Рішення № 104639664, 20.05.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/36/22

№ провадження 2/208/1159/22

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.

розглянув увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визнання права користування житловою площею, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, якомуз урахуваннямуточнень допозову,просить суд визнати її такою, що набула право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванніпозову позивачзазначила,що квартира по АДРЕСА_1 належалаїї батьку ОСОБА_2 напідставі договорунайму житловогоприміщення. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, в квартирі був зареєстрований але не проживав її брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона в квартирі проживала протягом 20 років з народження, а також, з 2019 року по теперішній час без реєстрації.

2. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

В судовезасідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки не повідомила.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій просить суд розглядати справу за відсутністю представника, проти задоволення позовних вимог заперечень не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи не з`явилися у судове засідання, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

3. Процесуальні дії по справі.

10 січня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

Суд,вивчивши матеріалицивільної справи,дослідивши наданісуду докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

Батьком позивача ОСОБА_4 є ОСОБА_2 (а.с.10). Як вбачається з довідки № 001148173 від 22.11.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , довідка № 001148174 від 22.11.2021 року (а.с.16).

Згідно до свідоцтв про смерть, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.14,27).

Як вбачається з актів про проживання від грудня 2021 р. та 29 березня 2022 р. позивач в квартирі АДРЕСА_2 проживає без реєстрації з 2019 року (а.с.11,39).

Ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 ЦК України та предметом позову є визнання права користування.

Згідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем проживання є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Стаття 47 Конституції Українигарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Житлові правовідносини щодо забезпечення прав громадян на житло, належне використання і схоронність житлового фонду встановленіЖитловим кодексом України.

Згідност. 61 ЖК Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до нормст. 64 ЖК Україничлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За вимогамист. 65 ЖК Українинаймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Відсутність письмової згодичленівсім`їнаймачана вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, ненабулиправакористування жилим приміщенням, якщо за обставинамисправибезспірновстановлено,що вони висловлювали таку згоду.

Згідно п. 15постанови Пленум Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, визначеного у постанові від 11 липня 2012 року по справі № 6-60цс12, з урахуванням положень статей64,65 ЖКу осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч.1 і 2ст. 64 ЖК). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Так, у рішенні ЄСПЛ у Справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява № 30856/03) у п. 40 зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI (витяги).

П. 41. зазначеного рішення - Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

У п. 42 Рішення - Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).

Згідно до ч. 1ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У відповідності до ч. 2ст. 106 ЖК України, у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачемза договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).

6.Висновки суду.

На підставі вищенаведеного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів, а також враховуючи те, що позивач ОСОБА_4 постійно проживає і користується, як член родини особи, яка була зареєстрована і проживала у квартирі АДРЕСА_2 , також вона не має у власності або користуванні іншого житла, а тому, виходячи зі змістуст. 47 Конституції України, ч. 1 ст.64, ч. 2 ст.65, ст.106 ЖК Української РСР, за період майже 3 років, набула право на користування спірної квартирою, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

7.Розподіл судових витрат.

Вирішення питання про стягнення судових витрат здійснюється згідно до приписів ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», отже у разі задоволення позовних вимог витрати покладаються на відповідача.

Керуючись вимогами ст. 29 ЦК України, ст. ст. 61, 64, 65, 106 ЖК України, ст.ст. 141, 142, 175, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доКам`янської міськоїради про визнання права користування житловою площею, задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 такою, що набула право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути судовий збір з Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 992 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_3 .

Відповідач - Кам`янська міська рада, ЄДРПОУ: 24604168, адреса - Дніпропетровська область, м. Кам`янське, Майдан Петра Калнишевського, 2.

Суддя Похваліта С. М.