Ухвала суду № 104642183, 07.06.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6550/22

Провадження № 1-кс/344/2749/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Стефанюк Х.Я., прокурора Петріва А.І., слідчого Кравчука І.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Дикун І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021090000000596 від 17.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021090000000596 від 17.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в межах якого повідомлено про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 та не встановленими слідством на даний час особами, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливу мету отримання грошових коштів від незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, виїзд яких з території держави під час дії правового режиму воєнного стану обмежений, в порушення вимог вищезазначеного законодавства, організували схему такого переправлення щодо кількох осіб, за грошову винагороду в розмірі 7000 євро з особи, при наступних обставинах.

ОСОБА_2 , будучи засновником та керівником візової агенції «EMMIGRATION», здійснював підшукування осіб у віці від 18 до 60 років, які за грошову винагороду бажають виїхати за межі держави в умовах дії воєнного стану, здійснював безпосередні із ними контакти, отримував грошові кошти, надавав поради, вказівки, щодо часу, місця і способу перетину державного кордону, підшукував водіїв, які б здійснювали перевезення таких осіб. При цьому ОСОБА_1 згідно злочинного плану, та відведеної йому ролі у групі, координував дії ОСОБА_2 з дотримання конспіративності діяльності, протидії викриттю правоохоронними органами, за невстановлених на даний час обставин, здійснював усунення перешкод, шляхом подання документів, які містять недостовірні відомості, на підставі яких здійснювалося внесення відомостей про особу, що планує виїхати за межі держави, до інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека та яка засвідчує підставу виїзду особи за межі України в умовах воєнного стану.

Достовірно знаючи, що жителі Івано-Франківської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не мають законних підстав для перетину державного кордону, за відсутності бронювання та відповідного наказу про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, 31.05.2022, за допомогою грошового переказу від останніх, ОСОБА_2 отримав гроші в сумі 268000 гривень, як завдаток від загальної суми за незаконне переправлення вищевказаних осіб через державний кодон України до країн Європейського Союзу. Зазначені грошові кошти, 01.06.2022, близько 21:00 годин, у м. Львів по вулиці І.Франка,4 були розподілені між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .. При цьому, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 відомості щодо осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 яких планується незаконно переправити через державний кордон України, відомості про яких повинні бути внесенні до інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека та яка засвідчує підставу виїзду особи за межі України в умовах воєнного стану.

Діючи спільно, та погоджено між собою, на досягнення кінцевої мети злочинного плану, ОСОБА_1 , за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, здійснив усунення перешкод у перетині державного кордону України для ОСОБА_4 , шляхом підшукання благодійної організації «Благодійний фонд «Дерево життя і надії», яка видала підроблений документ- лист № 2 від 03.06.2022, адресований начальнику Львівської обласної військової адміністрації, що містив неправдиву інформацію про ніби то виконання ОСОБА_4 завдань із транспортування гуманітарної допомоги для задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги. Зазначений лист послужив єдиною підставою щодо внесення відомостей про дозвіл на перетин державного Кордону України до інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, через Львівську обласну військову адміністрацію. При цьому ОСОБА_2 , діючи зі згоди та відома ОСОБА_1 , здійснив дії організаційного характеру, щодо незаконного переправлення ОСОБА_4 через державний кордон України, а саме надав вказівку ОСОБА_4 про посадку останнього у рейсовий автобус сполученням «Чернівці-Варшава», який о «0:00 годин виїжджав з м. Івано-Франківськ, автостанція №1. Окрім того, ОСОБА_2 , за допомогою засобів стільникового зв`язку, надав поради та вказівки ОСОБА_4 , щодо поведінки останнього під час перетину державного кордону. Зокрема, шляхом пересилання файлу із зображенням листа № 2 від 03.06.2022 та додатку до нього, виданих благодійною організацією «Благодійний фонд «Дерево життя і надії», надав пораду ОСОБА_4 , про повідомлення неправдивої інформації представнику Державної прикордонної служби України з посиланням на вказаний лист під час проходження процедур з паспортного контролю у пункті пропуску через державний кордон України.

03.06.2022 у Міжнародному автомобільному пункті пропуску «Рава-Руська», що у с. Рата, Львівського району, Львівської області, вул. Гребінська, 28, ОСОБА_4 , на рейсовому автобусі «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив в`їзд на територію вказаного пункту пропуску. Там ОСОБА_4 пройшов митний та паспортний контроль, та міг безперешкодно покинути територію України. При цьому службовими особами Державної прикордонної служби України, у вказаному пункті пропуску, на підставі відомостей інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, та повідомленої ОСОБА_4 неправдивої інформації, вказівку про яку останньому надав ОСОБА_2 , прийнято рішення про пропуск через державний кордон України ОСОБА_4 , виїзд якого з території України відповідно до чинних нормативно-правових актів обмежений.

Окрім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та не встановлені на даний час слідством особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, отримавши завдаток, аналогічним чином зобов`язались в подальшому здійснити організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_3 .

Безпосередньо після вчинення злочину, 04.06.2022 о 03:45 годин, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не судимого.

04.06.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Обґрунтованість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме: показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ; протоколом огляду місця події - ділянки території в пункті пропуску «Рава-Руська», де зафіксовано факт проходження ОСОБА_4 паспортного та митного контролю, та перебування рейсового автобусу поза постами митного та паспортного контролю в напрямку виїзду на територію Республіки Польща. , інформаційним повідомленням УСБ України в Івано-Франківській області про готування до злочину за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-мидо 9-тироків.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення,та серйозність покарання за такі дії, на даний час встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання. Окрім того в обґрунтування зазначеного ризику слід врахувати специфіку вчиненого злочину, зокрема те, що він пов`язаний із нелегальною міграцією. Підозрюваний ОСОБА_1 має широке коло спілкування з особами причетними до діяльності каналу нелегальної міграції шляхом надання особам підроблених документів громадян інших країн. Відтак, не застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 зможе безперешкодно покинути територію України.

У поданому клопотанні слідчий також звертає увагу на факт приховування від органу досудового розслідування грошових коштів, які ОСОБА_1 , безпосередньо перед затриманням викинув із власної квартири, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість ОСОБА_1 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речейчи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

До вчинення злочину можливо задіяні і інші особи, причетність яких до встановлюється досудовим розслідуванням. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 буде мати можливість незаконно впливати, на свідків, чи інших підозрюваних в кримінальному провадженні, що обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з наведеним, є необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного самостійний запобіжний захід у вигляді застави, визначивши її розмір у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 9-ти років.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, оскільки зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а саме: показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ; протоколом огляду місця події - ділянки території в пункті пропуску «Рава-Руська», де зафіксовано факт проходження ОСОБА_4 паспортного та митного контролю, та перебування рейсового автобусу поза постами митного та паспортного контролю в напрямку виїзду на територію Республіки Польща. , інформаційним повідомленням УСБ України в Івано-Франківській області про готування до злочину за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання. Окрім того в обґрунтування зазначеного ризику слід врахувати специфіку вчиненого злочину, зокрема те, що він пов`язаний із нелегальною міграцією. Підозрюваний ОСОБА_1 має широке коло спілкування з особами причетними до діяльності каналу нелегальної міграції шляхом надання особам підроблених документів громадян інших країн. Відтак, не застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 зможе безперешкодно покинути територію України.

Слід врахувати факт приховування від органу досудового розслідування грошових коштів, які ОСОБА_1 , безпосередньо перед затриманням викинув із власної квартири, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість ОСОБА_1 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

До вчинення злочину можуть бути задіяні і інші особи, причетність яких ще встановлюється досудовим розслідуванням. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 буде мати можливість незаконно впливати на свідків, чи інших підозрюваних в кримінальному провадженні, що обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_1 участь у кримінальному правопорушенні, зважаючи на вчинення інкримінованих підозрюваному дій під час воєнного стану в Україні, специфіку кримінального правопорушення, яка фактично пов`язана з протиправною допомогою чоловікам призовного віку уникнути виконання конституційного обов`язку по захисту Батьківщини, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як застава у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як про це клопотали підозрюваний та його захисник, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі досудового розслідування виконанню завдань кримінального провадження.

Крім того, слідчим суддею не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує те, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце роботи та законні джерела доходів.

За таких обставин, враховуючи також і виховну мету застосування запобіжного заходу щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за можливе застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 183 КПК України).

Частиною 5 статті 183 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, факт того, що раніше підозрюваний, з його слів, вже піддавався кримінальним переслідуванням за корисливий злочин, однак на сьогодні судимість вже погашено.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, однак, враховуючи суть кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , вийти за максимально встановленої законом межі.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 120 (ста двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 297 720 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах 120 (ста двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 297 720 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень, з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 01 серпня 2022 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 120 (ста двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 297 720 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Петріва А.І.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.06.2022 року.

Слідчий суддя Г.В. Домбровська