Постанова № 10463521, 15.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 р. справа № 2а-8876/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлена у нарадчій кімнаті

час прийняття постанови: 17:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Наумової К.Г.

при секретаріМельниковій І.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства «Донецьквантажтранс» (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними повідомлень № 105660016540588 та № 1056600116542584 від 25 лютого 20010 року, № 105660016541537 від 26 лютого 2010 року про перерозподіл суми сплаченого податку на додану вартість та зобовязання внести зміни до картки особового рахунку шляхом відображення в рахунок сплати податку на додану вартість за січень 2010 року суми 23500,54 грн., сплачених платіжними дорученнями № 0 від 25 лютого 2010 року, № 6453 від 25 лютого 2010 року, № 6459 від 26 лютого 2010 року.

за участю сторін

представника позивача: Чеверда Г.О. за дов. № 38-09 від 09 березня 2010 року;

Дзима О.Г. за дов. № 36-10 від 11 березня 2010 року

представник відповідача: Фролова Є.В. за дов. № 25/10 від 08 лютого 2010 року

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними повідомлень № 105660016540588 від 25 лютого 2010 року, № 105660016540584 від 25 лютого 2010 року, № 105660016541537 від 26 лютого 2010 року про перерозподіл сплачених коштів в рахунок сплати податку на додану вартість та зобовязання внести зміни до картки особового обліку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені у розмірі 23500,54 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що податковим органом із порушенням підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» був здійснений перерозподіл сплачених платником податку сум коштів в рахунок погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року. Позивач зазначає, що платіжними дорученнями № 0 від 25 лютого 2010 року, № 6453 від 25 лютого 2010 року, № 6459 від 26 лютого 2010 року ним було самостійне визначено призначення платежу «ПДВ за січень 2010 року», яке протиправно було не враховано відповідачем. Внаслідок зміни визначеного платником податку призначення платежу, відповідачем протиправно був здійснений розподіл сплачених позивачем коштів та направлено суму коштів у розмірі 23500,54 грн. на погашення пені, нарахованої на суму наявного податкового боргу позивача, який виник у попередніх звітних податкових періодах.

15 червня 2010 року в судовому засіданні позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив читати пункт 2 позовних вимог в наступній редакції: внести до картки особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом відображення суми оплати податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 23500,54 грн. відповідно до платіжних доручень № 0 від 25 лютого 2010 року, № 6453 від 25 лютого 2010 року, № 6459 від 26 лютого 2010 року.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що положеннями пункту 7.7. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» встановлений певний порядок погашення наявного податкового боргу. Зазначена норма має імперативний характер та є обовязковою до виконання всіма субєктами правовідносин. З огляду на зазначене, із врахуванням застосування порядку календарної черговості погашення податкових зобовязань суми коштів, сплачені позивачем були направлені на погашення податкового боргу. На підстав положень підпункту 161.1. пункту 16.1. та підпункту 16.3.3 пункту 16.3. статі 16 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» відповідачем був здійснений перерозподіл сплачених позивачем коштів на суму, що спрямовується на погашення основного боргу та суму, що спрямовується в рахунок погашення пені на суму погашеного податкового боргу, про що відповідачем були прийняті оскаржувані позивачем повідомлення. Представник відповідача наполягав на неправомірності заявлених позивачем вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» (надалі позивач) є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 34828840, обліковується як платник податків у Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (відповідач).

18 лютого 2010 року позивачем було надано до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року. Відповідно до рядку 27 наданої податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року сума податку, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 160351,00 грн.

Платіжним дорученням № 0 від 25 лютого 2010 року позивачем було сплачено суму коштів у розмірі 35000,00 грн. із визначенням призначення платежу «Сплата податку на додану вартість за січень 2010 року. Строк сплати 25 лютого 2010 року». Відповідно до повідомлення № 105660016540588 від 25 лютого 2010 року та даних облікової картки позивача сума коштів, сплачена позивачем за платіжним дорученням № 0 від 25 лютого 2010 року була на підставі підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» направлена в рахунок погашення суми податкового боргу у розмірі 26802,94 грн. та пені в сумі 8197,06 грн.

Платіжним дорученням № 6453 від 25 лютого 2010 року позивачем було сплачено суму коштів у розмірі 25353,00 грн. із визначенням призначення платежу «Сплата податку на додану вартість за січень 2010 року. Строк сплати 25 лютого 2010 року». Відповідно до повідомлення № 105660016540584 від 25 лютого 2010 року та даних облікової картки позивача сума коштів, сплачена позивачем за платіжним дорученням № 6453 від 25 лютого 2010 року була на підставі підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» направлена в рахунок погашення суми податкового боргу у розмірі 19439,34 грн. та пені в сумі 5913,66 грн.

Платіжним дорученням № 6459 від 26 лютого 2010 року позивачем було сплачено суму коштів у розмірі 40000,00 грн. із визначенням призначення платежу «Сплата податку на додану вартість за січень 2010 року. Строк сплати 25 лютого 2010 року». Відповідно до повідомлення № 105660016541537 від 26 лютого 2010 року та даних облікової картки позивача сума коштів, сплачена позивачем за платіжним дорученням № 6459 від 26 лютого 2010 року була на підставі підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» направлена в рахунок погашення суми податкового боргу у розмірі 30610,18 грн. та пені в сумі 9389,82 грн.

Спірними питаннями цієї справи є правомірність здійсненного відповідачем розподілу сплачених позивачем коштів та направлення сплачених позивачем сум в рахунок сплати податкового боргу без врахування самостійно визначеного позивачем призначення платежу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державним цільовим фондом».

Умови нарахування та порядок погашення пені у звязку із несвоєчасним погашенням податкових зобовязань встановлені статтею 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11 червня 2003 року. Виходячи із змісту підпункту 16.3.3. пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та частини 2 пункту 3.7. Інструкції, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11 червня 2003 року податковий орган може здійснити розподіл сплаченої платником суми коштів на суму, що направляється в рахунок податкового боргу та нарахованої на нього пені, у разі сплати платником податкового боргу.

За приписами зазначених нормативно-правових актів умовою застосування цього підпункту є здійснення платником погашення суми наявного в нього податкового боргу. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Виходячи із приписів підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 та підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», якими встановлені порядок та строки погашення самостійно визначених платником податкових зобовязань, сума податкових зобовязань позивача з ПДВ за звітний період січень 2010 року не є податковим боргом у розумінні приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Тобто, наявними в матеріалах справи документами підтверджено здійснення позивачем погашення поточних податкових зобовязань з ПДВ, які не є податковим боргом, що свідчить про відсутність підстав для здійснення перерозподілу сплачених платником податків коштів. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав в податкового органу для здійснення перерозподілу сплачених позивачем коштів в рахунок погашення наявного податкового боргу та нарахованої на нього пені.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та наголошує на неправомірному неприйнятті до уваги податківцями самостійно визначеного позивачем призначення платежу при сплаті податкових зобовязань за звітний податковий період січень 2010 року з огляду на наведене нижче.

Приписами пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та держаними цільовими фондами» встановлено загальну норму, відповідно до якої податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

При цьому, зазначеним пунктом не передбачений перелік субєктів на яких вона розповсюджується, чи то податковий орган, чи то платник податків та не визначений механізм забезпечення її дотримання, тобто дії субєктів податкових правовідносин, які мають ними вчинятися у випадках, коли при наявності суми податкового боргу платником податків здійснюється погашення поточних податкових зобовязань.

Водночас, відповідач як орган державної влади, за приписами статті 19 Конституції України обмежений в своїх діях підставами, межами наданих повноважень та здійснення них у спосіб, передбачений законами України. Податкове законодавство України не містить правових норм, якими би податковий орган був наділений повноваженнями щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу.

Тобто, наведене свідчить про безпідставність здійсненого відповідачем направлення сплачених позивачем коштів в сумі 23500,54 грн. за платіжним дорученням № 0 від 25 лютого 2010 року, за платіжним дорученням № 6453 від 25 лютого 2010 року за платіжним дорученням № 6459 від 26 лютого 2010 року в рахунок сплати податкового боргу та здійснення їх перерозподілу на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання недійсними повідомлень відповідача про розподіл сплачених позивачем сум на сплату податкового боргу те пені, суд зазначає, що приймаючи до уваги безпідставність здійсненого відповідачем перенаправлення сплачених позивачем коштів в рахунок погашення податкового боргу, повідомлення № 10566001654088 від 25 лютого 2010 року, № 105660016540584 від 25 лютого 2010 року, № 1056600116541357 від 26 лютого 2001 року про здійснення зазначеного перерозподілу сплачених коштів позивачем не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині зобовязання податкового органу внести відповідні зміни до картки облікового рахунку з податку на додану вартість шляхом зобовязання відповідача відкоригувати дані зворотного боку облікової картки з податку на додану вартість позивача шляхом направлення суми коштів у розмірі 23500,54 грн. (за платіжним дорученням № 0 від 25 лютого 2010 року в сумі 8197,06 грн., за платіжним дорученням № 6453 від 25 лютого 2010 року в сумі 5913,66 грн., за платіжним дорученням № 6459 від 26 лютого 2001 року в сумі 9389,82 грн.) в рахунок погашення суми податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18 липня 2005 року, Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11 червня 2003 року, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені № 10566001654088 від 25 лютого 2010 року, № 105660016540584 від 25 лютого 2010 року, № 1056600116541357 від 26 лютого 2001 року.

Зобовязати Державну податкову інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до облікової картки з податку на додану вартість Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом відображення в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2010 року суми у розмірі 23500,54 грн. (за платіжним дорученням № 0 від 25 лютого 2010 року в сумі 8197,06 грн., за платіжним дорученням № 6453 від 25 лютого 2010 року в сумі 5913,66 грн., за платіжним дорученням № 6459 від 26 лютого 2001 року в сумі 9389,82 грн.).

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» (м. Донецьк) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 21 червня 2010 року.

Суддя Наумова К.Г.