органу, що ухвалив постанову, після скасування постанови судом і передбачено законом саме для забезпечення можливості відповідачу здійснити новий розгляд матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зібрати докази щодо відповідних обставин за арґументами позивача, надати оцінку таким доказам.

Так само встановлення патрульним поліцейським обставини несправності двигуна, що використано позивачем в якості її доводу, залежить безпосередньо від надання дозволу позивачем на проведення патрульним дій і маніпуляцій з автомобілем та двигуном позивача і залучення спеціаліста для такої дії.

Саме новий розгляд адміністративного матеріалу забезпечує можливість проведення патрульним дій і маніпуляцій з автомобілем та двигуном позивача, в тому числі із використанням спеціаліста та спеціального обладнання.

Проведення таких дій здійснюється виключно за згодою позивача, про що позивач зобов?язана була повідомити відповідача та суд на час розгляду адміністративних матеріалів та її позову.

Крім цього позивачем не доведено будь-якого обґунтованого розрахунку завданої моральної шкоди, що є самостійною правовою підставою для відмови в позові про відшкодування моральної шкоди.

По-друге, позивачем не вказано яка саме безпосередня дія відповідача заподіяла моральну шкоду позивачу взагалі і яку саме шкоду зокрема.

По-третє, позивачем не доведено яка саме форма шкоди, що вказана в позові оцінена позивачем та в якій саме вартості від загальної суми претензії в 15000 гривень.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином відповідач спростував позов позивача. Обґрунтований розрахунок вимог позивача за кожною вимогою позивача за кожною дією відповідача і щодо кожного з відповідачів не може бути складено ніким, крім самого позивача.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.