Рішення № 104629036, 06.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7741/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа Офіс Генерального прокурора, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати:

- рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 9 від 09.03.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації;

- наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 746к від 18.03.2021 про звільнення позивача з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити позивача на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з 31 березня 2021 року;

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.03.2021 року по дату ухвалення рішення у справі.

Ухвалами суду, зокрема, від 17.05.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; від 14.06.2021 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Позивачем та представником позивача до суду подано клопотання, в якому заявники просять розглянути справу без їх участі. (т.2 а.с.48-49, 52) Інших заяв з процесуальних питань, зокрема, щодо іншого порядку розгляду справи або про відкладення розгляду справи тощо, до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом позовної заяви, відповіді на відзив та на пояснення щодо позову, а також додаткових пояснень щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- в органах прокуратури України позивачка працювала з жовтня 2001 року. З 16.04.2018 по 16.04.2019 проходила спеціальну підготовку в Національній академії прокуратури України, наказом прокурора Одеської області від 26.06.2019 № 1259-к призначена на посаду прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області, яку обіймала станом на 31.03.2021. Стаж роботи в органах прокуратури складає більше 15 років. За час роботи в органах прокуратури України службові обов`язки виконувала сумлінно, стягнень не має, неодноразово заохочувалась, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та з метою вдосконалення свого професійного рівня проходила курси підвищення кваліфікації, що підтверджується свідоцтвом від 22.11.2019 № 2235-19 та сертифікатом від 30.06.2020 № 001-00267-20;

- наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 18.03.2021 № 746к, згідно рішення Тринадцятої кадрової комісії від 09.03.2021 № 9, позивача звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 березня 2021 року. Із рішенням кадрової комісії та наказом про звільнення позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне;

- згідно до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, ОСОБА_1 проходила другий етап тестування 23 лютого 2021 року. Під час проходження нею зазначеного тестування, при наданні відповіді на питання та його підтвердженні система тестування спрацьовувала із запізненням, що в свою чергу призводило до зменшення часу на опрацювання та надання відповіді на наступне питання, що позбавило її можливості надати відповіді на усі питання тестування. Викладене свідчить про технічні проблеми комп`ютерної техніки та програмного забезпечення, що в свою чергу призвело до нервової напруги та погіршення самопочуття;

- за результатами складання іспиту вона не набрала кількість балів, яка дорівнює прохідному балу. До кадрової комісії після завершення іспиту вона не зверталася, у зв`язку з поганим самопочуттям. Проте, 24.02.2021, нею на електронну адресу Тринадцятої кадрової комісії (msl3kadrkom@gp.gov.ua), подано заяву про надання їй можливості повторного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, відповідь на яку, вона не отримала станом на теперішній час. Одночасно оригінал заяви на ім`я кадрової комісії скеровано на адресу органу, що її створила, тобто Офісу Генерального прокурора. Згідно відповіді Офісу Генерального прокурора від 09.03.2021 № 07-840-21 заяву направлено для розгляду до Тринадцятої кадрової комісії. Проте, Тринадцятою кадровою комісією її заяву не розглянуто і відповідь не надано, а прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації від 09.03.2021 № 9. Кадрова комісія прийняла рішення не перевіряючи аргументи заяви позивача від 24.02.2021, не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у заяві. Це рішення фактично зводиться до констатації сумніву в її професійній компетенції, без наведеного обґрунтування такого висновку;

- розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28.08.2018 р. у справі № 820/3789/17);

- оскільки рішення кадрової комісії є, згідно з Законом № 113-ІХ, безальтернативною підставою для прийняття наказу про звільнення з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, з огляду на що, має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України;

- у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в залежний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків;

- прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обгрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень;

- невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в дій частині призводить до втрати легітимності процедури проведення атестації відносно конкретного прокурора, як наслідок, прийнятих за її результатами рішень;

- наведені доводи узгоджуються з позиціями Європейського суду з прав людини, які він висловив під час вирішення справ, предметом яких булла оцінка дискреційних адміністративних актів (п. 111 рішення від 31.07.2008 у справі «Дружстевнізаложна пріа та інші проти Чеської Республіки»; п. 157 рішення від 21.07.2011 у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. Проти Кіпру», п. 49 рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 р., рішення у справі "Malone V. United Kindom" від 02.08.1984 р.);

- проведення атестації є дискреційними повноваженнями Комісії, водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат атестації повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо атестації кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією;

- належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення атестації, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обгрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про не проходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне;

- зважаючи на вищенаведене, рішення Тринадцятої кадрової комісії прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та критеріям, зазначеним у статті 2 КАС України, а відтак, є підстави для визнання його протиправним та скасування;

- щодо наказу № 746-к від 18.03.2021 року слід зазначити наступне. З огляду на наказ № 746-к від 18.03.2021, позивача звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», без зазначення правових підстав, які слугували для звільнення;

- з норм ст. 43 Конституції України вбачається, що одним з принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення;

- відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17, граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником «або», покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо охоронювані втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією права та свободи цієї ocоби. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 p. № 815/1554/17, від 24.05.2019 p. № 815/1554/1. У вказаних постановах Суд дійшов висновку, що наказ про звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», без відповідної конкретизації підстави для звільнення, не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» та ставить особу у ситуацію правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє визначитись з дійсними підставами шільнення та спрогнозувати подальші свої дії, у тому числі щодо оскарження такого наказу;

- процедура звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації з огану прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури визначена статтею 60 Закону № 1697-VII. У той же час дію статті 60 зупинено до 01.09.2021 р. згідно із Законом України від 19.09.2019 року № 113-ІХ;

- отже, наразі відсутня діюча норма спеціального закону, що регулює порядок звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення скорочення кількості прокурорів органу прокуратури;

- відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Пункт 9 частини 1 статті 51 Закону «Про прокуратуру» встановлює як підставу для звільнення прокурора юридичний факт ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури;

- тобто застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII має обов`язковою умовою наявність факту ліквідації чи реорганізації, скорочення;

- ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обгрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган. Аналогічні правові висновки викладені, у постановах Верховного Суду України від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15;

- в даному випадку відбулася фактична зміна назви з «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури». Прокуратура Одеської області ліквідації, реорганізації не зазнала, а перейменована в Одеську обласну прокуратуру без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з наказом Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур». Станом на дату прийняття наказу про звільнення позивача була відсутня подія ліквідації, реорганізації Одеської обласної прокуратури як юридичної особи;

- в Одеській обласній прокуратурі замість Ізмаїльська місцева прокуратура передбачено Ізмаїльська окружна прокуратура, правовий статус якої не змінився, її функції є аналогічними функцій місцевих прокуратур. Залишилася також і посада «прокурор», яка є аналогічною тій, на якій позивач працювала до того, як її звільнили. Зміни, які відбулися у найменуванні прокуратури, жодним чином не вплинули на обсяг повноважень прокурора з виконання покладених на нього функцій, і не є ліквідацією чи реорганізацією Одеської обласної прокуратури як юридичної особи;

- крім того, наявність підстав звільнення з посади не тягне за собою автоматично наявність підстав для звільнення особи з органів прокуратури взагалі, оскільки статтею 51 Закону України «Про прокуратуру» визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припиненняйого повноважень на посаді, а не з органів прокуратури. Звільнення з органів прокуратури зазвичай передбачене національним законодавством як крайній і найбільш суворий вид дисциплінарного покарання. Звільненню з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка роботи позивача на посаді прокурора, їй не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісною зі статусом прокурора;

- таким чином, наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 746к від 18.03.2021 про звільнення позивача з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури та органів прокуратури не відповідає критерію законності та обгрунтованості, оскільки були відсутні підстави для її звільнення із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов`язано можливість застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Вказівка відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення, на зазначену вище норму Закону України «Про прокуратуру» без відповідної конкретизації підстави для звільнення, породжує для неї негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 р. № 815/1554/17, від 24.05.2019 р. №815/1554/1;

- з огляду на викладене, наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 9 від 09.03.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації та визнання протиправним та скасування наказу керівника Одеської обласної прокуратури № 746к від 18.03.2021 про звільнення позивача з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- щодо первинної підстави для прийняття наказу № 746к під 18.03.2021 р. рішення кадрової комісії № 9 від 09.03.2021 року позивачем зазначено, що вказівка відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення лише на зазначену вище правову норму без відповідної конкретизації підстави для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану правової невизначеності щодо підстав такого звільнення. Отже, відсутність в оскаржуваному наказі конкретної підстави звільнення позивачки створює для позивача правову невизначеність щодо дійсних причин звільнення, що негативно впливає на обрання шляхів захисту від такого звільнення, а також свідчить про порушення відповідачем принципу «належної адміністрації» та «доброго врядування»;

- щодо посилання Одеської обласної прокуратури у відзиві на п. 3 ст, 40 КЗпП України позивачем зазначено, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки позов не містить таке посилання позивача;

- щодо твердження відповідача про те, що вимоги позивача щодо поновлення на посаді в органах прокуратури не грунтуються на нормах чинного законодавства, позивачем зазначено, що такі твердження є необґрунтованими з наступних підстав. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовии спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статтiі 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, з покладанням на відповідача непередбачених законодавством обов`язків, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі;

- отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено;

- стосовно іспиту на загальні здібності та навички позивача повідомлено, що закупівлю тестів на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки здійснював проект Європейського листа керівника Проекту Європейського Союзу «PRAVO-JUSTICE». Відповідно до листа керівника Проекту Європейського Союзу «PRAVO-JUSTICE» від 07.10.2020 вих. № 0710120-1, який цього ж дня надійшов до Офісу Генерального прокурора (реєстраційний номер 195989-20), ТОВ «Сайметрікс-Україна» визначено переможцем після завершення тендеру з відбору компанії підрядника на проведення тестування 6000 прокурорів місцевих прокуратур. Таким чином, проведення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності і навички з використанням комп`ютерної техніки (тестування абстрактно-логічних та вербальних здібностей) здійснювалось за участі проекту Європейського Союзу «PRAVO-JUSTICE» у співпраці з ТОВ «Сайметрікс-Україна». Отже, всупереч вимогам Закону № 113 та Порядку № 221, проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, проводилося не відповідними кадровими комісіями, а ТОВ «Сайметрікс-Україна». Питання оцінки відповідності прокурора критеріям професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів, є виключним повноваженням кадро. Зазначене свідчить про процедурні порушення при проведення атестації позивачки;

- наказ № 221 Генерального прокурора суд не може застосовувати як джерело права у цій справі, оскільки в частині встановлення форми заяви про переведення та намір пройти атестацію даний наказ не відповідає положенням актів, що мають вищу юридичну силу: Конституції України, Закону № 1697, Закону № 113-ІХ. Отже, вимога щодо надання позивачем у письмовій формі згоди на майбутнє звільнення та використання проти нього можливо анонімної інформації, що не підлягає офіційному підтвердженню, є протиправною;

- у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач Одеська обласна прокуратура вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 18.03.2021 № 746к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.03.2021. Як підставу в наказі зазначено рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 9 від 09.03.2021 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;

- згідно з вказаним рішенням кадрової комісії позивач за результатами складання іспиту у формі анонімното тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрала 91 бал, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту, встановленого наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 07.10.2020 № 474 «Про встановлення прохідного балу для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), а також оприлюднення зразка тестових питань (завдань) та правил складання іспиту»;

- із урахуванням наведеного, первинною підставою для прийняття спірного наказу обласною прокуратурою є рішення кадрової комісії № 9 від 09.03.2021, що свідчить про відсутність порушення роботодавцем прав позивача на даній підставі і одночасно про необґрунтованість підстав для скасування наказу у вигляді відсутності правової визначеності підстави звільнення, а саме: на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки ці доводи суперечать нормам матеріального права Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»;

- згідно з п.п. 6, 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закон № 113-ІХ визначає єдиною умовою звільнення під час реформи органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ настання однієї з подій, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу «Прикінцеві і перехідні положення». У даному випадку настала подія, визначена підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» - прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, що і є підставою згідно Закону № 113-ІХ для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади згідно вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». При цьому відповідно до згаданої норми Закону № 113 звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є безальтернативним наслідком неуспішного проходження ним атестації;

- виходячи з аналізу Закону № 113 (у частині змін редакції ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прокуратуру» тощо), відповідно до ч. 5 ст. 40, ст. 222 КЗпП України, згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 17.02.2015 у справі № 21-8а15), Верховного Суду (постанови від 07.03.2018 у справі № 807/211/17, від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16 та інші), не можуть бути взяті до уваги доводи позивача щодо порушення норм трудового законодавства та Конституції України у частині застосування ворм Закону № 113, зокрема його посилання на частину 3 статті 40 КЗпП України;

- вимоги позивача щодо поновлення на посаді Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області не відповідає вимогам ч. 1 ст. 235 КЗпП України;

- положення ст. ст. 40, 235 КЗпП України застосуванню не підлягають, оскільки норми Закону № 113 та Закону України «Про прокуратуру», які є спеціальними, мають застосовуватись імперативно, а саме, призначення на посади в окружних прокуратурах може відбутись лише за наказом керівника відповідної регіональної прокуратури після успішного проходження прокурором атестації та початку роботи окружної прокуратури;

- таким чином захист прав позивачки у спосіб в який вона просить (поновлення позивача в органах прокуратури) не відповідає вимогам Закону № 113. Такі вимоги можуть бути реалізовані лише шляхом проходження позивачем відповідних етапів атестації;

- крім того, наказом Офісу Генерального прокурора № 2ш від 17.02.2021 у зв`язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур виключено в структурі та штатному розписі обласної прокуратури Ізмаїльську місцеву прокуратуру Одеської області.

Відповідно до пояснень щодо позову, третя особа вважає позов безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав:

- аналіз норм п.п. 6, 7, 9 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ (далі Закон № 113-ІХ), п. 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі Порядок № 221) свідчить про те, що атестація є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності прокурора здійснювати повноваження в органах прокуратури України за визначеними законом критеріями;

- Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що «атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена ч. 6 ст. 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу». Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій оержавних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема «Про оержавну податкову службу в Україні» (ст. 15), «Про прокуратуру» (ст. 46), «Про статус суддів» (глава VII)» (абз. 5 пп. 5.1 п. 5 мотивувальної частини);

- ОСОБА_1 дотримано вимоги п. 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п.п. 9, 10 розділу І Порядку, нею подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим її допущено до проходження атестації прокурорів. З огляду на це, ОСОБА_1 надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, її буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (відповідно до вимог пп. 2 п. 19 розділу II Закону № 113-ІХ). Така згода є усвідомлення наслідків неуспішного проходження атестації;

- на виконання положень п.п. 9, 11 розділу ІІ Закону № 113-ІХ та п. 4 роділу І Порядку № 221 наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі Порядок № 233);

- пунктом 5 розділу III Порядку передбачено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання зазначеного іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

- наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора від 07.10.2020 № 474 (доступний у вільному доступі на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора) в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, встановлено 93 бали для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

- ОСОБА_1 успішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв`язку із чим її допущено до наступного етапу атестації;

- водночас за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички позивач набрала 91 бал, що є менше прохідного балу (93 бали) для успішного складання іспиту, тому її не допущено до проходження співбесіди;

- з відомостей про результати тестування на загальні здібності та навички і використанням комп`ютерної техніки вбачається, що під номером 2 наявні відомості щодо ОСОБА_1 : номер посвідчення - НОМЕР_2 , логін - НОМЕР_3 , власноруч поставлений підпис ОСОБА_1 , результат тестування: вербальний блок - 96, абстрактно-логічний блок - 86, середній арифметичний бал - 91, підпис позивача та підпис особи, що фіксувала результати тестування, у графі «примітки» будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту не зазначено. Відомості підписані головою та секретарем тринадцятої кадрової комісії;

- отже позивач самостійно закінчила тестування, була обізнана про факт неуспішного проходження цього етапу атестації, про що свідчить її підпис, поставлений власноруч. Відсутність у примітках до цієї відомості зауваження з боку позивачки свідчить про те, що відразу після закінчення тестування ОСОБА_1 їх не мала, про факти технічних збоїв у роботи комп`ютерної техніки вона також не позначила, маючи таку можливість;

- пунктом 6 розділу III Порядку № 221 передбачено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації;

- рішення кадрової комісії прийнято уповноваженим органом, на підставі та у спосіб, визначених вказаними нормами Закону № 113 та Порядку № 221, зокрема містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обгрунтування - набрання позивачем за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички позивач набрала 91 бал, що менше прохідного балу для успішного складення іспиту;

- отже, рішення комісії відповідає вимогам п.п. 13,16, 17 розділу ІІ Закону № 113-ІХ та п. 8 розділу І Порядку і з огляду на його специфіку воно не потребує іншого обґрунтування та мотивування;

- щодо доводів позивачки про не розгляд заяви щодо надання можливості повторно скласти іспит, також не знаходять свого підтвердження, виходячи з наступного. Розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів здійснюється зідповідно до вимог Порядку та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Генеральним прокурором 17.10.2019 № 233, положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отримані заяви. Відповідно до п. 10 Порядку роботи кадрових комісій, інформація про істотні питання, пов`язані із діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання;

- так, з протоколу № 9 від 09.03.2021 (друге питання порядку денного) зафіксовано, що кадровою комісією, разом з іншими, розглянуто звернення позивача щодо повторного проходження вказаного етапу атестації;

- щодо вирішення цього питання комісія зазначила, що перед початком складання іспиту всіх прокурорів, у тому числі ОСОБА_1 у присутності членів робочої групи та кадрової комісії ознайомлено з правилами проведення тестування, що підтверджується відеозаписом, а також з`ясовано про стан їх здоров`я. Крім того, перед початком іспиту та під час його проходження заявники до медичного працівника за місцем проведення іспиту не зверталися, до представників кадрової комісії будь-які скарги чи зауваження про погане самопочуття та погіршення стану здоров`я або перебування на лікарняному не надходили. До початку іспиту із заявами про перенесення дати складання іспиту не зверталися. Також під час складання іспиту повідомлення щодо технічної несправності програмного забезпечення, збоїв комп`ютерної техніки, неможливості його подальшого складання не надходили. Іспит ОСОБА_1 не переривався, акти про дострокове його завершення з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися. Зауваження чи скарги від ОСОБА_1 до та під час складання іспиту до голови або секретаря комісії не надходили;

- за таких обставин комісією вирішено відмовити позивачу у повторному складанні іспиту. Вказаний протокол також є доказом відсутності технічних збоїв у роботі програмного забезпечення та комп`ютерної техніки;

- також, приписами п. 17 розділу II Закону № 113-ІХ забороняється повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів. Крім того, за п. 7 розділу І Порядку № 221 не допускається повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а також чітко визначені підстави для прийняття кадровою комісією рішення про призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора: якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора;

- як зазначено у протоколі, перед початком тестування для усіх його учасників проведено детальний інструктаж, у тому числі щодо дій у разі виникнення технічних проблем;

- доводи позивача про незаконність наказу про його звільнення є необґрунтованими. Порядок звільнення прокурорів, який було передбачено в п. 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, відповідає положенням Закону № 1697. Відповідна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 200/13482/19-а;

- застосування п. 6 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації щодо визнання рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації достатньою підставою для видання наказу про звільнення прокурора саме на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» є правомірним та не суперечить вимогам законодавства;

- доводи позивача щодо відсутності у оскаржуваному наказі конкретної підстави для звільнення також необгрунтовані, оскільки у наказі зазначено підставу звільнення відповідно до формулювання п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113;

- також, ОСОБА_1 помилково зазначає у позові про порушення принципу юридичної визначеності при її звільненні на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 без зазначення одного з юридичних фактів, перелічених у цій нормі, у зв`язку з яким відбулося звільнення. По-перше, позивача було звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 в порядку передбаченому п. 19 розділу II Закону № 113-ІХ, тобто, у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації. Як було уже доведено, для звільнення в цьому порядку важливим є не юридичний факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів, а один з юридичних фактів, передбачених у п. 19. По-друге, п. 19 розділу II Закону № 113 сформульований чітко, однозначно та не допускає множинності тлумачення щодо правових наслідків для прокурорів, які не пройдуть атестацію, передбачену п.п. 7-18 розділу II Закону № 113-ІХ;

- враховуючи, що позивач має вищу юридичну освіту та значний стаж роботи у галузі права, що дозволяв їй тривалий час займати посади прокурора в органах прокуратури, вона могла і була зобов`язана усвідомлювати зміст та значення правових норм закону, які регулюють її статус та покладають на неї, як на прокурора, додаткові обов`язки. У випадку неможливості зрозуміти зміст відповідних правових норм, позивач могла у будь-який час з набуття Законом № 113-ІХ чинності, звернутися за роз`ясненням змісту відповідних норм до Офісу Генерального прокурора чи структурних підрозділів Одеської обласної прокуратури (або за фаховою правовою допомогою). При цьому, позивач могла це зробити як до початку атестації або під час її проходження, так і після прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації та видання наказу керівником Одеської обласної прокуратури про звільнення позивача. По-третє, зміст юридичної визначеності, на яку посилається позивач, повною мірою викладено у документі «Мірило правовладдя» підготованому Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційська комісія) у 2016 році. Серед принципів, які становлять зміст юридичної визначеності, там вказані: 1) доступність законодавства. 2) доступність судових рішень. 3) передбачуваність актів права, 4) сталість і послідовність приписів права, 5) легітимні очікування, 6) унеможливлення зворотної дії, 7) принципи nullumcrimensinelege та nullumpoenasinelege, 8) resjudicata. Позивач не вказала, що при прийнятті рішення в межах атестації та виданні наказу про звільнення, що її стосувалися, відбулося порушення хоча б одного з зказаних принципів;

- оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства підстави для поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

09 березня 2021 року Тринадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято Рішення № 9 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» (т.1 а.с.26, 84), відповідно до змісту якого:

- керуючись пунктами 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 6 розділу І, пунктами 5, 6 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221,

- враховуючи, що прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрала 91 бал, що є менше прохідного бала (93) для успішного складання іспиту, встановленого наказом виконувача обов`язків Генарального прокурора від 07.10.2020 № 474 «Про встановлення прохідного бала для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), а також оприлюднення зразка тестових питань (завдань) та правил складання іспиту» вона не допускається до етапу проходження співбесіди та припиняє участь в атестації,

- у зв`язку з цим прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію.

З зазначеним рішенням кадрової комісії ОСОБА_1 ознайомлена 27.04.2021 року. (т.1 а.с.84)

Наказом керівника Одеської обласної прокуратури С. Костенко № 746к від 18 березня 2021 року (т.1 а.с.17, 82), керуючись статтею 11, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказано, зокрема:

- звільнити ОСОБА_1 з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 березня 2021 року;

- Відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні;

- підстава: рішення тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 9 від 09.03.2021.

Не погоджуючись з рішенням Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 9 від 09 березня 2021 року та наказом Одеської обласної прокуратури № 746к від 18 березня 2021 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.18-21, 23-25, 27-29, 120-137):

- сторінок трудової книжки позивача;

- Свідоцтв про проходження позивачем курсів підвищення кваліфікації та Сертифікату про проходження онлайн-тренінгу для прокурорів;

- заяви позивача від 24.02.2021, адресованої голові тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про надання можливості повторного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, із зазначенням таких підстав:

- згідно до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, дату проходження позивачем вказаного етапу тестування визначено 23 лютого 2021 року;

- за результатами складання іспиту позивач не набрала кількість балів, яка дорівнює прохідному балу, і таким чином не допущена до наступного етапу атестації. Викладене позивач пов`язує з поганим самопочуттям під час тестування, внаслідок навантаження при підготовці до іспиту, а саме вивченням та обробкою великої кількості інформації;

- крім того, під час проходження позивачем зазначеного тестування, при наданні відповіді на питання та його підтвердженні система тестування спрацьовувала із запізненням, що в свою чергу призводило до зменшення часу на опрацювання та надання відповіді на наступне питання, що позбавило позивача можливості надати відповіді на усі питання тестування. Викладене свідчить про технічні проблеми комп`ютерної техніки та програмного забезпечення, що в свою чергу також призвело до нервової напруги та погіршення самопочуття;

- до кадрової комісії після завершення іспиту позивач не звертався, у зв`язку з поганим самопочуттям та тим, що була засмучена результатом іспиту;

- ураховуючи вищевикладене, позивач просив розглянути заяву та надати можливість повторного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

- доказу надіслання заяви про надання можливості повторного складання іспиту електронною поштою 24 лютого 2021 року;

- листа Офісу Генерального прокурора від 09.03.2021 № 07-840/21, адресованого позивачу, згідно з яким:

- звернення позивача (реєстраційний № 47080-21 від 03.03.2021), адресоване тринадцятій кадровій комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та до Офісу Генерального прокурора щодо надання можливості повторного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, розглянуто;

- повідомлено, що пунктом 7 розділу І Порядку проходження прокурорам атестації, затвердженого наказом Генерального прокурор від 03.10.2019 № 221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 № 336 від 04.02.2020 № 65, від 19.02.2020 № 102) передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора;

- Порядком роботи кадрових комісій і Порядком проходження прокурорами атестації на відповідні кадрові комісії покладено повноваження вирішення усіх питань щодо атестації прокурорів (слідчих прокуратури), у тому числі розгляд їх заяв і скарг щодо процедури проведення атестації;

- враховуючи вищевикладене повідомлено, що звернення позивача направлено для розгляду в межах компетенції до тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих);

- штатних розписів Одеської обласної прокуратури станом на 01.01.2021 та на 15.03.2021;

- наказу Генерального прокурора № 410 від 03 вересня 2020 року «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур»;

- листа Офісу Генерального прокурора від 28.04.2021 № 27/3-1567 вих.21, адресованого позивачу на його інформаційний запит, з яким позивачу надано копії штатних розписів прокуратури Одеської області та Одеської обласної прокуратури за 2020 та 2021 роки тощо.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем Одеською обласною прокуратурою суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.81, 83, 85-107):

- довідки від 01.06.2021 № 21-150 про середньомісячну та середньоденну заробітну плату позивача;

- заяви позивача від 10.10.2019 року Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію, такого змісту:

«На підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон) прошу перевести мене па посаду прокурора в окружній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.

З умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора (далі Порядок), ознайомлений (ознайомлена) та погоджуюся.

Зокрема, підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюся, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону, мене буде звільнено з посади прокурора.

Крім того, погоджуюсь із тим, що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісію може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню.

Для цілі проходження атестації, яка включає оцінку моєї професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, даю згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також даю згоду па надсилання мені комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.»;

- довідки Одеської обласної прокуратури від 01.04.2021 року про укомплектованість та рух прокурорів (слідчих) Одеської обласної прокуратури станом на 01 квітня 2021 року, Форма № КПМ (щомісячна);

- довідки прокуратури Одеської області від 31.03.2020 року про укомплектованість та рух прокурорів (слідчих) прокуратури Одеської області станом на 01 квітня 2020 року, Форма № КПМ (щомісячна);

- наказу Генерального прокурора № 40 від 17 лютого 2021 року «Про день початку роботи окружних прокуратур»;

- наказу Генерального прокурора № 39 від 17 лютого 2021 року «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» та додатку до нього.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються пояснення, третьою особою суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.176-241):

- наказу Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації»;

- Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 та додатків до нього;

- наказу Генерального прокурора № 336 від 17 грудня 2019 року «Про внесення змін до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221»;

- наказу Генерального прокурора № 65 від 04 лютого 2020 року «Про внесення змін до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221, та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233»;

- наказу Генерального прокурора № 102 від 19 лютого 2020 року «Про внесення змін до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221»;

- наказу Генерального прокурора № 233 від 17 жовтня 2019 року «Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій»;

- Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233;

- наказу Генерального прокурора № 337 від 17 грудня 2019 року «Про внесення змін до Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233»;

- наказу Генерального прокурора № 145 від 13 березня 2020 року «Про внесення змін до Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233»;

- наказу Генерального прокурора № 545 від 17 листопада 2020 року «Про створення тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)»;

- Протколу № 3 спільного засідання тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 12 лютого 2021 року;

- Графіка складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки на 23 лютого 2021 року, згідно з яким позивача включено до другої групи за № п/п 9;

- Відомості про результати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, згідно з даними якої результати тестування позивача, зокрема, середній арифметичний бал: 91. Зазначена Відомість містить підпис позивача щодо підтвердження результату тестування, та у грфі «Примітки» відсутні будь-які записи;

- роздруківка Звіту (Оцінка інтелектуальних здібностей: Вербальний інтелект; Абстрактно-логічний інтелект);

- Протоколу № 4 засідання тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23 лютого 2021 року;

- Додатку 2 до Протоколу № 4 від 23.02.2021 Список прокурорів, які 23 лютого 2021 року неуспішно пройшли іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, набравши менше 93 балів, у якому за № п/п 10 зазначено позивача, 91 бал;

- Протоколу № 5 засідання тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09 березня 2021 року, згідно з яким, зокрема, вирішили: відповідно до вимог пунктів 6, 8 розділу І, пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки прокурорами, зокрема, Крастін Л.І.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній до 01.01.2022 року), у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній з 01.01.2022 року), суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Статтями 2, 5 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру (далі Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)» установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII: прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019). Попередня редакція містила вказівку, що порядку, визначеному «цим законом».

Пункт 2 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII: повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII: прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Абзацом 1 та 2 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

Пункти 4-6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX: день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.

З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 21 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Пункт 6 розділу I «Загальні положення» Порядку № 221: атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Пункт 8 розділу I «Загальні положення» Порядку № 221: за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі Порядок № 233).

Абзаци 2 та 3 пункту 12: рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також ЄСПЛ).

Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" (зі змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За сталою практикою Європейського суду з прав людини приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Суду в справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)).

Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення Суду в справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002)).

Поняття "приватне життя" не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру, адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду в справі "Niemietz проти Німеччини" від 16 грудня 1992 року). Отже, обмеження, установлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. п. 47 рішення Суду в справі "Sidabras and Dћiautas проти Латвії" (справи № 55480/00 і № 59330/00, ECHR 2004) і пп. 22 - 25 рішення Суду в справі "Bigaeva проти Греції" від 28 травня 2009 року (справа №26713/05). Крім того, зазначалося, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. пп. 43 - 48 рішення Суду в справі "Ozpinar проти Туреччини" від 19 жовтня 2010 року (справа № 20999/04).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає "нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (див., наприклад, рішення в справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001).

На підставі вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Одним із ключових у цій справі є питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів (слідчих органів прокуратури) з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", а саме: чи обов`язковою для звільнення прокурора в разі неуспішного проходження ним атестації є ще й одна з таких підстав, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру").

Зі змісту пункту 19 Закону № 113-IX випливає, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї з таких підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Синтаксичний розбір абзацу першого цього пункту вказує на таке: "<…> прокурори <…> звільняються <…> Генеральним прокурором <…> на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї з таких підстав <…>.

Такий розбір і аналіз цієї норми дає змогу зробити висновок про те, що:

по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації;

по-друге, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою.

Отже, фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Такий висновок ґрунтується ще й на такому.

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру". Пункт 9 частини першої цієї статті встановлює, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Безпосередні умови звільнення прокурора з посади, передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких корелюються з нормами щодо загальних умов звільнення, що встановлені частиною першою статті 51 цього Закону.

Зокрема, щодо приписів пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, то їм корелюють положення статті 60 цього Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Водночас варто зауважити, що дію статті 60 зупинено до 1 вересня 2021 року (абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX), а тому з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", прокурора не може бути звільнено з посади в період зупинення дії цієї норми, тобто в період проходження ним атестації.

Частиною п`ятою статті 51 зазначеного Закону визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Отже, саме з 25 вересня 2019 року особливості застосування до прокурорів положень пункту 1 частини першої, частини другої статті 40, статей 42, 421 частин першої - третьої статті 491, статті 74, частини третьої статті 121 Кодексу законів про працю України установлюються Законом України "Про прокуратуру".

Тому з 25 вересня 2019 року саме цей Закон, а не Кодекс законів про працю України поширюється на правовідносини між позивачем і відповідачами.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд і в постанові від 08 жовтня 2019 року в справі № 804/211/16.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання вимог пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX позивач 10 жовтня 2019 року на ім`я Генерального прокурора подав заяву про переведення його на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

У цій заяві позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема й щодо того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.

Отже, позивач фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в окружній прокуратурі та проведенням атестації.

За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивач набрав 91 бал, що є менше прохідного бала (93) для успішного складання іспиту, і його не допущено до проходження наступних етапів атестації.

Ці результати відображені у відповідній відомості, в якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність.

У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні, результати іспиту він не оскаржував.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

У зв`язку із цим Тринадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) на підставі пунктів 13, 16, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку № 221 прийняла рішення від 09 березня 2021 року № 9 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту 91 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні, відтак суд не погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо тверджень позивача про виникнення проблем з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням під час проходження ним тестування, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Згідно з встановленими судом обставинами справи, тестування позивачем було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. Позивач під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування. Указане, фактично, свідчить про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.

У разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.

Про такі обставини позивач міг зазначити також у відомості, в якій розписувався відразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, однак цього не зробив.

Результати складення позивачем іспиту відображено у відповідній відомості, із чим позивач ознайомлений і поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні.

Суд також відхиляє доводи позивача про відсутність ознак ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якій позивач обіймав посаду, станом на час її звільнення з посади, як окрему підставу для скасування оскаржуваного наказу з урахуванням того, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.

Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"), є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

Суд також зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 08 липня 2003 року № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців" (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про державну службу". Згідно із цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема й "Про прокуратуру".

Тобто, запровадження Законом № 113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для їх переведення в Офіс Генерального прокурора пов`язане, зокрема, зі створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікації чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалася у спосіб і порядок, що є чинними і стосуються усіх прокурорів, які мають намір пройти атестацію, а тому не може вважатися протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер щодо позивача.

Фактично всі доводи позивача щодо протиправності дій відповідачів під час проведення атестації, ґрунтуються на його незгоді з положеннями Закону № 113-IX і Порядків № 221 і № 233, які, на її думку, порушують, зокрема, і права та гарантії, що визначені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.

Водночас суд звертає увагу на ту обставину, що положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачем і прийняття оскаржуваного наказу були (та є) чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися. Так само були чинними і положення Порядку № 221 та Порядку № 233, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що позивач, подаючи 10 жовтня 2019 року заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та намір пройти атестацію, цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування. Тобто позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-IX. В іншому разі позивач мав повне право відмовитися від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого він не зробив.

Водночас жодних доказів на підтвердження фактів прояву дискримінації щодо нього позивач не надав.

Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки 91 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного, рішення не було правових підстав.

Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Водночас відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії від 09 березня 2021 року № 9 про неуспішне проходження позивачем атестації, керівник Одеської обласної прокуратури на підставі вказаної норми Закону № 113-IX видав наказ від 18 березня 2021 року № 746к про звільнення позивача з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 березня 2021 року.

Отже з огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем обґрунтовано визначено звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.

Зважаючи на доводи позивача, варто зазначити й те, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016.

Суд не вбачає підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.

Отже, у спірних правовідносинах позивач перебував у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації, із правилами якої він погодився, подавши заяву 10 жовтня 2019 року.

Суд приходить до висновку, що рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількість балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи викладене, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

Отже, з огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем обґрунтовано визначено звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення кадрової комісії та для визнання звільнення позивача з посади та органів прокуратури незаконними відсутні.

На виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 340/1722/20, від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а, № 160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 440/2682/20, № 640/24727/19.

Суд не бере до уваги посилання позивача на позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14 тощо, з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

З наведеного вбачається, що обов`язковими для врахування судом є лише та виключно висновки Верховного Суду.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17 тощо, як таку, що не узгоджується з новими, актуальними на час розгляду та вирішення справи, висновками Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладеними у вищенаведених постановах.

При цьому суд звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Наведена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 24 червня 2021 року у справі № 420/4887/20, від 23 грудня 2020 року № 560/3971/19, від 31 березня 2020 року по справі № 910/11383/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог, в межах заявлених позовних вимог та підстав для їх задоволення, та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів учасників справи слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- сукупністю досліджених судом доказів на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачами доведені обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення та доказана правомірність прийняття оскаржуваних рішення та наказу, прийняття їх відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже підстав для визнання протиправними та скасування рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 9 від 09 березня 2021 року та наказу Одеської обласної прокуратури № 746к від 18 березня 2021 року немає, відповідно немає підстав для задоволення позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 27.05.2022 року) до 31 серпня 2022 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Одеської обласної прокуратури (місцезнаходження: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552), Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001), третя особа Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051), про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.