Рішення № 104652180, 23.05.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2153/22

Провадження № 2-а/344/91/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участю секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

в обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що постановою про накладення адміністративного стягнення ІФ № 01-06/13 від 27 січня 2022 року, винесеною начальником управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Грибик Олександром Миколайовичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень. Згідно оскаржуваної постанови позивача визнано винуватим у тому, що 01.12.2021 о 13 год. 30 хв. по вул. Національної Гвардії, 12А, що у м. Івано-Франківську, не виконав вимоги припису до акту перевірки від 29.10.2021 №0215, а саме не виконав благоустрій території та місць загального користування, чим порушив абз.4 ст.11 Закону України ,,Про основні засади державного нагляду в сфері господарської діяльності, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.188-2 КУпАП. Оскаржувана постанова є такою, що не відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству. Підставою для заведення справи про адміністративне правопорушення послужили письмові звернення гр. ОСОБА_2 , в якому він вказує на те, що ним було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири з ПВТП «ЕВРО», але на час його звернення будинок не здано в експлуатацію, не проведено благоустрій території та місць загального користування, йому не надано інформації про виробника металопластикових вікон та вхідних дверей, та інше, чим, вважає, порушено його потреби та порушено Закон України ,,Про захист прав споживачів, вимагав вжити заходи реагування до порушника його прав. На підставі цього звернення та ксерокопії попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, долученої до заяви, було отримано погодження директором Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами С. Кияниченко листом від 30 вересня 2021 року за номером 15.3-8/6466 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Начальник управління в області у своєму наказі про проведення позапланово заходу державного нагляду зазначає, що такий захід слід провести на предмет дотримання вимог чинного законодавства України про захист прав споживачів під час продажу нерухомого майна. Після чого працівниками управління в області було проведено перевірки зі складанням актів, складено два одного змісту приписи про усунення тих чи інших порушень. І, зокрема, у приписах ПВТП «ЕВРО» зобов`язують, дослівно: ,,виконати благоустрій прилеглої території та місць загального користування (сходова клітка), також СПД посприяти мешканцям з визначенням управителя, або в іншому разі звернутися до виконавчих органів місцевої ради для визначення управителя будинку. Про виявлення цих обставин зазначається і в актах перевірки. Після складаються акти про невиконання припису та заводиться справа про адміністративне правопорушення. А в акті, що став підставою для заведення справи про адміністративне правопорушення, вказується, що вина директора ПВТП «ЕВРО» в тому, що він не виконав припис, а саме: не виконано ч.12 та ч.13 п.1.3 Договору купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі не виконано благоустрій території та місць загального користування (сходова клітка) чим порушено ч.9 та ч.11 ст.23 ЗУ «Про захист прав споживачів». Ксерокопія долученого до справи попереднього договору підтверджує, що дійсно ПВТП «ЕВРО» брало на себе обов`язок провести такий благоустрій, але які саме роботи і в який термін провести там нічого не вказується. В той же час працівники управління в області не беруть до уваги, що у п.1.1 цього ж договору зазначено, що ,,предметом договору є взаємний обов`язок сторін укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири (далі основний договір), що розташована в будинку, який будується. Саме в цьому предмет договору, це не є договір купівлі-продажу квартири. Право власності на квартиру має бути зареєстровано у відповідному реєстрі, але такого документу заявник працівникам управління не надав. Тобто, вказаний договір не є договором купівлі-продажу квартири, а договором про намір купити квартиру. Як на час звернення до управління так і по даний час заявник у всякому випадку не надав документу котрий підтверджував би що він є власником зазначеної квартири. Фактично ж він після викупив у підприємства нежитлове приміщення. Вирішення такого питання віднесено до норм Цивільного кодексу України, а не ЗУ ,,Про захист прав споживачів. При цьому заявник, знаючи, що будинок здано в експлуатацію, приховав ці дані від працівників відповідача. Фактично будинок здано в експлуатацію ще у травні 2020 року, що підтверджується долученням до даного позову копії сертифікату № ІФ162201480889 від 27.05.2020, виданого управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, який підтверджує, що будинок по АДРЕСА_1 зданий у експлуатацію на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 18 травня 2020 року. Відповідно, при здачі будинку члени комісії брали до уваги і той факт, а чи проведено біля будинку та в ньому відповідні роботи в тому числі і з благоустрою, і якщо б були в цьому питанні явні недоробки, то будинок не був би прийнятий в експлуатацію. Нормативними актами, які визначають порядок діяльності та повноваження працівників відповідача, управлінню не надано повноважень розглядати та вирішувати по суті, проводити перевірки, складати приписи і інше стосовно договорів купівлі-продажу нерухомого майна та пов`язаних з цим питань. Не наділено повноваженнями на вчинення дій, що мають місце у справі. У статті 1-1 Закону України ,,Про захист прав споживачів, що регулює сферу дії цього Закону, пункт 1, зазначено: ,,Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Квартиру аж ніяк не можна назвати товаром, це є нерухоме майно. Що не позбавляє покупця квартири захищати свої права іншим, передбаченим законом шляхом, зокрема, в порядку цивільного судочинства, якщо він буде вбачати для такого потребу. Вказане підтверджує, що повноважень на такі дії, які фактично вчинені працівниками управління, нормативними актами, що є основними документами котрими має керуватись управління, не передбачено. Стаття 23 Закону України ,,Про захист прав споживачів, на яку посилаються у Акті, передбачає, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за п.9 цієї статті. Знову ж таки сюди не включено питання щодо договорів з нерухомістю. Зміст цієї статті та її пунктів може бути застосовано тільки у випадку, якщо виявлено ті порушення, відповідальність за які може наступити саме згідно з вимогами цього закону, а у даному випадку такі порушення, якщо вони і можуть мати місце, не підпадають під дію застосування саме Закону України ,,Про захист прав споживачів. А тому дії вчинені працівниками управління виходять за межі їх повноважень. У той же час у статтях 12, 13 цього закону прямо вказується, що норми закону не застосовуються до правочинів з нерухомим майном. В оскаржуваній постанові йде посилання на те, що мають місце порушення вказані у абзаці 4 ст.11 Закону України ,,Про основні засади державного нагляду ( контролю ) у сфері господарської діяльності. Тобто, якщо брати за порядком абзаци, то абзац 4 цієї статті гласить : ,,надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; Але про таке по тексту постанови не зазначається, а зазначаються обставини абзацу 3. Проте, таке посилання є безпідставним, що підтверджується зазначеними обставинами та чинним законодавством.

Ухвалою судді від 04.03.2022 постановлено відкрити провадження в справі, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Роз`яснено учасникам справи, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов, з одночасним направленням позивачеві - копії відзиву з доданими матеріалами. Також, роз`яснено, що у разі ненадання відзиву розгляд справи буде здійснено за наявними матеріалами.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення ІФ №01-06/13 вбачається, що 27.01.2022 начальник управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Грибик О.М., розглянувши матеріали справи ОСОБА_1 , протокол № 3 від 01.12.2021 головного спеціаліста Кагадько А.П. установив, що ОСОБА_1 , директор ПВТП ,,ЕВРО 01.12.2021 о 13 год. 30 хв. по вул. Національної Гвардії, 12А у м. Івано-Франківську, не виконав вимоги припису до акту перевірки від 29.10.2021 №0215, а саме не виконав благоустрій території та місць загального користування, чим порушив абз.4 ст.11 Закону України ,,Про Основні засади державного нагляду в сфері господарської діяльності, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.188-2 КУпАП та постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді 85 грн. штрафу.

Стороною позивача суду надано копію сертифікату №ІФ162201480889, яким виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації: будівництво багатоквартирного житлового будинку, нове будівництво, місце розташування об`єкта: АДРЕСА_1 . Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 18.05.2020.

Згідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 188-2 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за невиконання посадовими особами, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про проведення перевірки діяльності по продажу товарів, виконанню робіт, наданню послуг громадянам-споживачам або про надання необхідних для цього матеріалів.

За приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України ,,Про захист прав споживачів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів. Результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Для підтвердження порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів відповідач, відповідно до вимог ст.251 КУпАП зобов`язаний був надати відповідні докази. Проте, відповідач не надав жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.188-2 КУпАП, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Сама по собі постанова, в якій зафіксовано невиконання позивачем вимог припису до акту перевірки від 29.10.2021, не може бути таким доказом.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано до суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та, зокрема, доказів вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення.

Таким чином, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем абз.4 ст.11 Закону України ,,Про Основні засади державного нагляду в сфері господарської діяльності.

Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем суду не надано.

Таким чином, постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ІФ №01-06/13 від 27.01.2022, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бородовський С.О.