Постанова № 10464266, 19.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3183/10/2370 19.07.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.,

за участю представника управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області Гудименко Л.А., довіреність від 17.12.2009р. №6418/07

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до сільськогосподарського фермерського господарства «Форсінг»про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків,

встановив:

Звенигородський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (далі по тексту - УПФУ в Звенигородському районі), з адміністративним позовом про стягнення з сільськогосподарського фермерського господарства «Форсінг»простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 633,60грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що сільськогосподарське фермерське господарство «Форсінг»як страхувальник зобовязаний сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі страхові внески, які самостійно визначені в поданих до територіального органу Пенсійного фонду України розрахунках. Разом з тим, всупереч цьому відповідач належні суми внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не сплачував. Згідно розрахунку наданому до позовної заяви, загальна сума боргу сільськогосподарського фермерського господарства «Форсінг»за березень-квітень 2010 року становить 633,60грн.

Отже, оскільки відповідачем не сплачена сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., позивач просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду зявився представник УПФУ в Звенигородському районі. Прокурор до суду не зявився, причини неявки суду не повідомив. Представник УПФУ в Звенигородському районі в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив, письмових пояснень суду не надав.

Заслухавши пояснення та доводи представника УПФУ в Звенигородському районі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом «Закон №400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Приписами частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом «Закон №1058-IV»).

Статтями 1, 2 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону №1058-IV страхові внески для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (трудового контракту) нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Стаття 20 Закону №1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сільськогосподарське фермерське господарство «Форсінг»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності 17.08.2000р. Звенигородською районною державної адміністрацією (ідентифікаційний код 30976976) і є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 4 Закону №400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону №1058-IV, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 Закону №1058-IV, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень-квітень 2010р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті (а.с.5,6). Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в загальному розмірі 633,60грн.

У звязку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни територіальним органом Пенсійного фонду України, на підставі частини 3 статті 106 Закону №1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу №Ю14 від 01.06.2010р. Зазначену вимогу отримано уповноваженою особою відповідача, проте, на час розгляду справи в суді, заборгованість сплачена не була та у передбаченому законодавством порядку оскаржена також не була.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби а також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (ст.23 Закону №1058-IV).

За таких обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з сільськогосподарського фермерського господарства «Форсінг»(20224, Черкаська область, Звенигородський район, с.Мизинівка, ідентифікаційний код - 30976976, на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень-квітень 2010 року в сумі 633 (шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з дотриманням вимог, передбачених ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяН.Ю. Гриньковська