Вирок № 104637619, 07.06.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1891/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі головуючої судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря судового засідання Таран І.О., за участю прокурора Олефіренка В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12021170500001077 від 16 липня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Яловий Окіп Липово-Долинського району Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, безробітного, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2021 року о 17.00 годині у світлий час доби ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не переконавшись, що це буде безпечно і не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, розпочав рух заднім ходом по проїзній частині вулиці Київська поблизу будинку № 276-1 в с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області.

У цей час позаду автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI проїзну частину по вулиці Київській переходив пішохід ОСОБА_2 , який рухався зліва направо відносно напрямку автомобіля.

Знаходячись у вказаній дорожній обстановці водія ОСОБА_1 , порушуючи вимоги пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, зокрема: п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.9 - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутись за допомогою до інших осіб, рухаючись заднім ходом по сухому асфальтобетонному покриттю вулиці Київської в с.Піщаному в напрямку від м.Кременчука до с.Ялинці, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1025 від 11 жовтня 2021 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у виді: компресійного перелому тіла 3-го поперекового хребця, який утворився від дії тупих предметів, можливо в строк і при вказаних обставинах і по ступеню тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-21/12113-ІТ від 19 жовтня 2021 року в умовах заданої пригоди водій автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом виконання ним вимог пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні злочину за обставин, наведених в обвинувальному акті, щиро кається у вчиненому. Не заперечував щодо обмеження обсягу дослідження доказів та фактичних обставин справи його допитом та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо його особи.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував щодо обмеження обсягу дослідження доказів та фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо його особи. Просив суд його цивільний позов задовольнити повністю. Також просить суд призначити ОСОБА_1 покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі за обставин, зазначених в обвинувальному акті, інші учасники судового провадження фактичних обставин справи не оспорювали, суд, керуючись частиною 3 статті 349 КПК України, вважає за недоцільне досліджувати докази із тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, що характеризують обвинуваченого як особу. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що вони будить позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за частиною 1 статті 286 КК України є вірною, так як обвинувачений вчинив необережні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди визначаючи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Обставиною, яка в силу статті 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є щире каяття.

Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Визначаючи міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки вчиненого, те, що злочин відноситься до категорії нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, думку потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги ступінь тяжкості та обставини злочину, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи відношення обвинуваченого до вчиненого, приймаючи до уваги його вік та стан здоров`я, суд дійшов до переконання, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів йому має бути призначено покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, у межах санкції частини 1 статті 286 КК України.

Разом з тим, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав вину повністю у вчинені кримінального правопорушення, щиро розкаюється, то суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства та вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, в порядку передбаченому статтями 75, 76 КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, згідно якого просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь цивільного позивача матеріальну шкоду в сумі 18 800 грн., а також моральну шкоду в сумі 100 000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 визнав частково, посилаючись на те, що сума позовних вимог є завищеною.

Представник цивільного відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подав до суду відзив на цивільний позов ОСОБА_2 , де просив суд у задоволенні цивільного позову в частині позовних вимог до страхової компанії відмовити з огляду на наступне. Так, позивачем помилково визначено страховика у статусі співвідповідача у межах кримінального провадження, оскільки страхова компанія не є особою, яка причетна до самої події злочину, і несе цивільну відповідальність за дії ОСОБА_1 не в силу Закону, а в силу договірних відносин, тобто полісу страхування. Таким чином, як на думку представника співвідповідача, розгляд цивільного позову до страховика у межах кримінального провадження виходить за межі завдань кримінального провадження, визначених у статті 2 КПК України.

Також, вимоги позивача свідчать про те, що він не подавав страховику заяву про страхове відшкодування, що у свою чергу, унеможливлює прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування. З урахування цієї обставини, страхова компанія не порушила жодних прав та законних інтересів позивача, що свідчить про безпідставність вимог останнього.

Окрім того представником страхової компанії надано власний розрахунок мінімального розміру страхового відшкодування відповідно до п. 24.2 статті 24 Закону, який складає 8800 грн. Одночасно, вказав, що не підлягають стягненню зі страхової компанії витрати за проведення майбутньої реабілітації потерпілого.

З приводу доводів представника страхової компанії суд не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.

Так, визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень цього Закону у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст.35 Закону - це відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас, у межах кримінального провадження за ст.286 КК України обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. У цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Щодо вимог цивільного позивача про солідарний порядок стягнення з обвинуваченого та зі страхової компанії заявленого розміру позовних вимог, суд вважає безпідставним застосування солідарного порядку стягнення огляду на наступне.

Відповідно дост.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно із п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відшкодовує потерпілому шкоду, оцінену у встановленому цим Законом порядку та відповідно до визначеної в договорі страхової суми (ліміту відповідальності страховика).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, винуватець має сплатити потерпілому різницю між розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, законодавством України не передбачено солідарного обов`язку страховика та винуватця заподіяної шкоди щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП здоров`ю потерпілого.

Згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № ЕР-201243122, виданого ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 15 вересня 2020 року, ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виступає страховиком забезпеченого транспортного засобу - автомобіля Mercedes Benz Sprinter 311 CDI, страхова сума становить 260 000 грн. - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, та 130 000 грн. - за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого.

Згідно до пункту 23.1 статті 23 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

До цивільного позову надано розрахункові документи, які підтверджують витрати потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_2 на придбання лікарських препаратів, матеріалів медичного призначення на загальну суму 7091, 04 грн.

Окрім того, як вбачається з виписки із медичної картки хворого, складеної 27 серпня 2021 року у КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька»» ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі у період часу з 15 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року.

Також, згідно довідки виконуючого обов`язки завідувача травматологічного відділення КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька»» ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі у період з 15 липня по 27 серпня 2021 року з діагнозом компресійний перелом тіла.

Відповідно до пункту 24.2. статті 24 Закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Таким чином, мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого за час перебування на стаціонарному лікуванні, який складає 44 дні складає 8800 грн., виходячи з наступного розрахунку 6000 грн./30Х44 дні= 8800.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 у частині стягнення мінімального розміру страхового відшкодування в сумі 8800 грн. є такими, що підлягають задоволенню, і дана сума підлягає стягненню зі страховика ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

В частині стягнення 10 000 грн. витрат на можливе лікування у клініці «Zarta» в м.Києві та у Медичному центрі реабілітації Bubnovsky у м.Харкові, суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідно ст. 24.1 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Однак, потерпілим ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на реабілітацію, а надані роздруківки із сайту вказаних вище медичних закладів не є належними доказами понесення потерпілим витрат саме у заявленому розмірі.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 грн., суд вважає необхідним цивільний позов в цій частині задовольнити частково, оскільки потерпілому ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 дійсно була завдана моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях, у погіршені здібностей, порушенні його нормального способу життя, але враховуючи, що шкода завдана у зв`язку з необережними діями обвинуваченого, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, суд оцінює заподіяну потерпілому моральну шкоду в сумі 10 000 грн. та вважає за необхідне стягнути зі страхової компанії в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 355 грн., виходячи з розрахунку 7091, 04Х5 % = 355 грн. При цьому, решта коштів на відшкодування моральної шкоди в сумі 9645 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн., які об`єктивно підтверджуються наданими суду договором про надання адвокатських послуг від 30 жовтня 2021 року, додатком № 1 до договору про надання адвокатських послуг, рахунком № 06/11 від 07 листопада 2021 року, актом виконаних робіт від 07 листопада 2021 року, суд вважає їх обгрунтованими та таким, що підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Враховуючи викладене, із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути 2231, 06 грн., які витрачені на залучення експерта для проведення експертизи по кримінальному провадженню.

Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду справи, підстав для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжних заходів до вступу вироку в законну силу не вбачається.

Долю речового доказу суд вирішує відповідно до положень статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 373 375 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

На підставі статтей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, поклавши на нього під час іспитового строку наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 2231, 06 грн. за проведення судових експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16 липня 2021 року, на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речовий доказ автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів при відділенні поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області (м.Кременчук, проспект Свободи, 166) - повернути власнику.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 8800 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 355 грн. на рахунок відшкодування моральної шкоди, в задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9645 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8 000 витрат на правничу допомогу, в задоволенні іншої частини позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Кременчуцький районний суд Полтавської області.

Вирок не може бути оскарженим в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілому.

Суддя Ж. О. Даніліна