Рішення № 104637438, 08.02.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/110/21

Провадження № 2/366/40/22

РІШЕННЯ

іменем України

08 лютого 2022 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

при секретарі Онищенко В.В.,

за участю учасників:

представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи: ОСОБА_2 ,

третьої особи: ОСОБА_3 ,

розглянувши в судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання нечинним, протиправним, незаконним та скасування рішення Оранської сільської ради, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог.

У січні 2021 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів, в якому просила визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Оранської сільської ради Іванківського району Київської області від 25.09.2020 року №VII-82/555 про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1200 га в межах населеного пункту з земель комунальної власності, що розташована за адресою: с.Степанівка Іванківського району Київської області.

В подальшому, позивач змінила предмет позову, та просила суд визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Оранської сільської ради Іванківського району Київської області від 25.09.2020 року №VII-82/555 про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1200 га в межах населеного пункту з земель комунальної власності, що розташована за адресою: с.Степанівка Іванківського району Київської області.

Визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 27.01.2021 року №VIII-3/117 наступного змісту:

1.Затвердити розроблений ФОП ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с.Степанівка, Іванківського району, Київської області.

2.Передати у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1003 га кадастровий номер 3222083202:01:003:0010, що розташована с.Степанівка, Іванківського району, Київської області.

3.Рекомендувати ОСОБА_5 здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку.

4.Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань агропромислового розвитку, земельних відносин, екології та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Пристоличної сільської ради Київської області Тимошенко О.О., індексний номер 57341770 від 29.03.2021р. про державну реєстрацію права вланості на земельну ділянку з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010 зо ОСОБА_5 .

Визнати договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010, серія та номер 437, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тіщенко Наталією Михайлівною недійсним.

Визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тіщенко Наталією Михайлівною від 14.06.2021р. про державну реєстрацію права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010, індексний номер 58726771.

Визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 19.02.2021 року №VIII-4/218.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила наступне.

14.08.2020р. Рішенням сесії Оранської сільської ради Іванківського району Київської області їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,50 га в межах населеного пункту з земель комунальної власності, що розташована в с.Степанівка Іванківського району Київської області, та позивач замовила розроблення проекту землеустрою, який був погоджено у встановленому законом порядку. Та під час присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці їй стало відомо, що сформована земельна ділянка у проекті землеустрою, співпадає з площею на 28,18 % із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010. Пізніше позивачу стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010 була сформована на підставі проекту землеустрою, розробленого відповідно до Рішення сесії Оранської сільської ради Іванківського району Київської області від 25.09.2020р. ОСОБА_5 .

Таким чином, земельна ділянка, відведенням якої займається ОСОБА_5 перебуває в межах земельної ділянки, відведенням і набуттям у власність якої займається позивач, та земельна ділянка ОСОБА_5 була відведена на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийняте значно пізніше ніж рішення Оранівської сільської ради в інтересах ОСОБА_4 .

Рух справи.

22.01.2021 року ухвалою Іванківського районного суду Київської області прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі в пордку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

02.03.2021р. позивач змінила предмет позову, та просила суд визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Оранської сільської ради Іванківського району Київської області від 25.09.2020 року №VII-82/555 про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1200 га в межах населеного пункту з земель комунальної власності, що розташована за адресою: с.Степанівка Іванківського району Київської області.

Визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 27.01.2021 року №VIII-3/117 наступного змісту:

1.Затвердити розроблений ФОП ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с.Степанівка, Іванківського району, Київської області.

2.Передати у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1003 га кадастровий номер 3222083202:01:003:0010, що розташована с.Степанівка, Іванківського району, Київської області.

3.Рекомендувати ОСОБА_5 здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку.

4.Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань агропромислового розвитку, земельних відносин, екології та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

06.05.2021р. представником відповідача Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вважають вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволень, оскільки повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені регулюються ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України. Та відповідно до зазначених норм закону, підстав для відмови ОСОБА_5 в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не було. Разом з тим, зазначили, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування, та особа, що отримала рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не набуває жодних прав на вказану земельну ділянку та відповідно не може захищати свої права шляхом оскарження дозволу, наданого іншій особі. Адже, навіть у випадку, якщо особа перешкодить наданню земельної ділянки комусь іншому, це не дає гарантій того, що земельна ділянка буде передана саме їй.

11.05.2021р. ухвалою Іванківського районного суду Київської області замінено Оранську сільську раду Іванківського району Київської області на Іванківську селищну раду Вишгородського району Київської області, як правонаступника.

11.05.2021р. ухвалою Іванківського районного суду Київської області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 .

14.07.2021р. позивач ОСОБА_4 змінила предмет позову.

05.08.2021р. ухвалою Іванківського районного суду Київської області в задоволенні клопотання представника відповідача Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про зупинення провадження у справі, відмовлено.

16.09.2021р. ухвалою Іванківського районного суду Київської області відкладено слухання справи та визнано участь представника відповідача Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області обов`язковою в судовому засіданні.

07.10.2021 року ухвалою Іванківського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.11.2021р. на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_2

02.12.2021р. на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_5

02.12.2021р. на адресу суду надійшли пояснення від ОСОБА_3 .

Пояснення сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача Іванківської селищної ради Вишгородского району Київської області в судовому засідання позов не визнала, зазначила, що вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені регулюються ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України. Відповідно до зазначених норм закону, підстав для відмови ОСОБА_5 в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не було. Разом з тим, зазначила , що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування, та особа, що отримала рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не набуває жодних прав на вказану земельну ділянку та відповідно не може захищати свої права шляхом оскарження дозволу, наданого іншій особі. Адже, навіть у випадку, якщо особа перешкодить наданню земельної ділянки комусь іншому, це не дає гарантій того, що земельна ділянка буде передана саме їй.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона скористалась своїм правом, відповідно до вимог ст. 118 Земельного Кодексу України, та звернулась до Іванківської селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту земель устрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 19.02.2021р. було прийнято відповідне рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 ». На підставі зазначеного рішення їм було замовлено розробку Проекту землеустрою, який був затверджений Рішенням Іванківської селищної ради від 25 червня 2021 року. В подальшому, право вланості для ведення особистого селянського господарства площею 0,2809 га, кадастровий номер 3222083202:01:003:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що надання дозволу на розробку Проекту землеустрою одній особі згідно закону не є підставою для відмови у наданні такого дозволу іншій особі. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Керуючись ст.ст. 43, 53 ЦПК України, ст.ст. 115-122 ЗК України, ст. 321 ЦК України, просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судовомузасіданні пояснила,що позовнівимоги вважаємонезаконними,необґрунтованими,безпідставними,та такими,що непідлягають задоволенню,виходячи знаступного 14.06.2021року міжнею та ОСОБА_5 ,було укладеноДоговір купівлі-продажуземельної ділянки(далі Договір),відповідно доякого вінпродав земельнуділянку площею0,13га,яка розташованаза адресою:Київська область,Іванківський район,село Степанівка,кадастровий номер -3222083202:01:003:0010.Право власностіна земельнуділянку булозареєстроване приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ТіщенкоН.М. вДержавному реєстрі речовихправ нанерухоме майно(номерзапису 42482481).ЗазначенийДоговір купівлі-продажуземельної ділянкиукладено відповіднодо вимогчинного законодавства,зокрема ст.ст.319,334,640,657ЦК України,ст.ст.90,125,126,131,132ЗК України.Підстави таправові наслідкивизнання договорунедійсним передбаченіст.ст. 215-218,220,223,225,226.228-235ЦК України.На моментвчинення правочинубули відсутнібудь-якіобставини,що передбаченізазначеними нормамизаконодавства.Відповідно дост.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач, висуваючи вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним, не навела жодних обґрунтувань такої вимоги та не послалася на жодну норму закону, що дає підстави для визнання правочину недійсним. З огляду на вищевикладене, вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована нормами матеріального права та заявлена з порушенням норм процесуального права. Щодо позовної вимоги про скасування Рішення Оранської сільської ради від 25.09.2020 року, слід зазначити наступне. Єдиним аргументом в обґрунтуванні вказаної вимоги з боку позивачки є те, що нею на місяць раніше (14.08.2020 року) також було отримане рішення Оранської сільської про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. На думку позивачки, надання їй зазначеного дозволу позбавляє орган місцевого самоврядування надавати іншим особам аналогічні дозволи. Зазначене твердження позивачки є хибним та не відповідає чинному законодавству. Так, відповідно до частини шостоїстатті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положеньстатті 118 ЗК України. Таким чином, Оранська сільська Рада законно прийняла рішення від 25.09.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_5 , оскільки законних підстав для відмови ОСОБА_5 в задоволенні його заяви не було. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. (постанова ВСУ від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц; постанова ВСУ від 29.09.2020 року у справі 688/2908/16-ц ). Вимога про скасування рішення Іванківської селищної Ради від 27.01.2021 року № VIII-3/117 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5 », яким передано земельну ділянку у власність, не обґрунтована позивачкою, зокрема не вказано, з яких підстав має бути скасоване зазначене рішення, та які норми права були порушені при його прийнятті органом місцевого самоврядування. Обов`язок доказування своїх позовних вимог лежить на позивачеві згідно ст. 81 ЦПК України. За таких обставин, підстави для задоволення вказаної вимоги відсутні.

Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_7 пояснила суду, що у 2020 році надійшла заява від позивача яку приніс ОСОБА_8 за дорученням і повний пакет документів про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , та вказана заява була розглянута на сесії та видано рішення на розробку земельної документації. В подальшому у вересні 2020 року ОСОБА_5 також звернувся з заявою та пакетом документів про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та земельна ділянка прилягала до земельної ділянки його батька, та накладалась на земельну ділянку, яку просила ОСОБА_9 , та вказана заява була розглянута на сесії та видано рішення. На момент коли було винесено рішення ОСОБА_5 , спірна земельна ділянка була не зареєстрована без кадастрового номеру. Звернула увагу, що накладання земельних ділянок не є підставою для відмови. ОСОБА_5 було повідомлено, що його земельна ділянка накладажться на земельну ділянку ОСОБА_10 .

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду визнані неповажними, спір розглянутий на підставі наданих сторонами доказів із врахуванням позицій, викладених в позові, відзиві на позов, відповіді на позов, поясненнях третьої осіби.

Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Іванківською селищною радою Вишгородського району Київської області було прийняте рішення від 11.12.2020 року № VIII-1/17 «Про початок реорганізації сільських рад Іванківського району шляхом приєднання до Іванківської селищної ради», як правонаступника всього майна, прав та обов`язків сільських рад Іванківського району Київської області.

Рішенням Оранської сільської ради Іванківського району Київської області № VII-80/546 від 14.08.2020р. надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність дл ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,50 га в межах населеного пункту з земель комунальної вланості, що розташована за адресою: с.Степанівка Іванківського району Київської області /а.с.11 зворотній бік/.

На підставі вказаного рішення, позивач замовила та розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Актом від 03.09.2020р. відповідно до вимог пункту «б» частини 2 статті 198 Земельного кодекту України погоджено межі земельної ділянки з власниками ОСОБА_11 . Власник суміжних земельних ділянок 3222083202:01:003:0003 і 3222083202:01:003:0004 ОСОБА_12 , якрму запропоновано погодити межі проектованої земельної ділянки, не зрозумів цієї пропозиції і не відреагував на неї належним чином через похилий вік (старший за 90 років). Місцезнаходження власника земельної ділянки 3222083202:01:003:0005 ОСОБА_13 невідоме, земельна ділянка не впорядкована /а.с. 17/.

Рішенням № РВ-7101274802020 від 29.12.2020р. державним кадастровим реєстратором відділу у Катеринопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянуто заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 24.12.2020р. (реєстраційний номер ЗВ-9714953242020) разом з доданими до неї документами та відповідно по порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Площа співпадає з ділянкою 3222083202:01:003:0010, на 22,818 % /а.с.29/.

Суду надано схеми налягання земельних ділянок

1). Площею 0,3725 га, запроектованої для відведення у власність гр.. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства;

2). Площею 0,1003 га, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 3222083202:01:003:0010 для ведення особистого селянського господарства. Земельні ділянки розтішовані в с.Степанівка Іванківського району Київської області /а.с. 43/.

Рішенням Оранської сільської ради Іванківського району Київської області № VII-82/555 від 25.09.2020р. надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність дл ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1200 га в межах населеного пункту з земель комунальної вланості, що розташована за адресою: с.Степанівка Іванківського району Київської області /а.с.27/.

Рішенням Іванківської ради Вишгородського району Київської області №VIII-3/117 від 27.01.2021 року затверджено розроблений ФОП ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с.Степанівка, Іванківського району, Київської області. Передати у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1003 га кадастровий номер 3222083202:01:003:0010, що розташована за адресою: с.Степанівка, Іванківського району, Київської області. Рекомендовано гр. ОСОБА_5 здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку /а.с.54/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частинами першою та другою, пунктом «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено:

землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей;

до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо);

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі частиною сьомої статті 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14 (№ рішення в ЄДРСР 80037091), від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/1922/14 (№ рішення в ЄДРСР 84923636) та від 28 жовтня 2019 року у справі№ 183/4197/15 (№ рішення в ЄДРСР 85226753).

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 (№ рішення в ЄДРСР 63749413) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 (№ рішення в ЄДРСР 72532460), від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17 (№ рішення в ЄДРСР 82315498).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження №14-301цс 18) зазначено, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. ВеликаПалата Верховного Суду прийшла до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР(надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями118,122,123 Земельного кодексу України, статтями26,33,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першоїстатті 26 Закону № 280/97-ВРпередбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин.

Відповідно достатті 59 Закону № 280/97-ВРрішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Суд, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи, суд встановив, що оскаржуване рішення містить повний аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та в подальшому дотриманню усіх умов, передбачених нормами статті 118 ЗК України, для прийняття рішення про надання позивачу відповідного дозволу.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в даному цивільному провадженні суд не надає оцінку діям відповідача, щодо відчуження спірної земельної ділянки, тому залишає без перевірки вимоги позивача, щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Пристоличної сільської ради Київської області Тимошенко О.О., індексний номер 57341770 від 29.03.2021р. про державну реєстрацію права вланості на земельну ділянку з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010 зо ОСОБА_5 . Визнання договіру купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010, серія та номер 437, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тіщенко Наталією Михайлівною недійсним. Визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тіщенко Наталією Михайлівною від 14.06.2021р. про державну реєстрацію права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010, індексний номер 58726771. Визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасування рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 19.02.2021 року №VIII-4/218, з огляду на те, що вказані вимоги є похідними від визнання нечинним, протиправним та скасуванню рішеннч Оранської сільської ради Івпнківського району Київської області від 25.09.2020р., та визнаннч невинним, протиправним, незаконним та скасування рішення Іванківської селищної ради від 27.01.2021р.

За визначенням, наданим ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав па нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.06.2020 року № 906/516/19, від 03.09.2020 року № 914/1201/19 та ін.

Таким чином, суд погоджується із заявленими позивачем способами захисту цивільних прав, викладених в п. п. 1-3, 5 позовних вимог.

Крім того,ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр»встановлює статус відомостей Державного земельного кадастру та передбачає, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковими.

Ч. 10 ст.24Закону України«Про Державнийземельний кадастр» встановлює, що Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Проте, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання за ним права користування спірною земельною ділянкою з огляду на наступне.

Задоволення вимог про скасування права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем із похідними вимогами, вже усуває обставини, які перешкоджали позивачеві повноцінно реалізовувати право користування, створювали ситуацію правової невизначеності. На момент ухвалення судового рішення в суду немає будь-яких підстав вважати, що договір оренди, який породив право користування позивача, не визнається, оспорюється чи ставиться під сумнів іншим шляхом. Договір оренди є чинним, зареєстрований у встановленому законом порядку. Тобто, після задоволення вимог про скасування права власності за відповідачем відсутні підстави для визнання судом факту, який виник на підставі іншого діючого акту юридичної особи - договору оренди, що по своїй суті становитиме дублювання одних й тих самих юридичних актів судом та іншими суб`єктами права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14, рішення є законним тоді, коли суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано норми, що мають вищу юридичну силу. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами,

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.10,12,141, 263,265,272-273,354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання нечинним, протиправним, незаконним та скасування рішення Оранської сільської ради відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2022 року.

Суддя: О.П. Гончарук