Постанова № 10464262, 14.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-2586/10/2370 14.07.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гайдаш В.А.,

секретар судового засідання Зубалій В.Ю.,

за участю представників: позивача Новака Р.Г. (за довіреністю), відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області до дочірнього підприємства «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області з адміністративним позовом до дочірнього підприємства «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 40318 грн. 08 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в адміністративному позові, підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.

Заслухавши представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Дочірнє підприємство «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф» 03.04.2001р. зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності Черкаською районною державною адміністрації Черкаської області, ідентифікаційний код 31471283, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.01.2009 р.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. № 16/98-ВР (у подальшому Основ) загальнообовязкове державне соціальне страхування це система прав, обовязків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ одним із видів загальнообовязкового державного соціального страхування є пенсійне страхування.

Відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, регулює Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»09.07.2003р. № 1058 (у подальшому Закон № 1058).

Статтею 2 Закону № 1058 передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: перший рівень солідарна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування, другий рівень накопичувальна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування, третій рівень система недержавного пенсійного забезпечення; перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообовязкового пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1058 субєктами солідарної системи є зокрема застраховані особи та страхувальники.

Страхувальниками відповідно до статті 14 Закону № 1058 є зокрема роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду. Взяття на облік юридичних осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»здійснюється на підставі відомостей реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду. Зняття з обліку страхувальника здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду на підставі відомостей реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.

Пунктом 3 статті 18 Закону № 1058 передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Пунктом 2 статті 17 вказаного Закону передбачено обовязок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України № 1058 страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавців на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Із наданих до суду розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування вбачається, що відповідачем нараховані страхові внески за квітень 2010р. у сумі 40 318 грн. 08 коп.

Пунктами 4 та 5 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду; страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Пунктом 6 вказаної статті передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для страховиків, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць. Пунктом 12 вказаної статті передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Із наданих до суду карток особових рахунків вбачається, що станом на 27.05.2010р. за відповідачем обліковується як несплачена заборгованість у сумі 40 318 грн. 08 коп.

Обставина щодо наявності вказаного боргу підтверджується також розрахунком суми позову, наданим суду.

Пунктом 3 статті 106 Закону № 1058 передбачено, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Узгодження здійснюється на підставі заяви страхувальника. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього штрафною санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу про оплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Підпунктом 7 пункту 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2000р., передбачено, що Пенсійний фонд України має право стягувати з платників несплачені суми страхових внесків.

Підпунктом 6 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002р. № 442/6730 передбачено право управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач зобовязаний сплатити недоїмку за страховими внесками до Пенсійного фонду України за квітень 2010 р. у сумі 40318 грн. 08 коп., тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем-субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф»(19630, Черкаська область, Черкаський район, смт. Ірдинь, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 31471283) на користь управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, 17, код ЄДРПОУ 21366780) заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 40 318 (сорок тисяч триста вісімнадцять) гривень 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано. Якщо постанову було проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви на апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга протягом 20-ти днів після подання заяви на апеляційне оскарження не була подана, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

СуддяВ.А. Гайдаш