Вирок № 104640103, 03.06.2022, Галицький районний суд м. Львова

461/5988/19

1-кп/461/73/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2022 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.

секретар судового засідання Кухар Р.В.

з участю прокурорів Олексів О.В.,

Мішкурова К.О.

представника потерпілого Манукян М.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Білецької О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду кримінальне провадження, /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050002153 від 15.05.2019 року/ про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куровичі, Золочівського району, Львівської області, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого вантажником ТзОВ «ТВ Вейс Груп», раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 15 травня 2019 року, приблизно о 18 год. 40 хв., перебуваючи на алеї в Снопківському парку у м. Львові, неподалік перехрестя вул. Зелена та вул. Липова Алея, діючи умисно, наніс руками та ногами декілька ударів в голову, тулуб та руки неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , заподіявши йому при цьому, згідно з висновком експерта №421 від 24.05.2019, закритий перелом 5-ї п`ясної кістки правої кисті зі зміщенням фрагментів, що відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, множинні забійні садна обличчя та верхньої губи, які відносяться до легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 , 15 травня 2019 року, приблизно о 18 год. 40 хв., перебуваючи на алеї в Снопківському парку у м. Львові, неподалік перехрестя вул. Зеленої та вул. Липової Алеї, завершивши свою протиправну діяльність щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , помітивши мобільний телефон, який знаходився у потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито викрав із лівої кишені куртки потерпілого мобільний телефон «IPhone 6S» (ІМЕІ: НОМЕР_1 ), вартістю 6 000 грн. з чохлом, вартістю 100 грн. та сім картою «Київстар», вартістю 50 грн., чим спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 6150 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково. Пояснив, що 15.05.2019 він разом з жінкою на ім`я ОСОБА_3 , з якою він познайомився цього ж дня, пішли в парк «випити 100 грам». В той час як вони з жінкою, сидячи в парку на лавці, розпивали спиртні напої, до них підійшов потерпілий, який зробив їм зауваження. Після того як вони відповіли, що підуть, ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 в обличчя від чого той впав з лавки. Піднявшись, ОСОБА_1 наніс один удар ОСОБА_2 , після чого вони почали шарпатись на землі. Після того як закінчилася шарпанина, ОСОБА_1 продовжив розпиття спиртних напоїв із своєю знайомою. Зі слів обвинуваченого, він не бачив мобільного телефону потерпілого, а сам телефон знайшовся під лавкою, де вони сиділи зі знайомою. При цьому ОСОБА_1 жодним чином не зміг пояснити як саме телефон опинився під лавкою, а згодом додав, що напевно телефон забрала його знайома ОСОБА_3 , після того як він вилетів із кишені потерпілого під час шарпанини. ОСОБА_1 . З приводу побиття його ОСОБА_2 у правоохоронні органи не звертався.

Відповідно до норм ст.56 КПК України - потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення; пояснення потерпілого можуть бути складовою та різновидом доказів, а також використовуватись при здійсненні інших процесуальних прав, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 15.05.2019 року близько 18.40 год.,йдучи по парку поблизу стадіону «Україна», він помітив 2 людей: ОСОБА_1 і жінку. ОСОБА_1 почав говорити щось до потерпілого та шарпати його за верхній одяг. Що саме говорив ОСОБА_1 , потерпілий не зрозумів та попросив обвинуваченого не чіпати його, після чого, пройшовши приблизно 5 метрів, потерпілий відчув удар в потилицю, вказавши, що удар заподіяв саме ОСОБА_1 . Після цього ОСОБА_1 почав наносити потерпілому удари ногами та руками по голові, тулубу та кінцівках. ОСОБА_2 зазначив, що ударів було близько 10-ти. Закінчивши нанесення ударів, ОСОБА_1 витягнув з бокової кишені куртки потерпілого його мобільний телефон «iPhone 6s» та повернувся на лавку до жінки. Відходячи від місця події, ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_7 , якому повідомив про те що сталося, після чого ОСОБА_7 викликав поліцію, яка приблизно через 15 хвилин прибула на місце події. Потерпілий перебував на місці події як до приїзду працівників поліції, так і під час проведення ними огляду місця події. ОСОБА_2 повідомив, що його мобільний телефон був відшуканий працівниками поліції під час проведення огляду місця події під лавкою, на якій сидів ОСОБА_1 . При цьому, потерпілий зазначив, що під час огляду ОСОБА_1 звертався до жінки з проханням повернути телефон.

На своїх показаннях потерпілий ОСОБА_2 настоює, пояснив, що до ОСОБА_1 упереджено не відноситься та немає підстав його оговорювати.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 186 КК України стверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами та показаннями свідків.

Даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15.05.2019 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що невідомі особи 15.05.2019 року близько 18.40 год в Снопківському парку у місті Львові відкрито заволоділи його мобільним телефоном «iPhone 6s», в ході чого нанесли йому удари в області голови.

Даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 15.05.2019 року, згідно якого було затримано ОСОБА_1 .

Даними протоколу огляду місця події від 15.05.2019 року, з якого видно, що під час огляду ділянки території близько 3 на 2 метри, що знаходиться в Снопківському парку у місті Львові, під лавкою, на якій сиділи ОСОБА_1 з жінкою ОСОБА_3 , працівники поліції знайшли мобільний телефон «iPhone 6s», який належить потерпілому ОСОБА_2 .

Даними протоколу огляду предмету від 01.08.2019 року, а саме DVD-R диску "Datex" з відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) патрульних поліцейських, на яких зафіксовано, як потерпілий ОСОБА_2 , маючи ознаки тілесних ушкоджень на обличчі, в ході спілкування з поліцейськими вказує на ОСОБА_1 як на особу, яка викрала його мобільний телефон. Також на даному відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до жінки, із якою він сидів на лавці, з проханням повернути телефон, зазначаючи при цьому, що якщо телефон не буде повернутий, то «його посадять». Окрім цього, на даному відеозаписі зображено, як працівники поліції знаходять мобільний телефон потерпілого ОСОБА_2 під лавкою, на який сидять ОСОБА_1 з жінкою.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що на вказаному відеозаписі знаходиться саме він.

Висновком експерта судово-медичної експертизи №421 від 24.05.2019року, з якого вбачається, що при обстеженні неповнолітнього ОСОБА_2 лікарями Міської дитячої клінічної лікарні м. Львова та поліклініки 4-ї MKJI м. Львова у травні 2019р. було встановлено діагноз: «Множинні забійні садна обличчя, верхньої губи. Закритий перелом 5-ї п`ясної кістки правої кисті зі зміщенням фрагментів». Під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені крововиливи на губах в стадії розсмоктування і рубці на слизовій оболонці їх - сліди загоєних ран. Діагноз перелому підтверджено результатами рентгенологічного дослідження кісток правої кисті неповнолітнього ОСОБА_2 . Травма губ у вигляді крововиливів та ран утворилась від дії тупого предмета і відноситься до легкого ступеня тяжкості. Травма правої кисті у вигляді перелому 5-ї п`ясної кістки утворилась від контакту з тупим предметом і відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. По давності виникнення тілесні ушкодження відповідають періоду 15 травня 2019 p., як зазначено в ухвалі суду та вказано потерпілим. Також у даному висновку зазначено про відсутність об`єктивних судово-медичних даних, які б давали підставу стверджувати про можливість виникнення даних тілесних ушкоджень внаслідок одноразового падіння ОСОБА_2 з висоти власного тіла.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказав, що 15 травня 2019 року близько 18:30 год він пішов гуляти з собакою у Снопківський парк. Приблизно через 10 хвилин, під час прогулянки, свідок побачив, як на відстані близько 30 метрів неподалік лавки стояли 2-є чоловіків. Через 2-3 хвилини, проходячи неподалік даної лавки, ОСОБА_9 побачив хлопця (як у подальшому з`ясувалося - ОСОБА_2 ), який, будучи у брудному одязі та зі слідами побоїв на обличчі, сидів наприсядки біля лавки, на якій сиділа жінка старшого віку. Поблизу неї на землі стояла пляшка горілки та водичка. На запитання свідка ОСОБА_7 . ОСОБА_2 повідомив, що його побив чоловік та забрав його мобільний телефон. Після цього ОСОБА_9 подзвонив у поліцію та повідомив про дану подію. Приблизно в цей час до лавки підійшов чоловік (як встановлено у подальшому - ОСОБА_1 ), одягнений в брудний одяг, та сів поруч вказаної жінки. Побачивши його, потерпілий одразу ж повідомив ОСОБА_7 , що це той чоловік, який його побив та забрав мобільний телефон. У зв`язку з цим, свідок ще раз подзвонив у поліцію та повідомив, що особа, яка вчинила правопорушення, перебуває на місці події та сидить на лавці. Приблизно через 5 хвилин на місце події прибули працівники поліції, які спочатку підійшли до потерпілого, а потім до свідка, який повідомив їм, що ОСОБА_2 вказував на ОСОБА_1 як на свого кривдника.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (працівник поліції) вказав, що в день події він виконував службові обов`язки у складі патрульного екіпажу поліції. На службовий планшет надійшло повідомлення про грабіж у Снопківському парку. Прибувши на місце події разом з колегою ОСОБА_11 , свідок побачив потерпілого ОСОБА_2 , який був побитий, зокрема, у нього були ушкодження на обличчі. Потерпілий повідомив, що приблизно 30 хв. тому до нього підійшли невідомий чоловік (як встановлено у подальшому - ОСОБА_1 ) і жінка. Чоловік з невідомих причин почав наносити удари, від яких ОСОБА_2 впав на землю, а в той час коли він лежав на землі, чоловік витягнув у нього з кишені його мобільний телефон. Потерпілий вказав на лавку, яка знаходилась на відстані 5 м від нього, та на який сиділи ОСОБА_1 з невідомою жінкою, при цьому ОСОБА_2 повідомив поліцейським, що саме цей чоловік ( ОСОБА_1 ) наніс йому тілесні ушкодження. У подальшому, зі слів свідка, при витяганні невідомою жінкою свого паспорту, у неї з кишені випав на землю викрадений мобільний телефон ОСОБА_2 .

Суд надає віри показанням допитаних свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та під присягою, настоюють на їх правдивості. До обвинуваченого упереджено не відносяться, під час подій 15.05.2019 бачили його вперше. ОСОБА_1 не навів аргументів, за яких свідки могли його оговорювати.

Щодо доводів захисника про невинуватість ОСОБА_1 , суд встановив наступне.

Відповідно до висновку експерта 4/476 від 19.07.2019 року за результатами проведення комплексної дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи, на поверхнях мобільного телефону ОСОБА_2 не було виявлено слідів папілярних ліній.

Як вбачається з показань потерпілого, свідків, згаданий мобільний телефон перебував у ОСОБА_1 протягом незначного періоду часу, обвинувачений відлучався з місця події та мав час провести певні дії з мобільним телефоном з метою знищення на ньому слідів своїх папілярних ліній, а згодом телефон падав, що також могло призвести зникнення генетичних слідів ОСОБА_12 на телефоні.

Окрім цього, висновком експерта №10/456 від 29.08.2019 року встановлено, що у змивах поверхонь наданого мобільного телефону з чохлом виявлено поодинокі клітини з ядрами.

Суд звертає увагу на те, що генетичні ознаки, які придатні для ідентифікації, містилися тільки на змивах із захисного чохла мобільного телефону, в той час як генетичні ознаки у змивах з лицевої панелі та задньої поверхні телефону є змішаними, містять генетичні ознаки трьох або більше осіб та є непридатними до ідентифікації. Це вказує про наявність на телефоні генетичних ознак не лише власника телефону, але й інших осіб, яких встановити неможливо через непридатність генетичних ознак клітин.

Крім того, між подією кримінального правопорушення, яка мала місце 15.05.2019, та часом проведення експертиз, а саме 19.07.2019 та 29.08.2019, пройшло більш як два місяці, що могло призвести до псування чи зникнення генетичних слідів ОСОБА_12 на мобільному телефоні.

Відтак, безпідставними є посилання сторони захисту на вказані висновки експерта як доказ непричетності обвинуваченого до незаконного заволодіння майна потерпілого, оскільки дані висновки вказують на відсутність можливості ідентифікації генетичних ознак клітин осіб, в яких перебував мобільний телефон потерпілого, але не вказують на відмінність від генетичних ознак клітин обвинуваченого.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання доказів недопустимими відсутні.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 186 КК України, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями Кримінального кодексу України в суду відсутні.

Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Характеризуючи особу ОСОБА_1 , встановлено, що він раніше не судимий; характеристика позитивна, громадський порядок не порушує, скарг на нього за місцем проживання не надходить; перебуває з 28.01.2019 року на обліку у психоневрологічному диспансері з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю»; на обліку наркологічному диспансері не перебуває; працює вантажником ТзОВ «ТВ Вейс Груп»; дітей на утриманні не має.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з ст. 61 Конституції, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень - в межах санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України. Суд враховує особу обвинуваченого та вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Відтак, можливим є застосування ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає до часткового задовол ення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнена судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Виходячи з норми, визначеної п.п. 8, 9 ч. 2 ст.16 ЦК України, захист цивільних прав громадян здійснюється шляхом відшкодування майнової, а також моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні цивільний позов заперечив.

Разом з цим, судом встановлено протиправність діяння обвинуваченого, яким потерпілому було завдано моральних страждань.

Як вказує потерпілий ОСОБА_2 , після вчинення щодо нього кримінального привопорушення він перебуває у шоковому стані, зазнав значних моральних переживань і страждань, перестав нормально спати.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує те, що потерпілим від вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186 КК України являлась неповнолітня особа, яка важче переносить психотравмуючі події, аніж доросла людина.

Крім того, потерпілий ОСОБА_2 тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні, був позбавлений можлвості вести активний спосіб життя.

Разом з цим, представник цивільного позивача не обґрунтувала та не надала належних доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_2 моральних страждань саме на суму 50 000 грн, та з чого вона при цьому виходить.

Відповідно до роз`яснення постанови пленуму Верховного Суду України від 131.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» зі змінами, відповідно до яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає що моральну шкоду слід визначити у розмірі 15 000 грн, а тому цивільний позов підлягає до часткового задоволення.

Витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи ЛНДЕКЦ №4/476 від 19.06.2019 року в сумі 628,04 грн слід стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави.

Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.349, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

- за ч. 1 ст. 186 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбуванняпризначеного покарання із випробуванням та визначити 2 (два) роки іспитового строку.

Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позовзадоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 15 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи в сумі 628,04 грн.

Речові докази:

- мобільний телефон «IPhone 6S» (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) з чохлом та сім картою «Київстар» - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- DVD-R диск «Datex» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Мисько Х.М.