Рішення № 104629127, 06.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13223/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови 30 грудня 2020 року у виплаті позивачу заборгованості по пенсії чоловіка позивача ОСОБА_2 за період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 44768,14 грн., яка виникла на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі № 420/1527/20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійний фонд України провести виплату позивачу заборгованості по пенсії чоловіка позивача ОСОБА_2 за період з 1 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 44768,14 грн., яка виникла на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі № 420/1527/20.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- генерал-майору запасу Служби безпеки України ОСОБА_2 було призначено пенсію за вислугу 40 років у розмірі 90% відповідний сум грошового забезпечення за посадою начальник Управління СБУ згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (далі Закон № 2262-ХІІ);

- з 01 січня 2018 р. був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_2 на умовах та в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме, виходячи з розміру 70% відповідних сум грошового забезпечення;

- рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі № 420/1527/20 був задоволений позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача зобов`язано провести перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 р. у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- на виконання вказаного рішення суду, відповідач здійснив перерахунок пенсії та виплачував підвищені щомісячні пенсійні виплати з моменту набрання рішення суду законної сили. Однак заборгованість за період з 01 січня 2018 р. по 30 квітня 2018 р. у розмірі 44768,14 грн. виплачено не було, що підтверджується відповідним розрахунком ГУ ПФУ в Одеській області;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер;

- з 14 січня 1995 р. ОСОБА_2 до дня своєї смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_3 ;

- після смерті ОСОБА_2 його вдові ОСОБА_1 було оформлено пенсію за втратою годувальника відповідно до Закону № 2262-XII;

- 10 грудня 2020 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Одеській області про виплату їй заборгованості по пенсії чоловіка у розмірі 44 768,14 грн., яка виникла на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі № 420/1527/20;

- листом № 12660-12168/Д-02/8-1500/20 від 30.12.2020 р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача, що оскільки зобов`язань щодо виплати їй нарахованої суми згідно з рішенням суду у справі № № 420/1527/20 від 23.03.2020 р. на ГУ ПФУ в Одеській області не покладено, підстав для виплати немає;

- однак, така відмова позивачу у виплаті суми заборгованості по пенсії її чоловіка є неправомірною згідно положень ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, п.п. 4, 12 Положення « 28-2, п. 3 Постанови № 1279, п.п. 12-14 Порядку № 1596 тощо.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав, зокрема:

- відповідно до ст. 36 Закону 2262, позивачу 01.12.2020 була призначена пенсія в разі втрати годувальника у розмірі 30 % грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі № 420/1527/20 Головним управлінням 23.04.2020 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 за вислугу років з 01.01.2018 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. За рішенням суду з 01.01.2018 по 30.04.2020 нарахована доплата пенсії в сумі 44768,14 грн. ОСОБА_1 не є стороною по справі № 420/1527/20 в розумінні статті 46 КАС України, та зобов`язань щодо виплати заборгованості на Головне управління не покладено;

- відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV (далі ЦК). Однією із загальних засад спадкування є стаття 1219 ЦК, якою встановлено, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Відтак, ч. 1 ст. 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб є спеціальною нормою, що деталізує положення ст. 1219 ЦК щодо неможливості включити до складу спадщини суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, але залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю;

- ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження передбачає можливість заміни сторони правонаступником. Однак, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є саме правонаступником померлого ОСОБА_2 щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано;

- не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 24.07.2020 у справі № 501/2172/15-а;

- з огляду на вищенаведене, можна дійти висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а;

- позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, вчинених на виконання рішення суду.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач Пенсійний фонд України, із посиланням на положення п.п. 1, 2, 4, 7 Положення № 280, п.п. 4, 12 Положення № 28-2, Постанову № 1279, п.п. 12-14 Порядку № 1596 тощо, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав, зокрема:

- Пенсійний фонд України здійснює фінансування пенсій шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок. Спеціальних підрозділів, які безпосередньо виплачують пенсію одержувачам, в Пенсійному фонді України не створено. Повноважень формувати виплатні документи (списки на виплату пенсій, відомості тощо) шляхом включення до них нарахованих конкретним одержувачам сум пенсії та підписувати їх Пенсійний фонд не має;

- з наведеного слідує, що «фінансування виплати пенсії» та «виплата пенсії» є принципово різними поняттями, які передбачають проведення відмінних між собою адміністративних процедур, а тому не можуть бути ототожнені. Після набрання чинності Постановою № 1279 не відбулося передачі Пенсійному фонду України від головних управлінь Фонду повноважень здійснювати виплату нарахованої пенсії;

- покладене судом на Пенсійний фонд України зобов`язання здійснити виплату пенсії Позивачу виходитиме за межі повноважень Пенсійного фонду України, а тому не може бути реалізоване. Це, в свою чергу, не забезпечить реального захисту інтересів позивача та поновлення його прав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 420/1527/20, вирішено:

1. Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру призначеної ОСОБА_2 пенсії з 90 % до 70 % грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно зі змістом розрахунку від 23 квітня 2020 року (а.с.18) на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1502005299 (пенсіонер: ОСОБА_2 ), зокрема:

- сума доплати за період з січня 2018 року по квітень 2020 року складає всього: 45659,34 грн.;

- підстава для здійснення розрахунку: рішення суду ООАС від 23.03.2020 № 420/1527/20 90% ГЗ з 01.01.2018;

- виплачено: 891,20;

- залишок заборгованості по ПКМУ № 649 складає: 44768,14.

Відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області від 30.11.2020 р. № 30135/13, виданої ОСОБА_1 про те, що вона є вдовою ветерана військової служби ОСОБА_2 та має право на пільги згідно Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист. (а.с.15)

Листом № 12660-12168/Д-02/8-1500/20 від 30.12.2020 року (а.с.19) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на заяву позивача щодо виплати доплати пенсії за рішенням суду ОСОБА_2 (а.с.16-17), яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Головне управління) 10.12.2020, повідомив позивача про таке:

- відповідно до розрахунку на доплату пенсії від 23.04.2020 ОСОБА_2 нарахована сума на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі № 420/1527/20;

- відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України;

- оскільки зобов`язань щодо виплати позивачу нарахованої суми згідно рішення суду по справі № 420/1527/20, на Головне управління не покладено, підстав для виплати немає.

Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови 30 грудня 2020 року у виплаті позивачу заборгованості по пенсії чоловіка позивача ОСОБА_2 за період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 44768,14 грн., яка виникла на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі № 420/1527/20, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.6-14):

- сторінок паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 ;

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ;

- пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 ;

- довідки до акта огляду МСЕК № 882870 стосовно ОСОБА_2 ;

- Свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04 листопада 2020 року складено відповідний актовий запис № 11137;

- сторінок паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ;

- Свідоцтва про одруження від 14 січня 1995 р., Серія НОМЕР_3 , згідно з яким ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одружились 14 січня 1995 року, прізвище дружини після одруження: ОСОБА_5 .

На виконання ухвали суду відповідачем Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано копії матеріалів пенсійної справи позивача (а.с.40-43), яка містить, зокрема, протокол за пенсійною справою 1502025482 (СБУ) від 01.12.2020 року, згідно з яким позивачу згідно з Законом України № 2262-ХІІ призначена пенсія в разі втрати годувальника ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній до 01.01.2022 року), у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній з 01.01.2022 року), суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі змістом заяв сторін по суті справи, сторонами визнаються фактичні обставини справи, зокрема обставини щодо за періоду, розміру та підстав заборгованості з пенсійних виплат, які залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

На підставі вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зі спірних питань є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера з числа військовослужбовців унормований ст. 61 Закону України: «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 2262-XII), частинами 1-3 якої передбачено, що:

1. Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

2. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

3. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Зміст ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-XII також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, Закон № 2262-XII визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді, зокрема, пенсії яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певних осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім`ї.

Тобто, у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Позивачка, посилаючись на те, що вона є членом сім`ї померлого ОСОБА_2 , із зазначенням, що їй було призначено пенсію в зв`язку з втратою годувальника, звернулась за виплатою суми, нарахованої, але не виплаченої йому за життя пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 30.12.2020 року № 12660-12168/Д-02/8-1500/20 на заяву позивача щодо виплати доплати пенсії за рішенням суду ОСОБА_2 відмовив в виплаті недоодержаної пенсії оскільки зобов`язань щодо виплати позивачу нарахованої суми згідно рішення суду по справі № 420/1527/20, на Головне управління не покладено, підстав для виплати немає.

Вважаючи, що пенсійний орган протиправно відмовив у виплаті їй, як члену сім`ї померлого, нарахованих її чоловіку сум пенсії, звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Враховуюче наведене, за фактичних обставин цієї справи, суд вважає помилковими обґрунтування заперечень відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти позовних вимог про те, що спірні правовідносини у справі врегульовано положеннями ЦК України щодо спадщини та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Спір, що виник у даній справі стосується оскарження позивачкою дій УПФУ, як суб`єкта владних повноважень, що наділений владними управлінськими функціями щодо члена сім`ї померлого, якому нарахована, але не виплачена пенсійним органом пенсія і щодо виплати саме цих сум було оскаржувані дії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі є спором між учасниками публічно-правових відносин, стосується публічно-правових відносин саме з позивачем.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 30 січня 2020 року по справі № 200/10269/19-а, у подібних правовідносинах.

За наведених обставин суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 24.07.2020 у справі № 501/2172/15-а, з тих підстав, що вони викладені Верховним Судом при виборі і застосуванні норм права щодо іншого предмету спору, відповідно, щодо інших спірних правовідносин та на підставі інших фактичних обставин.

Разом з тим, щодо позовних вимог позивача в частині, заявленій до Пенсійного фонду України, а саме: зобов`язати Пенсійний фонд України провести виплату позивачу заборгованості по пенсії чоловіка позивача ОСОБА_2 за період з 1 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 44768,14 грн., яка виникла на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі № 420/1527/20, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 4 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.

При цьому також, відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі Положення про головні управління Пенсійного фонду України), яке є чинним на час розгляду звіту, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до пп.пп. 4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:

- забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами);

- здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З наведеного вбачається, що законодавчо визначеним обов`язком для Пенсійного фонду України є, зокрема забезпечення своєчасного та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, для Головного управління Пенсійного фонду України в області її перерахунок та виплата.

Отже, наведена вимога позивача в частині вимог до Пенсійного фонду України є необґрунтованою та законодавчо безпідставною, такою, що не відповідає положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- дії щодо відмови (листом № 12660-12168/Д-02/8-1500/20 від 30.12.2020 року) у виплаті позивачу суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, за період з січня 2018 року по квітень 2020 року в розмірі 44768,14 грн., на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 420/1527/20, вчинені відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно позовні вимоги позивача у зазначеній частині, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру до зазначеного відповідача, підлягають задоволенню повністю;

- в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 20.07.2021 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 908,00 грн. (а.с.21)

Виходячи з вищенаведених висновків суду щодо заявлених позовних вимог, судом фактично задоволено одну основну вимогу позивача немайнового характеру.

Відповідно, стягненню з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 27.05.2022 року) до 31 серпня 2022 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) та Пенсійного фонду України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 9, м. Київ-14, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи: 00035323) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови (листом № 12660-12168/Д-02/8-1500/20 від 30.12.2020 року) у виплаті ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, за період з січня 2018 року по квітень 2020 року в розмірі 44768,14 грн., на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 420/1527/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, за період з січня 2018 року по квітень 2020 року в розмірі 44768,14 грн., на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 420/1527/20.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова