Рішення № 104634429, 30.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2022 Справа № 914/60/22

За позовом:Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львівдо відповідача:Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл», м. Вишневе, Київська обл.про:стягнення штрафу у розмірі 494 162,46 грн. Суддя Р.В. Крупник Секретар О.О. ШевчукПредставники сторін:від позивача:В.Л. Козич адвокат;від відповідача:І.Р. Держицький адвокат.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Львівенергозбут» (далі Позивач) до ПрАТ «Сільпо Рітейл» (далі Відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 494 162,46 грн.

Ухвалою від 21.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.02.2022.

14.02.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді Крупника Р.В. (ЛН №3114514-2007121865-1).

Ухвалою від 16.02.2022 суд призначив підготовче засідання у справі на 04.03.2022.

Ухвалою від 04.03.2022 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання у справі відкладено на 11.04.2022.

11.04.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.04.2022.

29.04.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 23.05.2022.

23.05.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.05.2022.

Представник позивача в судове засідання 30.05.2022 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 30.05.2022 з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні повністю.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Як зазначає позивач, 19.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу, шляхом приєднання відповідача до публічного договору на умовах Комерційної пропозиції №5 від 10.12.2018. Згідно комерційної пропозиції №5 від 01.07.2019 строк договору визначено до 31.12.2022.

Однак укладений між сторонами Договір було достроково розірвано/припинено внаслідок зміни споживачем постачальника з 01.01.2021. У зв`язку з цим позивач скерував відповідачу рахунок від 05.04.2021 на оплату штрафу в розмірі 494 162,46 грн., котрий залишено останнім без реагування.

На думку позивача, штраф за дострокове розірвання Договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, оскільки:

1) Умовами Договору та діючою Комерційною пропозицією №5 було передбачено, що у разі дострокового розірвання/припинення Договору з ініціативи споживача (в т.ч. у зв`язку із зміною електропостачальника) постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення Договору.

2) Абзацом 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ визначено, що умовою за котрої відповідач уникає нарахування штрафних санкцій за дострокове розірвання Договору у зв`язку із зміною електропостачальника є повідомлення споживачем нового електропостачальника про намір укласти з ним договір за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії Договору з чинним електропостачальником. Однак, відповідач вказаної процедури не дотримався.

3) Можливість застосування штрафних санкцій за факт дострокового розірвання Договору з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника не суперечить чинному законодавству, а тому відповідна умова договору не може вважатися нікчемною. Крім цього штрафні санкції за дострокове розірвання Договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням) за зміну постачальника.

Як зазначає позивач предметом дослідження в даній справі має бути не перевірка процедури зміни постачальника, а дотримання умов розірвання договірних відносин, оскільки саме по собі додержання процедури зміни постачальника не може звільняти споживача від відповідальності за порушення умов дострокового розірвання/припинення договору.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає їх необгрунтованими з таких підстав:

1). Відповідно до ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положень, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

2) Штраф за припинення договору суперечить принципам господарсько-правової відповідальності, адже дострокове припинення договору є реалізацією прав відповідача. Штраф за припинення договору в результаті зміни електропостачальника за умови належного повідомлення про таку зміну суперечить загальним нормам про господарсько-правову відповідальність. Водночас, відповідачем виконано всі необхідні вимоги, які передбачені Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ щодо зміни електропостачальника і така зміна відбулася з дотриманням строків та більш ніж 21 календарний день, що підтверджується листом відповідача від 09.12.2020.

3) Необхідно розмежовувати поняття припинення дії договору та його дострокове розірвання. Так, зміна електропостачальника має наслідком припинення дії договору, а не його дострокове розірвання. А тому, укладений між сторонами Договір припинився не з ініціативи відповідача шляхом його дострокового розірвання, а відповідно до прямої умови Договору, Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

19.12.2018 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №52598 (далі Договір №52598) шляхом подання Заяви-приєднання, згідно котрої відповідач, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), приєднався до умов публічного Договору на умовах Комерційної пропозиції постачальника №5 тарифний план «Базовий з тарифом ОСР».

Відповідно до пункту 2.1 Договору №52598 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За умовами Заяви-приєднання початок постачання електроенергії з 01.01.2019.

Додатком №1 до Заяви-приєднання відповідач надав позивачу перелік, адреса, ЕІС-коди точок комерційного обліку споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії. Так, електрична енергія мала постачатися в п`ять закладів торгівлі відповідача, що знаходяться в м. Львові та Львівській області.

Згідно пункту 13.1 Договору №52598 він укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання.

В Комерційній пропозиції №5 від 10.12.2018, яка була чинною на момент укладення Договору №52598, передбачалося, що договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2019. Однак, 01.07.2019 набули чинності зміни до Комерційної пропозиції №5 (про котрі позивач повідомив відповідача 13.06.2019) згідно яких договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022.

Укладаючи Договір №52598 сторони погодили, що однією з умов постачання електричної енергії є право споживача вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ та умов Договору (пункт 3.2).

В підпункті 10 пункту 6.1 Договору №52598 зазначено, що споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей Договір у встановленому ним та чинним законодавством порядку.

Такий порядок сторони визначили в пунктах 10.1 та 10.2 Договору №52598. Зокрема, споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватися така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Відповідно до пункту 13.5 Договору №52598 у разі зміни електропостачальника, дія цього Договору припиняється.

В пункті 13.3 Договору №52598 сторони погодили, що за умови дострокового розірвання Договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору.

Водночас, в Комерційній пропозиції №5 від 01.07.2019 передбачено, що у разі дострокового розірвання/припинення Договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2020 відповідач повідомив позивача про те, що з 01.01.2021 він змінює постачальника електричної енергії та переходить на постачання до ТОВ «Д.Трейдінг». Вказане підтверджується листом відповідача №211УРЗ від 09.12.2020 з відміткою про його отримання позивачем.

Крім цього, ПАТ «Львівобленерго» листом №145-07-6693 від 24.12.2020 теж повідомило позивача про отримання запиту на зміну електропостачальника для відповідача з 01.01.2021.

Як зазначає позивач, 01.01.2021 укладений Договір №52598 було достроково розірвано/припинено внаслідок зміни споживачем постачальника.

08.04.2021 позивач направив відповідачу лист №904-2021-2011 від 07.04.2021 в якому повідомив, що через дострокове розірвання Договору №52598 відповідачу нараховані штрафні санкції у розмірі 494 162,46 грн., які підлягають сплаті протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Факт направлення вказаного листа та рахунку про сплату штрафу підтверджується матеріалами справи, а факт отримання цих документів відповідачем не заперечується представником останнього.

Також судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо правильності визначення розміру штрафу, який просить стягнути позивач.

У зв`язку з тим, що штраф у розмірі 494 162,46 грн. в добровільному порядку сплачено не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Подібні за змістом норми містяться в ст. 174 ГК України де зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, а також договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Положеннями ч. 6 ст. 179 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу постачання електричної енергії відповідачу на підставі поданої ним Заяви-приєднання до публічного Договору №52598 на умовах Комерційної пропозиції позивача №5 тарифний план «Базовий з тарифом ОСР».

Згідно умов Комерційної пропозиції №5 Договір №52598 укладено з 19.12.2018 до 31.12.2022.

Договір постачання електричної енергії споживачу, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 275 ГК України, є окремим видом договору енергопостачання. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13.04.2017 (далі Закон №2019-VІІІ).

В ч. 6 ст. 56 Закону №2019-VІІІ передбачено, що постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 58 Закону №2019-VІІІ споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Порядок зміни електропостачальника має, зокрема, визначати умови та процедури зміни (ч. 1 ст. 59 Закону №2019-VІІІ).

Згідно п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону №2019-VІІІ у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи:

- предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 494 162,46 грн. штрафу за дострокове розірвання Договору №52598;

- підставами даного позову є факт дострокового розірвання Договору №52598 у зв`язку із зміною відповідачем електропостачальника з недотриманням умов, передбачених абзацом 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ та Комерційною пропозицією №5 від 01.07.2019.

Як зазначає представник позивача, правовими підставами даного позову є положення статей 56, 58, 59 Закону №2019-VІІІ та пунктів 3.2.7, 3.2.8 ПРРЕЕ (системний аналіз котрих, на його думку, надає сторонам право встановлювати в договорі штрафні санкції за дострокове його розірвання в т.ч. у зв`язку із зміною електропостачальника), пункт 13.3 Договору №52598 (котрим передбачено, що за умови дострокового розірвання Договору останній сплачує штрафні санкції) та умови Комерційної пропозиції №5 від 01.07.2019 (котрими передбачено розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення Договору).

Відтак, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також доводи позивача та відповідача, суд доходить висновку, що предметом дослідження в даній справі є:

1) відповідність вимогам законодавства України положень пункту 13.3 Договору №52598 та Комерційної пропозиції №5 про накладення штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору (в т.ч. у зв`язку із зміною електропостачальника);

2) встановлення того, чи дострокове розірвання Договору №52598 у зв`язку із зміною електропостачальника є обставиною, передбаченою Договором №52598, зокрема його пунктом 13.3, а також умовами Комерційної пропозиції №5;

3) наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за дострокове розірвання Договору №52598 у зв`язку із зміною електропостачальника.

З огляду на вказане, суд зазначає наступне.

Щодо відповідності вимогам законодавства України положень пункту 13.3 Договору №52598 та Комерційної пропозиції №5.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 тлумачення умов укладеного між сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку із положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

В цей же час, ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Крім цього, за змістом положень ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, штрафні санкції є мірою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, тобто юридичним наслідком невиконання або неналежного виконання особою обов`язків, зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Вищенаведені засадничі законодавчі положення свідчать, що за загальним правилом цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність виникає за винні протиправні діяння. Слід зазначити, що цивільне законодавство України допускає випадки виникнення відповідальності без вини та за відсутності протиправних діянь (ч. 4 ст. 1166 ЦК України), однак ці випадки стосуються лише деліктних (позадоговірних) правовідносин, а тому не охоплюються правовідносинами, які виникли між сторонами у цій справі.

В пункті 13.3 Договору №52598 встановлено відповідачу штрафні санкції за дострокове розірвання Договору за ініціативою споживача.

За загальним правилом закріпленим в ч. 1 ст. 598, ч. 2 ст. 653 ЦК України та ч. 2 ст. 202 ГК України розірвання договору є однією з підстав припинення зобов`язання. Інші підстави припинення зобов`язання можуть бути передбачені договором або законом.

За змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України договір є розірваним у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

За відсутності відповідного права в договорі або законі одностороння відмова (розірвання) від договору не допускається (ч. 1 ст. 598 ЦК України; ч. 1 ст. 188 ГК України).

В постанові від 05.07.2019 у справі №916/1684/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Якщо право на односторонню відмову від договору не передбачено законом або договором і сторони не дійшли згоди розірвати договір в добровільному порядку, то цей договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України) або у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ч. 2 ст. 652 ЦК України). В такому випадку договір вважається розірваним з дня набрання чинності рішенням суду, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).

Необхідно зазначити, що законом або умовами договору може бути встановлено як саме право на односторонню відмову (розірвання) від договору, так і порядок реалізації стороною цього права (встановлення умов котрих вона повинна дотриматися при такому розірванні), а також момент з якого договір вважається розірваним в односторонньому порядку. В такому випадку дотримання стороною умов реалізації свого права на дострокове розірвання договору є її обов`язком за неналежне виконання якого може бути встановлена в договорі відповідальність.

В пункті 3.2 та підпункті 10 пункту 6.1 Договору №52598 сторони погодили, що споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей Договір у встановленому ним та чинним законодавством порядку.

Відтак, виходячи з наведених вище загальних засад цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, сторони можуть встановити в договорі штрафні санкції за його дострокове розірвання не за сам факт такого розірвання, оскільки це є правом сторони, а за недотримання умов (порядку) цього розірвання.

Вказане підтверджується також і спеціальними нормами Закону №2019-VІІІ, які регулюють спірні в даній справі правовідносини.

Зокрема, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону №2019-VІІІ функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципі вільного вибору електропостачальника споживачем.

Згідно ч. 10 ст. 56 Закону №2019-VІІІ жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Таким чином, зміна електропостачальника, як підстава дострокового розірвання Договору №52598 є правом відповідача, яке він може реалізувати вільно. Накладення на нього штрафних санкцій тільки за сам факт реалізації цього права не лише суперечить загальним засадам цивільно-правової відповідальності, але і вимогам ч. 10 ст. 56 Закону №2019-VІІІ, так як матиме місце обмеження його прав, оскільки відбувається встановлення йому додаткових умов для зміни електропостачальника. Більше того, з урахуванням того, що за змістом ч. 1 ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України штрафні санкції це санкції у вигляді грошової суми, то встановлення цих санкцій тільки за сам факт зміни електропостачальника накладає на споживача додаткове фінансове зобов`язання, який здійснює зазначене право.

При цьому, суд не бере до уваги покликання позивача на постанову КГС ВС від 04.02.2020 у справі №914/545/19 де зазначено, що штрафні санкції за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням), а також те, що як Директива 2009/72/ЄС, так і Закон №2019-VІІІ передбачають можливість застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору. Зокрема, як вбачається з цієї постанови, касаційний суд скасував рішення Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду і направив справу на новий розгляд в суд першої інстанції, а тому не формував правових висновків, які згідно ст. 236 ГПК України підлягали б врахуванню при розгляді даної справи.

Попри це суд також враховує, що окрім права споживача вільно змінювати енергопостачальника, як Законом №2019-VІІІ (ч. 1 ст. 59), так і Договором №52598 (п. 3.2; п.п.10 п. 6.1) встановлено, що така зміна та розірвання договору має здійснюватися у порядку визначеному чинним законодавством та умовами договору. Зокрема, порядок зміни електропостачальника передбачено в пунктах 10.1 та 10.2 Договору №52598, а також пунктом 6.1 ПРРЕЕ.

За таких умов, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати нікчемними положення пункту 13.3 Договору №52598 та Комерційної пропозиції №5, оскільки вважає, що відповідними положеннями сторони встановили штрафні санкції не за сам факт зміни електропостачальника як підстави дострокового розірвання Договору, а за недотримання споживачем процедури (умов) такого розірвання. Право на встановлення таких санкцій не заборонено ні положеннями ЦК України та ГК України, ні положеннями Закону №2019-VІІІ.

Щодо того, чи дострокове розірвання Договору №52598 у зв`язку із зміною електропостачальника є обставиною, передбаченою Договором №52598, зокрема його пунктом 13.3, а також умовами Комерційної пропозиції №5.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача наголошує на необхідності розмежовувати поняття «припинення дії договору» та його «дострокове розірвання». Так, зміна електропостачальника має наслідком припинення дії договору, а не його дострокове розірвання. А тому, укладений між сторонами Договір №52598 припинився не з ініціативи відповідача шляхом його дострокового розірвання, а відповідно до прямої умови Договору, Закону №2019-VІІІ та ПРРЕЕ.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, зважаючи на наступне.

Як вже зазначалося вище, за змістом ч. 1 ст. 598, ч. 2 ст. 653 ЦК України та ч. 2 ст. 202 ГК України розірвання договору є однією з підстав припинення зобов`язання. Інші підстави припинення зобов`язання можуть бути передбачені договором або законом.

Зокрема, в пункті 13.5 Договору №52598 сторони передбачили інші підстави припинення цього Договору, серед котрих є зміна електропостачальника.

Однак, як положення ПРРЕЕ, так і положення Договору №52598 фактично ототожнюють поняття «дострокового припинення дії Договору у разі зміни електропостачальника» та «дострокового розірвання цього Договору».

Вказане підтверджується положеннями підпункту 10 пункту 6.1 Договору №52598 (споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей Договір у встановленому ним та чинним законодавством порядку), а також підпунктом 1.2.15 ПРРЕЕ (укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил).

Таким чином, зміна споживачем електропостачальника до закінчення строку дії чинного строкового договору за своєю суттю є достроковим розірванням чинного строкового договору з ініціативи споживача. Враховуючи те, що положеннями пункту 13.3 Договору №52598 накладаються штрафні санкції за недотримання споживачем процедури (умов) дострокового розірвання Договору за ініціативою споживача, то вказаними положеннями охоплюється і недотримання процедури (умов) дострокового припинення Договору у разі зміни електропостачальника.

З приводу того, чи належить зміна електропостачальника до випадку за котрий умовами Комерційної пропозиції №5 встановлено розмір штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

За час існування між сторонами правовідносин, договірне регулювання цього питання змінювалося.

Так, на момент укладення Договору №52598 чинною Комерційною пропозицією №5 від 10.12.2018 передбачалося, що у разі дострокового розірвання Договору з ініціативи споживача у випадках не передбачених умовами Договору, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості договірних обсягів споживання електричної енергії на один розрахунковий період.

Таким чином, враховуючи те, що дострокове розірвання Договору з ініціативи споживача передбачає і випадок дострокового припинення договору у разі зміни електропостачальника, положення Комерційної пропозиції №5 від 10.12.2018 не встановлювали розміру та права на нарахування штрафних санкцій за недотримання умов (порядку) зміни електропостачальника.

Однак, 01.07.2019 було внесено зміни до Комерційної пропозицій №5 з котрими відповідач погодився. Так, згідно цих змін, які були чинними на момент дострокового розірвання Договору №52598, з комерційної пропозиції було виключено як застереження «у випадках не передбачених умовами Договору», так і встановлено конкретний розрахунковий період споживання електричної енергії, який слугує підставою визначення розміру штрафу.

Зокрема, положеннями Комерційної пропозиції №5 від 01.07.2019 передбачено, що у разі дострокового розірвання/припинення Договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення Договору.

Відтак, починаючи з 01.07.2019 і на момент виникнення спірних правовідносин дострокове розірвання Договору №52598 у зв`язку із зміною електропостачальника належало як до випадку передбаченого умовами п.13.3 Договору, так і до випадку за неналежне дотримання якого встановлено розмір штрафних санкцій.

Щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за дострокове розірвання Договору №52598 у зв`язку із зміною електропостачальника.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача покликається на те, що штрафні санкції накладені на відповідача у зв`язку із зміною ним електропостачальника з недотриманням умов, передбачених абзацом 3 підпункту 6.1.3 ПРРЕЕ та Комерційною пропозицією №5 від 01.07.2019.

Зокрема, абзац 3 підпункту 6.1.3 ПРРЕЕ (в редакцій чинній на момент виникнення спору) передбачав, що якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

В Комерційній пропозиції №5 від 01.07.2019 викладено положення вказаного пункту в зміненому варіанті. Так, умовами Комерційної пропозиції №5 передбачено, що з метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Таким чином, як зазначає представник позивача, відповідач не дотримався такої умови дострокового розірвання Договору №52598, як повідомлення позивача про зміну електропостачальника за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії Договору, оскільки датою його закінчення є 31.12.2022, а договір було достроково розірвано 01.01.2021.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 69 Закону №2019-VІІІ зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Абзацами 1 та 2 підпункту 6.1.3 ПРРЕЕ передбачено, що зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Попередній електропостачальник після отримання від адміністратора комерційного обліку повідомлення про зміну електропостачальника повинен здійснити всі необхідні заходи у зв`язку з припиненням дії договору про постачання електричної енергії споживачу зі споживачем на заплановану дату зміни електропостачальника (абзац 1 підпункту 6.1.16 ПРРЕЕ).

До припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору (абзац 2 підпункту 6.1.16 ПРРЕ; частина 4 статті 69 Закону №2019-VІІІ).

Таким чином, з наведеного вбачається, що процедура зміни електропостачальника починається з дня повідомлення споживачем нового постачальника, триває 21 календарний день (три тижні) та завершується укладенням договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником. До моменту завершення процедури зміни електропостачальника умови договору з попереднім електропостачальником є чинними і він зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії.

А тому, враховуючи законодавчо встановлений строк процедури зміни електропостачальника (21 календарний день), повідомлення попереднього енергопостачальника про початок такої процедури за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору має наслідком припинення договору з попереднім енергопостачальником не достроково, а в строк закінчення дії цього договору.

Відтак, суд доходить висновку, що не зважаючи на те, що в абзаці 3 підпункту 6.1.3 ПРРЕЕ та Комерційній пропозиції №5 вжито словосполучення «дострокове розірвання договору», положення цього абзацу та пропозиції не встановлюють умов, які споживач повинен дотриматися при достроковому розірванні договору у зв`язку із зміною енергопостачальника. За своїм правовим характером та наслідками відповідні положення регулюють умови зміни енергопостачальника в момент закінчення терміну (строку) дії договору з попереднім енергопостачальником.

Натомість, умови дострокового розірвання договору у зв`язку із зміною енергопостачальника передбачено як в абзацах 1 та 2 підпункту 6.1.3 ПРРЕЕ, так і в пункті 10.1 Договору №52598, якими передбачено, що споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватися така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2020 (тобто за 21 календарний день до запланованої зміни енергопостачальника) відповідач повідомив позивача про те, що з 01.01.2021 він змінює постачальника електричної енергії та переходить на постачання до ТОВ «Д.Трейдінг». Вказане підтверджується листом відповідача №211УРЗ від 09.12.2020 з відміткою про отримання його позивачем.

Крім цього, ПАТ «Львівобленерго» листом №145-07-6693 від 24.12.2020 теж повідомило позивача про отримання запиту на зміну електропостачальника для відповідача з 01.01.2021.

Таким чином, відповідачем дотримано передбачених умовами Договору №52598 та чинним законодавством України вимог дострокового розірвання договору у зв`язку із зміною енергопостачальника та своєчасно повідомлено позивача про його припинення. Докази того, що відповідач несвоєчасно повідомляв нового енергопостачальника про таку зміну в матеріалах справи відсутні. В судових засіданнях представником позивача не заперечувався той факт, що відповідачем дотримано процедуру зміни енергопостачальника. На його думку, порушення відповідача полягають лише в тому, що для уникнення сплати штрафних санкцій, він був зобов`язаний повідомити про дострокове розірвання Договору №52598 за 21 календарний день до дати закінчення строку цього договору. Проте відповідні доводи суд не бере до уваги з підстав зазначених вище.

Підсумовуючи викладене, оскільки відповідачем не допущено порушення умов дострокового розірвання договору, відтак відсутні правові підстави для накладення на нього штрафних санкцій, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ:

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 42, 53, 123, 129, 226, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Витрати із сплати судового збору залишити за позивачем.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2022.

Суддя Крупник Р.В.