Ухвала суду № 104649659, 31.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5528/18

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду та з питань залишення позовної заяви без розгляду

31 травня 2022 року

10 год. 48 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н.І., представника позивача Мельника С. І., представника відповідача Холявки І. Я. розглянув у підготовчому судовому засіданні заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень № 0012971601 від 30.07.2018, форми «Р», яким ТОВ «Енергія-Новояворівськ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 66997610,00 (в тому числі 53598088,00 грн. основне зобов`язання, 13399522,00 за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0012661601 від 30.07.2018, форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4396090,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено протиправність вищевказаних податкових повідомлень-рішень. Позивач вказав, що на підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 ст. 16, підпункту 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, підпункту 73.3 ст. 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 27.06.2018 за № 3982 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» з питань формування даних податкового зобов`язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Корпорація КРТ», за період червень-грудень 2017, за результатами якої складено акт № 1713/13-01-16-01/32789941 від 10.07.2018. За результатами цієї перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Корпорація КРТ» за період з 01.06.2015 31.12.2017, встановлено документування таких операцій, їх відображення в податковому та бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій у дійсності, чим порушено вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. В подальшому прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що враховуючи обсяг матеріалів перевірки, фактично відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, а не документальну позапланову перевірку. Зауважив, що контролюючим та іншим державним органами забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або таке вважається відкликаним відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України, відтак звернувся до суду із цим позовом.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.05.2022, представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду (вх. № 6463ел від 17.05.2022). В обґрунтування такої вказав, що позивачем подано позовну заяву 19 листопада 2018 року, водночас зверненню з цим позовом до суду передувала процедура адміністративного оскарження, яка завершилась врученням товариству рішення ДФС України від 02.10.2018 про результати розгляду скарги.

Представник відповідача у судовому засідання 17.05.2022 заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. В обґрунтування зазначив, що оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, відтак строк звернення до суду із позовом про оскарження таких рішень становить один місяць. З огляду на те, що позивач отримав рішення ДФС України від 02.10.2018 № 31975/6/99-99-11-01-01-25 08.10.2018, а звернувся до суду із цим позовом лише 23.11.2018, представник відповідача вважає, що ТзОВ науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» звернулося із цим позовом з пропущенням строку звернення до адміністративного суду. Відтак представник відповідача просить залишити адміністративний позов без розгляду.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 31.05.2022, представник позивача заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача проти заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду заперечив. Просив залишити позовну заяву без розгляду.

Суд заслухав пояснення представників сторін, розглянув заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, дослідив матеріали справи та встановив таке.

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Наслідки пропущення строку звернення визначені у ст. 123 КАС України, зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Разом з цим, пунктом 56.19 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З аналізу вказаних вище положень Податкового кодексу України слідує, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.

Так, у вказаній постанові з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформувала такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний суд зазначив, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Також у цій справі Верховний Суд акцентував увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У цій справі спірні правовідносини виникли у 2019 році, тобто до зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду.

Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено Постанову КАС ВС від 23.09.2021 у справі № 640/11650/21. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення Постанови СП КАС ВС від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 (№ в ЄДРСР 93404515), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що при зверненні до суду із цим позовом позивач мав законні сподівання на те, що при вирішенні спірних правовідносин судом буде враховано строк звернення до суду, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

При цьому, суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.

Так, у вказаній постанові з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний суд зазначив, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Також у цій справі Верховний Суд акцентував увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У цій справі спірні правовідносини виникли у 2019 році, тобто до зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду.

Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено Постанову КАС ВС від 23.09.2021 у справі № 640/11650/21. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення Постанови СП КАС ВС від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 (№ в ЄДРСР 93404515), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Суд враховує запропонований Верховним Судом порядок визначення строку звернення до суду із позовними вимоги щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.

Згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції Львівського окружного адміністративного суду, позивач звернувся до суду із цим позовом 19.11.2018, тобто з урахуванням висновків Верховного Суду щодо строку звернення до суду із позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень протягом строку у 1095 днів з моменту винесення такого рішення.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, викладених у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, слід визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду у справі № 1340/5528/18, а у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 240, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

2. Поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду у справі № 1340/5528/18.

3. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

4. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.06.2022.

Суддя Р.П. Качур