Рішення № 104630285, 06.06.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3491/21

2/760/496/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу без виклику учасників справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.03.2015 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , у розмірі 6600,68 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приват банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 16.03.2015.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Банк зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, встановленому договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.

Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від спадщини у строк з 21.10.2019 року по 21.04.2020 року.

02.04.2020 року позивачем була направлена претензія до П`ятої Київської державної нотаріальної контори та 07.08.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Позивач вважає, що спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у відповідності до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входить, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника, оскільки відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 16.03.2015 року становить 6600,68 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.

19.11.2020 року позивач направив на адресу відповідача лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги за кредитним договором №б/н від 16.03.2015 року, але такий лист-претензія була залишена відповідачем без уваги.

На підставі вищевикладеного позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.

У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача не надійшов.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приват банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 16.03.2015 року. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, встановленому договором.

Позичальник, підписавши анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом позичальника у анкеті-заяві.

На підтвердження своїх вимог банк до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 16.03.2015 року, копію анкети-заяви та довідки про видані кредитні картки, зміну умов кредитування, а також виписку із карткового рахунку позичальника.

Згідно з ч.ч 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 та ч.1 ст.1048 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Застосування конструкції договору приєднання та його умови, у переважній більшості випадків, розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

До даних правовідносин неможливо застосувати правила ч.1 ст.634 ЦК України, так як Умови, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово ним змінювались в період - з часу виникнення спірних правовідносин (березень 2015 року), до моменту звернення до суду із цим позовом (лютий 2021 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства, суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості за договором від 16.03.2015 року, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на виписку по картковому рахунку позичальника, довідки про зміну умов кредитування та про видані позичальнику кредитні картки.

Так, з виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувався отриманими кредитними коштами як готівково, так і безготівково, здійснював періодичне погашення кредиту.

За таких обставин, суд вважає доведеним отримання позичальником ОСОБА_2 кредиту, кредитної картки та користування нею.

Судом встановлено, що банк виконав свої зобов`язання за укладеним між позивачем та позичальником кредитним договором в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розраховуватись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 16.03.2015 року становить 6600,68 грн. (заборгованість за тілом кредиту), що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

02.04.2020 року позивачем була направлена претензія до П`ятої Київської державної нотаріальної контори та 07.08.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Позивач вважає, що у відповідності до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входить, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника, оскільки відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

19.11.2020 року на адресу відповідача позивачем було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги за кредитним договором №б/н від 16.03.2015 року, але такий лист-претензія була залишена відповідачем без уваги.

В обґрунтування доводів відносно того, що спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 , позивачем надано до суду копії паспортів позичальника ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 , де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1,3 ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини, з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, що був за спадкодавцем. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має пред`явити своїм вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між кредитором та спадкоємцями інше не встановлено.

Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.

Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини.

Для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов`язок виконання зобов`язань: кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, кредитор спадкодавця може пред`явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов`язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про реєстрацію місця проживання особи від 20.02.2021 року, відповідач ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за тією ж адресою, що і позичальник ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивачем не було надано до суду доказів того, що відповідач ОСОБА_1 та позичальник ОСОБА_2 перебували у родинних відносинах, а також доказів того, що відповідач є спадкоємцем померлого та на момент відкриття спадщини постійно проживав з ОСОБА_2 , як передбачено ст. 1268 ЦК України.

Також позивачем не було надано до суду відомостей про наявність, перелік та обсяг спадкового майна, що належало ОСОБА_2 , та було успадковане відповідачем.

Позивачем не надано доказів про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , що позбавляє суд можливості встановити межі відповідальності спадкоємця.

Таким чином, надані позивачем докази не дозволяють встановити істотні обставини, а саме, що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, належність відповідача до кола спадкоємців померлого, факт прийняття ним спадщини, наявність цієї спадщини, її вартість, тобто позивачем не доведено підстав та обсягу відповідальності відповідача ОСОБА_1 , що є обов`язковим за вимогами закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Враховуючи зазначене, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалася позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1220, 1221, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя